Справа № 0603/6632/12
ВИРОК Провадження № 1/0603/541/12
І м е н е м У к р а ї н и
07.05.2013 року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді . . . . . . . . . . . . . . . . . Яковлєва О.С.
з участю секретаря . . . . . . . . . . . . . . . . . Бондарчук Н.О.
потерпілої . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_3
представника потерпілої . . . . . . . . . . . . ОСОБА_4
захисника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА _6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бердичева Житомирської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5, інваліда 2-ї групи загального захворювання, непрацюючого, проживаючого та зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 356 КК України, -
в с т а н о в и в :
23 вересня 2012 року приблизно о 13 год. 30 хв. ОСОБА_6 самовільно, без дотримання будь-якого встановленого законом порядку, не очікуючи рішення суду, порушив право ОСОБА_3 на проживання за адресою: АДРЕСА_1, змінивши замок на вхідних дверях квартири. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 заподіяно значної шкоди інтересам потерпілої ОСОБА_3 у виді неможливості проживання зі своїми неповнолітніми дітьми. Правомірність дій ОСОБА_6 щодо її виселення оспорюється ОСОБА_3
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 24 вересня 2012 року вранці, повторно зламавши напередодні змінений потерпілою замок вхідних дверей та зайшовши до квартири АДРЕСА_1, порушив право ОСОБА_3 на проживання за вищевказаною адресою, не даючи можливості потерпілій проживати в цій квартирі до 26 вересня 2012 року. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 заподіяно значної шкоди інтересам потерпілої ОСОБА_3 у виді неможливості проживання зі своїми неповнолітніми дітьми. Правомірність дій ОСОБА_6 щодо її виселення оспорюється ОСОБА_3
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та вказав, що він вчинив адміністративний проступок, а не злочин, обвинувачення потерпілої в більшості надумане та не відповідає дійсності. Підсудний показав, що 26.10.94 він уклав шлюб з потерпілою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син. Спочатку вони жили у тещі, але жити там було тяжко і теща їм купила квартиру без зручностей. В подальшому жінка подарувала цю квартиру своїй сестрі, а вже його мати 26.01.01 подарувала йому квартиру АДРЕСА_1, яку перед цим купила 23.01.01. В цій квартирі зареєстровані він, ОСОБА_3, діти. Протягом спільного проживання з потерпілою до нього доходили чутки, що дружина його зраджує, на підставі чого у них виникали конфлікти, під час одного з яких дружина поставила йому на груди розпалену праску. В 2009 році жінка народила другу дитину, але і в подальшому йому зраджувала. Тоді він пішов жити до матері і через три місяці познайомився з іншою жінкою. Колишню жінку попереджував, щоб вона підшукувала собі іншу квартиру, так як квартира на Білопільській належить йому. 23.09.12 він прийшов додому на вул. Білопільську і виявив, що замок в других вхідних дверях погано працює. Тому він вирішив змінити замок, взявши запасний в інструментах. Замінив замок приблизно о 14 годині і після цього додому зі школи прийшов син. Замок вже був замінений, але сина він додому пустив. Разом з тим, сказав сину, що той може жити в квартирі, але щоб передзвонив ОСОБА_3 та повідомив їй, щоб додому вона не йшла, так як він її додому не пустить. Після цього він пішов по своїм справам, не дочекавшись колишньої жінки з міліціонерами. Наступного ранку, повернувшись додому, виявив, що замок на других вхідних дверях також змінений. Вибивши цей замок, зайшов до квартири. Подзвонив своїй матері, яка приїхала. Через деякий час повернувся додому син. Сина додому впустив, але знову сказав, щоб ОСОБА_3 додому не йшла, так він її не впустить. Коли прийшла потерпіла з дітьми, то дітей він впустив, а ОСОБА_3 - ні. В подальшому дозволив потерпілій проживати в одній кімнаті, але та постійно влаштовувала скандали вдома, ображала його нову дружину. 16.10.12 ОСОБА_3 забрала свої речі (прихопивши за разом деякі і його) і виїхала з квартири. Сину він пропонував жити з ним та його новою дружиною, але син відмовляється. Також, коли вони ще жили в одній квартирі, син приходив зі своїми друзями, сварився з його новою дружиною, а один із друзів сина вдарив його ногою в живіт. Не заперечує, щоб колишня дружина проживала в квартирі, згоден їй оплачувати оренду зйомної квартири. Чому не звернувся до суду, щоб вирішити спір про проживання в квартирі, пояснити не може.
Свідок ОСОБА_7, мати підсудного, в залі суду показала, що син був одружений на потерпілій ОСОБА_3 26.01.01, коли ті ще жили разом, вони подарувала їм квартиру по вул. Білопільській в м. Бердичеві. Одного разу син застав ОСОБА_3 з коханцем, і за це та поставила сину праску на груди. В вересні 2011 року син переїхав жити до неї, але сказав, щоб колишня невістка підшукувала собі квартиру, так як ця квартира подарована йому. До квартири на Білопільській син ходив раз в місяць - взяти деякі речі, помитись. 23 вересня 2012 року син зателефонував і повідомив, що, прийшовши до квартири, виявив, що вхідний замок пошкоджений і він його замінив. Коли ввечері додому повернулись онуки ОСОБА_8 з ОСОБА_2, син їх пустив, а колишню жінку - ні. В той вечір вона на квартирі сина не була. Наступного дня син повернувся додому, зламав замки. Дітей пустив до хати. Ввечері син зателефонував і попросив принести молока, так як цього хотіли його діти. Вона прийшла з молоком до сина. Онук ОСОБА_8 побачив її та пішов з квартири. Вона була, коли приходила колишня невістка, але син її не пустив до квартири. Це рішення приймав син самостійно, вона не втручалась в сімейне життя сина. На другий день невістка викликала телебачення, опікунську раду. Після цього в квартирі почали проживати син з новою невісткою, колишня невістка, онуки. Син не заперечував, щоб в квартирі жила ОСОБА_3, однак та постійно провокувала скандали, суперечки. Син пропонував потерпілій, щоб та йшла на квартиру, а він буде платити за квартиру, вона пропонувала, щоб онук жив у неї і ходив до школи, але ОСОБА_3 відмовилась і 16.10.12 колишня невістка вибралась з квартири, прихопивши при цьому ще й документи сина.
Свідок ОСОБА_9, дружина підсудного, показала, що в лютому 2012 року вона почала співмешкати з ОСОБА_6 ОСОБА_6 їй розповідав, що пішов від жінки, але до дітей він постійно ходив. Одного разу, вже коли вони співмешкали, ОСОБА_6 застав колишню дружину з іншим чоловіком. 25 вересня 2012 року ОСОБА_6 їй зателефонував і запросив жити до себе в квартиру АДРЕСА_1. Вона погодилась. Події 23, 24 вересня вона не застала, але підсудний їй розповідав, що 23 числа він, прийшовши додому, виявив, що вхідний замок пошкоджений і тому замінив його. Після цього він зателефонував сину і сказав, щоб ОСОБА_3 не приходила додому, так як він її додому не пустить. Про те, щоб потерпіла підшукувала житло, ОСОБА_6 говорив ще раніше. Дітей в квартиру ОСОБА_6 пустив. Після переїзду її до підсудного, ОСОБА_3 першу ніч не ночувала в квартирі, але потім прийшли працівники органу опіки і піклування і далі вони в квартирі проживали всі разом. ОСОБА_3 постійно влаштовувала скандали, приводила подруг, сестру, які також влаштовували сварки. На образи ОСОБА_3 вона не мовчала, а відповідала їй. Вони з ОСОБА_6 пропонували потерпілій, щоб та знайшла квартиру, а вони будуть сплачувати квартплату, але ОСОБА_3 відмовилась. З дітьми підсудного нормальні відносини і лише потерпіла налаштовує старшого сина проти неї, кажучи, що той знайшов нову матір. Дійсно був конфлікт у ОСОБА_6 з сином, але він ОСОБА_8 не бив, а з ОСОБА_8 було ще 7 хлопців і тоді вони викликали міліцію. 16 жовтня, коли вони розписувались з ОСОБА_6, ОСОБА_3 приїхала забрала речі, влаштувала сварку. Син чоловіка ОСОБА_8 без дзвінка і на сьогоднішній день приходить до квартири, що їй не подобається, так як вона не знає, що той може зробити в квартирі.
