Справа № 367/8904/15-ц
Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є.
Провадження № 22-ц/780/64/17
Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.
Категорія 26
25.01.2017
УХВАЛА
Іменем України
25 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді : Сушко Л.П.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
при секретарі : Волинець Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2015 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 10.10.2007 року між ОСОБА_3 та ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником, якого є ПАТ «Альфа-Банк» ) було укладено Кредитний договір №800002088. Згідно з умовами Договору, позивач у період з 10.10.2007 року по 10.10.2022 року надав ОСОБА_3 право скористатися кредитом на загальну суму 65000 доларів США на власні потреби без будь-яких обмежень із розрахунку 12% річних за час фактичного користування кредитом, а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати Банку проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі. 10.06.2009 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін і доповнень №1 до кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року. 10.06.2010 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір про внесення змін і доповнень №2 до кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року. Крім того, за договором поруки № 800002088-П від 10.10.2007 (п. 1.1) гр. ОСОБА_2 поручилась за виконання боржником обов'язків, визначених договором, які виникли на підставі кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов договору поруки (п.п. 3.1, 3.2) поручитель і боржник відповідають перед банком за порушення обов'язків, перелічених договором, як солідарні боржники. 10.06.2009 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір про внесення змін і доповнень №1 до договору поруки №800002088-П від 10.10.2007 року. 10.06.2010 р. між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір про внесення змін і доповнень №2 до Договору поруки №800002088-П від 10.10.2007 року. Позивач зазначає, що він свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 65000 доларів США. У порушення умов договору, відповідачі, свої зобов'язання належним чином не виконали, в результаті чого станом на 10.12.2015 року мають прострочену заборгованість за кредитом - 56311,22 доларів США, заборгованість за відсотками - 11042,65 доларів США, що в сумі складає 67353,87 доларів США. У зв'язку з вищевикладеним, просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість в сумі 67353,87 доларів США та судові витрати.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2016 року позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 800002088 від 10.10.2007 року у розмірі 67353,87 доларів США та стягнуто солідарно судовий збір в розмірі 23376,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції порушив своїм рішенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод, таких як рівність сторін перед судом, законність та безсторонність суду, змагальності судового процесу. Вважає, що позивачем не надано жодного доказу який би засвідчував отримання відповідачем у власність кредитних коштів у іноземній валюті.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позов заявлений правомірно, оскільки відповідач ОСОБА_3 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_2 позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона /боржник/ зобов'язана вчинити на користь другої сторони /кредитора/ певну дію /передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо/ або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та умов Договору, у разі невиконання, чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами Договору, Відповідач 1 зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку (штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п.14 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судове рішення у цивільній справі» N 14 від 18.12.2009 суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Встановлено, що 10.10.2007 р. між ОСОБА_3 та ЗАТ «АЛЬФА-БАНК» (правонаступник ПАТ «Альфа-Банк») було укладено Кредитний договір №800002088. Згідно з умовами Договору, позивач у період з 10.10.2007 року по 10.10.2022 року надав Відповідачу 1 право скористатися кредитом на загальну суму 65000,00 доларів США на власні потреби без будь-яких обмежень із розрахунку 12% річних за час фактичного користування кредитом, а ОСОБА_3 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором повертати Кредит, виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі (а.с.4-16).
Встановлено, що ПАТ «Альфа-Банк» свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 65000,00 доларів США, що підтверджується виписками по особовим рахункам відповідача з 10.10.2007 р. по 10.12.2015 р. (а.с. 104-173) та укладеними 10.06.2009 р. між банком та ОСОБА_3 Договіром про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року (а.с.84-88) та укладеним 10.06.2010 р. між банком та ОСОБА_3 Договіром про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року.
Встановлено, що 10.06.2009 р. між банком та ОСОБА_3 був укладений Договір про внесення змін і доповнень №1 до Кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року (а.с.84-88).
Встановлено, що 10.06.2010 р. між банком та ОСОБА_3 був укладений Договір про внесення змін і доповнень №2 до Кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року (а.с.89-101).
Встановлено, що за договором поруки № 800002088-П від 10.10.2007 (п. 1.1) гр. ОСОБА_2 поручилась за виконання Боржником обов'язків, визначених Договором, які виникли на підставі Кредитного договору №800002088 від 10.10.2007 року або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов договору поруки (п.п. 3.1, 3.2) Поручитель і Боржник відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених Договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник. Відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених у Договорі (а.с.19).
Встановлено, що 10.06.2009 р. між банком та ОСОБА_2 укладений Договір про внесення змін і доповнень №1 до Договору Поруки №800002088-П від 10.10.2007 року (а.с.102).
Встановлено, що 10.06.2010 р. між банком та ОСОБА_2 був укладений Договір про внесення змін і доповнень №2 до Договору Поруки №800002088-П від 10.10.2007 року (а.с.103).
Встановлено, що 14 грудня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» направив на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення кредиту (Вих.№105318-102 б/б) (а.с.21-22).
Встановлено, що у порушення умов Кредитного договору, відповідачі, свої зобов'язання належним чином не виконали, в результаті чого станом на 10.12.2015 р. мають прострочену заборгованість за кредитом - 56311,22 доларів США, заборгованість за відсотками - 11042,65 доларів США, що в сумі складає 67353,87 доларів США (а.с.23-24).
Згідно акту від 20 травня 2-13 року №4 складеного ПАТ «Альфа-Банк» касові документи дня в національній та іноземній валюті за 2007рік знищені.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_3 всупереч умовам кредитного договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, зобов'язання кредитне відповідача було забезпечено порукою ОСОБА_2, позовні вимоги ґрунтуються на чинному законодавстві, доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню. Відповідачами дані обставини не спростовані належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції своїм рішенням порушив ст. 6 Конвенції про захист прав людини та її основоположних свобод, таких як рівність сторін перед судом, законність та безсторонність суду, змагальності судового процесу, не заслуговують на увагу, оскільки є необґрунтованими та на правильність висновків суду не впливають, а тому підлягають відхиленню.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивачем не надано жодного доказу який би засвідчував отримання відповідачем у власність кредитних коштів у іноземній валюті не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються виписками по особовим рахункам відповідача з 10.10.2007 р. по 10.12.2015р. в якій зазначено як факт отримання коштів боржником так і факт внесення останнім платежів щодо погашення кредитної заборгованості. Крім того боржник після підписання кредитного договору протягом 2009-2010 років підписував з позивачем додаткові угороди щодо основного договору, чим фактично підтверджував дійсність основного договору та факт отриманих коштів за основним - кредитним договором.
Доводи апеляційної скарги, про те, що позивач не має ліцензії на здійснення валютних операцій, не ґрунтуються на вимогах закону та спростовуються наявними в матеріалах справах ліцензій виданих НБУ позивачу.
Доводи апеляційної скарги, про те, що порука вважається припиненою, оскільки позивач протягом шести місяців після направлення претензії поручителю не звернувся до суду про стягнення коштів, не заслуговують на увагу, оскільки вимога відповідачам була направлена банком 17.12.2015року, а до суду з позовом банк звернувся 28.12.2015року.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції викладених в рішенні не спростовують.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 травня 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий:
Судді:
