Справа № 825/1335/13-а
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2013 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді В.В. Падій,
при секретарі О.В. Кондратенко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в інтересах їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
05.04.2013 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в інтересах їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання дій управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області - протиправними та зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області внести зміни до реєстраційного обліку і поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивують тим, що позивачі мають у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1, на підставі правовстановлюючого документу - договору купівлі продажу від 30.10.2007. Згідно листа управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 07.03.2013 №74.01-Є-147 позивачів було повідомлено про зняття останніх з реєстрації місця проживання, в зв'язку з надходження до управління 22.01.2013 заяви ОСОБА_5 про зняття з реєстрації позивачів, як таких, що втратили право користування житловим приміщенням. До заяви ОСОБА_5 також були пред'явлені рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010, згідно якого за ним визнано право власності в цілому на квартиру АДРЕСА_1, ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 25.09.2012 та ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.03.2012, за якими рішення Деснянського районного суду від 30.03.2010 - залишено без змін. Вважають дії відповідача про зняття позивачів з реєстрації місця проживання протиправними, оскільки рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 питання визнання нечинним договору купівлі - продажу квартири від 30.10.2007 не вирішувалось, а тому останній в свою чергу є чинним. Додатково зазначили, що зняття з реєстрації місця проживання їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 здійснювалось без дозволу органу опіки та піклування.
Ухвалами суду від 11.04.2013 та від 22.04.2013 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача залучено орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради та ОСОБА_5.
Позивачі в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі та зазначив, що оскільки договір купівлі-продажу квартири від 30.10.2007 є недійсним, то управлінням правомірно, на підставі заяви ОСОБА_5 та доданих до неї документів, було прийнято рішення про зняття позивачів з місця реєстрації проживання.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради в судовому засіданні підтримав правову позицію позивачів та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивачів, представника відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - органу опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.01.2013 ОСОБА_5 подав заяву начальнику Деснянського районного відділу у місті Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 (а.с. 38).
Підставою для зняття з реєстраційного обліку за зазначеною адресою вказаних осіб ОСОБА_5 зазначив абзац 3 частини 1 статті 7 Закону України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме: судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. До заяви були додані наступні документи: копія рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010, копія ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 та копія витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.08.2010.
На підставі заяви ОСОБА_5 Деснянським районним відділом у місті Чернігові Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області 22.01.2013 було здійснено зняття з реєстрації ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3, за заявою власника, у зв'язку з втратою права на користування житловим приміщенням.
Вищевказане підтверджується талонами зняття з реєстрації місця проживання в Україні, що маються в матеріалах справи (а.с.54).
Судом також встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звільнити та передати ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 09.07.2010 рішення Деснянського районного суду від 30.03.2010 - залишено без змін.
Вважаючи дії відповідача протиправними позивачі звернулись за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів до суду.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до Конституції України відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, регулюються Законом України від 11.12.2003 №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1382-VI).
За визначенням статті 3 Закону №1382-VI встановлено, що реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відповідно до статті 7 Закону № 1382-VI зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:
заяви особи або її законного представника;
судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;
свідоцтва про смерть;
паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;
інших документів, які свідчать про припинення:
підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;
підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
підстав на право користування житловим приміщенням.
Згідно із пунктом 1.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012 №1077 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за №2109/22421 (далі - Порядок №1077), встановлено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів.
Відповідно до статті 14 Закону №1382-VI рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що до повноважень відповідача відноситься ведення реєстраційного обліку місця проживання та місця перебування фізичних осіб, у т.ч. зняття даних осіб з реєстрації місця проживання.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку №1077 зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; інших документів, які свідчать про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).
Відповідно до пункту 3.6 Порядку №1077 працівник територіального підрозділу ДМС України, зокрема, перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві про реєстрацію місця проживання особи.
Частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Спеціальним законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень та спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав є Закон України від 1 липня 2004 року №1952-VI "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зазначений Закон діє в новій редакції з 1 січня 2013.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Порядок №703).
Порядок №703 діє в новій редакції з 01 січня 2013 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 року №1156.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою зняття з реєстрації місця проживання позивачів та їх неповнолітньої доньки стала заява ОСОБА_5 та додані до неї рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010, яке набрало законної сили станом на 10.08.2010 та витяг про реєстрацію права власності на спірну квартиру від 10.08.2010 року (а.с.29-30,33).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 не було надано відповідачу для зняття з реєстрації позивачів жодних документів, які б підтверджували його право власності станом на 22.01.2013 згідно вимог Закону №1952-VI та Порядку №703, та свідчили б про його право подання заяви відповідачу про зняття з реєстрації позивачів.
При вирішенні справи, суд бере до уваги також відсутність будь-яких рішень суду про встановлення нікчемності договору купівлі - продажу спірної квартири, укладеного 30.10.2007 між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, оскільки в наявності існує відповідний спір або ж про припинення права власності позивачів на спірну квартиру.
Крім того, суд зауважує, що рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30.03.2010 не передбачало виселення неповнолітньої дитини позивачів ОСОБА_3 або визнання її такою, що втратила право користування житлом.
Згідно статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України), правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Згідно частини 2 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Згідно частини 1 статті 242 Цивільного кодексу України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Відповідно статті 16 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.91 жодна дитина не може бути об'єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Отже, суд констатує, що з метою повного захисту інтересів неповнолітніх дітей, зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої особи можливе лише за наявності згоди обох батьків, як законних представників дитини та самої неповнолітньої дитини.
В даному випадку позивачі та їх неповнолітня дитина не давали згоди на зняття з реєстрації місця проживання їхньої неповнолітньої дитини ОСОБА_3. Жодних документів про наявність згоди на таке зняття з реєстрації позивачі не складали і не підписували.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Використовуючи надані державою повноваження щодо зняття з реєстрації місця проживання відповідач мав пересвідчитися у наявності права ОСОБА_5 на подання заяви про зняття з реєстрації місця проживання позивачів та документів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які б підтверджували його право власності станом на 22.01.2013 згідно вимог Закону №1952-VI та Порядку №703 та згоди обох батьків, вказаних у свідоцтві про народження неповнолітньої дитини та самої дитини на зняття її з реєстрації місця проживання.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при вчиненні дій щодо зняття з реєстраційного обліку місця проживання позивачів та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 не перевірив наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання позивачів, а отже, позовна вимога про визнання дій управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстрації місця проживання позивачів та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Позовна вимога про зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області внести зміни до реєстраційного обліку і поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 задоволенню не підлягає, оскільки, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З метою забезпечення прав та інтересів позивачів та їх неповнолітньої дитини, керуючись встановленим у статті 8 КАС України принципом верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог позивачів та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 22.01.2013 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в інтересах їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - орган опіки та піклування Деснянської районної у м. Чернігові ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, необхідно задовольнити частково.
Керуючись статтями 11, 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в інтересах їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати дії управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3 - протиправними.
Скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 22.01.2013 про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх неповнолітньої дитини ОСОБА_3.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Порядок апеляційного оскарження постанови суду, передбачений статтями 185-186 КАС України.
Суддя : В.В. Падій
