Справа № 761/20115/16-ц
Провадження № 2/761/5824/2016
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Маліновської В.М.,
при секретарі Кріт І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання договору дійсним, -
В С Т А Н О В И В:
В травні 2016 року ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач) про визнання дійсним договору дарування грошових коштів від 19.03.2012р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 300 000,00 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.03.2012р. Позивач подарував своїй доньці ОСОБА_2 грошові кошти (валютні цінності) в сумі 300 000 доларів США для купівлі останньою 20.03.2012р. земельної ділянки 0,0876 га у Вишгородському районі, Хотянівська сільська рада, садівниче товариство «Троянда-2», а також будівництва та облаштування житлового будинку на вказаній земельній ділянці, що підтверджується укладеним між ними договором дарування від 19.03.2012р. Оскільки договір дарування від 19.03.2012р. у зв'язку з відсутністю часу для його нотаріального оформлення було укладено в простій письмовій формі, сторонами було погоджено, що нотаріальне посвідчення договору має бути вчинене у приватного нотаріуса Бондар Т.М. 22.03.2012р. за адресою: АДРЕСА_1, проте в погоджений день нотаріального посвідчення договору, Відповідачка повідомила, що не може з'явитись у нотаріуса в зв'язку із зайнятістю та просила відкласти посвідчення договору. З 2012 року по 2016 рік Позивач час від часу пропонував доньці сходити разом до нотаріуса та оформити договір дарування, на що вона нібито погоджувалась, але будь-яких конкретних дій щодо посвідчення такого договору не вчиняла, пояснюючи це різними причинами. У 2016 році стосунки між сторонами погіршились та донька повідомила Позивача, що не бажає нотаріально оформлювати договір дарування грошових коштів, мотивуючи це тим, що пройшло вже багато часу, гроші вона витратила, договір дарування є їх сімейною справою, а за його нотаріальне посвідчення потрібно нести додаткові кошти. Відтак, оскільки 19.03.2012р. сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, будь-яких обмежень щодо дарування грошових коштів між громадянами в іноземній валюті не передбачено, відбулася передача грошових коштів, що відповідало волевиявленню сторін, отже здійснено повне виконання договору, проте відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору дарування і внаслідок ухилення відповідачки з'явитися до нотаріуса така можливість фактично втрачена, є всі підстави для визнання договору дарування грошових коштів від 19.03.2012р. дійсним.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 18.07.2016р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.22).
Відповідачка направила на адресу суду заяву, в якій зазначила, що була повідомлена про необхідність з'явитись до нотаріуса у відповідну дату для нотаріального посвідчення договору дарування, проте вона не прибула до нотаріуса, бо не мала для цього часу та вважала, що оскільки вона використала подаровані гроші як вона домовлялась з батьком, тому відсутня потреба у подальшому нотаріальному посвідченні договору дарування цих коштів, а дарування таких коштів є їх сімейною справою. Позовні вимоги визнала в повному обсязі та не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, просила розглядати справу без її присутності (а.с.39).
В судовому засіданні 19.09.2016р. протокольною ухвалою в якості третьої особи по справі залучено ОСОБА_3, якого за клопотанням представника Позивача - ОСОБА_5 було допитано в якості свідка.
В судовому засіданні представник Позивача - ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Відповідача - ОСОБА_6 проти задоволення позову не заперечувала.
Третя особа - ОСОБА_3, який був допитаний у судовому засіданні в якості свідка за його згодою, проти задоволення позову не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим районним бюро РАЦС м. Києва 09.10.1969р. (а.с.5).
19 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в простій письмовій формі було укладено договір дарування (а.с.6), згідно якого ОСОБА_1 подарував своїй дочці ОСОБА_2 у особисту власність грошові кошти в сумі 300 000,00 доларів США, що становить суму еквіваленту 2 400 000,00 грн. за курсом НБУ на 19.03.2012р. 8,00 грн. за 1 долар США, а ОСОБА_2 прийняла у дар від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 300 000,00 доларів США.
Грошові кошти за цим Договором подаровані для купівлі ОСОБА_2 20.03.2012р. в особисту власність земельної ділянки 0,0876 га у Вишгородському районі, Хотянівська сільська рада, садівниче товариство «Троянда-2», а також для будівництва та облаштування житлового будинку на вказаній земельній ділянці та оформлення будинку в особисту власність ОСОБА_2
Право власності на дарунок виникає з моменту його прийняття. Підписанням цього Договору сторони підтверджують, що подаровані грошові кошти у сумі 300 000 доларів США передані ОСОБА_1 та прийняті ОСОБА_2 19.03.2012р. при укладенні цього Договору.
Договір укладений у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Сторони зобов'язуються нотаріально оформити та посвідчити цей договір дарування у приватного нотаріуса Бондар Т.М. 22.03.2012р. по АДРЕСА_1. Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору, несе ОСОБА_2
Судом встановлено, що 20.03.2012р. між ОСОБА_7 (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 397 (а.с.8), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти, сплатити обумовлену грошову суму, земельну ділянку площею 0,0876 га кадастровий номер НОМЕР_2, розташовану за адресою: Київська область, Вишгородський район, Хотянівська сільська рада, с/т «Троянда-2», передану у власність Продавцю на підставі рішення виконкому Хотянівської сільської ради від 21.11.2001р. за № 93.
