Вищий спеціалізований суд україни
з розгляду цивільних і кримінальних справ
У х в а л а
іменем україни
21 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Юровської Г.В.,
суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М.,
Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» та Відокремленого підрозділу «Коростенська дирекція залізничних перевезень» про поновлення на роботі, визнання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення незаконними, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-західна залізниця») та Відокремленого підрозділу «Коростенська дирекція залізничних перевезень» (далі - ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень»), в якому просив:
- поновити його на посаді начальника станції Новоград- Волинський - 1 першого класу ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця»;
- визнати незаконними накази начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 22 січня 2014 року № 42, від 28 січня 2014 року № 52 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та від 18 березня 2014 року № 246 про звільнення з роботи у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України;
- стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 січня 2014 року по день ухвалення рішення;
- стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 травня 1995 року його було призначено на посаду начальника станції Новоград-Волинський, яка в подальшому реорганізована у Коростенську дирекцію залізничних перевезень ДТГО «Південно-західна залізниця», а з 01 липня 2010 року займав посаду начальника станції Новоград-Волинський - 1 другого класу.
Позивач вказав, що у березні 2012 року класність станції Новоград-Волинський - 1 була підвищена з другого до першого класу та з дня підвищення класності по 17 вересня 2012 року він працював на посаді начальника станції, проте з 01 листопада 2012 року на цю посаду було прийнято іншу особу.
Зазначив, що 16 січня 2014 року його було повідомлено про наступне вивільнення за скороченням штатів та зобов'язано пройти медичний огляд для визначення відповідності займаній посаді. Від проходження медичного огляду відмовився, оскільки він був попереджений про звільнення, у зв'язку з чим на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та 18 березня 2014 року звільнено із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату.
ОСОБА_3 вважає його звільнення незаконним, оскільки у ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» та його структурному підрозділі у станції Новоград-Волинський - 1 не відбулися зміни в організації виробництва і праці, а та обставина, що зі зміною класності станції змінились умови оплати праці керівника станції та відбулася зміна номенклатури фактично займаної ним посади, не дає правових підстав для звільнення його за скороченням штату.
У зв'язку з вищевикладеним просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2014 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 21 липня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано незаконним наказ начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 18 березня 2014 року № 246 - ос про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади у зв'язку зі скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника станції Новоград-Волинський - 1 першого класу ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» з 18 березня 2014 року.
Стягнуто з ДТГО «Південно-західна залізниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня по 14 липня 2014 року в сумі 26 527 грн 41 коп. та 1 000 грн моральної шкоди, всього 27 527 грн 41 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника станції Новоград-Волинський - 1 першого класу ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено.
Апеляційну скаргу ДТГО «Південно-західна залізниця» задоволено, рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2014 року в частині задоволення позову скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволених його позовних вимог про поновлення на роботі, а в іншій частині рішення місцевого суду скасувати і направити справу в цій частині на новий розгляд.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ДТГО «Південно-західна залізниця» на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 324 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов та визнаючи незаконним наказ начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» про звільнення ОСОБА_3 за скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України від 18 березня 2014 року № 246 - ос, поновлюючи його на посаді начальника станції Новоград-Волинський - 1 першого класу ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» з 18 березня 2014 року та стягуючи з ДТГО «Південно-західна залізниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня по 14 липня 2014 року в сумі 22 858 грн 65 коп., 1 000 грн моральної шкоди, виходив із того, що розпорядження начальника залізниці ДТГО «Південно-західна залізниця» від 29 березня 2012 року № Н-2/156 не породжувало собою змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації; також суд дійшов висновку, що не відбулось скорочення посади начальника станції (залізничної).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними наказів начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 28 січня 2014 року № 52 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді догани, а також наказу від 22 січня 2014 року № 42 про встановлення кінцевого терміну проходження медичного огляду, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, керувався положеннями ст. ст. 46, 159 КЗпП України та дійшов висновку про їх безпідставність.
Скасовуючи рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2014 року, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розпорядження начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» потягло за собою збільшення чисельності працівників станції, підвищення їх посадових окладів, введення нових посад та скорочення окремих посад, зокрема посади, яку обіймав позивач, що вбачається зі штатних розписів, а тому дійшов висновку, що в ДТГО «Південно-західна залізниця» мала місце реорганізація та у відповідача були підстави для скорочення посади, яку обіймав позивач.
Однак повністю з такими висновками апеляційного суду про поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Колегія суддів касаційного суду вважає висновок судів попередніх інстанцій в частині визнання незаконним наказу начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 28 січня 2014 року № 52 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді догани, а також наказу від 22 січня 2014 року № 42 про встановлення кінцевого терміну проходження медичного огляду законним, обґрунтованим та таким, що узгоджується з наявними у справі доказами.
Разом з тим колегія суддів касаційного суду не може погодитися з висновками суду апеляційної інстанції в частині поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, з огляду на наступне.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» від 14 березня 1995 року № 88 ОСОБА_3 призначено начальником станції Новоград-Волинський (а. с. 11).
Наказом начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» від 22 червня 2010 року № 440/ос начальника станції Новоград-Волинський першого класу Коростенської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 переведено з 01 липня 2010 року на посаду начальника станції Новоград-Волинський другого класу Коростенської дирекції залізничних перевезень та залишено в розпорядженні начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» - заступника начальника залізниці, зі збереженням середнього заробітку протягом двох тижнів (а. с. 52).
Розпорядженням ДТГО «Південно-західна залізниця» від 29 березня 2012 року № Н-2/156 «Про віднесення відокремлених та структурних підрозділів до груп (класів) з оплати праці керівників» відокремлені та структурні підрозділи були віднесені до груп (класів) з оплати праці керівників згідно з додатками 1 та 2.
Вказаним розпорядженням начальники дирекцій залізничних перевезень, галузевих служб та начальники відокремлених підрозділів безпосереднього підпорядкування залізниці повинні привести посадові оклади керівників та контингент працюючих у відповідність до встановлених груп (класів) згідно з чинним законодавством (а. с. 181).
Відповідно до витягу з додатка 1 до цього розпорядження залізничну станцію Новоград-Волинський віднесено до першої групи (класу) (а. с. 92).
Наказом ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 17 травня 2012 року № 560-ос через зміни класності станції Новоград-Волинський згідно з розпорядженням начальника залізниці від 29 березня 2012 року № Н-2/156 ОСОБА_3 призначено тимчасово виконуючим обов'язки начальника станції Новоград-Волинський першого класу з оплатою згідно з штатним розписом з 01 травня 2012 року (а. с. 57).
Наказом ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 07 серпня 2012 року № 248 було скасовано наказ від 17 травня 2012 року «Про призначення тимчасово виконуючим обов'язки начальника станції Новоград-Волинський - 1 першого класу ОСОБА_3» через порушення порядку призначення та відсутність належного оформлення його згоди на зайняття посади (а. с. 56).
Наказом начальника дирекції ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 08 серпня 2012 року № 252 «Про зміни у штатному розписі лінійно-приписного штату дирекції» у розписі лінійно-приписового штату Коростенської дирекції залізничних перевезень скорочено посаду начальника станції Новоград-Волинський - 1 другого класу. Начальнику відділу кадрів рекомендовано провести процедуру вивільнення та працевлаштування начальника станції ОСОБА_3 з дотриманням вимог чинного законодавства України та колективного договору залізниці (а. с. 58).
Наказом (розпорядженням) в. о. начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 20 серпня 2012 року № 1624 начальнику станції (залізничної) ОСОБА_3 надано відпустку з 17 вересня по 24 жовтня 2012 року включно (а. с. 12).
При цьому в матеріалах справи міститься Таблиця надання відпусток ОСОБА_3 та знаходження його на лікарняних в період з 17 вересня 2012 року по 15 січня 2014 року (а. с. 68).
Наказом в. о. начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» від 01 листопада 2012 року № 872/ОС «По особовому складу» на посаду начальника станції Новоград-Волинський - 1 ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» призначено ОСОБА_4 з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 01 листопада 2012 року, за переведенням з посади чергового по станції Новоград-Волинський - 1 ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця (а. с. 51).
16 січня 2014 року ОСОБА_3 було повідомлено про наказ від 08 серпня 2012 року № 252, яким через реорганізацію та зміни в організації праці посада начальника станції Новоград-Волинський - 1 другого класу, яку він обіймає, скорочена (а. с. 18).
Наказом начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 28 січня 2014 року № 52 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за порушення вимог ст. 159 КЗпП України, ст. 14 та ст. 17 Закону України «Про охорону праці», яке полягало у безпричинному ухиленні від проходження обов'язкового медичного огляду, начальнику станції Новоград-Волинський - 1 другого класу ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 147 КЗпП України оголошено догану (а. с. 13).
Наказом (розпорядженням) начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» від 18 березня 2014 року № 246 ос начальника ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ОСОБА_3 звільнено з посади начальника станції Новоград-Волинський - 1 другого класу на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату і відмовою від переведення з 18 березня 2014 року (а. с. 14).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами) роз'яснив, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Згідно з п. 1.6 Загального положення про залізничну станцію, затвердженого наказом Укрзалізниці від 30 грудня 2004 № 1041-ЦЗ (далі - Положення), залізничні станції в залежності від обсягу і складності виконання пасажирських, вантажних і технічних операцій поділяються на позакласні, І, ІІ, ІІІ, IV i V класів і можуть бути госпрозрахункові і негоспрозрахункові.
