ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 лютого 2015 р.
м.Одеса
Справа № 505/2135/14-а
Категорія: 10.2
Головуючий в 1 інстанції: Фабіжевський С.А.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого : Градовського Ю.М.
суддів: Кравченка К.В.
Лук’янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 грудня 2014р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2014р. представник ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області (далі УПФУ) в якому просив визнати дії відповідача про відмові у нарахуванні та виплаті пенсії неправомірними та зобов'язати поновити виплату раніше призначеної пенсії починаючи з 7 жовтня 2009р.
В обґрунтування позовних вимог представник позивачки посилається на те, що з 1994р. позивачці було призначено пенсію за віком. Виплату пенсії було припинено у зв'язку з виїздом за кордон. Оскільки Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009р. визнано неконституційними положення ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії громадянам України, які постійно не проживають на її території, у березні 2014р. представник позивачки звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії, на що отримав відмову.
Вважаючи відмову незаконною, просив зобов'язати відповідача поновити позивачці виплату пенсії, починаючи з 7 жовтня 2009р. з урахуванням всіх перерахунків та індексації пенсії відповідно до ст.42ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 грудня 2014р. у задоволені позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення скарги, скасування постанови суду, з ухваленням по справі нової постанови, з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що звернення позивача до суду з даним позов є передчасним, оскільки відповідач по суті не відмовив позивачці у поновленні раніше призначеної пенсії, а лише запропонував надати необхідний пакет документів для задоволення її заяви. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що первісно пенсії за віком позивачці призначалась не відповідачем, а тому не може визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати УПФУ здійснювати виплату пенсії з 7 жовтня 2099р.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування усіх обставин по справі, належної оцінки доказів.
За правилами ст.159КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.198КАС України, постанову суду скасовує та приймає нову постанову про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 1994р. ОСОБА_2 було призначено пенсію за віком. Розмір пенсії та її виплата визначалася Управлінням праці та соціального захисту населення по м.Котовську Одеської області. Тоді ж, позивачка виїхала за кордон. Пенсія позивачці призначалася на підставі ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ЗУ «Про загальне обов'язкове держане пенсійне страхування».
7 жовтня 2009р. Конституційним Судом України було постановлено рішення, яким приписи вищевказаного Закону України визнанні не конституційними. Тобто, право позивачки на отримання пенсії було з 7 жовтня 2009р. поновлено Конституційним судом України незалежно від місця її мешкання.
Керуючись зазначеною вище постановою Конституційного суду України, 21 березня 2014р. представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати раніше призначеної її пенсії, починаючи з 7 жовтня 2009р.
Листом відповідача від 27 березня 2014р. за №2611/04 представника позивачки ОСОБА_3 було повідомлено про те, що його звернення до Управління Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області було розглянуто та були надані відповідні рекомендації.
Не погоджуючись з такими діями відповідача представник позивачки звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи правомірність дій відповідача, судова колегія виходить з того, що з 1 квітня 2004р. набув чинності ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 вказаного Закону, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.51ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009р. №25-рп/2009 положення п.2 ч.1 ст.49, другого речення ст.51 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже з 7 жовтня 2009р. порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися в будь-якому разі незалежно від місця проживання пенсіонера.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, проголошеного ст.46 Конституції України.
Відповідно до ч.2 ст.49ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Згідно з абз.2 п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005р. №22-1, заява про припинення виплати пенсії у зв'язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, - через кожний рік дії такої довіреності тощо, подається пенсіонером (опікуном, піклувальником) особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації).
Відповідач зазначив, що позивачка не знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області тому безпідставно звернулась до нього із заявою про поновлення виплати пенсії, яка ним не призначалась та виплачувалась.
Проте, до виїзду на постійне місце проживання за кордон пенсія ОСОБА_2 виплачувалась Управлінням соціального захисту населення по м.Котовську Одеської області.
У квітні 2002р., що не заперечується відповідачем, функції з призначення та виплати пенсії були передані до територіальних управлінь Пенсійного фонду України. Оскільки до виїзду за кордон позивачка була зареєстрована в м.Котовську Одеської області та Управлінням праці та соціального захисту населення по м.Котовську Одеської області їй було призначено та виплачувалося пенсійне забезпечення, вона обґрунтовано у березні 2014р. звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області.
Крім того, судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача та суду першої інстанції, на ту обставину, що позивачка не зверталась особисто до відповідача із заявою про поновлення їй пенсії, оскільки у відповідності до положень ч.1 ст.44ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п.7,15 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, що і було вчинено у даному випадку ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 відповідно до нотаріально посвідченої довіреності (а.с.13).
За таких обставин, судова колегія вважає, що скільки позивач має право на поновлення виплати пенсії з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України 7 жовтня 2009р., посилання суду першої інстанції на не дотримання порядку звернення не є підставою для відмови в поновленні виплати пенсійного забезпечення та позбавлення права особи на соціальний захист.
Разом з тим, судова колегія вважає безпідставними вимоги позивачки щодо зобов'язання відповідача поновити їй виплату пенсії з моменту набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009р. №25 рп/2009, тобто з 7 жовтня 2009р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи з 1994р. позивачка не отримувала призначену пенсію з підстав виїзду та проживання за кордоном. Для поновлення пенсії позивачка зобов'язана подати заяву до відповідного управління Пенсійного фонду, що є підставою для відповідача вирішення питання відповідно поданої заяви. ОСОБА_2, через свого представника за посвідченою нотаріально довіреністю, подала відповідну заяву про поновлення пенсії 21 березня 2014р. (відповідно до заяви а.с.6-7).
Виходячи з наведеного, поновлення призначеної пенсії позивачці підлягає не з дати ухвалення вищенаведеного рішення Конституційного Суду України, а з дати звернення до відповідача із заявою про поновлення раніше призначеної пенсії, тобто з 21 березня 2014р.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.
За таких обставин, судова колегія вважає, що судове рішення не можливо вважати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,202,207КАС України, судова колегія,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2-ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 5 грудня 2014р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Котовську та Котовському районі Одеської області поновити ОСОБА_2 виплату пенсії з 21 березня 2014р.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Ю.М.Градовський
Судді К.В. Кравченко
О.В.Лук’янчук
