Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 801/2825/13-а
16.09.13
м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Цикуренка А.С.
секретар судового засідання Бондаренко К.С.
за участю сторін:
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"- Бакаєв Сергій Миколайович, довіреність № б/н від 15.11.12
представник відповідача, Інспекції з питань захисту прав споживачів в місті Севастополі Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів- Запорожець Леся Василівна, довіреність № 2/05-02-32 від 25.02.13
представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг"- Іотковський Андрій Георгійович, довіреність № б/н від 15.11.12
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 14.06.13 у справі № 801/2825/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (вул. Севастопольська, 247, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)
до Інспекції з питань захисту прав споживачів в місті Севастополі Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (вул. Репіна, 18, місто Севастополь, 99000)
про визнання протиправною та скасування постанови,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" до Інспекції з питань захисту прав споживачів в місті Севастополі Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Не погодившись з даним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів м. Севастополя Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача №19 від 12.02.2013 про накладення стягнень передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що зазначена постанова, якою накладено штраф у розмірі 68993,35 грн. за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: «...реалізацію нафтопродуктів, що не відповідають вимогам нормативних документів за показником детонаційна стійкість - октанове число моторним методом...», прийнята не на підставі, не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено та без дотримання принципу рівності перед законом; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а отже, оскаржувана постанова №19 від 12.02.2013 є необґрунтованою та незаконною та підлягає скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки у ході розгляду справи встановлена відсутність факту порушення прав позивача з боку відповідача у сфері публічно-правових відносин.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже , згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 12.02.2013 відповідачем прийнято постанову №19 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: застосовано до позивача штраф у розмірі 68993,35 грн.
Передумовою застосування штрафних санкцій став акт від 17.08.2012 №000082 планової перевірки АЗС, розташованої за адресою: місто Севастополь, вул. Балаклавське шосе, 40, яка належить позивачу на предмет дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів», яка проводилась на підставі наказу №231 від 16.08.2012 та направлення №000193 від 16.08.2012.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом першої інстанції безперечно встановлено, що при проведенні перевірки була присутня уповноважена особа позивача - начальник АЗС Мережко Ганна Василівна, жодних зауважень в ході проведення перевірки від начальника АЗС Мережко Ганни Василівни не надходило, що знайшло своє відображення в акті перевірки, якій підписаний без зауважень.
Під час проведення перевірки було здійснено відбір зразків бензину автомобільного А-95 (на підставі рішення про відбір зразків продукції №18 від 17.08.2012) та направлено на лабораторні випробування до 308 випробувальної лабораторії паливно-мастильних матеріалів Чорноморського флоту, яка атестована Національним агентством з акредитації України та виданий атестат акредитації від 20.03.2012 за №2Н623, що підтверджується актом відбору зразків нафтопродуктів №15 від 20.08.20102.
За результатами випробувань встановлено невідповідність бензину автомобільного А-95 вимогам ДСТУ 4063-2001 «Бензини автомобільні. Технічні умови» по показнику: детонаційна стійкість - октанове число моторним методом та складений протокол випробувань №110 від 21.08.2012.
Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ДСТУ 4488:2005 граничний строк зберігання арбітражних проб, відібраних під час проведення планової перевірки позивача припадав на 03.10.2012.Як вбачається із паспорту якості, надано позивачем, то випробування було здійснено 19.10.2012 року, тобто на 61 день із дня здійснення відбору проб.
Таким чином, випробування арбітражної проби, яка знаходилась на зберіганні у позивача, проведені із порушення вимог ДСТУ 4488:2005.
Крім того, на теперішній час єдиним нормативним документом, який регулює порядок провадження діяльності з випробування зразків товарів (послуг, продукції) та порядок їх фіксування є ДСТУ ISO/ІЕС 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій».
При апеляційному перегляді справи встановлено, що протокол випробувань №110 від 21.08.2012 відповідає вимогам ДСТУ ISO/ІЕС 17025:2006 «Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій», а саме: з пунктів 2.1, 2.2, 2.4 зазначеного протоколу, даного 308 випробувальною лабораторією паливно-мастильних матеріалів Чорноморського флоту, можливо провести ідентифікацію зібраного зразку товару, зокрема, виробник бензинку автомобільного А-95, зразок якого відібрано на випробування, є ПАТ «Лисичанська нафтова компанія» Україна; об'єм партії даного бензину складає 5596,61 дм-3; акт відбору зразків складений відповідачем, позивачем та 308 випробувальною лабораторією паливно-мастильних матеріалів Чорноморського флоту.