Незважаючи на невизнання вини підсудним та його показання, а також показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, вина ОСОБА_6 повністю доводиться сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_3, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого показання, в залі суду пояснила, що з 26.10.96 вона була заміжня за підсудним. До 2011 року вони проживали разом в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6 на підставі договору дарування. Зареєстровані в квартирі всією сім'єю - вона, ОСОБА_6, двоє спільних неповнолітніх дітей. В 2011 році ОСОБА_6 виїхав з квартири та протягом року проживав з іншою жінкою. В серпні 2012 року вони з підсудним офіційно розлучились. Приблизно наприкінці 2012 року, мабуть 29 числа, коли вона була на роботі, їй зателефонував син та повідомив, що ОСОБА_6 вигнав їх з квартири, замінив замки і наказав їй передати, щоб вона додому не поверталась, так як її там ніхто ждати не буде. Повернувшись ввечері додому, застала сина на вулиці. Додому потрапити не могла, так як замок в других вхідних дверях був замінений. Вона викликала працівників міліції. До приїзду працівників міліції ОСОБА_6 втік із квартири. Вони з неповнолітнім сином змушені були сидіти на вулиці. Ввечері приїхали працівники міліції, дозволи також змінити замок, щоб потрапити до квартири. Сусід ОСОБА_10 із 102 квартири змінив замок, сказавши, що наступного дня поставить новий і від цього замка вона мала віддати ключі підсудному. Наступного ранку вона пішла на роботу, син пішов в школу, а дочка - в садочок. Вдень їй зателефонувала сусідка і сказала, що ОСОБА_6 знову змінює замки. Коли вона вернулась ввечері з роботи, колишній чоловік зі свекрухою знову не пускав її додому, зламавши замки та говорячи, що вона жити в квартирі не буде. В ту ніч вона ночувала у ОСОБА_10. Тоді вона звернулась до опікунської ради, приїхала комісія, яка прийняла рішення, що вона з дітьми мала жити в одній кімнаті, а чоловік зі співмешканкою - в іншій. Протягом декількох тижнів вона з дітьми намагалась жити в одній квартирі з колишнім чоловіком та його співмешканкою, однак останніми були створені такі умови (викидали продукти з холодильника, обзивали дітей, курили в приміщенні, забороняли користуватись зручностями, кидали виправний одяг тощо), що подальше проживання в одній квартирі стало неможливим і 16.10.12 вона була змушена виїхати з дітьми на орендовану квартиру. Маленька дочка змушена була проживати то у її матері, то у садочку. Внаслідок пережитого син став дуже нервовий, плаче, вона змушена була ходити з ним до психіатра. Син сказав, що з батьком і його співмешканкою жити не буде, краще щось собі зробить, але жити не буде. Вона також зазнала сильного стресу, нервує, втрачає свідомість на робочому місці. Чоловік до суду з приводу її виселення не звертався. При призначені покарання просить позбавити волі підсудного.
Будучи допитаною в залі суду, свідок ОСОБА_11 пояснила, що 23 вересня 2012 року приблизно о 17 годині їй зателефонувала подруга ОСОБА_3 і, плачучи, розповіла, що колишній чоловік не пускає її до квартири з дітьми, виганяє. Після роботи вона поїхали до місця проживання ОСОБА_3 на АДРЕСА_1. В дворі будинку зустріла ОСОБА_3 і ОСОБА_10. З їхніх слів дізналась, що підсудний поміняв замки і не пускає потерпілу до квартири. Син ОСОБА_12 поїхав в село за меншою сестричкою. За її пропозицією викликали працівників міліції, але їх приїзду вона не дочекалась, оскільки вже було пізно, вона була вагітна, а на вулиці було холодно. Наступного дня дізналась, що все ж таки ОСОБА_3 з дітьми потрапила до квартири. Але наступного ж дня ОСОБА_6 знову не пускав ОСОБА_3 до квартири, змінив замки. ОСОБА_3 викликала міліцію, ОСОБА_6 пустив дітей. Однак потерпілу так і не пустив, і вона змушена була ночувати у ОСОБА_10, куди потім прийшли і діти. ОСОБА_10 викликала телебачення, службу захисту дітей. Після цього ОСОБА_3 з дітьми почала жити в квартирі, але співмешканка ОСОБА_6 створила такі умови, що ОСОБА_3 вимушена була з'їхати. З'їжджала вона 16.10.12, в день розпису ОСОБА_6 з новою дружиною. Внаслідок цих подій потерпіла постійно нервує, втрачає свідомість.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що у вересні 2012 близько 16 години вона поверталась додому та в дворі зустріла ОСОБА_3, яка розповіла, що ОСОБА_6 вигнав її з дітьми з квартири. Вона з ОСОБА_3 піднімалась до квартири і бачила, що не відкриваються другі вхідні двері до квартири. ОСОБА_6 казав нецензурними словами, щоб ОСОБА_3 з дітьми в квартирі більше не бачив, і не пускав їх до хати. Тоді вони викликали працівників міліції. Вона пішла до себе додому, а ОСОБА_3 залишилась в дворі. Пізно ввечері приїхали працівники міліції. ОСОБА_6 вдома вже не було. Працівники міліції дозволили зламати замок, її чоловік відкрив двері ОСОБА_3 і та пішла з дітьми до квартири. Зранку ОСОБА_3 пішла на роботу, а ОСОБА_6 знову змінив замки і ОСОБА_3 з дітьми змушена була сидіти під дверима, внаслідок чого діти похворіли. Тієї ночі ОСОБА_3 з дітьми ночувала у неї. Вони викликали працівників міліції, телебачення. Після приїзду телебачення підсудний пустив ОСОБА_3 з дітьми проживати в квартирі, але співмешканка ОСОБА_3 зі свекрухою створили такі умови, що жити потерпіла там не змогла і на даний час знімає квартиру.
Як показала свідок ОСОБА_14, сестра потерпілої, восени 2012 року в другій половині дня їй зателефонувала сестра ОСОБА_3. і розповіла, що колишній чоловік ОСОБА_6 вигнав її з квартири. Приїхавши до сестри, дізналась, що ОСОБА_6 поміняв замки і сказав, що не пустить ОСОБА_3 до хати і щоб та шукала собі житло. Сестра викликала працівників міліції. ОСОБА_6, злякавшись, втік до матері. Приїхавши, працівники міліції запитали, чи ОСОБА_3 прописана в квартирі та сказали, що двері вона має право виламувати і змінювати замок. Сусід ОСОБА_10 поміг змінити замок і сестра потрапила до квартири. Але наступного дня ОСОБА_6 знову змінив замки і не пускав ОСОБА_3 з дітьми до квартири. Також в той раз в квартирі була мати підсудного, яка говорила, що речей сестри в квартирі немає. Тоді викликали представників опіки і піклування, телебачення. Після цього ОСОБА_6 дозволив сестрі з дітьми проживати, але підсудний зі співмешканкою створив такі умови, що жити сестра там не змогла. Племінник ОСОБА_8 постійно вночі плакав, сестра нервувала, втрачала свідомість,
