ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 травня 2016 року Чернігів Справа № 751/3108/16-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Стасюк Т.В.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Начальника Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
29.03.2016 позивач звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі – ГУ Нацполіції, відповідач-1), Начальника Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, відповідач-2), в якому просить постановити рішення, яким зобов’язати відповідача видалити обліковий запис і всі персональні дані позивача з інтегрованої інформаційно-пошукової системи "АРМОР". Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.04.2016 справу № 751/3108/16-а передано на розгляд Чернігівському окружному адміністративному суду за підсудністю.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач не надавав свою згоду відповідачам чи будь-яким його підрозділам на збирання, зберігання, використання чи поширення конфіденційної інформації про себе. Сам по собі факт зберігання конфіденційної інформації про позивача в базі інтегрованої інформаційно-пошукової системи "АРМОР" (ІІПС "АРМОР"), на його думку, є автоматично фактом поширення конфіденційної інформації про нього, що є порушенням ст.32 Конституції України. Посилаючись на вказану статтю та ч.2 ст.11 Закону України "Про інформацію", позивач зазначає, що в базі ІІПС "АРМОР" конфіденційна інформація про особу збирається, зберігається, використовується та поширюється, при тому, що достовірно не відомо, які особи мають до неї доступ тощо. Не виключені ситуації, що дані із цієї бази за певну винагороду потрапляють до рук шахраїв. Ця обставина, на його думку, також порушує (чи може порушувати) немайнове право позивача. Вважає, що оскільки діючим законодавством створення бази ІІПС "АРМОР" не регламентовано жодним правовим актом, необхідно заборонити відповідачу використовувати дану базу для збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про осіб, які не надали свого дозволу на такі дії та зобов’язати відповідача видалити всі записи із даної бази, які стосуються позивача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.
При цьому, судом ставилось на обговорення питання щодо уточнення позовних вимог до другого відповідача - Начальника Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_3, на що позивач поточнив, що у вузькому розумінні позовних вимог, саме відповідач-2 має всі повноваження для видалення облікового запису і всіх персональних даних позивача з бази ІІПС "АРМОР", а тому зазначені позовні вимоги вважає такими, що подані до обох відповідачів.
Відповідач - 2 до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву, в якій заперечив проти позову, зазначивши, що жодних прав позивача, як посадова особа суб’єкта владних повноважень, не порушував. Розгляд справи просив провести без його участі.
Відповідач – 1 в судовому засіданні позов не визнав, надавши письмові заперечення та зазначив, що позивачем не наведено жодної норми права, яка б зобов’язувала відповідача видалити його персональні дані з інтегрованої інформаційно-пошукової системи "АРМОР", створення та ведення якої, передбачено чинним законодавством з метою забезпечення реалізації відносин у сфері безпеки.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
04.12.2015 позивач звернувся до ГУНП в Чернігівській області з заявою, в якій просив видалити всі його персональні дані та обліковий запис з інтегрованої інформаційно-пошукової системи "АРМОР" (ІІПС "АРМОР").
Листом від 23.12.2015 №1/6-В-2 відповідач повідомив, що заява позивача від 06.11.2015 до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області була зареєстрована і внесена до журналу єдиного обліку та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з цього журналу згідно вимог Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377. Персональні дані позивача, як заявника, 08.11.2015 було внесено до інтегрованої інформаційно-пошукової системи, та зазначено, що видалення інформації, яка зареєстрована у встановленому порядку, до закінчення строку зберігання не передбачено.
Зазначені обставини стали причиною звернення до суду із даним адміністративним позовом. Надаючи їм правову оцінку, суд зазначає наступне.
Абзацом 2 ст.32 Конституції України передбачено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Аналогічна норма міститься також в ч.2 ст.11 Закону України від 02.10.1992 № 2657 "Про інформацію", згідно якої, не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
При цьому, до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Тобто, збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди повинно визначатися законом та можливе зокрема, в інтересах національної безпеки.
Так, відповідно до ст.16 Закону України від 02.07.2015 № 580 "Про Національну поліцію" Міністр внутрішніх справ України забезпечує ведення та використання баз (банків) даних, визначає порядок обміну інформацією між Міністерством внутрішніх справ України, поліцією та іншими центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.
1. Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.
2. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності:
1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України;
2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади;
3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу;
4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.
3. Поліція може створювати власні бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу, а також міжвідомчі інформаційно-аналітичні системи, необхідні для виконання покладених на неї повноважень.
4. Діяльність поліції, пов'язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України "Про захист персональних даних", іншими законами України (cт.25 Закону України "Про Національну поліцію").
Відповідно до ст.26 Закону України "Про Національну поліцію" поліція має безпосередній оперативний доступ до інформації та інформаційних ресурсів інших органів державної влади за обов’язковим дотриманням Закону України від 01.06.2010 № 2297 "Про захист персональних даних". Інформація про доступ до бази (банку) даних повинна фіксуватися та зберігатися в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та про обсяг даних, доступ до яких було отримано. Кожна дія поліцейського щодо отримання інформації з інформаційних ресурсів, передбачених статтями 26, 27 цього Закону, фіксується у спеціальному електронному архіві, ведення якого покладається на службу інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України. В електронному архіві фіксуються прізвище, ім’я, по батькові та номер спеціального жетона поліцейського, вид отриманої інформації, реєстр, з якого отримувалася інформація, час отримання інформації та інші дані, необхідні для ідентифікації поліцейського, який отримував інформацію з реєстрів.
