розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.07.2013р. №0000654001, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 736 126,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 368 063,00 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.07.2013р. №0000664001, в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 45 992 812,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 22 910 755,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в обґрунтування яких вказували на правомірність формування витрат та доходів у відповідності до вимог діючого законодавств, а також правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на відповідність висновків акту перевірки вимогам діючого законодавства, а відповідно і правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в позові просили відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів була проведена документальна планова перевірка Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт № 16/40.1/01096362 від 09.07.13р. (а.с. 36-164, т. 1).

Відповідно до вказаного акту перевіркою встановлено, крім іншого, порушення п. 137.17 ст. 137, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 143.1 ст. 143, п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 45997533 грн.; п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 736126 грн. (а.с. 163, т. 1).

На підставі Акту перевірки № 16/40.1/01096362 від 09.07.13 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів були винесені, крім інших, податкові повідомлення-рішення № 0000654001 від 25.07.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1104189,00 грн. з яких 736126,00 грн. за основним платежем, 368063,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000664001 від 25.07.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у розмірі 68910648,50 грн., з яких 45997533,00грн. за основним платежем, 22913115,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 165-166, т. 1).

Позивачем вказані податкові повідомлення рішення оскаржуються - податкове повідомлення-рішення № 0000654001 від 25.07.2013 року в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000664001 від 25.07.2013 року в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 45 992 812,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 22 910 755,00 грн.

Так, відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлено, що в податковому обліку сума нарахованої позивачем амортизації піввагонів, безоплатно отриманих від ДП «Придніпровська залізниця» та СТГО «Південна залізниця», включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток підприємства. Всього, починаючи з 12 серпня 2012 року позивачем було нараховано амортизацію безоплатно отриманих піввагонів у сумі 107809097,10 грн. У зв'язку з зазначеним відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем не включено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток підприємств доходи в сумі, що дорівнює сумі амортизації безоплатно отриманих піввагонів у момент нарахування такої амортизації, за серпень-грудень 2012 року, що призвело до заниження доходів у періоді, що перевірявся, на загальну суму 107809097 грн. (а.с. 43-46, т. 1)

Так, судом встановлено, що позивачем безоплатно отримано на баланс піввагони для забезпечення виробничої потреби у зв'язку з єдиним технологічним процесом на підставі наказів Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»: №565-Ц від 14.10.2011 „Про передачу рухомого складу» - прийнято на баланс 26619 одиниць піввагонів від ДП „Придніпровська залізниця», акт приймання-передачі вагонів від 01.01.2012 у кількості 24414 одиниць, акт приймання-передачі вагонів від 29.02.2012 у кількості 2205 одиниць; - №063-Ц від 27.02.2012 «Про передачу рухомого складу» - прийнято на баланс 3 одиниці універсальних піввагонів від СТГО «Південна залізниця». (а.с. 192-194, т. 1; 241-250, т.4; 1-250, т. 5; 1-9, т. 6)

За загальними правилом відповідно до п. 137.10. ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Разом з тим, законодавцем було визначено особливості щодо діяльності підприємств залізничного транспорту. Так, відповідно до пп. 136.1.22 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України вартість переданого рухомого складу залізничного транспорту загального користування від одної залізниці або підприємства залізничного транспорту загального користування іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування за рішенням Укрзалізниці не враховується в доходи для визначення об'єкта оподаткування. Така передача вважається операцією з безоплатної передачі та призводить до зміни балансової вартості відповідної групи основних засобів сторони, що приймає, і сторони, що передає такий рухомий склад.

Таким чином, із змісту вказаної норми вбачається, що не враховується в доходи вартість переданого безоплатно лише рухомого складу залізничного транспорту.

В акті перевірки (а.с. 44, т. 1) та в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представники сторін не заперечували той факт, що позивач отримав за вказаними вище наказами та актами приймання-передачі рухомий склад залізничного транспорту.

Судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судому засіданні, що позивач в бухгалтерському обліку відображав нарахування амортизації піввагонів, в тому числі безоплатно отриманих піввагонів від ДП «Придніпровська залізниця» та СТГО «Південна залізниця», відповідно до відомостей нарахування амортизації основних засобів та записів в Головній книзі.

В податковому обліку сума нарахованої ДП «Укрспецвагон» амортизації піввагонів, в тому числі безоплатно отриманих піввагонів від ДП „Придніпровська залізниця» та СТГО «Південна залізниця», не була включена позивачем до складу доходів.

Відповідно до пп. 146.17.2 п. 146.17 ст. 146 Податкового кодексу України до придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів у разі прийняття на баланс залізниць або підприємств залізничного транспорту загального користування основних засобів інфраструктури залізничного транспорту, переданих для експлуатації з балансу юридичних осіб за їх рішенням, а також рухомого складу за рішенням Укрзалізниці.

З аналізу вказаної норми, з врахуванням змісту пп. 136.1.22 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про розмежування законодавцем таких об'єктів як

- рухомий склад та

- основні засоби транспортної інфраструктури.

Відповідно до п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України доходи платника податку у вигляді вартості основних засобів, отриманих з метою здійснення їх експлуатації, які не враховані у складі доходу під час їх зарахування на баланс платника податку відповідно до цього Кодексу, з метою оподаткування визнаються доходами в сумі, що дорівнює сумі амортизації відповідних активів, нарахованої у порядку, передбаченому цим Кодексом, у момент нарахування такої амортизації у разі безоплатно отриманих підприємствами залізничного транспорту загального користування основних засобів транспортної інфраструктури, що перебували на балансі інших підприємств.

Зі змісту п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України вбачається, що до вкладу доходів повинні включатися суми амортизації, нараховані щодо основних засобів транспортної інфраструктури. Вказана норма не містить такого правила щодо рухомого складу.

Як встановлено вище, позивачем було отримано безоплатно саме рухомий склад, що підтверджено в судовому засіданні представниками сторін та відображено в акті перевірки.

Крім того, відповідно до п. 1.7 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.12.06р. № 1196, інфраструктура залізничного транспорту - технологічний комплекс, до складу якого входять: залізничні шляхи сполучення, залізничні станції, пристрої енергопостачання, зв'язку, сигналізації, централізації, блокування, інформаційні комплекси і система керування рухом та ін.., що забезпечують функціонування єдиного комплексу перевезень залізничним транспортом загального користування. Тобто, до складу інфраструктури залізничного транспорту спеціальним нормативно-правовим актом не віднесено рухомий склад.

Таким чином, суд приходить до висновку, що по позивачем правомірно не віднесено до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток підприємств доходи в сумі, що дорівнює сумі амортизації безоплатно отриманих піввагонів у момент нарахування такої амортизації, за серпень-грудень 2012 року. Відповідно, твердження органу доходів і зборів, викладені в акті перевірки № 16/40.1/01096362 від 09.07.13р. про порушення позивачем п. 137.17 ст. 137 Податкового кодексу України є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Так , відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлено, що позивачем включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, обслуговування власних вантажних вагонів, які було отримано віл залізниць на підставі укладених з ними договорів. Факт надання таких підтверджено наявними первинними документами. Орган доходів і зборів в акті перевірки відобразив висновок про проведення позивачем поточного ремонту за вказаними договорами на технічне обслуговування та включення вартості вказаних послуг в повному обсязі до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся, на загальну суму 109011708 грн., в порушення вимог пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України. (а.с. 51-60, т. 1)

Судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, а також відображено в акті перевірки № 16/40.1/01096362 від 09.07.13р., що позивачем було укладено наступні договори: № ПР/В-12838 НЮдч/336П-ЦВСВ (ВЕ-12.420)ю від 17.05.12р. про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДП «Придніпровська залізниця»; Договір №ПР/В-12134/НЮдч 78 П-ЦВСВ(ВЕ-12.58)ю від 27.01.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДП «Придніпровська залізниця»; Договір №11Р/В-12135/НЮдч 79 П-ЦВСБ(ВЕ-12.59)ю від 27.01.2012 про надання послуг з підготовки вантажних вагонів до перевезень, укладений з ДП «Придніпровська залізниця»; договір №Д/В-25/ТО/333 П-ЦВСВ(ВЕ~12.418)ю від 15.05.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДП «Донецька залізниця»; договір № МД/В-11/ТО/80 П-ЦВСВ (ВН-12.60)ю від 27.01.2012 про послуги з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДП «Донецька залізниця»; договір № од/В-12-118дНЮ 100 П-ЦВСВ(ВЕ-12.162)ю від 01.02.2012 на роботи з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з «Одеська залізниця»; договір №ОД/В-12-170дНЮ 165 П-ЦВСВ(ВЕ-12.164)ю від 29.02.2012 про надання послуг з підготовки вантажних вагонів до перевезень, укладений з «Одеська залізниця»; договір №ОД/В-12-169дШО 164 П-ЦВСВ(ВЕ-12.163)ю від 29.02.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з «Одеська залізниця»; договір №од/В-Г2-3937дНЮ 324 ЇМДВСВ(ВЕ-12.467)ю від 14.05.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з «Одеська залізниця»; договір №Л/В-12257п/НЮ-114 П-ЦВСВ(ВЕ-12.147)ю від 09.02.2012 на роботи з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДТГО «Львівська залізниця»; договір № Л/В-12496п/НЮ 168 П-ЦВСВ(ВЕ-12.167)ю від 29.02.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДТГО «Львівська залізниця»; договір №Л/В-12495п/ПЮ 169 П-ЦВСВ(ВЕ-12.168)ю від 29.02.2012 про надання послуг з підготовки вантажних вагонів до перевезень, укладений з ДТГО «Львівська залізниця»; договір №Л/В-12741п/НЮ 335 П-ЦВСВ(ВЕ-12.419)ю від 17.05.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДТГО «Львівська залізниця»; договір № П/В- 1276/НЮ 115 П-ЦВСВ (ВЕ-12.149)ю від 03.02.2012 на роботи з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням. укладений з СТГО «Південна залізниця»; договір №П/В-12620о/НЮ 167 П-ЦВСВ (ВЕ-12.166)ю від 29.02.2012 про надання послуг з підготовки вантажних вагонів до перевезень, укладений з СТГО «Південна залізниця»; договір №'П/Р-12482/НЮ 166 П-ЦВСВ(ВЕ-12.165) від 29.02.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з СТГО «Південна залізниця»; договір № П/В-і2706/НЮ 328 П-ЦВСВ(ВЕ-12.404)ю від 14.05.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з СТГО «Південна залізниця»; договір №ПЗ/В-125450/НЮ 171 П-ЦВСВ(ВЕ-12.170)ю від 29.02.2012 про надання послуг з підготовки вантажних вагонів до перевезень, укладений з ДП «Південно-Західна залізниця»; Договір №ПЗ/В-125479/НЮ 170 П-ЦВСВ(ВЕ-12.169)ю від 29.02.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДП «Південно-Західна залізниця»; договір № ПЗ/В-125994/НЮ 326 П-ЦВСВ(ВЕ-12.406)ю від 14.05.2012 про надання послуг з технічного обслуговування вантажних вагонів з відчепленням, укладений з ДП «Південно-Західна залізниця». (а.с. 195-248, т. 1; 1-65, т. 2)

Вказані договори були виконані сторонами угод в повному обсязі, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 68-115, т. 2; а.с. 16-55, т. 6) та знайшло відображення в акті перевірки № 16/40.1/01096362 від 09.07.13 року (а.с. 59, т. 1)

Згідно з п. 9.1, 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96р. № 411 рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Відповідно до пп. 4.1.1 Інструкції з технічного обслуговування вагонів в експлуатації, затвердженої наказом Укрзалізниці від 25.09.08р. № 417-Ц, технічне обслуговування вантажних вагонів передбачає: - контроль технічного стану вагонів, що знахо дяться в сформованих составах і транзитних поїз дах, а також порожніх вагонів при підготовці їх до перевезень без відчеплення від состава чи групи вагонів; виявлення несправностей; виконання не обхідного ремонту, що забезпечує безпеку руху, пожежну безпеку, збереження вантажів, що пере возяться, та вагонів; постановку в поїзди і прямування в них технічно справних вагонів - (ТО); - технічне обслуговування вагонів при підгото вці до перевезень з відчепленням від состава чи групи вагонів з подачею на спеціалізовані колії -(ТОв-1);- технічне обслуговування з відчепленням вагонів транзитних і прибулих до розформування поїздів, або сформованих составів - (ТОв-2).

Зі змісту норм вказаної вище Інструкції, розділу 6, вбачається, що розрізняють огляд та технічне обслуговування. Так проведенню технічного обслуговування вагонів передує огляд рухомого складу.

Згідно з п. 3.6 Інструкції «Вантажні вагони залізниць колії 1520 мм. Правила з технічного обслуговування з відчепленням» ЦВ-0030, технічне обслуговування вантажних вагонів із відчепленням проводиться через заміну несправних вузлів та деталей новими або заздалегідь відремонтованими. Деталі, що встановлюються на вагон і таврування яких передбачено відповідними нормативними документами - повинні мати тавро (знаки маркування або трафарети, які вказують місце, дату виготовлення або ремонту та випробування).

Як вбачається з первинних документів, складених за вказаними вище угодами, саме такі види робіт включаються, згідно із вказаними вище спеціальними нормативно-правовими актами, до технічного обслуговування залізничних вагонів.

Відповідно до пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів п. 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно з п. 144.1. ст. 144 Податкового кодексу України амортизації підлягають, крім іншого, витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до п. 146.12. ст. 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку, що угоди, укладені позивачем на технічне обслуговування та роботи, проведені в межах вказаного технічного обслуговування, були спрямовані на підтримання рухомого залізничного транспорту у технічно справному стані, який би дозволяв експлуатацію вказаних вагонів для здійснення безпосередньої господарського діяльності.

Таким чином, суд вказує на правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся, витрати на загальну суму 109011708 грн. А висновок відповідача про порушення позивачем в цій частині вимог пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п. 146.12 ст.146 Податкового кодексу України, суд вважає таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Крім того, відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ «Дон» щодо придбання у останнього б/в запчастин (рами, балки, автозчепи, пружини Ханша, хомути тягові та ін..) за період, що перевірявся, з 01.10.2011 по 31.12.2012, на загальну суму 19 301 806,56 грн., в т.ч. ПДВ 3 216 967,76 грн. на підставі укладених договорів. В період 4 квартал 2011 року та вересень 2012 року, позивачем було отримано від ТОВ «Дон» б/в рам бокових і балок на суму 1 783 680 грн., в т.ч. ПДВ 297 280 грн. Вартість вищевказаних рам і балок включена ДП «Укрспецвагон» до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, в деклараціях з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року - сумі 975400 грн., за 3 квартал 2012 року - у сумі 511000 грн. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку про неможливість підтвердження взаємовідносин позивача х ТОВ «Дон» в частині формування витрат та податкового кредиту за вказаний вище період. Відповідач зазначив про порушення позивачем в цій частині пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2. п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся, на загальну суму 892000 грн., а також про порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся на загальну суму 178400 грн. (а.с. 60-70, 135-136, т. 1)

Так, судом встановлено, що між позивачем, Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Дон " (як постачальником) було укладено договір поставки №443П-ЦВСВ(ВМТП-11.435)ю від 30.08.2011р. Відповідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2011 році поставити покупцю товар:вагонні запасні частини. Згідно п.3.1 договору ціна договору складає 5232000 грн., у т.ч. ПДВ 872000,0грн. Згідно п.3.3 договору ціна за одиницю товару вказується в специфікації №1 і не може збільшуватися під час дії договору. Місце поставки (передачі) товарів вул. Леніна, 5, смт. Панютине, м. Лозова, Харківська область, Україна (п 5.2. договору). Товар постачається за рахунок та транспортом постачальника на склад покупця відповідно до "ІНКОТЕРМС" редакція 2000 р. на умовах DDP. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару (п 5.3. договору). Згідно п.5.4 договору датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару або дата підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами договору. (а.с. 124-131, т. 2)

Зазначена господарська операція Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" з придбання товарів підтверджується первинними документами, а саме: видаткова накладна від 19.10.2011р. №1910-1, приходний ордер №5564 від 19.10.2011р., податкова накладна №28 від 19.10.2011; видаткова накладна від 06.12.2011р. №0612-1, приходний ордер №7364; податкова накладна №37 від 06.12.2011 р.; видаткова накладна від 27.12.2011 року №2712/3, приходний ордер № 27.12.11, податкова накладна № 41 від 27.12.2011р.; видаткова накладна від 27.12.2011р. №2712/1, приходний ордер №7382, податкова накладна №39 від 27.12.2011; видаткова накладна від 29.12.2011р. №29/12-3, приходний ордер №7530, податкова накладна №44 від 29.12.2011 (а.с. 139-159, т.2)

Також, між позивачем, Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (як покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Дон " (як постачальником) було укладено договір поставки №261П-ЦВСВ(ВМТП-12.292)ю від 13.04.2012р. Відповідно п 1.1. договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцю товар:вузли та деталі для локомотивів залізничних, трамвайних та рухомого складу (вагонні запчастини ремонтопридатні, що були у використанні). Кількість товару вказана у специфікації №1, що додається до договору. Згідно п.3.1 договору ціна договору складає 18288 000 грн., у т.ч.ПДВ 3048000,0 грн. Згідно п.3.3 договору ціна за одиницю товару вказується в специфікації №1 і не може збільшуватися під час дії договору. Місце поставки (передачі) товарів м. Донецьк, м. Костянтинівка, м. Дніпропетровськ (п 5.2. договору). Товар постачається за рахунок та транспортом покупця на склад покупця відповідно до "ІНКОТЕРМС" редакція 2000 р. на умовах EXW(п 5.3. договору). (а.с. 132-138, т. 2)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договорами проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Дон», що підтверджується копіями платіжних доручень. (а.с. 56-65, т. 6)

Переміщення вказаних матеріальних цінностей було здійснено силами позивача, що підтверджується копіями подорожніх листів вантажного автомобілю та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Судом встановлено, що придбані позивачем балки було встановлені на рухомій склад, який знаходиться на балансі позивача та використовується в господарській діяльності. Вказане підтверджується копіями актів внутрішнього переміщення, даними Журналу обліку візків вантажних вагонів випущених із капітального ремонту, копіями листків обліку комплектації вантажного вагона після ремонту та при технічному обслуговуванні з відчепленням, довідками про реєстрацію проведених робіт та встановленню номерних балок. (а.с. 201-249, т. 8; а.с. 1-249, т. 9; а.с. 1-3, т. 10)

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами поставки; видатковими накладними; податковими накладними; копіями платіжних доручень про перерахування коштів відповідно до яких Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" провело розрахунок за отримані товари; рахунками -фактурами; актами проведення вхідного контролю колісно-візковим цехом, за якими здійснювалося перевірка товару на складі; приходними ордерами та ін.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю "Дон".

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не грунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.3 татті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Дон», проведення розрахунків, підтверджується договорами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності, а саме ремонті основних засобів.

