донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.10.2015 справа №905/2214/14-908/5734/14
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді при секретарі за участю представників сторін від позивача: від відповідача:
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_6 за довіреністю
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” м. Горлівка, Донецької області
на рішення господарського суду
Запорізької області
від
09.07.2015р.
у справі
№ 905/2214/14-908/5734/14
за позовом
Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до
Публічного акціонерного товариства “Концерн Стирол” м. Горлівка, Донецької області
про
стягнення суми
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. по справі №905/2214/14-908/5734/14 стягнуто з ПАТ “Концерн Стирол” м. Горлівка на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” м. Київ 5357528 грн. 67 коп. 3% річних, 43706824 грн. 55 коп. втрат від інфляції, 73080 грн. судового збору.
Зустрічний позов ПАТ “Концерн Стирол” ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” залишено без розгляду
Оскаржуючи рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. по справі № 905/2214/14-908/5734/14 ПАТ “Концерн Стирол” м. Горлівка просить його скасувати та прийняте нове, яким відмовити ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, м. Київ в задоволені позовних вимог у повному обсязі та задовольнити зустрічний позов ПАТ “Концерн Стирол” в повному обсязі. При цьому посилається на те, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм ГПК України, оскільки представник ПАТ «Концерн Стирол» був позбавлений можливості приймати участь у судовому засіданні через складнощі транспортного сполучення із зоною АТО, внаслідок чого господарським судом винесено неправомірне рішення за первісним позовом ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Концерн Стирол» і залишено без розгляду зустрічний позов ПАТ «Концерн Стирол». В розрахунках 3% річних та інфляційних не визначено, з якої суми заборгованості по періодах її виникнення, складаються підсумкові суми, на які здійснені ці нарахування. Чинним законодавством не передбачено право вимагати сплати 3% річних та інфляційних нарахувань окремо на встановлену в судовому рішенні суму боргу, в період примусового виконання відповідного судового рішення, тому позовні вимоги є безпідставні. Крім того, п.9.3 договору №06/09-2052 від 23.12.2009р. суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки порушує порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу,пені) на прострочену суму, оскільки строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, починає свій перебіг не моменту прострочення платежу, а з дати, що починається шляхом зворотнього відліку 6 місяців від дати звернення постачальником з позовом (претензією, що не відповідає положенням ч. 2 ст.260 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судом при ухваленні рішення було всебічно, повно та об’єктивно з’ясовані обставини, та як наслідок ухвалене законне та обгрунтоване рішення.
В уточненнях до апеляційної скарги скаржник посилається на те, що підприємство знаходиться теріторіально у зоні проведення АТО, тому не може виконати раніше взяті на себе зобов’язання. Тому згідно приписів ст. 617 ЦК України звільняється, якщо доведе, що це порушення відбулося внаслідок непереборної сили від відповідальності. Факт наявності форс – мажорних обставин, щодо ПАТ «Концерн Стирол» підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 4977 від 02.08.2015р.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судова колегія встановила.
Між ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” (постачальник) та ВАТ “Концерн Стирол”, правонаступником якого є ПАТ “Концерн Стирол” (покупець) укладений договір поставки природного газу №06/09-2052 від 23.12.2009р., відповідно до п. 2 якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, узгодженому в договорі.
Згідно з п. п. 4.2, 4.4 договору право власності на газ переходить від постачальника до покупця у пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов’язану з правом власності на газ.
Приймання - передача газу, поставленного постачальником покупцю у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість.
Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу (за місяць передачі газу) до 10 -го числа місяця, наступного за місяцем передачі газу.
На виконання умов зазначеного договору позивач протягом періоду: січень 2010 року – грудень 2010 року передав відповідачу природний газ за актами від 31.01.2010 р. за січень 2010 року, від 28.02.2010 р. за лютий 2010 року, від 31.03.2010 р. за березень 2010 року, від 30.06.2010 р. за червень 2010 року, від 31.07.2010 р. за липень 2010 року, від 31.08.2010 р. за серпень 2010 року, від 30.09.2010 р. за вересень 2010 року, від 31.10.2010 р. за жовтень 2010 року, від 30.11.2010 р. за листопад 2010 року, від 06.12.2010 р. та від 31.12.2010 р. за грудень 2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. (з урахуванням додаткового рішення від 30.04.2013 р.) у справі № 25/7 позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ПАТ “Концерн Стирол” основний борг в сумі 74840452,99грн., інфляційні втрати в сумі 5529903,32 грн., 3% річних в сумі 2240477,91 грн. та пеню в сумі 16472301,36 грн. за договором поставки природного газу № 06/09-2052. В решті позову відмовлено. Розрахунок 3% річних здійснено за період: з 11.02.2010р. по 27.01.2011р. у розмірі 2240477,91 грн. та інфляційні втрати за період: лютий - грудень 2010 року у розмірі 5529903,32 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. скасовано в частині стягнення пені в сумі 16472301,36 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 20590376,71грн. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2015 р. касаційну скаргу ПАТ “Концерн Стирол” залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 р. у справі № 25/7 – без змін.
Таким чином, у справі № 25/7 встановлено факт порушення грошового зобов’язання ПАТ “Концерн Стирол” щодо оплати основного боргу на суму 74840452,99грн. за договором поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р.
Відповідно до приписів ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
При цьому згідно приписів ст. 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Після прийняття господарським судом Донецької області рішення від 22.04.2013р. у справі № 25/7 про стягнення коштів та набрання ним чинності, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки докази погашення боргу в сумі 74840452,99 грн. відсутні на даний час і цей факт не оспорюється відповідачем.
Позивач звернувся до відповідача з вимогами, які збільшував на підставі ст. 22 ГПК України, та які є остаточними про стягнення 43706824,55грн. інфляційних втрат за період: січень 2013 року – травень 2015 року та 5357528,67грн. та 3% річних за період: з 08.02.2013р. по 01.07.2015р. за прострочення виконання зобов’язання за договором поставки природного газу № 06/09-2052 від 23.12.2009 р. в сумі 74840452,99 грн.
З розрахунку інфляційних втрат та 3% річних вбачається, що заявлені суми не перевищують правильні – 5370058,80грн. 3% річних та 56780521,98грн. інфляційних втрат за спірний період, тому господарський суд обгрунтовано, з огляду на приписи ст.625 ЦК України, первісний позов задовольнив в межах заявлених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.
У п. 1.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” вказано, що відповідно до положень якого за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.
Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Неможливістю виконання зобов'язання у межах спірних правовідносин є в сукупності абсолютна неможливість вчинення дії направленої на його виконання та відсутність незамінної індивідуально визначеної речі.
Згідно матеріалів справи відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують неможливість виконання зобов'язання з своєчасної оплати за отриманий на умовах договору природний газ, як то - докази відсутності майна, майнових прав та коштів на рахунках, заборони відчуження майна та майнових прав, наявності обставини, яка об'єктивно з урахуванням причинно - наслідкового зв'язку унеможливлює виконання вказаного зобов'язання.
Отже, первісні позовні вимоги обґрунтовано задоволені судом першої фнстанції в повному обсязі.
За таких обставин, відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати обґрунтовано господарським судом покладені на відповідача.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 р. відмовлено ПАТ “Концерн Стирол” у прийнятті зустрічної позовної заяви та повернуто оригінал зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами на 50 аркушах, у т.ч. оригінали документів: платіжне доручення № 411 від 02.02.2015р.; фіскальний чек від 03.02.2015 р.; опис вкладення від 03.02.2015р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на 3 арк. Ухвалу суду з оригіналами документів направлено на поштову адресу первісного відповідача: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 72.
Під час перегляду ухвали суду від 04.02.2015р. в апеляційному та касаційному порядку, оригінал зустрічної позовної заяви з додатками ПАТ “Концерн Стирол” в матеріали справи не надавався.
У зв’язку зі скасуванням Вищим господарським судом України ухвали суду про відмову у прийнятті зустрічного позову ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.06.2015р. прийнято зустрічну позовну заяву ПАТ “Концерн Стирол” для спільного розгляду з первісним позовом, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.07.2015р. Зобов’язано позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) надати суду оригінал зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами, в т.ч. оригінали: платіжного доручення про сплату судового збору та доказів направлення (опис вкладення, фіскальний чек), забезпечити явку в судове засідання уповноваженого представника.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.06.2015р. направлено 09.06.2015р. на поштову адресу, вказану первісним відповідачем: 18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, буд. 72. У ПАТ “Концерн Стирол” та було достатньо часу для виконання вимог суду. Крім того, ухвалою суду від 01.07.2015р. ПАТ “Концерн Стирол” повторно зобов’язано надати оригінал зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами, в т.ч. оригінали: платіжного доручення про сплату судового збору та доказів направлення (опис вкладення, фіскальний чек), що також спричинило необхідність продовження розгляду спору та відкладення справи.
Але, ПАТ “Концерн Стирол” вимоги вказаних вище ухвал суду не виконало, витребувані документи не надало, доказів наявності поважних причин неподання оригіналу зустрічного позову не надало, з урахуванням того, що документи повернуті були не в м. Донецьк, а в м. Черкаси, що спростовує доводи ПАТ “Концерн Стирол” про ускладнену можливість надання витребуваних документів через їх перебування в зоні АТО.
У відповідності до пунктів 2.3., 3.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р., неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 статті 81 ГПК. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Тому ненадання витребуваних судом оригіналу зустрічної позовної заяви з доданими до неї документами, в т.ч. оригіналів: платіжного доручення про сплату судового збору та доказів направлення (опис вкладення, фіскальний чек) унеможливив розгляд зустрічного позову по суті.
Таким чином , господарський суд зустрічний позов обгрунтовано залишив без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст.81 ГПК України.
Посилання скаржника на те, що в розрахунках 3% річних та інфляційних не визначено, з якої суми заборгованості по періодах її виникнення , складаються підсумкові суми , на які здійснені ці нарахування необґрунтоване та спростовується матеріалами справи.
Предметом спору є стягнення 3% річних та інфляційні втрати, тому посилання скаржника на невідповідність п.9.3 договору № 06/09-2052 від 23.12.2009р. вимогам чинного законодавства, оскільки порушує порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу,пені) на прострочену суму необґрунтоване
Факт наявності форс – мажорних обставин, щодо ПАТ «Концерн Стирол» ,який підтверджується Сертифікатом Торгово-промислової палати України № 4977 від 02.08.2015р. не звільняє відповідача від сплати 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих на заборгованість, що виникла до цих форс – мажорних обставин.
З огляду на наведене рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, приписам чинного законодавства та не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст.103,104,105 ГПК України, судова колегія
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. по справі № 905/2214/14-908/5734/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий А.М. М’ясищев
Судді Н.В. Будко
ОСОБА_3
Надруковано 4прим.:
1 прим.- позивачу
1 прим. - відповідачу
1 прим. - у справу
1 прим. - ДАГС
