САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/720/16-к
Провадження № 1-кп/726/57/16
Категорія 46
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.08.2016 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівців у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чернівці кримінальне провадження №12016260030000152 за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у Чернівецької області, українця, громадянина України, освіта середня, проживаючого у АДРЕСА_1 , на утриманні має двох малолітніх дітей, доньку ОСОБА_7 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, - суд
В С Т А Н О В И В:
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується, в тому, що 08.04.2016 року о 12.45 годин екіпажем Управління патрульної поліції в м. Чернівцях №121 в складі інспекторів ОСОБА_4 та ОСОБА_9 під час патрулювання по вулиці Калинівській, 13а, в місті Чернівці було виявлено автомобіль марки «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований з порушенням п.15ПДР України. Після цього, працівники патрульної поліції, які знаходились у форменому одязі та перебували на службовому автомобілі, підійшли до водія вказаного автомобіля, як було встановлено пізніше ОСОБА_5 , представились, пред`явили йому службові посвідчення та повідомили про порушення ним вимог ПДР України, а також запропонували йому пред`явити посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс, проте ОСОБА_5 повідомив, що вказаних документів у нього немає та вказав, що їх привезуть його знайомі пізніше, про, що надав відповідне пояснення, при цьому вказав свої хибні анкетні данні.
У подальшому, о 15.15 годині водій автомобіля марки «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , проігнорувавши законні вимоги працівників поліції, що здійснювали оформлення порушення ним Правил дорожнього руху України, усвідомлюючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу при виконанні своїх службових обов`язків, діючи умисно, здійснив опір працівникам патрульної поліції, які виконували свої службові обов`язки, а саме почав втікати з місця події на вказаному вище автомобілі.
Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_5 , органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст.342 КК України як умисні дії, які полягають в опорі працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_5 , перебуваючи по вул. Калинівській, 13а в місті Чернівці, усвідомлюючи свої протиправні дії та ігноруючи законні вимоги працівників поліції зупинити автомобіль, діючи умисно, втікаючи з місця події на автомобілі марки «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , наніс вказаним автомобілем інспектору патрульної поліції в м. Чернівцях ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синців по передній поверхні лівого колінного згину, на долонній поверхні лівої китиці, які згідно висновку експерта №530-екс від 27.04.2016 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення на зазначеному вище транспортному засобі втік.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_5 , органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.345 КК України, тобто умисне заподіяння працівнику правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину не визнав. Пояснив, що 08.04.2016 року, він дійсно не вірно вчинив, а саме те, що зник з місця пригоди. Щодо наїзду на працівника поліції, сказав, що він не бажав нікому наносити ніякі тілесні ушкодження, що це випадково сталося. Коли підійшли працівники поліції і повідомили, що порушено ПДР України, ОСОБА_5 повідомив їм, що забув документи, і подзвонив знайомому який надав йому машину для керування, який також обіцяв обвинуваченому підвезти документи через деякий час. З ОСОБА_5 була поряд дружина, яка наполягала їхати додому, оскільки в них грудні діти і їх необхідно терміново годувати. Протягом приблизно трьох годин знайомий ОСОБА_5 так і не підвіз документи через свою зайнятість, і тоді обвинувачений вирішив поїхати з місця правопорушення.
Потерпілий, ОСОБА_10 , в судовому засіданні пояснив, що 08.04.2016 року, він ніс службу біля «Калинівського ринку». Помітив автомобіль, який був припаркований з порушенням п.15 ПДР України. Потерпілий з напарником наблизились до автомобіля, біля автомобіля стояв ОСОБА_5 з дружиною. ОСОБА_10 запитав, хто водій, на що ОСОБА_5 відповів, що це він. Обвинувачений дійсно сказав, що у нього не має документів і, що зараз їх має підвести знайомий. Також на початку обвинувачений не хотів говорити справжнє його ім`я. Через це неможливо було встановити особу і скласти адміністративний протокол. Ми чекали, потім ОСОБА_5 сів за кермо і почав рух автомобілем ударивши потерпілого в коліно.
Свідок, ОСОБА_11 , суду пояснив, що він є інспектором відділу поліції, 08.04.2016 року заступив на чергування, близько обіду викликали наряд на вул.Калинівську, 13а у м. Чернівці. Поліцейські пояснили, що автомобіль невірно припаркувався, сказали, що водій має підвести документи. На пасажирському сидінні сиділа жінка. Поліцейські радились, що робити. Попереду автомобіля стояли працівники поліції, коли автомобіль почав рухатися повільно, потім поїхав в сторону вул. Олімпіади. Поліцейські сказали зупинитися. Вікно у водія було відкрито. Водій зачепив працівника поліції і поїхав.
Свідок ОСОБА_12 , в судовому засіданні пояснив, що 08.04.2016 року він у складі слідчо-оперативної групи заступив на чергування, отримавши повідомлення, що по АДРЕСА_2 потрібна допомога. За 15 хвилин прибув на місце події. Там бачив, як автомобіль без попередження почав рух зачепивши працівника поліції і поїхав в сторону вул.Олімпіади. Було прохання водію зупинитися. Чи складалися якісь процесуальні документи на місці, ОСОБА_12 не бачив, в подальшому складалися додав. Водій капотом зачепив працівника поліції.
Свідок ОСОБА_9 , суду показав, що бачив, як 08.04.2016 року стояв автомобіль «Ауді», припаркований біля Калинівського ринку з порушенням ПДР. Поліцейський підійшов до обвинуваченого біля якого стояла жінка та попросив надати документи. Документів не було у водія, потім під`їхав автомобіль «Хюндай» і пере грузили якісь коробки. Вони простояли три години, але документів не було. Далі обвинувачений почав рухатися на автомобілі і поїхав в сторону вул. Олімпіади, намагалися догнати але не змогли. Машина зачепила ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 відійшов.
Свідок, ОСОБА_13 , пояснив, що 08.04.2016 року, він перебував в слідчо-оперативній групі. Приїхавши на місце події, з`ясували, що особа не пред`явила документи. Була підозра, що автомобіль підроблено. Прочекавши 20 хвилин, документи не надав. Водій був збентежений та сів у автомобіль і уїхав, зачепивши поліцейського ногу. Працівники були у форменому одязі. Водій погрожував неприємностями.
Свідок, ОСОБА_14 , пояснила, що вона дружина обвинуваченого, весною 2016 року, вона з чоловіком припаркували машину у неналежному місці, потім підійшли працівники поліції та попросили пред`явити документи. Вони просиділи багато часу. ОСОБА_14 просила викликати таксі. Проте чекали, щоб привезли документи. Кому належить автомобіль свідку не відомо. Чоловік, ОСОБА_5 , відвіз її додому, потім куди поїхав не відомо.
Також, судом були безпосередньо досліджені наступні письмові докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 342 та ч.2 ст.345 КК України, а саме:
- рапорта працівника поліції ОСОБА_4 від 08.04.2016 року (а.с.6-7);
- довідка №783 від 08.04.2016 року КМУ Чернівецького обласного наркологічного диспансера, відповідно до якої 08.04.2016 року о 20.50 годині проведено медичний огляд для встановлення стану сп`яніння ОСОБА_4 . Висновок: тверезий (а.с.9);
- висновок експерта №539екс від 27.04.2016 року, в підсумках якого зазначено, що на підставі проведеної судово-медичної експертизи ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження: - синці: по передній поверхні лівого колінного згину; на долонній поверхні лівої китиці. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті не менше як двократної травмуючої дії твердих тупих предметів, або ударів об такі, по строку та обставинах можуть відповідати вказаному в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження могли виникнути як від нанесення удару будь якою частиною легкового автомобіля при початку його руху, так і, від падіння із положення стоячи внаслідок надання тілу прискорення, і без такого із подальшим ударянням об тверду поверхню (бетонне покриття, тощо) ( а.с.17);
- протокол огляду та перегляду відеозапису від 29 квітня 2016 року. Відповідно до якого зазначено, що при відкритті відео файлів на екрані програвача з`являється відео. Таким чином встановлено, що на них відображена вул.Калинівська, рух по ній автомобілів та пішоходів та автомобіль сірого кольору, який спочатку припаркувався по дорозі з правого боку, а пізніше вже водій автомобіля спілкується з працівниками патрульної поліції, що одягнені, окрім форменого одягу також у спеціальний жилет салатового кольору. В цій же кореневій папці знаходиться відеозапис під назвою «20160408_151000spDM.ps», в якому відображені вищевказані події, проте на 03:35 хвилині перегляду відеозапису вказаний вище автомобіль сірого кольору розпочинає рух в напрямку вул.М.Олімпіади, при цьому один з працівників патрульної поліції знаходиться біля правого переднього крила автомобіля, а другий, при повороті ліворуч знаходиться перед автомобілем, при цьому водій автомобіля допускає удар автомобілем у працівника патрульної поліції. Після цього автомобіль сірого кольору на великій швидкості розпочинає рух у напрямку вул.М.Олімпіади, при цьому рухається у бік відеокамери, а тому на даному відеозаписі встановлено, що автомобіль сірого кольору марки «Ауді» модель «А6», тип кузова «універсал». (а.с.21-24);
