Справа № 315/1264/16-ц
Номер провадження № 2/315/52/17
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2017 року м. Гуляйполе
Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді - Романько О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Притули Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням,
ВСТАНОВИВ:
08 грудня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 321,64 грн., в якому зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.07.2010 року відповідач отримав кредит в розмірі 1800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Далі в позові зазначив, що при зміні кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Як зазначив позивач далі у позові, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умов та Правил надання банківських послуг».
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідач, в свою чергу, не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення в розрахунку заборгованості за договором. У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.10.2016 року має заборгованість у розмірі 22 321,61 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1532,18 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16230,33 грн., заборгованість по пені та комісії - 3020,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (процентна складова) - 1039,13 грн..
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань і заборгованість за договором не погашає.
Пунктом 1.1.7.12 «Умов та правил надання банківських послуг передбачено», що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, ст. 629, 1050, 1054, ч. 1 ст. 634 ЦК України.
Прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача 22 321,64 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості та судові витрати у розмірі 1378,00 грн. - судовий збір.
19.01.2017 року відповідач надав письмові заперечення (а.с.55-56), в яких зазначив, що заперечує проти позову з огляду на його незаконність та необґрунтованість. Так, цивільним законодавством визначено строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який називається позовною давністю ст. 256 ЦК України. Загальна тривалість позовної давності обмежена 3 роки ст. 257 ЦК України, а позовна давність щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) - 1 роком (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ). Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором прострочена заборгованість виникла - 29.03.2013 року з цього дня позивач довідався про порушення свого права, як наслідок розпочався відлік позовної давності, який закінчився - 29.03.2016 року. Позовна заява подана - 26.11.2016 року, пізніше ніж через 8 місяців з моменту закінчення позовної давності, згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові». Таким чином, на даний час, позовна заява ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню у зв'язку із закінченням позовної давності згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.
З урахуванням споживчого характеру спірних кредитних правовідносин, судова практика по даній категорії справ щодо застосування позовної давності, конкретизована у п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.12 та у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-70/0/4-13 від 16.01.13.
Все вищевикладене підкріплено позицією Верховного Суду України в постанові від 19.03.2014 року (справа № 6-14 цс 14), відповідно до правил користування карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Також відповідно до постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежа.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти». Факт надання грошових коштів, може бути підтверджений відповідним платіжним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу, а тому вимоги позивача необґрунтовані належними та допустимими доказами, а є його юридичною фантазією.
Оскільки доказів надання кредиту позивачем не надано, розрахунок боргу, також є необґрунтованим, зокрема є незрозумілим наступне: по-перше, чому розмір основного боргу складає 1532,18 грн. якщо у доданій позивачем анкеті-заяві визначено розмір кредитного ліміту у 1000,00 грн. зазначений факт викликає обґрунтований сумнів у достовірності позовних вимог; по-друге, необґрунтованим є розрахунок заборгованості по процентам, які обраховуються від суми основного боргу; по-третє, анкета-заява не містить угоду про сплату комісії, а тому правова підстава для її нарахування відсутня, відповідні докази вчинення даного правочину між сторонами не надано; по-четверте, штраф та пеня є різновидами неустойки, тобто одного і того ж самого виду юридичної відповідальності, до якої позивач намагається притягнути відповідача, що прямо суперечить ст. 61 Конституції України. ВСУ у своїй постанові по справі №6-47цс12 від 31.10.12 року чітко визначив таку позицію. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований жодними належними та допустимими доказами, містить намагання стягнути з відповідача безпідставні борги, а також притягнути відповідача до одного виду юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.
Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, а його умови повинні відповідати загальним вимогам, встановленими ст. ст. 3, 4, 6, 10, 13, 192, 203, 204, 215, 227, 533, 627, ЦК України.
Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що Банк має право в односторонньому порядку змінювати кредитний ліміт. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 не зазначено ні розміру, ні розрахунку суми, на яку може змінитися кредитний ліміт.
Стаття 654 ЦК Україна передбачає, що зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Тобто, в даному випадку, зміна мала відбутися в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК Україна, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. При цьому норма закону містить імперативний характер і не робить виключень до порядку зміни умов договору в односторонньому порядку. Але згоди на зміну кредитного ліміту, як це передбачено законом відповідач не надавав. А отже і зміну договору не можна вважати вчиненою. Але ПАТ КБ «ПриватБанк» проігнорував відсутність згоди позичальника на зміну кредитної лінії на умовах, що були запропоновані Банком і в односторонньому порядку, без зміни умов договору, почав нараховувати відповідачеві відсотки за новою ставкою, недодержання письмової форми кредитного договору згідно ч. 2 ст. 1055 ЦК України, передбачає нікчемність такого договору.