З огляду на приписи п. 139.1.5 ст. 139 та п. 146.12 ст. 144 ПК України платник податку має право віднести витрати на ремонт основних засобів до складу валових в межах десяти відсотків від сукупної балансової вартості всіх груп основних засобі, що підлягають амортизації на початок року.

З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних запчастин у ТОВ "Дон" за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Дон" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням запчастин використаних на ремонт основних засобів, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин. Суд не бере до уваги послання відповідача на лист Укрзалізниці вих. № ЦЗ-1-С-6/1027 від 13.06.13, як підставу для висновку про неможливість підтвердження господарських відносин між позивачем та ТОВ «Дон» та встановлення порушення позивачем вимог податкового законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається, зі змісту запиту, направлено відповідачем на адресу Укрзалізниці, орган доходів і зборів надав в розпорядження Укрзалізниці переліки ресорних балок, рам бокових, автозчепом, хомутів. (а.с. 58-63, т. 10) Разом з тим, відповідно до Правил з технічного обслуговування з відчепленням» №ЦВ-0030, затверджених наказом Укрзалізниці від 30.07.2007 №385-Ц: деталі, що встановлюються на вагон і таврування яких передбачено відповідними нормативними документами, повинні мати тавро (знаки маркування або трафарети, які вказують місце, дату виготовлення або ремонту та випробування). Як встановлено з листа Укрзалізниці вих. № ЦЗ-1-С-6/1027 від 13.06.13, у відповідь на вказаний вище запит відповідача було зазначено відсутність в запиті повного номеру деталей, у зв'язку з чим була відсутня можливість ідентифікації вказаних деталей та щодо них інформація надана не була. (а.с. 57, т. 10)

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для посилання на вказаний вище лист Укрзалізниці, враховуючи неповноту та неточність запиту органу доходів і зборів. Враховуючи викладене, суд вказує на не відповідність вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи висновок відповідача, викладений в акті перевірки № 16/40.1/01096362 від 09.07.13р., щодо порушення позивачем пп. 138.1.1, п. 138.1, п.138.2. п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період, що перевірявся, на загальну суму 892000 грн., а також про порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся на загальну суму 178400 грн.

Крім того, в акті перевірки № 16/40.1/01096362 від 09.07.13р. відповідачем було вказано про заниження податку на прибуток по операціям з ТОВ «Дон» за 1-2 квартали 2012 року на загальну суму 183 731,70 грн., та завищено витрати на суму 256 478 грн. Встановлено, що вказаний висновок було зроблено відповідачем на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки ДП «Укрспецвагон» з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток за період січень-червень 2012 року, та податку на додану вартість за період січень - серпень 2012 року при правових відносинах з ТОВ «Дон» (код 32627930), за результатами якої складено акт № 566/40-028/01056362 від 12.12.2012р. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесенні податкові повідомлення-рішення від 29.12.2012р. №0000960040, та №0000970040. (а.с. 60-62, т. 1)

Судом встановлено, що вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в судовому порядку. Та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2013р., скасовані вказані вище податкові-повідомлення рішення в повному обсязі. (а.с. 165-184, т. 2) Відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року встановлено, що суду не надано доказів, які свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ДП «Укрспецвагон» та ТОВ «ДОН» і які б підтверджували висновки акту перевірки № 566/40-028/01056362 від 12.12.2012р., а також що ДП «Укрспецвагон» мав право на формування витрат здійснених за рахунок запчастин отриманих від ТОВ «Дон».

У відповідності до ч.1.ст72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, амортизації на вартість б/в вагонних запчастин, отриманих від ТОВ «Дон», на суму 256478 грн., оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили встановлена реальність угод з придбання вказаних б/в вагонних запчастин у ТОВ «Дон».

Також, відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ «Техностар» у грудні 2011 року, лютому-червні 2012 року та листопаді 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Техностар» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ТОВ «Техностар» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 71-74, 115-117, т. 1) Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Техностар " (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" підшипники, манжети, паси, ремні, відповідно до видаткових накладних (а.с. 186, 191, 195, 201, 206, 210, 214, 218, 222, 226, 231, 235, 240, 244, 248, т. 2; а.с. 2, 7, 11, 16, 25, 33, 41, 48, 52, 58, 61, 66, 70, 75, 79, 86, 89, 93, 97, 102, 103, т. 3)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копіями заявок, рапортів про необхідність закупівлі для використання у безпосередній господарській діяльності. (а.с. 180-190, т. 7)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Техностар», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 66-101, т. 6)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобілю, копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 191-221, т. 7)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Техностар» матеріальних цінностей підтверджується копіями приходних ордерів. (а.с. 187, 188, 192, 196, 202-203, 207, 211, 215-216, 219, 223-224, 228, 232, 236, 241, 245, 249, т. 2; а.с. 3-4, 8, 12, 17, 18, 19, 26-30, 34-35, 42-45, 49, 53, 54, 58, 62-63, 67, 71, 72, 76, 80, 81, 84, 85, 90, 94, 98, 101, 106, т. 3)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копіями вимог. (а.с. 222-250, т. 7; а.с. 1-31, т. 8)

ТОВ «Техностар» були виписані на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 189, 193, 198, 204, 208, 212, 217, 220, 225, 229, 233, 237, 242, 246, 250, т. 2; а.с. 5, 9, 13, 20, 30, 36, 46, 50, 55, 59, 64, 68, 73, 77, 82, 87, 91, 95, 99, 103, 107, т. 3)

Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: видатковими накладними; податковими накладними; копіями платіжних доручень про перерахування коштів відповідно до яких Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" провело розрахунок за отримані товари; рахунками -фактурами; прибутковими ордерами та ін.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.3 татті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Техностар», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності, а саме ремонті основних засобів.

З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ "Техностар" за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Техностар" та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ «Техностар» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» у серпні 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 74-76, 117-118, т. 1) Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» (постачальник) було укладено договір поставки № 474П-ЦВСВ(ВМТП-12.853)ю від 05.07.12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити на адресу позивача пневмоцеліндр, а останній прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 64-69, т. 4)

Товариством з обмеженою відповідальністю «Гідравлічні та пневматичні системи» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" пневмоцилінди у кількості 8 шт., відповідно до видаткової накладної (а.с. 71, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» матеріальних цінностей підтверджується копією приходного ордеру. (а.с. 72, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією заявки. (а.с. 37, т. 7)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 102-103, т. 6)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копією матеріальної перепустки на ввезення ТМЦ, копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги. (а.с. 34, т. 8)

ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 73, т. 4)

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договором, видатковою накладною; податковою накладною; копіями платіжних доручень про перерахування коштів відповідно до яких Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" провело розрахунок за отримані товари; рахунками -фактурами; прибутковими ордерами, вимогою та ін.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності.

З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ «Промтехтранс-М» у лютому-квітні 2012 року та жовтні 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ТОВ «Гідравлічні та пневматичні системи» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 76-78, 118-119, т. 1)

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промтехтранс-М» було укладено договір підряду № 657П-ЦВСВ(ВГМ-11.675)ю. від 28.12.11, відповідно до умов якого ТОВ «Промтехтранс-М» зобов'язувалося виконати капітальний ремонт поворотного редуктора 23-08020 у кількості двох одиниць крану КЖДЄ-25, а позивач зобов'язувався прийняти вказані роботи на оплатити їх вартість. (а.с. 74-77, т. 4) Вартість вказаних робіт узгоджувалася сторонами в калькуляції до вказаного договору. (а.с. 78-9, т. 4)

За вказаним договором ТОВ «Промтехтранс-М» виконало роботи з ремонту поворотного редуктора 23-08020 у кількості двох одиниць крану КЖДЄ-25, що підтверджується копією акту виконаних робіт, а також актом здавання-приймання поворотних редукторів (а.с. 106-107, т. 4)

Необхідність проведення вказаних робіт підтверджується копією рапорту та техніко-економічного обґрунтування. (а.с. 35-35, т. 7)

Оплата за виконані роботи за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехтранс-М», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 108, т. 6)

ТОВ «Промтехтранс-М» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 108, т. 4)

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промтехтранс-М» було укладено договір № 85П-ЦВСВ(ВГМ-12.115)ю. від 14.02.12, відповідно до умов якого ТОВ «Промтехтранс-М» зобов'язувалося виконати капітальний ремонт залізничного крану КЖ 561 Q-25т зав № 369, інв. № 34204, а позивач зобов'язувався прийняти вказані роботи на оплатити їх вартість. (а.с. 80-83, т. 4) Вартість вказаних робіт узгоджувалася сторонами в калькуляції до вказаного договору. (а.с. 84, т. 4)

За вказаним договором ТОВ «Промтехтранс-М» виконало роботи з ремонту крана КЖ 561 Q-25т зав № 369, що підтверджується копією акту виконаних робіт, а також актом здавання-приймання крану (а.с. 109-112, т. 4; а.с. 42-43, т. 8)

ТОВ «Промтехтранс-М» було виписано на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 113, 114, т. 4)

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промтехтранс-М» було укладено договір № 470П-ЦВСВ(ВГМ-12.734)ю. від 23.07.12, відповідно до умов якого ТОВ «Промтехтранс-М» зобов'язувалося виконати капітальний ремонт залізничного крану КЖДЄ-16 Q-16т зав № 928, інв. № 14507, а позивач зобов'язувався прийняти вказані роботи на оплатити їх вартість. (а.с. 87-90, т. 4) Вартість вказаних робіт узгоджувалася сторонами в калькуляції до вказаного договору. (а.с. 91, т. 4)

За вказаним договором ТОВ «Промтехтранс-М» виконало роботи з ремонту крана КЖДЄ-16 Q-16т зав № 928, інв. № 14507, що підтверджується копією акту виконаних робіт. (а.с. 115-116, т. 4)

ТОВ «Промтехтранс-М» було виписано на адресу позивача податкова накладна. (а.с. 117, т. 4)

Також ТОВ «Промтехтранс-М» на адресу позивача було постановлено торцеве ущільнення вод. насоса, манжети, відповідно до видаткових накладних (а.с. 95, 99, 103, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Промтехтранс-М» матеріальних цінностей підтверджується копіями приходних ордерів. (а.с. 96, 100, 104, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією рапорту. (а.с. 36а, т. 8)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промтехтранс-М», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 109-111, т. 6)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копіями подорожнього листа вантажного автомобіля, копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 37-39, т. 8)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копіями вимог. (а.с. 40, т. 8)

ТОВ «Промтехтранс-М» було виписано на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 96, 101, 105, т. 4)

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт придбання товару підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду а саме: договорами, актами виконаних робіт, видатковими накладними; податковими накладнини; копіями платіжних доручень про перерахування коштів відповідно до яких Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" провело розрахунок за отримані товари; рахунками -фактурами; прибутковими ордерами, вимогами та ін.

Судом встановлено, що постачальник товару, виконавець робіт щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ та право на віднесення вказаних сум до витрат на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором поставки, договором підряду іншого результату, ніж придбання товару, отримання результатів проведення ремонтних робіт. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару, виконання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехтранс-М». Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, виконання робіт, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Промтехтранс-М», виконання останнім замовлених ремонтних робіт, проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності. Роботи з проведення ремонтів були виконані щодо устаткування, яке знаходиться у власності позивача.

З урахуванням вище викладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів, виконаних робіт ТОВ «Промтехтранс-М» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, виконані роботи були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Промтехтранс-М» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ «Промтехтранс-М» товарів, виконанням ремонтних робіт, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ «Хімтрейд» у квітні 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Хімтрейд» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ТОВ «Хімтрейд» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 79-80, 119-120, т. 1) Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімтрейд» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" шпаклівку, очищувач, силікон, фіксатори, що підтверджується копією видаткової накладної (а.с. 119, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Хімтрейд» матеріальних цінностей підтверджується копією приходного ордеру. (а.с. 120, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією рапорту. (а.с. 44, т. 7)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімтрейд», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 102-114, т. 6)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копією подорожнього листа вантажного автомобіля, копіями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. (а.с. 45, т. 8)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копіями вимог. (а.с. 46-49, т. 8)

ТОВ «Хімтрейд» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 121-122, т. 4)

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Хімтрейд», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності.

З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ «Хімтрейд» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Хімтрейд» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ «Хімтрейд» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ПП компанія «Голд Мідл» у першому кварталі 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ПП компанія «Голд Мідл» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ПП компанія «Голд Мідл» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 80-81, 120-212, т. 1) Судом встановлено, що ПП компанія «Голд Мідл» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" знімачі ізоляції, ніж монтерський, прес-кліщі, перфоратор, що підтверджується копією видаткової накладної (а.с. 124, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією рапорту. (а.с. 50, т. 8)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП компанія «Голд Мідл», що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи. (а.с. 115, т. 6)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копіями вимог. (а.с. 51-53, т. 8)

ПП компанія «Голд Мідл» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 125, т. 4)

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ПП компанія «Голд Мідл», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності.

З урахуванням вище викладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ПП компанія «Голд Мідл» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ПП компанія «Голд Мідл» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ПП компанія «Голд Мідл» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Судом встановлено, що у власності позивача знаходяться дві їдальні, які функціонують відповідно до цільового призначення. Вказане підтверджено в судовому засіданні представниками позивача та не заперечувалося представниками відповідача.

Судом встановлено, що ТОВ «Політрейд С» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" виноград сушений, повидло яблучне, мак, що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 126, 128, 130, 133, т. 4)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Політрейд С», що підтверджується копією платіжного доручення з відміткою банківської установи. (а.с. 116-118, т. 6)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача у виробництво підтверджено накладних на внутрішнє переміщення. (а.с. 62-81, т. 8)

ТОВ «Політрейд С» було виписано на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 127, 129, 131, 132, 134, 135, т. 4)

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.1, 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Політрейд С», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності.

З урахуванням вище викладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ «Політрейд С» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Політрейд С» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ «Політрейд С» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПП Спектр» було укладено договір підряду № 299П-ЦВСВ(ВГМ-12.440)ю. від 16.05.12, відповідно до умов якого «ТПП Спектр» зобов'язувалося виконати ремонт магнітної шайби М42 у кількості двох штук, а позивач зобов'язувався прийняти вказані роботи на оплатити їх вартість. (а.с. 136-140, т. 4) Вартість вказаних робіт узгоджувалася сторонами шляхом підписання кошторису до вказаного договору. (а.с. 141, т. 4)

За вказаним договором ТОВ «ТПП Спектр» виконало роботи з ремонту магнітної шайби М42 у кількості двох штук, що підтверджується копією акту виконаних робіт та актами приймання-здачі від ремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (а.с. 183, 185, т. 4; а.с. 101-102, т. 8)

Необхідність проведення вказаних робіт підтверджується копією дефектного акту. (а.с. 82, т. 8)

Оплата за виконані роботи за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТПП Спектр», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 124-125, т. 6)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 184, 186, т. 4)

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПП Спектр» було укладено договір № 197П-ЦВСВ(ВГМ-12.235)ю. від 21.03.12, відповідно до умов якого ТОВ «ТПП Спектр» зобов'язувалося виконати ремонт магнітної шайби М42, а позивач зобов'язувався прийняти вказані роботи на оплатити їх вартість. (а.с. 154-158, т. 4) Вартість вказаних робіт узгоджувалася сторонами в калькуляції до вказаного договору. (а.с. 159, т. 4)

За вказаним договором ТОВ «ТПП Спектр» виконало роботи з ремонту вказаного устаткування, що підтверджується копією акту виконаних робіт, а також актом приймання-здачі від ремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (а.с. 181, т. 4; а.с. 97, т. 8)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 182, т. 4)

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПП Спектр» було укладено договір підряду № 641П-ЦВСВ(ВГМ-12.1167)ю. від 14.09.12, відповідно до умов якого «ТПП Спектр» зобов'язувалося виконати ремонт магнітної шайби М42, а позивач зобов'язувався прийняти вказані роботи на оплатити їх вартість. (а.с. 160-164, т. 4) Вартість вказаних робіт узгоджувалася сторонами шляхом підписання кошторису до вказаного договору. (а.с. 165, т. 4)

За вказаним договором ТОВ «ТПП Спектр» виконало роботи з ремонту магнітної шайби М42, що підтверджується копією акту виконаних робіт та актами приймання-здачі від ремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (а.с. 187, т. 4; а.с. 99-100, т. 8)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 188, т. 4)

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ТПП Спектр» (постачальник) було укладено договір поставки № 214П-ЦВСВ(ВМТП-12.283)ю від 11.04.12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити на адресу позивача товар - запасні частини для верстата, відповідно до специфікації, а останній прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 142-147, т. 4)

Товариством з обмеженою відповідальністю«ТПП Спектр» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вказані вище запасні частини, відповідно до видаткової накладної (а.с. 178, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «ТПП Спектр» матеріальних цінностей підтверджується копією приходного ордеру. (а.с. 179, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією рапорту. (а.с. 85, т. 7)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «ТПП Спектр», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 122-, т. 6)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги. (а.с. 92-93, т. 8)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 180, т. 4)

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «ТПП Спектр» (постачальник) було укладено договір поставки № 594П-ЦВСВ(ВМТП-11.582)ю від 23.11.11, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити на адресу позивача товар - шайбу магнітну М-24б/в, відповідно до специфікації, а останній прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 148-153, т. 4)

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПП Спектр» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вказану вище шайбу, відповідно до видаткової накладної (а.с. 166, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «ТПП Спектр» матеріальних цінностей підтверджується копією приходного ордеру. (а.с. 167, т. 4)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги. (а.с. 94, т. 8)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 168, т. 4)

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПП Спектр» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" блок-шестерні до станків, відповідно до видаткової накладної від 22.02.12 (а.с. 170, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «ТПП Спектр» матеріальних цінностей підтверджується копією приходного ордеру. (а.с. 171, т. 4)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги. (а.с. 92, т. 8)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 172, т. 4)

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПП Спектр» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вал фрикційний в зборі ВМ 127, відповідно до видаткової накладної від 14.02.12 (а.с. 174, т. 4)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «ТПП Спектр» матеріальних цінностей підтверджується копією приходного ордеру. (а.с. 175, т. 4)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги. (а.с. 91а, т. 8)

ТОВ «ТПП Спектр» було виписано на адресу позивача податкову накладну. (а.с. 176, т. 4)

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними. Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності). Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором поставки, договором підряду іншого результату, ніж придбання товару, отримання результатів проведення ремонтних робіт. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару, виконання робіт у Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПП Спектр». Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, виконання робіт, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «ТПП Спектр», виконання останнім замовлених ремонтних робіт, проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності. Роботи з проведення ремонтів були виконані щодо устаткування, яке знаходиться у власності позивача.