- витяг з наказу №71о/с від 30.03.2016 року по особовому складу про призначення рядового поліції ОСОБА_4 , інспектором (а.с.61);
- довідку т.в.о начальника Управління патрульної поліції в м. Чернівці ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_15 , відповідно до якої інспектори роти№3 батальйону управління патрульної поліції в місті Чернівцях Департаменту патрульної поліції рядовий поліції ОСОБА_4 та рідів поліції ОСОБА_9 у відпустці чи на лікарняному станом на 08.04.2016 року не перебували (а.с.62);
- графік чергування батальйону УПП в м. Чернівцях ( а.с.63-66);
- дислокація сил та засобів роти №3 управління патрульної поліції в місті Чернівці з 09:00 08.04.2016 року до 21:00 08.04.2016 року (а.с.67-68);
- протокол огляду та перегляду відеозаписів від 28 квітня 2016 року (а.с.69).
Суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, у тому числі перевіривши і оцінивши усі доводи учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч.4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.
Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії від 6 грудня 1988 р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України злочином є передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину. Злочин від інших правопорушень відрізняється найвищим ступенем суспільної небезпечності.
Відповідно до ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як конкретний злочин, передбачений кримінальним кодексом. Об`єктивна сторона це сукупність зовнішніх ознак вчиненого злочину: діяння (дія або бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки, причинний зв`язок, спосіб, засоби, місце, час,обстановка вчинення злочину. Щодо наслідків, то вони є обов`язковою ознакою тільки матеріальних складів злочинів.
Так, об`єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, полягає в опорі працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві під час виконання цими особами покладених на них обов`язків по охороні громадського порядку.
Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.342 КК України настає за опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків. Постановою Пленуму ВСУ від 26.06.1992 № 8 «Про застосування законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» опір визначається як активна фізична протидія. Тобто, його ознаками є: 1) активні дії; 2) дії винного повинні бути спрямовані на організм потерпілого з застосуванням фізичної сили; 3) вони перешкоджають виконанню потерпілим своїх функцій; 4) дії вчинені в момент виконання потерпілим своїх службових обов`язків.
Як вбачається з показань обвинуваченого та потерпілого даних безпосередньо в судовому засіданні, що дійсно 08.04.2016 року приблизно о 12.45 годин, біля Калинівського ринку по вул. Калинівській, 13а у м. Чернівцях, ОСОБА_5 , в порушення правил дорожнього руху України припаркувався на автомобілі «Ауді» у невстановленому місці. До нього підішли працівники поліції, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 які повідомили правопорушника, що він порушив ПДР України та неодноразово попросили надати документи, які встановлюють особу, а саме водійське посвідчення, реєстраційний талон та поліс обов`язкового страхування. ОСОБА_5 повідомив працівникам поліції, що у нього не має при собі зазначених документів та попросив почекати поки він зателефонує власнику автомобіля і той привезе всі необхідні документи, щоб працівники поліції мали змогу перевірити їх. Проте документи так і не підвіз знайомий обвинуваченого та через приблизно три години, ОСОБА_5 почав втікати з місця події на вказаному автомобілі. Дані обставини також були підтверджені свідками допитаними в судовому засіданні, які присутні були при цьому. Свідки, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підтвердив, що під час руху автомобіля ОСОБА_10 сказав обвинуваченому зупинитися, але той все одно поїхав. Свідок, ОСОБА_13 зазначив, що дійсно ОСОБА_5 не надав документи, водій виглядав дещо збентеженим, погрожував неприємностями та через деякий час сів у автомобіль і поїхав.