Проте , із паспорту якості від 19.10.2012 №1215, наданого позивачем, вбачається лише те, що випробування проведено бензину автомобільного А-95, відібраного за АЗС, розташоване за адресою вул. Балаклавське шосе, 4 та акт відбору №15 від 20.08.2012.
Тобто , інша інформація, яка б дала змогу ідентифікувати зразок, який пройшов випробування за замовленням позивача, як зразок відібраний саме під час проведення планової перевірки відповідачем, відсутня.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем Інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ствердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121, в частині неповідомлення, тобто відсутності у рішенні про відбір зразків продукції, адреси розкриття відібраного зразка, тобто, проведення експертизи, оскільки це таке твердження не відповідає вимогам діючого законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 4.2.7 пункту 4.2 Інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ствердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121 у разі відбирання проби для випробування в сторонній лабораторії або державними органами контролю пробу відбирають в об'ємі не менше 3 літрів, яку поділяють на три рівні частини, з яких перша для випробувань, друга (арбітражна) направляються до сторонньої випробувальної лабораторії, третя (арбітражна) залишається на підприємстві. Випробування арбітражних проб здійснюються в лабораторії за згодою і в присутності всіх зацікавлених сторін, які письмово повідомляються про місце і дату проведення арбітражних випробувань їх ініціатором. Розкриття арбітражних проб здійснюється безпосередньо перед випробуваннями в присутності всіх зацікавлених сторін і оформлюється актом за формою №15-НК.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що при відбору проб формується лише дві арбітражні проби, одна з яких залишається на підприємстві і лише у випадку необхідності проведення повторного незалежного випробування арбітражні проби можуть бути розкриті за участю всіх зацікавлених осіб.
Що стосується першої частини проби (для випробувань), то особа, за ініціативою якої зводиться дослідження такого зразку, то згідно вимог Інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ствердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121, повідомлення їх учасників (зацікавлених осіб) не передбачено. Отже, лише за умов дослідження арбітражних проб Держспоживінспекція у місті Севастополі мала повідомити суб'єкта господарювання про розкриття саме арбітражної проби.
До того ж, поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що єдиною уповноваженою організацією у місті Севастополі на проведення лабораторних досліджень нафтопродуктів є 308 випробувальна лабораторія паливно-мастильних матеріалів Чорноморського флоту, яка має атестат акредитації Національного агентства з акредитації України, з якою Держспоживінспекцією у місті Севастополі підписаний договір на проведення випробувань.
Стосовно посилань в апеляційній скарзі на невідповідність форми акта №15 від 20.08.2012 року про відбір зразків нафтопродуктів вимогам акта за формою №2-НК за Інструкцією №4271/121, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке обґрунтування не відповідає наявним матеріалам справи, через наступне.
Судом першої інстанції безспірно встановлено та підтверджено при апеляційному перегляді справи, що із порівняльного аналізу акта №15 відбору зразків нафтопродуктів від 20.08.2012 вбачається, що даний акт містить всі необхідні реквізити, а саме: дата та місце здійснення відбору зразків; ким та у присутності кого відібрано зразки; вид товару та кількість зразків; джерело відбору зразка; посилання на нормативний документ, на підставі якого відібрано зразок; адреса установи, до якої направлено зразки; час здійснення відбору зразків; підписи осіб, які приймали участь у відбору зразків.
Неспроможними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі щодо порушення с боку відповідача процедури відбору проб з резервуару, оскільки ані Законами України «Про захист прав споживачів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а ні ДСТУ 4488:2005 та Інструкції з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, ствердженого наказом державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121, які є спеціальними нормативними актами щодо контролю за якістю нафтопродуктів, не передбачено дотримання таких такі вимог, на які вказує відповідач.
Окрім цього, відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 у справі № 801/2825/13-а залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