Під час допиту в ході судового слідства свідок ОСОБА_12, син підсудного та потерпілої, пояснив, що здається 30 вересня 2012 року він повертався із села та в цей часу йому зателефонував батько і сказав, щоб вони з матір'ю додому не повертались, так як він їх до хати не пустить. Він передзвонив матері і передав слова батька. Коли приїхав додому, вхідні двері були закриті, замок на других вхідних дверях був змінений. Батько зачинив двері, матір до квартири не пускав. Мати викликала міліцію і батько втік. Працівники міліції сказали, що вони з матір'ю мають право виламати двері і замінити замок, так як вони там прописані. Вони замінили замок і зайшли до квартири. Ввечері телефонував батько і казав, що вб'є матір. Вранці вони розійшлись на роботу і в школу. Коли повернувся зі школи, замок на вхідних дверях знову був змінений. Батько впустив його в квартиру. Ввечері він пішов за сестрою, а коли повернувся - батько вже не пускав до хати. Тоді вони пішли до сусідки. Потім викликали опікунську раду і телебачення, після чого знову почали жити в своїй квартирі. Батько привів співмешканку і жити стало нестерпно, оскільки співмешканка курила в квартирі, їм не дозволяли користуватись ванною, викидали речі, продукти з холодильника, не дозволяли вішати випрані речі тощо. Дійсно був конфлікт з батьком, але не так як розказує останній. Тоді йому зателефонувала мати і сказала, що її ображає співмешканка батька. Він повертався з друзями після футболу, зайшов до квартири, почав сваритись зі співмешканкою батька. Батько підскочив, почав стусанами виганяти з квартири. Друзі в цей час просто стояли поруч. Батько дійсно телефонував, хотів поговорити, але він відмовився.
Будучи допитаним як свідок, оперуповноважений СКР Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_17 (відбирав пояснення 23.09.12) показав, що в той день у вересні 2012 року він перебував у складі слідчо-оперативної групи і після 15 години за вказівкою чергового вони виїхали на вул. Білопільську. Піднялись до квартири, там стояла потерпіла і пояснила, що колишній чоловік змінив замки і вона не може потрапити до квартири. На місці події також був син потерпілої і підсудного. Самого підсудного на місці події не було. Вони відібрали пояснення у присутніх протягом години і поїхали. Чи потрапила потерпіла до квартири в той день і яким чином, не пам'ятає. Сам він в квартиру не заходив і впевнений, що на місці події підсудного не було.
Як показав свідок ОСОБА_18, ДІМ Бердичівського МВ УМВС (відбирав пояснення 25.09.12), за вказівкою чергового приблизно о 20-й годині вони приїхали на вулицю Білопільську за викликом жінки, що її не впускають в квартиру. На місці події було дві-три жінки, в тому числі потерпіла і її сестра. На місці події він відбирав лише пояснення у сестри потерпілої. Було з'ясовано, що між чоловіком і дружиною неприязні відносини і справа по розподілу майна знаходиться в суді. Тому вони відібрали пояснення і поїхали до МВ. На місці події він бачив як підсудний пускав сина до квартири. На місці конфліктів не було.
Свідок ОСОБА_19, начальник служби у справах дітей Бердичівського міськвиконкому, пояснила, що наприкінці вересня 2012 року до служби звернулась ОСОБА_3 і усно повідомила, що її колишній чоловік виганяє її з дітьми, а жити немає де. 28.09.12 вони створили комісію та поїхали на вулицю Білопільську, 75, щоб поговорити з батьком. ОСОБА_6 був вдома, відчинив двері, але до квартири не пустив і спілкувались вони на сходах. ОСОБА_6 говорив, що дозволяє дітям жити, але потерпілу до квартири не пустить. Вони йому роз'яснили, що якщо особа прописана, то має право жити у квартирі. Тоді ОСОБА_6 погодився, щоб колишня дружина проживала в квартирі до рішення суду. Після цього вона подзвонила на мобільний телефон ОСОБА_3 і повідомила про прийняте рішення. В подальшому ОСОБА_3 ще приходила і розповідала, що співмешканка підсудного і свекруха не дають жити в квартирі, вчинюючи психологічний тиск.