Відповідно до п. 1.14 цього Положення визначення структури і затвердження положень про станції, віднесення станцій до класів для встановлення оплати праці керівників та фахівців проводиться: позакласних, І класу - начальником залізниці, а ІІ, ІІІ, IV i V класів - начальником дирекції залізничних перевезень або заступником начальника залізниці з урахуванням вимог Показників щодо віднесення відособлених структурних підрозділів залізниць та підприємств до груп (класів) з оплати праці керівників.
Отже, виходячи з результатів правового аналізу зазначених норм та проаналізувавши надані відповідачем на підтвердження реорганізації штатні розписи керівників, спеціалістів, службовців та робітників лінійно-приписного штату ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ДТГО «Південно-західна залізниця» з 01 січня та 01 жовтня 2012 року, затверджені на підставі наказів Укрзалізниці від 24 березня 2011 року № 098-Ц, від 17 червня 2011 року № 293-Ц, від 26 вересня 2011 року № 540-Ц, які, у тому числі, передбачають по станції Новоград- Волинський - 1 другого та відповідно першого класу посаду начальника станції (залізничної) - код професії - 1226.2 (а. с. 94, а. с. 97), колегія суддів суду касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного суду, що в ДТГО «Південно-західна залізниця» мала місце реорганізація.
Відповідно до п. 6.1 Положення керівництво станцією здійснює начальник станції.
Начальник станції І класу призначається на посаду начальником залізниці за узгодженням із відповідною службою залізниці (перевезень, комерційної роботи, пасажирською).
Начальники станцій решти класів, а також заступники начальника станції всіх класів, головні інженери, головні бухгалтери призначаються на посаду начальником дирекції залізничних перевезень (начальником залізниці).
Таким чином, позивач обґрунтовано не погодився із призначенням його 17 травня 2012 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника станції Новоград-Волинський першого класу з оплатою згідно зі штатним розписом з 01 травня 2012 року саме начальником дирекції ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень», який у подальшому було скасовано, і це питання було предметом розгляду на засіданні комісії по трудових спорах ДГТО «Південно-західна залізниця» від 31 липня 2012 року (а. с. 53-55), а отже, не можна вважати відмовою від подальшого працевлаштування незгоду позивача із незаконним наказом про його призначення тимчасово виконуючим обов'язки начальника станції Новоград-Волинський першого класу.
Також шляхом порівняння штатних розписів ДТГО «Південно-західна залізниця» встановлено, що зміни в організації виробництва і праці не супроводжувались скороченням посади начальника станції Новоград-Волинський - І першого класу.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов помилкового висновку, що позивача звільнено правомірно, оскільки фактично в даному випадку скорочення посади начальника станції Новоград-Волинський - 1 не мало місце, а тому, звільняючи позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, відповідач порушив вимоги трудового законодавства.
Також суд апеляційної інстанції не надав оцінки тій обставині, що посаду начальника станції Новоград-Волинський - 1 другого класу було скорочено 08 серпня 2012 року, а повідомлення про наступне вивільнення із переліком вакантних посад по ВП «Коростенська дирекція залізничних перевезень» ОСОБА_3 отримав лише 16 січня 2014 року при тому, що відпустку йому надано з 17 вересня 2012 року, а на лікарняному він перебував з 27 серпня по 05 вересня 2012 року.
Тобто у період з 08 серпня до 27 серпня 2012 року у роботодавця був час для його попередження про наступне звільнення та запропонування на вакантну на той час посаду начальника, яка була зайнята ОСОБА_4 з 01 листопада 2012 року згідно з наказом в. о. начальника ДТГО «Південно-західна залізниця» від 01 листопада 2012 року № 872/ОС «По особовому складу» (а. с. 51).
При цьому є суперечливими докази щодо того, з якого часу було введено посаду начальника станції першого класу, оскільки надані штатні розписи із вказаними посадами про їх введення з 01 жовтня 2012 року (а. с. 94-97), а наказ про скорочення посади начальника другого класу виданий 08 серпня 2012 року (а. с. 68)
При цьому слід зазначити, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Отже, працівник може бути поновлений лише на попередній роботі.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_3 просив поновити його на посаді начальника станції першого класу, в той час як його було звільнено з посади начальника другого класу (а. с. 14).
Оскільки суд першої інстанції поновив позивача саме на посаді начальника першого класу, рішення суду першої інстанції також не може бути залишеним в силі.
Оскільки фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, про поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, судами попередніх інстанцій не встановлено, визнати судові рішення законними і обґрунтованими в цій частині не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 337, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року про поновлення на роботі, визнання наказу про звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним звільненням, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині рішення апеляційного суду Житомирської області від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.В. Юровська
Судді: А.О. Леванчук
Л.М. Мазур
А.В. Маляренко
В.А. Нагорняк
