Справа № 344/4760/15-а
Провадження № 2-а/344/17/16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ
Івано -Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Орнат Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 27.01.2015 року №22, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся в суд з наведеним адміністративним позовом до відповідача мотивуючи тим, що позивач з дотриманням всіх вимог чинного законодавства щодо документального початку робіт з реставрації з пристосуванням горища над своєю квартирою, отримав у департаменті містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. Не дивлячись на це, відповідач неодноразово розглядав питання про скасування виданих позивачу містобудівних умов та обмежень. Про засідання виконкому з даного питання позивач жодного разу не був повідомлений. В оскаржуваному рішенні відсутня інша мотивація для скасування, окрім посилання на подання прокуратури м. Івано-Франківська від 12.05.2014 року. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» не передбачено можливості скасування містобудівних умов та обмежень. У зв'язку з тим, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси позивача він змушений був звернутись із позовом до суду.
Ухвалами суду від 23 квітня 2015 року до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено: департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4. Також в справу вступила прокуратура м. Івано-Франківська.
Представники позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримали з мотивів наведених в ньому, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам законодавства. Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Приймаючи оскаржуване рішення Івано-Франківська міська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства України та в межах наданих їй повноважень, у спосіб визначений законодавством. Також представник відповідача зазначив, що містобудівні умови та обмеження видано з порушенням норм чинного законодавства. Відповідачем надано суду письмові заперечення на позовні вимоги. З урахуванням вищенаведеного просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи Департаменту архітектури та містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради суду пояснив, що рішення виконавчого комітету є законним. Погодився з тим, що скасування містобудівних умов та обмежень не передбачено чинним законодавством, однак виконавчий комітет шляхом прийняття рішень має право скасовувати акти, які видані департаментом, який є структурним підрозділом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Також представник третьої особи пояснив, що містобудівні умови та обмеження позивачу були видані з порушенням, оскільки повинна була бути нотаріальна згода всіх співвласників горища, оскільки містобудівними умовами та обмеженнями передбачена реставрація горища, а не квартири.
Представник третьої особи Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області в судовому засіданні у вирішенні вказаного спору поклалась на розсуд, надала суду письмові пояснення.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити, оскілки через роботи, які проводить позивач на горищі руйнується будинок та її квартира в тому числі. Також вказала, що це вона ставила свій підпис на згоді на проведення робіт, однак вона підписувалась не на такому листочку, який надав позивач.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні суду пояснив, що з початком ремонту, який проводить позивач, стіни в будинку почали тріскати. Висновку експерта про те, що можна будувати на горищі у позивача немає. Він також підтвердив, що це його підпис на згоді.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні суду пояснив, що підпис на згоді схожий на його підпис. Після початку ремонту в його квартирі появились тріщини, висновку експерта про те, що на горищі можна будувати у позивача не має.
Прокурор в судовому засіданні суду пояснила, що вважає рішення виконавчого комітету законним та обґрунтованим. В результаті проведеної перевірки прокуратурою м. Івано-Франківська були виявлені порушення вимог містобудівного законодавства тому було внесено подання на усунення встановлених порушень шляхом скасування містобудівних умов та обмежень.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дав покази в яких вказав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 Квартира позивача розташована над квартирою свідка. Свідок також вказав, що давав свою згоду позивачу на переобладнання горища. Свідок також особисто був на горищі та бачив, що ремонтні роботи не завершені. В квартирі свідка тріщин через ремонт,який проводить позивач, не появилось. Також свідок був в квартирі НОМЕР_1 це квартира через стінку від квартири позивача, та бачив там одну тріщину. Коли з'явились тріщини в ОСОБА_3 свідку не відомо. Також свідок не може ствердити чи ще тріщина в штукатурці чи тріщина в стіні.
Свідок ОСОБА_6, яка проживає в квартирі НОМЕР_2 в судовому засіданні дала покази в яких вказала, до неї звернувся позивача із проханням підписати згоду на переобладнання горища, яке заходиться над його квартирою. Вона таку згоду надала. На даний час роботі на горищі не завершені. Також в будинку було проведено капітальний ремонт та будинок було укріплено. Також суду пояснила, що на той час коли вона підписувала згоду, то власником квартири в якій свідок проживала вже був її син, який згодом дав свою нотаріальну згоду на переобладнання.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні дав покази в яких вказав, що він є співвласником квартири АДРЕСА_2. Його дружина - ОСОБА_2 жодних документів не підписувала. З розмов із сусідами йому стало відомо про те, що підписи позивачем зібрано незаконно. На даний час тріщини в коридорі збільшились. З появою тріщин позивач роботи не припинив. Свідок говорив позивач про тріщини та про поганий стан будинку, однак ремонт він не припиняє.
Спеціаліст ОСОБА_8 в судовому засіданні суду пояснив, що він обстежував квартиру позивача з приводу реконструкції квартири та добудови мансарди над квартирою. Під час огляду квартири позивача та будинку встановлено, що будинок тріщин не має, будинок в задовільному стані. Щоб зменшити навантаження на стіни будинку позивачем при реконструкції горища було використано дерев'яні бруси, а монолітний пояс зроблено з бетону для того щоб рівномірно розподілити навантаження. В підвалі спеціаліст досліджував фундамент, також досліджено перший поверх і встановлено, що тріщин немає. Є тріщини на сходовій клітці які утворились внаслідок перед температур по дерев'яній кладці. Грунт спеціалістом не досліджувався при наданні висновку, але ним враховано навантаження на грунт. Відшарування штукатурки в квартирах третіх осіб могла спричинити експлуатація будинку, від чого точно утворились тріщини в квартирах сусідів позивача спеціалісту не відомо, оскільки стіни квартир сусідів він не досліджував. Щоб з'ясувати причину походження тріщин необхідно здерти штукатурку і подивитись чи є тріщини в стінах.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, покази свідків, пояснення спеціаліста, дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.
Позивач є власником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію права власності (т. 1 а.с.12).
Треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 також є власниками чи співвласниками квартир НОМЕР_3 НОМЕР_1 № 19 в цьому ж будинку, що підтверджується свідоцтвом про прав власності та витягами про реєстрацію права власності (т. 1 а.с.164-165, 169, 176).
Будинок АДРЕСА_4 є пам'яткою архітектури місцевого значення, охоронний номер 177-ІФ, що сторонами визнається, а тому доказуванню не підлягає.
16 жовтня 2013 року позивач звернувся із заявою до ЄРЦ в якій повідомив про те, що він має намір переобладнати належне йому приміщення площею 42 м.кв, що розташоване за адресою: вул.. Грушевського 20/15 з дорученням приміщення загального користування площею 42 м.кв, які використовуються як горище над квартирою позивача (т.1 а.с.13).
Позивач стверджує, що до початку проведення робіт з реконструкції ним було вчинено такі дії:
вивішено два оголошення щодо початку робіт (вказаний факт сторонами не заперечується);
повідомлено мешканців будинку щодо намірів реконструкції та зібрано підписи - згоди мешканців на реконструкцію (дотримання вказаної вимоги відповідачем та третіми особами заперечується);
повідомлено письмовою заявою КП «ЄРЦ» (копію заяви надано позивачем (т.1 а.с.13);
виготовлено проект реконструкції і отримано містобудівні умови і обмеження (копію витягу з проекту та копію містобудівних умов та обмежень надано позивачем (т.1 а.с.31-34);
отримано в Інспекції ДАБК в Івано-Франківській області Декларацію про початок виконання будівельних робіт (копію надано позивачем (т.1 а.с.171-8);
з відділом охорони культурної спадщини та музейної справи Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА укладено охоронний договір (копію відповіді, яка підтверджує укладення договору надано позивачем (т.1 а.с19);
отримано висновок ліцензійної проектної організації щодо технічного стану конструкцій та можливості проведення вказаної реставрації з пристосування горища до квартири (копію надано суду (т.1 а.с.53-77).
02 грудня 2013 року позивач отримав від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради затверджені Містобудівні умови та обґрунтування на реставрацію з пристосуванням горища над квартирою № 15 (т. 1 а.с.14-16)
Прокуратура м. Івано-Франківська, відповідач та треті особи стверджують, що позивачем не було належним чином отримано згоди всіх власників квартир в будинку для проведення реставрації з приєднанням горища до квартири.
В результаті подання прокуратури м. Івано-Франківська (т. 1 а.с.20-21), звернень деяких власників квартир в будинку, 27 січня 2015 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було прийнято рішення про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки виданих ОСОБА_1 (т. 1 а.с.9).
Суд погоджується із твердженнями представника відповідача, прокурора про те, що позивач не отримав належної згоди від всіх власників квартир в будинку, які також є співвласниками допоміжних приміщень в будинку, в тому числі горища над квартирою позивача, яке після реконструкції повинно було б бути приєднане до квартири позивача виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.6 положення про порядок реконструкції горищ під мансардні поверхи та здійснення надбудов у житлових будинках на території Івано-Франківської міської ради (т.1 а.с.23-26), за підсумками зборів власників будинку складається Протокол про згоду власників на проведення у їхньому будинку реконструкції та надбудови
Вимог розділу 2 вказаного вище Положення позивачем не було дотримано.
Згода, яка надано позивачем (а.с.140), не відповідає вимогам Положення. Хоча висновком експерта і підтверджується факт того, що підписи відповідають підписам осіб вказаних у згоді.
Отже, суд прийшов до висновку, що попередню згоду на перепланування квартири з приєднанням горища, деякі власники квартир в будинку № 20 надали позивачу.
Кодексом адміністративного судочинства України закріплено право на судовий захист (ст. 6 ч.1), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Позивач таке право використав та звернувся до суду з вказаним позовом.
Статтею 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Майже аналогічне визначення міститься і в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Тобто, Конституція України визнає право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення, що цілком узгоджується з положеннями п. 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до змісту якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.
Згідно ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року, яка ратифікована Україною 15.07.1997 року, головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак, це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до підпункту 9 пункту «а» частини першої ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок.
За змістом статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міська рада є колегіальним органом, проводить роботу сесійно, рішення ради приймається на її пленарному засіданні. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою.
На території м. Івано-Франківська містобудівні умови та обмеження видаються виконавчим органом Івано-Франківської міської ради - Департаментом містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закот України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет міської ради мас право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також посадових осіб.
Згідно п. 1.1. та 1.2 Положення про Департамент містобудування та архітектури, Департамент є структурним підрозділом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Департамент утворюється Івано-Франківською міською радою, підзвітний і підконтрольний міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету міському голові.
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 02.12.2013 р. № 230/13-01/1/01 видано та затверджено Департаментом, тобто є йог о актом.
Таким чином, відповідно до вище наведених нормативно-правових актів, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради може скасовувати акти підпорядкованого йому Департаменту, в даному випадку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.
Статтею 6 Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено що серед інших управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється органами місцевого самоврядування.
Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування проектної документації (ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Приймаючи оскаржуване рішення, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради реалізовував функції управління у сфері містобудівної діяльності.
Оскаржуване рішення прийнято у зв'язку із тим. що містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 02.12.2013р. №230/13-01/1/01 суперечать нормам чинного законодавства та порушують права інших осіб, власників інших квартир у будинку.
Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, який затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку; будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 будівництво - це нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об'єктів будівництва.
Відповідно до сі. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації;
виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Згідно ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
Так у пункті 5 Містобудівних умов та обмежень зазначено: «документ, що підтверджує право власності на нерухоме майна - свідоцтво на право власності на спадщину за законом від 27.07.2012р.».
Проте, вказане свідоцтво видане на квартиру № 15 у будинку № 20 на вул. Грушевського.
В той же час об'єктом будівництва виступає «горище над квартирою №15».
Таким чином, містобудівні умови було видано на об'єкт, який не є власністю позивача.
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири. яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені їм забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Оскаржуване рішення було прийнято, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Дане питання перебувало на розгляді у виконавчому комітеті починаючи з лютого 2014 року. Протягом цього періоду неодноразово проводилися наради з даного приводу на яких були присутні як мешканці будинку так і представники позивача, що підтверджується копіями протоколів спільних нарад (т. 1 а.с.207-214).
Що стосується посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), то позивач не зовсім вірно трактує висновки зроблені Конституційним Судом.
Резолютивна частина вказаного Рішення Конституційного Суду України звучить так: «в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконавчий комітет своїм рішенням від 27 січня 2015 року № 22 не скасовував своє ж рішення та не вносив в нього зміни, оскільки не затверджував містобудівні умови та обмеження, які надані позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, приймаючи оскаржуване рішення, Івано-Франківська міська рада, як власник земельної ділянки, як орган місцевого самоврядування, який здійснює представництво інтересів територіальної громади міста Івано-Франківська, діяла відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих їй повноважень, у спосіб визначений Конституцією та законодавством України.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні твердження третіх осіб ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про те, що тріщини в їхніх квартирах чи в будинку в цілому появились внаслідок проведення реконструкції квартири позивача з пристосуванням горища.
Суд неодноразово роз'яснював третім особам їх право клопотати про призначення експертизи для з'ясування причини появи тріщин, якщо такі мають місце, однак третіми особами клопотання про призначення експертизи суду не заявлялось.
Те, що роботи з реконструкції можуть проводитись у будинку № 20 підтверджується технічними висновками та поясненнями спеціаліста (т.1 а.с.53-77).
У випадку, якщо позивач поніс витрати у зв'язку з проведенням реконструкції, яка була погоджена департаментом містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, а наданий час Містобудівні умови та обмеження скасовані виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, то позивач має право заявити вимогу про відшкодування таких витрат.
Доказів того, що при реконструкції позивачем були допущені порушення і саме з цих причин скасовано містобудівні умови і обмеження, відповідачем та третіми особами, які спочатку надали свою згоди, суду не надано.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги адміністративного позову не підлягають до задоволення, оскільки виконавчий комітет діяв в межах своїх повноважень.
На підставі викладеного, відповідно до, ст. ст. 19, 140, 143 Конституції України, п.2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування від 15.10.1985 року, яка ратифікована Україною 15.07.1997 року, Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 , ст. ст. ст. 2, 16, 25, 31, 52 ч. 2, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 6, 26, 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 382 ЦК України, ст. ст. 2, 6-12 КАС України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 27.01.2015 року №22 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, але якщо апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається через Івано-Франківський міський суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а у разі прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 квітня 2016 року.
Суддя Бабій О.М.