З показань свідка ОСОБА_20, завідуючої сектором профілактики злочинності неповнолітніх служби у справах дітей Бердичівського міськвиконкому, встановлено, що до служби надійшло звернення про те, що батько виганяє з дому матір з дітьми. Через день-два виїхали за місцем проживання підсудного на вулицю Білопільську. Двері відкрив підсудний, але до квартири не пустив, і розмова відбувалась на сходинковому майданчику. В результаті бесіди ОСОБА_6 погодився впустити проживати колишню дружину до вирішення справи в суді. Під час розмови був присутнім син потерпілої і підсудного. Сама потерпіла мала приїхати пізніше. Наскільки їй відомо, потерпіла все рівно з'їхала пізніше через конфлікти з новою жінкою підсудного.
Будучи допитаним як свідок, ДІМ Бердичівського МВ УМВС ОСОБА_21 пояснив, що у нього на виконанні знаходились матеріали перевірки за заявою ОСОБА_3 на неправомірні дії чоловіка. Дні через два після надходження заяви він пішов за місцем проживання ОСОБА_3. Під дверима квартири була потерпіла з сином. Підсудний пускав сина до хати, а щодо жінки - казав, що не пустить. Він виніс офіційне застереження ОСОБА_6 щодо недопущення насильства в сім'ї. В подальшому ОСОБА_6 вже не заперечував, щоб жінка також жила в квартирі. Однак вже потерпіла говорила, що жити там не буде, так як підсудний привів іншу жінку.
Крім того вина ОСОБА_6 також підтверджується:
- даними паспорту громадянина України НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_3, згідно з яким її місце проживання 20.04.01 зареєстровано за адресою: Житомирська область, АДРЕСА_1, що підтверджує її право на проживання за цією адресою (а.с. 5);
- копіями свідоцтв про народження НОМЕР_2 та НОМЕР_3, якими підтверджено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 6, 7);
- даними рішення Бердичівського міськрайонного суду від 29.08.12 у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, відповідно до якого шлюб між підсудним і потерпілою розірвано, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 узгодили проживання дітей з матір'ю (а.с. 8-9);
- даними протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 23.09.12, в якому ОСОБА_3, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, звернулась у міліцію з проханням прийняти міри до колишнього чоловіка ОСОБА_6, який змінив замки вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1 і не дозволяє їй та спільним дітям зайти до квартири (а.с. 1 відмовного матеріалу № 4437/12);
- даними протоколу усної заяви (повідомлення) про злочин від 25.09.12, в якому ОСОБА_3, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, звернулась у міліцію з проханням прийняти міри до колишнього чоловіка ОСОБА_6, який не впускає її та її дітей до їхнього місця проживання по АДРЕСА_1 та погрожує фізичною розправою (а.с. 4 відмовного матеріалу № 4437/12);
- даними копії протоколу бесіди від 26.09.12, згідно з яким начальником ССД ОСОБА_19 та завідувачем сектором ССД ОСОБА_20 в АДРЕСА_1 було проведено бесіду з ОСОБА_6 і той не заперечує, щоб дружина разом з неповнолітніми дітьми до рішення суду проживала в одній кімнаті квартири, а він зі своєю новою сім'єю - в іншій (а.с. 12 відмовного матеріалу № 4437/12);
- даними постанови Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.09.12 за результатами перевірки за заявою ОСОБА_3 на неправомірні дії ОСОБА_6, якою органом дізнання відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.ст. 129, 296 КК України відносно ОСОБА_6 на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Висновок органу дізнання зроблено, оскільки вбачалось, що погрози носили словесний характер, конфлікт виник на ґрунті раніше сформованих неприязних відносин, тривав короткий проміжок часу, громадський порядок грубо порушено не було. За фактом не впускання до квартири вбачаються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України (а.с. 13 відмовного матеріалу № 4437/12).
Показання підсудного, а також свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 змінив замок у вхідних дверях внаслідок пошкодження замка, а не з метою порушення житлових прав потерпілої, суд розцінює як захисну позицію з метою пом'якшення кримінальної відповідальності. Так, змінивши замок підсудний відразу наказав сину передзвонити потерпілій і попередити, щоб та додому не поверталась, так він все рівно її до квартири не пустить. Цей мотив дій підсудного не оспорюється самим ОСОБА_6, вказаними вище свідками, підтверджується показаннями потерпілої та решти свідків, які також вказують на прямі висловлювання підсудного про недопущення у квартиру потерпілої аж до приїзду представників служби у справах дітей, тільки зі втручанням яких ОСОБА_6 погодився впустити до квартири потерпілу, тобто вказує на умисність дій ОСОБА_6, у вчиненні яких його визнано винним.
