Справа № 2/254/1372/2013
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)
18 липня 2013 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
Головуючий - суддя Сенчишин Ф.М.
При секретарі Семенець А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Згідно позову, позивач ОСОБА_1 з 01.09.1993 року по 23.08.2012 року працював на підприємстві відповідача на посаді слюсаря з ремонту автомобілів 4 розряду. 23.08.2012 року він був звільнений за скороченням штатів за п. 1 ст. 40 КЗпП України. У день звільнення з позивачем не був проведений остаточний розрахунок. Заборгованість із заробітної плати становить 4555,96 грн. На думку позивача, він має право на отримання від відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні. Крім цього, позивач стверджує, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки він вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, відсутність коштів призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків. Відшкодування моральних страждань позивач оцінює в 10000 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди у зазначених розмірах.
Належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи позивач ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився. Надав суду письмову заяву, за якою підтримав в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони ґрунтуються. Просить справу розглянути у його відсутність.
Відповідач ПАТ «Донецьк-Лада», належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив.
За ухвалою суду справа розглянута за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних у справі доказів.
На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини:
З копії трудової книжки позивача (а.с. 6) вбачається, що ОСОБА_1 з 01.09.1993 року був прийнятий на роботу до Спільного українсько - російського підприємства «Донецьк-Лада» в формі ЗАТ, яке в подальшому було перейменоване в ПАТ «Донецьк-Лада». Був звільнений з посади слюсаря по ремонту автомобілів третього розряду за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 23.08.2012 року.
На день звільнення 23.08.2012 року заборгованість підприємства перед позивачем із заробітної плати складала 4555,96 грн. (за листопад 2011 року - серпень 2012 року), що підтверджується відповідною довідкою підприємства від 21.09.2012 року (а.с. 4). Позивач стверджує, що зазначена заборгованість йому не виплачена і на час подання позову до суду. Відповідач, в свою чергу, докази на підтвердження погашення заборгованості із заробітної плати перед позивачем суду не надав. Виходячи з того, яке значення для кожної із сторін мають вказані докази, а також той факт, що докази на підтвердження погашення заборгованості можуть бути надані лише відповідачем, суд визнає доведеним розмір заборгованості із заробітної плати відповідача перед позивачем у розмірі 4555,96 грн.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості із остаточного розрахунку при звільненні, суд виходить з того, що відповідач згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідач прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпП України, наявну заборгованість із заробітної плати відповідач мав оплатити позивачеві у день звільнення.
Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту. За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості із заробітної плати підлягають задоволенню.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, суд виходить з того, що згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідачем не доведено, що остаточний розрахунок при звільненні позивача не був проведений не з його вини, а сама по собі відсутність у відповідача грошових коштів не приймається судом до уваги, оскільки не виключає його відповідальності.
За наведених обставин, позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні ґрунтуються на законі, відповідають фактичним обставинам по справі та підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір такого середнього заробітку, суд враховує вимоги абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, згідно якого у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За п. 8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Суд виходить з наступних розрахунків
- останніми двома повними місяцями роботи позивача є червень - липень 2012 року;
- кількість фактично відпрацьованих позивачем календарних днів в зазначений період становить за червень 2012 року - 19, за липень 2012 року - 4;
- позивачеві за цей період нарахована заробітна плата у розмірі: за червень 2012 року - 228,47 грн., за липень 2012 року - 448,78 грн.;
- середньоденний заробіток позивача за останні два повні місяця роботи становить (228,47 + 448,78) / (19 + 4) = 29,45 грн.;
- кількість робочих днів, за які позивач просить стягнути середній заробіток з 23.08.2012 року по 18.07.2013 року складає 226;
- середній заробіток за зазначений період склав 29,45 х 226 = 6655,70 грн.;
За наведених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 6655,70 грн.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги в частині стягнення грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд виходить з того, що сам факт порушення трудових прав позивача, що проявився в тривалій затримці видачі заборгованості із заробітної плати, свідчить про перенесені останнім моральні страждання, оскільки позивач об'єктивно був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя своєї родини. З урахуванням характеру страждань (душевні хвилювання через відсутність джерел засобів до існування), їх обсягу, тривалості, загального розміру заборгованості, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним і справедливим за наведених обставин, є 1000 гривень, тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково.
Як розтлумачив Верховний Суд України у п. 6 своєї постанови № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід Держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229,40 грн. за позовні вимоги майнового характеру (1 % від розміру задоволених вимог) та 114,70 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за один місяць (серпень 2012 року) у розмірі 893,23 грн. підлягає негайному виконанню.
Керуючись ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 2 ст. 9, ч. 1 ст. 115, ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, абз. 3 п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, постановами Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 та «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, та ст.ст. 10, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» на користь ОСОБА_1:
- заборгованість із заробітної плати у розмірі 4555 гривень 96 копійок;
- середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який визначений без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів у розмірі 6655 гривень 70 копійок;
- відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 гривень;
усього стягнути 12211 (дванадцять тисяч двісті одинадцять) гривень 66 (шістдесят шість) копійок.
У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 893 (вісімсот дев'яносто три) гривні 23 (двадцять три) копійки.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донецьк-Лада» в дохід Держави судовий збір у розмірі 344 (триста сорок чотири) гривні 10 (десять) копійок.
На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий :
