ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31.03.2015 р. м. Київ К/800/14571/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Малиніна В.В.,
Пасічник С.С.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та рішень за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, окрему ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.04.2012р., просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо прийняття рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4 від 27.08.2011 року за №19/4761; визнати протиправним рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4 від 27.08.2011 року за №19/4761; зобов'язати ГУ МВС України у Львівській області скасувати рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4 від 27.08.2011 року за №19/4761; зобов'язати ГУ МВС України у Львівській області скасувати рішення про видворення громадянина Чеської Республіки ОСОБА_4, якщо таке рішення є в наявності, зобов'язати надати копію цього рішення; зобов'язати ГУ МВС України у Львівській області утриматись від вчинення дій по примусовому видворенню громадянина Чеської Республіки ОСОБА_4 до вирішення справи по суті; зобов'язати відділ інформаційних технологій, відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУ МВС України у Львівській області вилучити з електронної бази осіб, яким заборонено в'їзд на територію України, дані про заборону в'їзду на територію України терміном на 5 років громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року зобов'язано начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської республіки ОСОБА_4 від 27.08.2011 року № 19/4761 та недопущення вказаних порушень в майбутньому.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року залишено без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та окрему ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року.
Позивач ОСОБА_4 не погодився з постановою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, окремою ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року, звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Старшим інспектором з о/д УГІРФО ГУМВС України у Львівській області майором міліції Сало Я.С. проведено перевірку щодо статусу перебування на території України громадянина Чехії ОСОБА_4, в ході якої встановлено, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення; на адресу відповідача протягом кількох років надходять звернення від різних державних, в тому числі органів виконавчої влади, звернень про порушення позивачем богослужбової діяльності на території України; позивачем засновано паралельну до Української Греко-Католицької Церкви структуру - Українську Правовірну Греко-Католицьку Церкву, діяльність якої призводить до загострення суспільно -релігійної ситуації в регіоні, розпалювання релігійної ворожнечі, що відображено у відповідному Експертному висновку відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Скороводи НАН України; відсутнє запрошення від релігійних організацій Львівської області та не має відповідного дозволу на проведення богослужбової діяльності.
На підставі зазначених даних відповідачем 27.08.2011 року у відповідності до ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 року № 3930-XII прийнято рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4 за №19/4761.
Вважаючи такі дії та рішення відповідача неправомірними, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З таким висновком суду попередніх інстанції погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття вказаного рішення стало порушення позивачем громадського порядку. Так, 19.07.2011р. близько 23 год. 30 хв. поблизу будинку №6 по вул. Плуговій у м. Львові позивачем вчинено дрібне хуліганство, шляхом нанесення легких тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_10 (відповідно до поданої інформації з травмпункту комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги -струс головного мозку та забій м'яких тканин лобної ділянки). Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 20.07.2011 року у справі №3-1690/11р. позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі трьох неоподаткованих мінімуми доходів громадян (51,00 грн.). Вказана постанова залишена постановою Апеляційного суду Львівської області від 18.08.2011 року без змін.
Таким чином, встановленим є факт порушення позивачем законодавства України під час перебування на території України.
Статтею 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства "іноземець та особа без громадянства має бути видворений за межі України у разі якщо: він вчинив злочин, - після відбуття призначеного йому покарання; він добровільно не виконав рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні у визначений у цьому рішенні строк; його перебування в Україні становить загрозу національній безпеці або громадському порядку; під час його перебування виникли підстави для заборони в'їзду відповідно до цього Закону; він хоча б раз не виконав вимогу щодня з'являтися для реєстрації до органу, який прийняв рішення про скорочення терміну його тимчасового перебування в Україні, у зв'язку з причинами, не визнаними поважними. Іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України у разі якщо: його діяльність на території України негативно впливає на відносини України з іншою державою; він вчинив адміністративне правопорушення після виконання адміністративного стягнення; у нього немає законних засобів існування, достатніх для забезпечення його перебування в Україні та виїзду з України, у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки вчинене позивачем адміністративне правопорушення суперечить інтересам охорони громадського порядку та є підставою для заборони в'їзду в Україну в розумінні Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»
При цьому слід зазначити, що процедура заборони в'їзду в Україну не є наслідком примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України. Відповідно до частин третьої та десятої статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення про видворення тягне за собою обов'язок іноземця, особи без громадянства покинути територію України. Видворення іноземця (особи без громадянства) супроводжується забороною його в'їзду на територію України тільки у випадку, коли орган внутрішніх справ (частина перша статті 32 згаданого Закону) або орган охорони державного кордону (стаття 31 згаданого Закону, пункт 39 Правил в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.95 № 1074) прийме про це окреме рішення.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з наведеного, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги позивача, не підлягають задоволенню, так як рішення відповідача, як суб'єкта владних повноважень є законними, вчиненими у відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
При цьому суд касаційної інстанції також погоджується з обґрунтованістю винесення окремої ухвали, якою зобов'язано начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4 від 27.08.2011р. №19/4761 та недопущення вказаних порушень в майбутньому, зобов'язано вжити відповідних заходів по виконанню вказаної ухвали та повідомити суд не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали, оскільки відповідачем допущено порушення закону в частині неналежного виконання рішення про заборону в'їзду на територію України громадянину Чеської Республіки ОСОБА_4
Оскільки приписами ст. 166 КАС України, суду надано право на реагування під час розгляду справи порушень закону то суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю прийняття окремої ухвали щодо вжиття заходів порушення закону .
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -
УХВАЛИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року, окрему ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
С.С. Пасічник