Доводи захисту про те, що дії ОСОБА_6 хоча і є протиправними, але в силу своєї нетривалості і характеру вчинених дій як самим підсудним, так і потерпілою (вчиняла дії аналогічні діям підсудного - зламувала замок) є малозначними і мають кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, судом приймаються до уваги і могли б бути покладені в основу вироку, якби діями ОСОБА_6 була заподіяна шкода виключно інтересам потерпілої ОСОБА_3 у вигляді непроживання в квартирі ОСОБА_6 протягом нетривалого проміжку часу. Однак, потерпіла ОСОБА_3 не просто не могла потрапити до квартири, де зареєстровано її місце проживання, але й при цьому не могла проживати зі своїми неповнолітніми дітьми, які після розлучення згідно рішення суду мали проживати з нею і які відповідно до досліджених доказів мали бажання проживати саме з матір'ю.
Так, відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло та ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішення суду. На реалізацію цієї норми Конституції спрямовані норми Земельного кодексу України, де в ст. 9 ЗК України зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом, а у ст. 156 ЗК України визначено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї права користування займаним приміщенням. У ст. 163 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки мають переважне право на проживання дітей з ними, а у ст. 153 СК України визначено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Крім того, положеннями ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Таким чином, порушення ОСОБА_6 житлових прав ОСОБА_3 призвело до грубого порушення прав потерпілої, встановлених у наведених вище нормах законодавства України, і відповідно діями ОСОБА_6 завдано значної шкоди інтересам потерпілої.
Доводи захисту про те, що не лише ОСОБА_6 вчиняв протиправні дії у відношенні до потерпілої, судом приймаються до уваги, але суд розглядає справу лише в межах пред'явленого обвинувачення, тобто суд оцінює дії виключно ОСОБА_6
Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає вину підсудного ОСОБА_6 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ст. 356 КК України, як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремою громадянкою, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянки.
При призначенні покарання ОСОБА_6 суд керується загальними засадами призначення покарання - ст. 65 КК України, і враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 ч.ч. 1, 2 КК України злочин, передбачений ст. 356 КК України, є злочином невеликої тяжкості.
Підсудний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, за місцем проживання характеризується як особа, на яку скарг не надходило.
Обставин, що пом'якшують його покарання, суд не встановив.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного, суд також не встановив.
На підставі наведеного, враховуючи тяжкість скоєного злочину, особу підсудного, який є інвалідом 2-ї групи, приймаючи до уваги санкцію статті, суд дійшов висновку про призначення підсудному ОСОБА_6 покарання у виді штрафу.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 щодо стягнення з ОСОБА_6 моральної шкоди суд задовольняє частково, в межах, що стосується доведеного обвинувачення, тобто порушення житлових прав в період, вказаний у вироку. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд враховує, що така шкода заподіяна злочинними діями підсудного, враховує характер та обсяг душевних страждань потерпілої, яка мала необхідність змінити спосіб життя, що пов'язане із пошуком місця проживання собі та дітям.
Судових витрат у справі немає.
Враховуючи поведінку ОСОБА_6 при проведенні судового слідства, його характеризуючі дані, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд -
з а с у д и в :
ОСОБА _6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_6 - не обирати.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 - 2000 (дві тисячі) грн. 00 грн. моральної шкоди.
Після набрання вироком законної сили: відмовний матеріал Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області № 4437/12 - залишити в матеріалах кримінальної справи; відмовні матеріали №№ 4635/12, 4810/12, 4824/12, 4907/12 Бердичівського МВ УМВС - повернути до Бердичівського МВ УМВС України в Житомирській області.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.
Головуючий - суддя О.С. Яковлєв