Суд звертає увагу на те, що позиція обвинуваченого як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні була в цілому послідовною, логічною і на думку суду, щирою. Прокурор та потерпілий в судовому засіданні не заявляли клопотань про допит будь-яких інших свідків чи дослідження додаткових письмових матеріалів чи речей на підтвердження обвинувачення.
З огляду на викладене, слід вказати, що дії самого потерпілого, який роз`яснив правопорушнику у чому його порушення та його права, а в подальшому взагалі за проханням ОСОБА_5 зупинив процесуальну дію з метою уникнення конфлікту та очікував прибуття знайомого обвинуваченого, який мав надати всі необхідні документи для встановлення особи та складання адміністративного протоколу, вказують, що в діях обвинуваченого відсутня об`єктивна сторона інкримінованого злочину. З наведеного можна зробити висновок, що дії самого обвинуваченого не були головною перешкодою при виконанні працівниками правоохоронних органів своїх службових обов`язків. Отже, суд вважає, що дії обвинуваченого не супроводжувались опором працівнику правоохоронного органу під час виконанням ним службового обов`язку. А тому, суд приходить до висновку про відсутність у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що опір потрібно відрізняти від злісної непокори. Злісною непокорою (ст. 185 КпАП України) є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, або відмова, виражена у зухвалій формі що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Адміністративна відповідальність за вказані дії настає за відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Опір, на відміну від злісної непокори може полягати в таких наприклад діях як спроба вирватися при затриманні, перешкодження законному застосуванню сили. Серед ознак опору виділяється: а) він полягає в активних діях б) дії винного полягають у застосуванні до потерпілого фізичної сили.
Для розуміння поняття «опору», як цілісного поняття та невід`ємної частини об`єктивної сторони кримінального правопорушення передбаченого ст. 342 КК України, визначення якому законодавець у своїх нормативних актах не надає, необхідно провести аналіз чинного законодавства, виходячи з чого можна дійти висновку про наступне.
Так, відповідно до підпункту а пункту 1 частини 3 статті 45 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби до, зокрема кайданки та інші засоби обмеження рухомості до особи у випадку, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти.
Із наведеної норми закону стає зрозумілим чітке відмежування законодавцем понять «здійснення опору» та «втеча», який однозначно відділяє їх одне від одного та наводить у нормі приклад можливої дії поліцейського у випадку вчинення правопорушником цих двох окремих за своїм змістом діянь.
Диспозицією статті 342 КК України чітко встановлено протиправне каране діяння, яке вчиняється суб`єктом злочину, а саме опір, ознаки якого було охарактеризовано вище. А тому дії ОСОБА_5 , який не вживаючи фізичного опору не виконав законних вимог працівників національної поліції про зупинку транспортного засобу та втік з місця перебування, належать до площини адміністративних правопорушень відповідальність за які передбачена ст.ст. 122-2 та 185 КУпАП.
Щодо обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, а саме в умисному заподіянні ним легких тілесних ушкоджень 08.04.2016 року потерпілому ОСОБА_4 як працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків суд вважає наступне. Відповідальність за ч.2 ст.345 КК України настає у разі умисного заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.
З суб`єктивної сторони, злочин передбачений ч.2 ст.345 КК України характеризується умисною формою вини.
Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільне небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.
Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільне небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.