З урахуванням вище викладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів, виконаних робіт ТОВ «ТПП Спектр» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари, виконані роботи були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «ТПП Спектр» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ «ТПП Спектр» товарів, виконанням ремонтних робіт, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Спецмайстер» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" нитки, мадаполам, тасьма, ґудзики, фартух, відповідно до видаткових накладних (а.с. 190, 194, 198, 202, 206, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією рапорту, рапортів про необхідність закупівлі для використання у безпосередній господарській діяльності. (а.с. 103, т. 8)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ фірма «Спецмайстер», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 127-131, т. 6)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ фірма «Спецмайстер» матеріальних цінностей підтверджується копіями приходних ордерів. (а.с. 191, 195, 199, 203, 206, т. 4)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копіями вимог та накладних на внутрішнє переміщення. (а.с. 108-132, т. 8)

ТОВ фірма «Спецмайстер» були виписані на адресу позивача податкові накладні. (а.с. 192, 196, 200, 204, 208, т. 4)

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі видаткових накладних та первинних фінансових документів.

Судом встановлено, що постачальник товару, щодо якого відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ та право на віднесення вказаних сум до витрат на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано. В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договором поставки іншого результату, ніж придбання товару. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено. Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Спецмайстер».

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.3 татті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ фірма «Спецмайстер», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності, а саме ремонті основних засобів.

З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ фірма «Спецмайстер» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ фірма «Спецмайстер» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ фірма «Спецмайстер» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Також , відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ «Укрінформзв'зок» у січні 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрінформзв'зок» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ТОВ «Укрінформзв'зок» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 86, 124, т. 1)

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінформзв'зок» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" модем FlaxDSL FG-PAM-SAN-E1B, V4, відповідно до Договору поставки № 653П-ЦВСВ(ВАСКВ-11.661)ю. від 20.12.11р. та видаткової накладної (а.с. 209-216, т. 4)

Необхідність придбання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією технічного обґрунтування. (а.с. 136, т. 8)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Укрінформзв'зок», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 132, т. 6)

Придбаний товар було фактично переміщено силами постачальника, що підтверджується копією перепустки на ввезення ТМЦ. (а.с. 137, т. 8)

Оприбуткування придбаних позивачем у ТОВ «Укрінформзв'зок» матеріальних цінностей підтверджується копіями приходної накладної. (а.с. 217, т. 4)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги, акту приймання передачі основних засобів. (а.с. 138-140, т. 8)

ТОВ «Укрінформзв'зок» була виписана на адресу позивача податкова накладна. (а.с. 218, т. 4)

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі видаткових накладних та первинних фінансових документів.

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби стосовно порушення Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" вимог п. 198.3 татті 198 Податкового Кодексу України.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ «Укрінформзв'зок», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності, а саме ремонті основних засобів.

З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ «Укрінформзв'зок» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Укрінформзв'зок» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ фірма «Укрінформзв'зок» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Також , відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлені взаємовідносини з ТОВ ПНТП «Регіон» у квітні 2012 року. Орган доходів і зборів в акті перевірки прийшов до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ ПНТП «Регіон» не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Відповідач зазначив про невідповідність витрат, сформованих позивачем за рахунок ТМЦ, придбаних у ТОВ ПНТП «Регіон» поняттю витрат, визначених пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а також про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України. (а.с. 86-87, 124-125, т. 1)

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ПНТП «Регіон» (як постачальником) було постановлено на адресу Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" нефрас С-80/120, відповідно до видаткової накладної (а.с. 220, т. 4)

Оплата за отриманий товар за вказаним вище договором проведена у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ ПНТП «Регіон», що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 133, т. 6)

Придбаний товар було фактично переміщено силами позивача, що підтверджується копією подорожнього листа вантажного автомобіля. (а.с. 134, т. 8)

Фактичне використання вказаних вище товарів у господарський діяльності, видача зі складу позивача підтверджено копією вимоги. (а.с. 135, т. 8)

ТОВ ПНТП «Регіон» була виписана на адресу позивача податкова накладна. (а.с. 222, т. 4)

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі видаткових накладних та первинних фінансових документів.

Як встановлено судом вище, факти придбання товару у ТОВ ПНТП «Регіон», проведення розрахунків, підтверджується видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначені товари, як встановлено судом, були використані позивачем в безпосередній господарській діяльності, а саме ремонті основних засобів. З урахуванням вищєвикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат здійснених за рахунок вартості придбаних товарів у ТОВ ПНТП «Регіон» за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності. Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ ПНТП «Регіон» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки. Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Суд встановив, що укладені договори невизнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено. Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність віднесення позивачем до складу витрат суми витрат у зв'язку з придбанням у ТОВ ПНТП «Регіон» товарів, використаних в господарській діяльності позивача, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Також , відповідно до акту перевірки судом встановлено, що при перевірці Державного підприємства «Український Державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» відповідачем встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, на загальну суму 91326 грн. у зв'язку з порушенням п. 198.3 ст. 193 Податкового кодексу внаслідок придбання шин, емалі, піску, щебеню у ТОВ «Експедиційні технології» за цінами, які на думку органу доходів і зборів, не є звичайними в розумінні пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Аналогічний висновок було зроблено в акті перевірки податковим органом і щодо правовідносин позивача з ТОВ «Дніпро-інструмент» із придбання гусеничного екскаватора, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивачем було завищено податковий кредит на суму 279444 грн. (а.с. 125-134, т. 1)

Судом встановлено, що відповідно до заявок про необхідність придбання шин, піску, щебеню, емалі для металу, гусеничного екскаватора (а.с. 141-147а, 156-161, 173-180, 192, т. 7), позивачем на виконання Закону України «Про здійснення державних закупівель» було оголошено про проведення торгів на закупівлю вказаних вище матеріальних цінностей. Вказане підтверджується копіями оголошень про проведення відкритих торгів. Вказані вище оголошення були розміщено відповідачем на Веб-порталі з питань державних закупівель (Офіційний загальнодержавний веб-портал «Державні закупівлі» (веб-портал з питань державних закупівель) створено Міністерством економіки України), в мережі Інтернет, тобто у вільному для ознайомлення необмеженим колом осіб місці. (а.с. 165-179, т. 7)

Судом встановлено, що позивачем за результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів на закупівлю піску, гравію, щебеню, шин, емалі для металу було визначено переможця ТОВ «Експедиційні технології» як учасника, який отримав найбільшу кількість балів, що підтверджується копіями протоколів засідання комітету з конкурсних торгів. (а.с. 213-231, т. 6)

Також, за результатами оцінки пропозицій конкурсних торгів на закупівлю гусеничного екскаватору було визначено переможця ТОВ «Дніпро-інструмент» як учасника, який отримав найбільшу кількість балів, що підтверджується копіями протоколів засідання комітету з конкурсних торгів. (а.с. 232-234, т. 6)

За результатами проведених відкритих торгів позивачем було укладено з ТОВ «Експедиційні технології» Договір поставки № 437П-ЦВСВ(ВМТП-12.638)ю. від 26.06.12, відповідно до якого ТОВ «Експедиційні технології» зобов'язувалося поставити позивачу шини, а позивач прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 108-113, т. 3) Вказані шини було поставлено ТОВ «Експедиційні технології» та оприбутковано позивачем, що підтверджується копіями видаткових накладних, приходних ордерів. (а.с. 115-128, т. 3) Переміщення вказаних товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. (а.с. 148-149, т. 8) Факт поставки вказаних товарів відповідачем в акті перевірки не заперечується та не спростовується. Також, за результатами проведених відкритих торгів позивачем було укладено з ТОВ «Експедиційні технології» Договір поставки № 595П-ЦВСВ(ВМТП-12.911)ю. від 21.08.12, відповідно до якого ТОВ «Експедиційні технології» зобов'язувалося поставити позивачу емалі по металу, а позивач прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 130-135, т. 3) Вказані товари було поставлено ТОВ «Експедиційні технології» на адресу позивача та оприбутковано позивачем, що підтверджується копіями видаткових накладних, приходних ордерів. (а.с. 137-146, т. 3) Переміщення вказаних товарів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. (а.с. 181-182, т. 8) Факт поставки вказаних товарів відповідачем в акті перевірки не заперечується та не спростовується. За результатами проведених відкритих торгів позивачем було укладено з ТОВ «Експедиційні технології» Договір поставки № 234П-ЦВСВ(ВМТП-12.309)ю. від 12.04.12, відповідно до якого ТОВ «Експедиційні технології» зобов'язувалося поставити позивачу пісок, щебінь, керамзит, грандвідсів, а позивач прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 148-153, т. 3) Вказані товари було поставлено ТОВ «Експедиційні технології» на адресу позивача та оприбутковано позивачем, що підтверджується копіями видаткових накладних, приходних ордерів. (а.с. 155-149, т. 3; а.с. 1-2, т. 4) Факт поставки вказаних товарів відповідачем в акті перевірки не заперечується та не спростовується.

За результатами проведених відкритих торгів позивачем було укладено з ТОВ «Дніпро-інструмент» Договір поставки № 602П-ЦВСВ(ВМТП-12.929)ю. від 21.08.12, відповідно до якого ТОВ «Дніпро-інструмент» зобов'язувалося поставити позивачу гусеничний екскаватор, а позивач прийняти вказаний товар та оплатити його вартість. (а.с. 4-10, т. 43) Вказаний екскаватор було поставлено ТОВ «Дніпро-інструмент» на адресу позивача та оприбутковано останнім, що підтверджується копіями видаткових накладних, прибуткової накладної. (а.с. 12-13, т. 4) Факт поставки вказаних товарів відповідачем в акті перевірки не заперечується та не спростовується.

Судом встановлено, що вартість придбаних позивачем у ТОВ «Дніпро-інструмент» та ТОВ «Експедиційні технології» товарів була в повному обсязі оплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунку контрагентів, що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи. (а.с. 134-159, т. 6)

Вказані факти підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, а також відображено в акті перевірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Підпунктами 1.20.3 -1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг.

В усіх інших випадках суб'єкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону.

Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу співставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у спів ставних умовах.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності - однорідних) товарів визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін», затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 303 від 18 червня 2001 року, відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну продукцію (товари, роботи, послуги) що реалізована не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

Визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик для співставлення.

Встановлюючи порядок застосування методу співставних цін, законодавець не передбачив пріоритетності використання інформації про договори, укладені суб'єктом господарювання з іншими, незалежними контрагентами.

Суб'єкт господарювання може самостійно вибирати коло договорів, умови яких він вважає співставними (з належною аргументацією, що ґрунтується на властивостях товару, умовах продажу, ситуації на ринку тощо).

Судом встановлено, що при проведенні перевірки відповідачем до позивача запит щодо обґрунтування рівня договірних цін на товари, які були придбані у ТОВ «Дніпро-інструмент» та ТОВ «Експедиційні технології», не направлявся.

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на повідомлення Держфінінспекції в Харківській області за результатами проведеного державного фінансового аудиту окремих господарських операцій ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» щодо порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель» як підставу для визначення рівня звичайних цін, з огляду на наступне.

Із досліджених судом повідомлень Державних фінансової інспекції в Харківській області та довідок (а.с. 5-18, т. 7) встановлено, що вказані документи не містять посилань на укладені договори купівлі продажу ідентичних товарів на спів ставних умовах, а лише йде мова про аналіз оферт учасників конкурсних торгів.

Судом встановлено, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п. п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна, визначена у договорах, укладених позивачем з ТОВ «Дніпро-інструмент» та ТОВ «Експедиційні технології» не є звичайною.

Крім того, відповідно до пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Як встановлено судом вище, відповідачем шин, піску, щебеню, емалі для металу, гусеничного екскаватора було придбано за результатами відкритих торгів у відповідності до вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Суд окремо зауважує, що метою вказаного Закону, відповідно до преамбули, є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання відповідачем шин, піску, щебеню, емалі для металу, гусеничного екскаватора із застосування процедури відкритих торгів, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дає підстави вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи викладене, суд зазначає про невідповідність вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи висновку органу доходів і зборів щодо порушення позивачем п. 198.3 ст. 193 Податкового кодексу та завищення податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, на загальну суму 91326 грн. та на суму 279444 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Експедиційні технології» та ТОВ «Дніпро-інструмент».

Враховуючи встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про невідповідність діючому законодавству оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.07.2013р. №0000654001, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 736 126,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 368 063,00 грн., а також №0000664001 від 25.07.2013р. в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 45 992 812,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 22 910 755,00 грн., та необхідність їх скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, ст.ст. 94, 160, 161, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

2. Податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.07.2013р. №0000654001, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 736 126,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 368 063,00 грн. - скасувати.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 25.07.2013р. №0000664001, в частині суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 45 992 812,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 22 910 755,00 грн.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 13 грудня 2013 року.

Суддя Волкова Л.М.

Джерело:ЄДРСР 36403607

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 10.12.2013 по справі № 820/10865/13-а Харківський окружний адміністративний суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

132 636 325

28 706

4 762

544 111

31 074 309

53 460 960

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 10.12.2013 по справі № 820/10865/13-а Харківський окружний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!