Відповідно до п.1 розділу III Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1377, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1498/27943 (до цього діяв наказ МВС України 19.11.2012 № 1050, який містив аналогічну норму), заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події реєструються цілодобово в чергових частинах органів поліції уповноваженими працівниками відразу після їх надходження, вносяться до журналу ЄО та інтегрованої інформаційно-пошукової системи з усіма відомостями з журналу ЄО.
Призначення, завдання, статус, структуру та склад Інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України визначено Положенням про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України від 12.10.2009 № 436 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.12.2009 за № 1256/17272 (далі - Положення).
Відповідно до свого призначення ІІПС вирішує питання, зокрема, забезпечення комплексного захисту інформації та розмежування доступу до інформації, що зберігається в ІІПС (пп.2.3. п.2 Положення). Інформація, що обробляється в ІІПС, є власністю держави і підлягає захисту відповідно до чинного законодавства (пп.3.3. п.3 Положення). Адміністратор безпеки ІІПС забезпечує захист відомостей інформаційних ресурсів ІІПС від блокування, порушення цілісності та несанкціонованого доступу (пп.4.6. п.4 Положення). Захист інформаційних ресурсів ІІПС здійснюється шляхом створення та забезпечення функціонування комплексної системи захисту інформації з підтвердженою відповідністю (пп.5.4. п.5 Положення).
При цьому, інформація з інформаційних підсистем ІІПС надається у формі витягів безкоштовно на письмову вимогу суду, органів прокуратури, дізнання і слідства, інших органів державної влади (посадових осіб) у зв'язку зі здійсненням ними повноважень, визначених чинним законодавством (пп.7.5. п.7 Положення).
Інтегрована інформаційно-пошукова система органів внутрішніх справ України має Свідоцтво про державну реєстрацію бази персональних даних, метою якої є забезпечення реалізації відносин у сфері безпеки, видане Державною службо України з питань захисту персональних даних 29.07.2011 Серія АА № 000003 (копія а.с.37).
З аналізу вказаних вище положень вбачається, що законом передбачено формування баз даних МВС України, ведення та використання працівниками поліції Інтегрованої інформаційно-пошукової системи, яка має комплексну систему захисту інформації та створена з метою забезпечення реалізації відносин у сфері безпеки.
Тобто, створення цієї бази передбачено вищезазначеними законами та підзаконними актами, вказана база зареєстрована у встановленому порядку, та відповідно згода особи на розміщення її персональних даних у цій базі не потрібна, що на думку суду, відповідає нормам ст.32 Конституції України та ч.2 ст.11 Закону України "Про інформацію".
При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на те, що інформація, що міститься у вказаній базі може бути поширена будь-кому, зокрема потрапити до рук шахраїв, оскільки вказана база захищена комплексною системою захисту інформації та містить вичерпне коло осіб, які мають право доступу до неї, які визначені Положенням.
Як передбачено пп. 7.3. п.7 Положення, МВС забезпечує використання інформації, що зберігається в інформаційних підсистемах ІІПС, виключно зі службовою метою згідно з чинним законодавством. Строки зберігання інформації в ІІПС визначаються відповідно до чинного законодавства. Також суд враховує, що порядок та строки зберігання документації, зокрема, відомостей про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, викладені в заявах (повідомленнях, рапортах) та зареєстровані в черговій частині ОВС, згідно Методичних рекомендацій щодо алгоритму дій користувачів з організації формування інформаційно-пошукової системи в ОВС, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 16.01.2014 №727/ЗР, зберігаються 10 років. Отже, строки зберігання вказаної інформації ще не закінчились, а тому підстави для видалення вказаної інформації з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи об’єктивно відсутні.
Крім цього суд також звертає увагу, що в рамках вказаного адміністративного позову позивач не заявляє вимогу про визнання протиправними дій щодо розміщення в ІІПС його персональних даних. Позивачем також не наведено жодної норми права, яка б зобов’язувала відповідача видалити його персональні дані з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи, створення, ведення та використання якої передбачено чинним законодавством з метою забезпечення реалізації відносин у сфері безпеки. Тобто, обґрунтування вимоги про можливе порушення прав позивача визнається безпідставним, оскільки розгляд судом вимог "на майбутнє" за відсутності факту порушення такого права, не передбачено. Також вимоги до відповідача-2, як посадової особи суб’єкта владних повноважень при виконанні управлінських функцій взагалі не визначені, тому визнані судом необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, в силу абз.2 ст.32 Конституції України, ч.2 ст.11 Закону України "Про інформацію" та cт.25 Закону України "Про Національну поліцію", згідно ст.71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що твердження позивача про необхідність видалення облікового запису та всіх його персональних даних з інтегрованої інформаційно-пошукової системи "АРМОР", є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах права, а отже у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Начальника Управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_3 про зобов’язання вчинити певні дії, належить відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Л.О. Житняк
