ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
25 лютого 2016 року
справа № 804/15129/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року по справі № 804/15129/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Топ-100" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ-100" звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо включення до акту опису майна №4-32329052 від 26.01.2015 р. нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд.15, приміщення №1, (на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6);
- зобов’язати відповідача виключити з акту опису майна від 26.01.2015 р. № 4-32329052 приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення №1, (на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6).
В обгрунтуванні заявлених вимог посилалось на те, що зазначене нерухоме майно належить Товариству на праві власності, що визначено рішенням господарського районного суду Дніпропетровської області від 29.01.2015р. З акту опису майна від 26.01.2015р. вбачається, що вказане майно включено до опису у податкову заставу як майно платника податків - ТОВ «Мост-плюс», що має податкову заборгованість. Вказуючи на те, що ТОВ «Мост-плюс» не є власником зазначеного нерухомого майна, а право власності на це майно визнано за ТОВ «Топ-100» на підставі рішення суду, позивач просив його позов задовольнити.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково, а саме зобов`язано Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виключити з акту опису майна від 26.01.2015 р. № 4-32329052 приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення №1, (на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6).
В іншій частині позову відмовлено.
Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивована тим, що ТОВ «Мост-плюс» не є власником нерухомого майна, з огляду на те, що право на це майно визнано рішенням суду за ТОВ «Топ-100», у зв’язку з чим вказане майно підлягає виключенню із акту опису, як майно, що належить позивачу, який не має відношення до податкової заборгованості, що має ТОВ «Мост-плюс».
Постанова суду, в частині відмови у задоволенні заявлених вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ щодо включення до акту опису майна, фактично мотивована тим, що на час вчинення такого опису зазначене майно перебувало у власності ТОВ «Мост-плюс», яке мало податкову заборгованість, у зв’язку з чим дії контролюючого органу по опису майна у податкову заставу є правомірними.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на положення Податкового кодексу України, яким визначено підстави для звільнення майна з податкової застави. Оскільки, законодавчо визначених підстав для звільнення майна з податкової застави у спірному випадку не існувало, то суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що 17.02.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рада-Інвест» (позичальник) укладений кредитний договір № 02-ЮЛ/11/15 (надалі - Кредитний договір).
17.02.2011р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мост-Плюс" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №02-ЮЛ/11/15-і із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя.
Предметом іпотеки відповідно до вказаного іпотечного договору виступає нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд.15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ґанок літ. а6. Реєстраційний номер за РПВН: 5627231, що належить іпотекодавцю на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.07.2004р., укладеного між іпотекодавцем та Приватним підприємством „Магазин № 115 „Взуття", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 2838 (п. 2.1 Іпотечного договору).
У відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про іпотеку», 18.02.2011р. за №10851378 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 проведено державну реєстрацію Іпотечного договору та зареєстровано обтяження на вказане нерухоме майно, про що внесені відповідні записи до Державного реєстру іпотек.
13.08.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Терра Банк» (цедент, первісний кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОП-100" (цесіонарій, новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рада-Інвест" (боржник, позичальник) укладений договір відступлення права вимоги (цесії, заміни сторони в зобов'язанні) № КЛ/2012/08-15 (надалі - Договір цесії), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за Кредитним договором № 02-ЮЛ/11/15 від 17.02.11р., шляхом передачі новому кредитору всіх належних первісному кредитору прав та прийнятих на себе обов'язків за Кредитним договором у повному обсязі, а саме: зобов'язань по сплаті боргу за кредитом у сумі 1 140 000 грн. 00 коп. (п. 2.1 Договору цесії).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015р. по справі №904/3106/14 за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТОП-100" (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Киснева, б. 3-А, код ЄДРПОУ 37986708) визнано право власності на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, буд. 15, приміщення № 1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення № І поз. 1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6.
14.05.2015 pоку ТОВ "Топ-100" звернулося до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нежиле приміщення. Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області відмовила у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв’язку із наявністю обтяжень, встановлених щодо нежилого приміщення.
Обтяженням, яке стало причиною відмови, є податкова застава, накладена ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська, номер запису про обтяження 8511728 (спеціальний розділ). Податкова застава застосована з огляду на те, що на обліку ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська перебуває ТОВ «Мост-плюс» код ЄДРПОУ 32329052, яке станом на 08.07.15 має податковий борг по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 874751,80 грн. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.05.14 по справі №804/3371/14 стягнуто з боржника податковий борг. До установ банків направлено інкасові доручення, які повернуті без виконання. Внаслідок чого податковим керуючим згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно складено Акт опису майна у податкову заставу від 26.01.15 №4/32329052, в т.ч. на нежитлове приміщення загальною площею 110,1 кв.м., на першому поверсі в житловому будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №1 поз. 1-5, приямок літ. а, ганок літ. А, знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр.-т Воронцова, буд.15, приміщення 1.
02.06.2015 року ТОВ «Топ-100» звернувся до ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська із заявою про зняття обтяження з майна. До заяви було додано копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015р. по справі № 904/3106/14.
Листом від 17.06.2015 № 15813/10/04612518 відповідач відмовив у задоволенні заяви, у зв’язку з відсутністю підстав для звільнення зазначеного майна з податкової застави.
Відмова відповідача у задоволенні заяви щодо зняття обтяження з майна, стала підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Тобто, вказана норма права передбачає два критерії для відмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції і це є: суб’єктний та предметний склад.
Предметний склад обумовлений тим, що справа адміністративної юрисдикції повинна містити в собі публічно-правовий спір.
При цьому, законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). У свою чергу, для з’ясування характеру спору слід враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Тобто, це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Суб’єктний склад передбачає наявність у спорі суб’єкта владних повноважень.
Згідно з п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб’єкт владних повноважень – це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, інший суб’єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Тобто, лише здійснення владних управлінських функцій може характеризувати сторону як суб’єкта владних повноважень.
Як свідчать встановлені обставини справи, спірні правовідносини між сторонами не мають ознак публічно-правового спору, навпаки, характер цих правовідносин вказує про наявність приватноправового спору, який полягає у тому, що позивач, який вважає себе власником нерухомого майна щодо якого застосовано податкову заставу, просить звільнити це майно від обтяжень. У свою чергу, позиція відповідача у спірних правовідносинах полягає у тому, що власником зазначеного майна є ТОВ «Мост-плюс» і відомості про право власності цього платника податку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Отже, між сторонами не існує публічно-правового спору, спірні правовідносини фактично стосуються права на нерухоме майно щодо якого застосовано податкову заставу. При цьому, колегія суддів вважає звернути увагу на те, що у відповідності до ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. У свою чергу, ст..181 ЦК України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Таким чином, право на нерухоме майно виникає лише з моменту державної реєстрації. У спірному випадку право позивача на зазначене майно не зареєстровано. Навпаки, відомості Державного реєстру свідчать про те, що право на нерухоме майно щодо якого застосовано податкова застава, належить ТОВ «Мост-плюс».
Щодо суб’єктивного складу спірних правовідносин, як критерію розмежування справ адміністративної юрисдикції від справ іншої юрисдикції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити те, що реалізація контролюючим органом таких повноважень, як опис майна у податкову заставу, безумовно віднесено до владних управлінських функцій відповідача, але у спірному випадку такі повноваження відповідачем реалізовано по відношенню до ТОВ «Мост-плюс», при цьому, будь-яких владних рішень по відношенню до позивача відповідачем не приймалося. Таким чином, з огляду на встановлену суть спірних правовідносин між сторонами, не можливо дійти висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідачем
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, а випливає із захисту цивільних прав, які позивач вважає порушеними.
Вказаний спір, з огляду на суб’єктивний склад сторін, має вирішуватися у порядку господарського судочинства.
Про необхідність розгляду справ компетентним судом йдеться і в постанові Верховного Суду України від 02.12.2014р. (реєстраційний №42202901), який зазначив про те, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Таким чином, враховуючи те, що компетентним судом для вирішення вказаних правовідносин є суд господарської юрисдикції, розгляд справи судом першої інстанції на підставі норм КАС України суперечить ст.17 цього Кодексу, якою визначені межі компетенції адміністративних судів.
Частиною 1 ст.203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 203 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року по справі № 804/15129/15– скасувати, а провадження в адміністративній справі закрити.
Роз’яснити позивачу його права на звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.
(Повний текст ухвали виготовлено 29.02.2016р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