Як зазначив Позивач та підтвердила Відповідачка, 22.03.2012р. остання до нотаріуса для нотаріального посвідчення договору дарування грошових коштів не з'явилась, в усному порядку просила відкласти нотаріальне посвідчення договору на іншу дату, в зв'язку з чим нотаріальне посвідчення договору дарування було призначено на 28.03.2012р.
Згідно довідки приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. № 47/014-16 від 28.03.2012р. 28 березня 2012року до приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. з'явився ОСОБА_1 (дарувальник), друга сторона (обдаровувана) до вищезазначеного приміщення нотаріуса не з'явилась, у зв'язку з чим нотаріальні дії щодо посвідчення договору дарування грошових коштів 28.03.2012р. нотаріусом не вчинялись (а.с.7).
В квітні 2016 року Позивач направив на адресу Відповідача лист, в якому він просив з'явитись її 05.05.2016р. в 11.00 до приватного нотаріуса Бондар Т.М. за адресою: АДРЕСА_1 для нотаріального посвідчення договору дарування 300 000 доларів США (а.с.10), який був отриманий Відповідачкою 04.05.2016р., що підтверджується зворотним повідомленням про вручення поштового повідомлення (а.с.11).
Згідно Свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. від 05.05.2016р., зареєстрованого в реєстрі за № 1014, встановлено, що ОСОБА_1 05.05.2016р. о 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. знаходився у приміщенні за адресою робочого місця приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.: АДРЕСА_1, для оформлення договору дарування грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 (а.с.12).
11 травня 2016 року Позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. з заявою, згідно якої просив передати ОСОБА_2 заяву з вимогами прибути 16 травня 2016 року в 16.00 год. до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладеного між сторонами 19.03.2012р. договору дарування 300 000 доларів США (а.с.13), яка була направлена на адресу Відповідачки 13.05.2016р. та отримана Відповідачкою 16.05.2016р. (а.с.14).
Згідно Свідоцтва приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М. від 16.05.2016р., зареєстрованого в реєстрі за № 1072, встановлено, що ОСОБА_1 16.05.2016р. о 16 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. знаходився у приміщенні за адресою робочого місця приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Т.М.: АДРЕСА_1, для оформлення договору дарування грошових коштів на ім'я ОСОБА_2 (а.с.15).
За ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
За ч. 1 ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
За ч. 5 ст. 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
За п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
За ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" віднесено до валютних цінностей іноземну валюту, а саме іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
З урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, встановленого Указами Президента України від 21.11.1995 р. № 1082/95, від 25.08.1996 р. № 762/96 (17,00 грн.), сума дарунку за спірним договором перевищувала п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, внаслідок чого цей правочин на підставі ч. 5 ст. 719 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню.
Як було встановлено в судовому засіданні, Відповідачка, отримавши кошти в день укладення договору дарування в простій письмовій формі 19.03.2012р., в подальшому відмовлялась від нотаріального посвідчення зазначеного договору дарування, мотивуючи це відсутністю вільного часу та тим, що дарування коштів є суто сімейною справою Позивача та Відповідачки.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що з 2007 перебував з Відповідачкою у фактичних шлюбних відносинах. У 2012р. його тесть - Позивач, дав кошти на купівлю земельної ділянки та на будівництво будинку, останній наполягав на укладенні договору дарування у встановленій законом формі, проте такий договір, як йому відомо, так і не був нотаріально посвідчений. Свідок пояснив, що коли між ним та Відповідачкою виникли непорозуміння стосовно автомобіля, то тесть після цього боїться, що свідок буде претендувати на будинок. Відомо, що Позивач звертався до дружини з проханням укласти договір у нотаріуса, але дружина не ходила до нотаріуса. Свідок вказав, що кошти у будівництво будинку не вкладав, фактично будував і керував будівництвом вказаного будинку Позивач, в побудований будинок свідок разом з Відповідачкою переїхали десь в 2013 році. Свідок зазначив, що не претендує на майно, що було придбано на подаровані Позивачем кошти.
Судом встановлено, що сторонами спірного договору було досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов дарування, визначених ст. ст. 717, 725 ЦК України, а також було фактично його виконано, що підтверджується сторонами, свідками та наявними у матеріалах справи письмовими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.
За ч. ч. 1, 2 ст. 220 у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
За правилами зазначеної статті визнання дійсним договору можливе лише за відсутності передбачених законом обмежень для його укладення та у разі наявних письмових доказів про узгодження сторонами всіх істотних умов договору, при цьому повинно мати місце ухилення однією зі сторін від нотаріального посвідчення договору.
Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, та поясненнями сторін, фактично відбулось повне виконання договору, оскільки грошові кошти були отримані ОСОБА_2, проте остання ухилилася від його нотаріального посвідчення, оскільки не прибула до нотаріуса, та така можливість станом на час розгляду справи втрачена, тому суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 19.03.2012р. дійсним, - підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд також присуджує до стягнення з Відповідачки на користь Позивача судовий збір в загальній сумі 551,20 грн.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 208, 209, 215, 220, 717, 718, 719 ЦК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про визнання договору дійсним, - задовольнити.
Визнати дійсним Договір дарування від 19.03.2012р., згідно з яким ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар грошові кошти у сумі 300 000,00 доларів США, що станом на 19.03.2012р. становило еквівалент у гривні - 2 400 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 551,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя :
