УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 444/9519/12 22-ц/774/429/К/16
Справа № 444/9519/12 Головуючий в 1 інстанції
Провадження № 22-ц/774/429/К/16 суддя Бондарєва О.І.
Категорія № 27 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді: Бондар Я.М.,
суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,
за участю: секретаря - Маслової К.В.,
представника відповідача ОСОБА_1,
представника позивача Бродька Анатолія Івановича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИЛА:
В грудні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №DNH4KP40740967 від 03.06.2006 року в сумі 83753,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 7263,95 грн.; заборгованість по відсоткам - 28910,44 грн.; заборгованість по пені - 43114,48 грн.; штраф - 500,00 грн. (фіксована частина); штраф - 3964,44 грн. (процентна складова); яка виникла внаслідок невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2015 року позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №DNH4KP40740967 від 03.06.2006 року, яка станом на 10.12.2012 року, становить - 83753,31 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 7263,95 грн., заборгованість по відсоткам - 28910,44 грн., заборгованість по пені - 43114,48 грн., штраф - 500,00 грн. (фіксована частина), штраф - 3964,44 грн. (процентна складова), судовий збір - 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 53 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, поставила питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначила, що відповідач оформлюючи заявку на отримання кредиту, дійсно підписував заяву №DNH4кр40740967 від 03.06.2006 року, в якій зазначено що позичальник погоджується з умовами надання кредиту фізичним особам. Проте, на думку представника відповідача, додані до позовної заяви умови надання кредиту відрізняються від тих, з якими було ознайомлено відповідача під час оформлення кредиту. Доказом того, що позивач не погоджувався з Умовами, доданими до позову, в яких йдеться мова про збільшення строку позовної давності, свідчить те, що на вказаному примірнику відсутній підпис ОСОБА_3 В самій заявці на отримання кредиту відомості про погодження сторонами збільшення строку позовної давності відсутня. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції припустився помилки, вважаючи встановленим факт погодження відповідачем збільшення строку позовної давності. Крім того, представник відповідача обґрунтовуючи свою позицію щодо непогодження відповідачем збільшення строку позовної давності, посилалась на відповідні висновки Верховного Суду України, здійснені ним при розгляді аналогічних справ, які не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення. Також представник відповідача зазначила, що згідно умов договору кінцевий строк повернення кредиту - 03.06.2008 року, при цьому позивач звернувся до суду із вказаним позовом 24.12.2012 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.06.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №DNH4KP40740967 (а.с.6-7). Згідно умов Договору відповідач отримав кредитні кошти, у національній валюті, у розмірі 8235,50 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 03.06.2008 року.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.
В порушення зазначених норм закону та умов Договору, Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 10.12.2012 року, існує заборгованість, розмір якої дорівнює: 83753,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 7263,95 грн.; заборгованість по відсоткам - 28910,44 грн.; заборгованість по пені - 43114,48 грн.; штраф - 500,00 грн. (фіксована частина); штраф - 3964,44 грн. (процентна складова).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, призвело до виникнення заборгованості та прийшов до висновку, що така заборгованість підлягає стягненню з ОСОБА_3
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно умов укладеного кредитного договору його складовою є Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).
Пунктом 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) передбачено, що термін позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором установлені сторонами тривалістю в п'ять років.
В Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) відсутній підпис ОСОБА_3
Відповідач не виконав своїх зобов'язань за вказаним договором, внаслідок чого в нього перед ПАТ «КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість.
З позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_3 ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 24 грудня 2012 року.
Стороною у спорі заявлено вимогу про застосування позовної давності (а.с.64-65).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до Заяви Позичальника від 03.06.2006 року для повного розрахунку за товар, Відповідачу ОСОБА_3 надано строковий кредит у сумі 8 235,50 грн., на строк 24 місяця, по 03.06.2008 року включно.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що строк позовної давності в даному випадку сплив в червні 2011 року, в той час як позивач звернувся із вказаним позовом до суду в грудні 2012 року.
Таким чином, виходячи з того, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не містять підпису відповідача, та у заяві позичальника від 03.06.2006 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, Умови надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі Умови не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, а також те, що Умови містили збільшений строк позовної давності в момент підписання заяви позичальника, або в подальшому такі Умови, зокрема щодо збільшення строку позовної давності, не змінювались. Адже у цій справі зміст пункту 4.2 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, що зазначений у цих Умовах і в заяві позичальника, містить розбіжності.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України в своїх постановах у цивільних справах № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року та № 6-1926цс15 від 04.11.2015 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06 листопада 2015 рокускасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
Н.О. Соколан