Як вбачається з показань наданих в судовому засіданні обвинуваченого, то 08.04.2016 року, ОСОБА_5 вважає себе не винним в інкримінованому йому злочині за ч.2 ст.345 КК України та пояснив, що не вірно вчинив, а саме припаркував машину з порушенням правил ПДР України та зник з місця пригоди. Щодо наїзду на працівника поліції зазначив, що він не погрожував нікому і не бажав наносити будь-які тілесні ушкодження, зачепив потерпілого випадково, не припускаючи в думках збивати когось з шляху та перешкоджати діяльності працівників поліції. Заклик поліцейського зупинитися він не почув. Про це також зазначали свідки опитані в судовому засіданні за клопотанням прокурора та потерпілого. А саме, ОСОБА_11 , суду пояснив, що поліцейські радилися, що робити та стояли попереду автомобіля, автомобіль почав рухатися повільно на, що потерпілий сказав зупинитися обвинуваченому, але останній рушив далі зачепивши коліно поліцейського, про погрози нічого не чув. Свідок ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , також вказав, що обвинувачений без попередження почав рухатися та зачепив капотом потерпілого, усних погроз ОСОБА_10 вони не чули. Свідок ОСОБА_13 надав аналогічні пояснення раніше опитаних свідків, додавши, що він начебто чув як ОСОБА_5 усно погрожував якимись неприємностями. Потерпілий в судовому засіданні показав, що обвинувачений почав рухатися і втік не зважаючи на його прохання зупинитися, під час руху вдаривши йому коліно та живіт, усних погроз не чув.
На підтвердження факту нанесення легких тілесних ушкоджень, судом були також досліджений висновок експерта №539екс від 27.04.2016 року та протокол огляду та перегляду відеозапису від 29 квітня 2016 року.
Аналізуючи дії обвинуваченого, в результаті яких потерпілий отримав тілесні ушкодження втікаючи з місця події на автомобілі марки «Ауді А6», д.н.з. НОМЕР_1 , стала наслідком неуважності. Крім того, дії винного не мали на меті порушувати діяльність правоохоронного органу або створювати перешкоди для виконання його працівниками своїх службових обов`язків, а були лише бажанням поїхати з місця правопорушення. Крім того з досліджених судом доказів та показань свідків, потерпілого не вбачається в чому ж саме полягав характер дій та спеціальний мотив ОСОБА_5 , направлений на умисне заподіяння тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником правоохоронного органу своїх службових обов`язків. За таких обставин пояснення потерпілого не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку, як і інші запропоновані стороною обвинувачення докази, які були досліджені в судовому засіданні, оскільки фактичні дані, які вони містять, не спростовують доводи обвинуваченого та свідків.
А тому, суд приходить до висновку про відсутність у діях обвинуваченого, ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, так як відсутня суб`єктивна сторона злочину, яка полягає у прямому умислі, поєднаному із спеціальним мотивом, а саме у зв`язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов`язків.
Сумнівний характер вчинення ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", який знайшов свій вияв як в положенні ст.17 КПК України, з якого випливає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має право бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а усі сумніви щодо доведеності вини такої особи тлумачаться на її користь, так і у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема рішенні від 21.07.2011р. у справі "Коробов проти України", в якому зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпцій факту.
Виявлені в ході судового розгляду суперечності щодо обставин вчинення злочинів, а також пояснення обвинуваченого про його невинуватість не були спростовані, інших належних та допустимих доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_5 до злочинів, що йому інкримінуються, за викладених в обвинувальному акті обставинах стороною обвинувачення надано не було.
Згідно досліджених на пропозицію прокурора документів, що містять характеризуючи дані на обвинуваченого, останній раніше не судимий, по місцю свого проживання характеризуються позитивно, на обліку у лікарів наркологів та психіатрів не знаходяться. Фактичні дані, які знаходяться у цих документах, також не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку суду.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема, у разі, якщо не доведено, що в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_5 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки сторона обвинувачення не довела наявності в діях останнього об`єктивної сторони злочину, а отже і наявності складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 342 та за ч.2 ст.345 КК України не доведено суб`єктивної сторони злочину, а тому і наявність складу злочину.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_5 в пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 342 та ч.2 ст.345 КК України визнати невинуватим та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в його діях складу кримінальних правопорушень.
Речові докази залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження (а.с.25-26, 70-71).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Апеляційного суду Чернівецької області через Садгірський районний суду м. Чернівці шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженому , який перебуває під вартою з моменту вручення йому копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