Таким чином, позивачем не було додержано вимог закону при зміні умов кредитного договору в односторонньому порядку, оскільки повідомлення банку про зміни істотних умов цього договору не направлялось відповідачеві і не узгоджувалось з ним, отже не може вважатися правочином вчиненим в письмовій формі і не має ознак додаткового договору.
Крім того відповідно вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а також пункт 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку і не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї з сторін. А відповідно до ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: правило за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або інших випадках, чого також не дотримався Банк, намагаючись змінити умови договору, не повідомив та не надав об'єктивного обґрунтування причин зміну кредитного ліміту, що призвело до підвищення ставки по кредиту.
Також 09.01.2009 року набрав чинності Закон України № 661-VІ від 12.12.2008 року «Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України щодо заборони банками змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Зазначеним законом ЦК України доповнено статтею 1056-1 «Проценти за кредитним договором», відповідно до частини другої та третьої якої, встановлений договором розмір процентів не може бути змінений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. За таких умов, на думку відповідача, зміна кредитного ліміту, що призводить до підвищення в односторонньому порядку банком відсоткової ставки з 01.02.2009 року суперечить закону.
За таких обставин, зазначені у заперечені фактичні дані в повному обсязі спростовують позовну заяву «про стягнення заборгованості». Тому, відповідач прохає вважати дане заперечення в частині обґрунтування пропуску позовної давності заявою про застосування позовної давності. Відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.
25.01.2017 року від позивача надійшли додаткові пояснення щодо позовних вимог в спростування позиції відповідача, викладеної в його запереченнях на позов. Вказали на те, що позовна давність відраховувалася з моменту останнього платежу здійсненого відповідачем 26.04.2014 року на суму 80,00 грн.. Одним із доказів отримання відповідачем картки є його фото і день її отримання. Відповідно до умов та правил гадання банківських послуг встановлення та зміна кредитного ліміту здійснюється банком самостійно та згода позичальника на це не потрібна. Відповідачу за порушення зобов'язання було нараховано пеню та зазначено в колонці «сума комісії та пені». Позов про визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення неустойки у вигляді пені відповідачем не заявлявся, а тому договір у цій частині є дійсним. На думку представника позивача пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. Штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов'язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України. Позивач вважає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Про зміну процентної ставки відповідача було проінформовано шляхом надіслання смс-повідомлень на мобільний номер відповідача (а.с.60-72).
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тексті позовної заяви та в доданому до позову клопотанні вх. № 4890 від 08.12.2016 року прохали розглядати справу за відсутності представника позивача. На позовних вимогах наполягають у повному обсязі. Проти заочного рішення по справі не заперечують (а. с. 3,5).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не надав, причини неявки суду не повідомив.
Виходячи з наведеного, а також положень ч. 2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності сторін.
У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Аналізуючи правові норми ст. ст. 207, 626, 634, 638 ЦК України та зважаючи на матеріали справи, суд вважає, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір № б/н від 05.07.2010 року, відповідно до анкети-заяви про приєднання до «Умов і Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 05.07.2010 року. Відповідно до цього відповідач 05.07.2010 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що підтверджується Довідкою про умови кредитування та обслуговування кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 8-10).
Відповідно до п. 1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» при непогоджені зі змінами Правил та/або Тарифів Банку, клієнт зобов'язаний звернутись в банк для розірвання даного договору та погасити заборгованість, яка виникла перед банком, в тому числі заборгованість, яка виникла на протязі 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку інформувати (при необхідності письмово у випадку якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) банк про це на протязі тридцяти п'яти днів з початку списання (а. с. 14 на звороті).
Згідно п. 1.1.3.2.2 «Умов та правил надання банківських послуг», у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та /або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим договором (а.с. 16 на звороті).
Згідно п. 2.1.1.3.5 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку (а.с. 29).
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 «Умов та правил надання банківських послуг», - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с. 29 на звороті).
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг», - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5 % від суми позову (а.с. 30).
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Умов та правил надання банківських послуг», банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим договором (а.с. 33).
Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За правилами ст. 549 ЦПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання.
Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати всієї суми кредиту.
Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо збільшення розміру тіла кредиту.
Підписавши анкету-заяву від 05.07.2010 року відповідач приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг. Із довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що кредитний ліміт відповідача неодноразово змінювався, максимальний розмір кредитного ліміту складав 1800,00 грн. (а. с. 112). Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту, як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду або підписання чека, саме в цей період здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові. Належним доказом зняття коштів з карткового рахунку є виписка (а. с. 74-81), з якої вбачається, що відповідач активно користувався усім доступним лімітом.
Стосовно порядку нарахування відсотків встановлено наступне.
Згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Передбачений пільговий період кредитування. У разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов'язкових платежів зазначені в Тарифах. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту (п.2.1.1.12.4). У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Якщо частина боргу використана/нараховувалася уже після підвищення відсоткової ставки, розрахунок процентів на ці суми здійснюється за новою відсотковою ставкою. З виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що останній користувався коштами і після внесення змін до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів, а саме в квітні 2014 року.
Згідно ст. 1056-1 ЦК України відсоткова ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 % в місяць або 30,00 % на рік. Далі відсоткова ставка була змінена, що підтверджується відповідними наказами, в 2014 році до 34,80 %, а в 2015 року - 43,20 %. Розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по ньому. Відповідача було проінформовано про зміну відсоткової ставки, зокрема, і направленням відповідних смс-повідомлень на його мобільний номер (а.с.110-111). Після зміни процентної ставки відповідач до банку з заявою про розірвання договору не звертався, про припинення кредитування не просив та всю виниклу заборгованість перед кредитором за раніше встановленою ставкою не погашав, а отже прийняв нові Тарифи та погодився зі змінами.
Як встановлено з додаткових письмових пояснень позивача відповідачеві в рядку «сума комісії та пені» визначена сума саме пені в розмірі 3020,00 грн. (а.с.65).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Виходячи з основних засад цивільного права, слід дійти висновку про поширення норми ч. 3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №6-14 цс 14), яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, виписки по особовому рахунку, останній раз платіж на погашення заборгованості за кредитним договором здійснено відповідачем 26.04.2014 року, з відповідним позовом до суду позивач звернувся 08.12.2016 року.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).
Враховуючи, що строк позовної давності відповідачем перервано (внесенням платежу на суму 80,00 грн. від 26.04.2014 р.), вимоги про її застосування задоволені бути не можуть.
Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає задоволенню.
Вирішуючи вимоги про стягнення пені, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Отже, аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Така правова позиція міститься в постанові судових палат у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), від 19.11.2014 р. (справа №6-160цс14).
Відповідно до наказу СП-2013-6776448 від 19.09.2013 року внесені зміни до Тарифів щодо розміру пені, а саме, у разі виникнення прострочки на протязі одного місяця - сплачується пеня в розмірі не менше 50 грн..
Таким чином, стягненню підлягає сума пені за період з 08.12.2015 року по 08.12.2016 року (дата надходження позову до суду), що складає, відповідно до розрахунку заборгованості - 600 грн., а в задоволенні іншої частини вимог з стягнення пені слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
Щодо стягнення фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в сумі 1039,13 грн., то суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 «Умов та правил надання банківських послуг», - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн.+5 % від суми позову (а.с. 30).
Враховуючи вищевикладене та відповідно до положень ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Саме до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року по справі №6-2003цс15.
Враховуючи зміст вказаних пунктів кредитного договору, колегія вважає, що в даному випадку штраф у вигляді штрафів (фіксована частина та процентна складова) і пеня, нараховані в один і той же період, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим не підлягає стягненню штрафи, оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню.
Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, відповідач ж своє зобов'язання за кредитним договором не виконав. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № б\н від 05.07.2010 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному зобов'язанню визначена судом в розмірі 18 362,51 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1532,18 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16 230,33 грн., заборгованість за пенею - 600,00 грн..
Тому позов підлягає частковому задоволенню, зі стягненням з відповідача суми заборгованості за кредитом та процентами і пені в межах строку позовної давності.
Стаття 79 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки судом задоволено вимоги частково, а саме з заявленої суми 22 321,64 грн. задоволено вимоги на суму 18 362,51 грн., тобто на 82,26 %, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог, що складає 1133,54 грн..
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-60, 64, 79, 88, 110, 157-158, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним зобов'язанням - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат) в Дніпропетровському РУ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість на загальну суму 18 362,51 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 1532,18 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 16 230,33 грн., 600,00 грн. - пеня, а також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1133,54 грн., а всього 19 496 (дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто шість) гривень, 05 копійок.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О. О. Романько
