У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
03.12.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів :
Вотьканича Ф.А. (головуючий), Стана І.В., Животова Є.Г.,
за участю прокурора - Міцовди К.Д.,
обвинуваченого - ОСОБА_4,
захисника - ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора прокуратури Рахівського району, потерпілого ОСОБА_6 на вирок Рахівського районного суду від 27 серпня 2013 року.
Цим вироком
ОСОБА _4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Лисичанськ Луганської області, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 192 та ч.4 ст.190 КК України, виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні даних злочинів.
Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він протягом листопада-грудня 2002 року в с. Чорна Тиса Рахівського району, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, продав СП «Апогей» поагрегатно гусеничний трактор типу бульдозер марки Т-130 без реєстраційного документа, вартістю 46 056 грн., який знаходився в урочищі «Рипянець» та належав ОСОБА_6 та ОСОБА_7, спричинивши останньому матеріальну шкоду у особливо великих розмірах.
У ході судового розгляду справи прокурор обвинувачення за ч.4 ст.190 КК України змінив та кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.192 КК України, за кваліфікуючими ознаками - заподіяння шляхом обману або зловживання довірою майнової шкоди у великий розмірах за відсутності ознак шахрайства.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину ні за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.192, ні у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України не визнав та показав, що у той період, коли було вчинено злочин, що ставить йому за вину, він перебував за межами Закарпатської області, що доведено показаннями ряду свідків.
Дослідивши матеріали справи, зібрані на досудовому слідстві, заслухавши покази свідків, які з'явились в судове засідання, суд першої інстанції прийшов до висновку, що органом досудового слідства не доведено факту продажу ОСОБА_4 поагрегатно гусеничного трактора протягом листопада-грудня місяців 2002 року в с. Чорна Тиса Рахівського району, що перебував в урочищі «Рип'янець» та належав ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_4, згідно показань останнього та показань ряду свідків підтвердили перебування обвинуваченого в цей період за місцем свого проживання.
Виходячи з того, що в судовому засіданні не було здобуто доказів та фактичних даних, підтверджуючих вчинення ОСОБА_4 вищезазначеного злочину, суд погодився з позицією підсудного та виправдав останнього з-під обвинувачення.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судове слідство проведено неповно, не дано належної оцінки доказам, які стверджують обвинувачення, в тому числі показанням потерпілих та свідків в сукупності, мотивів відхилення цих доказів у вироку не наведено.
В апеляції потерпілого ОСОБА_6 з аналогічних підстав порушено питання про скасування судового рішення щодо ОСОБА_4 та направлення справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який просив вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення потерпілого ОСОБА_6, який підтримав подану ним апеляцію, пояснення обвинуваченого та його захисника про законність прийнятого судом рішення, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 334, 335 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого
Цих вимог кримінально-процесуального закону, як і вимог щодо безпосередності дослідження доказів у справі, які визначено ст. 257 КПК України, судом першої інстанції у даній справі не дотримано.
Зокрема , в судовому засіданні безпосередньо був допитаний потерпілий ОСОБА_6, який показав, що показаннями ряду свідків доведено як і належність йому трактора, так і факт його продажу ОСОБА_4, а свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - дали протилежні покази, однак, суд, не давши оцінку цим показам в сукупності з іншими доказами, які мають істотне значення для правильного вирішенні справи, вдався в однобоку оцінку зазначивши у вироку суперечливі формулювання , що дані покази підлягають критичній оцінці і не можуть бути покладені в основу ні як обвинувачення, ні як оправдання, бо такі носять суб'єктивний характер. Такі висновки суду ставлять під сумнів прийняте рішення суду.
Згідно вимог ст. ст. 257 , 323 КПК України, суд першої інстанції зобов'язаний безпосередньо дослідити докази у справі та обґрунтовувати вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, однак у вироку відкинуто факт участі обвинуваченого у вчиненні злочину, що ставився йому за вину з підстав його перебування в період вчинення злочину зе межами Закарпатської області, посилаючись на показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які повідомили про факт перебування обвинуваченого ОСОБА_4 протягом листопада-грудня місяців 2002 року за місцем свого проживання.
Однак вказані свідки були допитані в порядку судового доручення попереднім складом суду, а при новому розгляді справи в судовому засіданні допитані не були та їх показання судом не досліджувались, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Як убачається з вироку, суд виклав у ньому встановлені в судовому засіданні обставини, однак всупереч ст. 334 КПК України не піддав аналізу і оцінці здобуті докази , не виклав мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення.
У справі було оголошено показання ряду свідків, даних ними під час досудового слідства, які за своїм змістом суперечать показанням обвинуваченого та свідків щодо непричетності ОСОБА_4 до продажу належного ОСОБА_6 трактора, однак у вироку суд не дав оцінки цим показанням у сукупності з іншими доказами і не навів мотивів чому погодився з одними висновками і відкинув інші.
На думку колегії суддів, допущені судом порушення вимог кримінально-процесуального закону (в ред. 1960) істотно вплинули на вирішення питання про невинуватість виправданого, а тому відповідно до ст.ст. 368, 369 КПК України (1960) вирок підлягає скасуванню, а дана кримінальна справа - направленню на новий судовий розгляд в суд першої інстанції для повного і всебічного з'ясування всіх обставин справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (1960), апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляції потерпілого ОСОБА_6 та прокурора прокуратури Рахівського району задовольнити.
Вирок Рахівського районного суду від 27 серпня 2012 року, яким ОСОБА_4 з-під обвинувачення за ч.2 ст.192 та за ч.4 ст.190 КК України виправдано за недоведеністю вини скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Судді:
