Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 489/4898/16-а
Номер провадження 2-а/489/39/17
Постанова
Іменем України
03 лютого 2017 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
суддів: Кирильчук О. І., Губницького Д. Г.,
при секретарі Недавній А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Міністерства оборони України (далі-відповідач), третя особа - Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив
У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 було призвано на військову службу у зв`язку з мобілізацією. Протягом проходження служби, ОСОБА_2 брав участь у анти терористичній операції. 18.09.2015 його було звільнено у запас. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Вказує, що у зв`язку із загибеллю її чоловіка, вона, як дружина померлого військовослужбовця, має право на отримання одноразової грошової допомоги.
Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, викладене в протоколі №57 від 22.07.2016, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - позивачу; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, пов`язану зі смертю капітана запасу ОСОБА_2 , виходячи з розмірів, визначених у ст. 16-2 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 500 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 12.10.2015.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача Міністерства оборони України позов не визнав.
Третя особа свого представника в судове засідання не направила, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до витягу з наказу №34 від 31.07.2014 ОСОБА_2 призвано на військову службу у зв`язку з мобілізацією з 31.07.2014.
Згідно з витягом з наказу №203 від 18.09.2015 ОСОБА_2 звільнено з військової служби, посаду здав з 18.09.2015. Його направлено для зарахування на військовий облік до Центрально-Миколаївського ОРВК м. Миколаєва.
Довідкою від 18.09.2015 № 8465 встановлено, що ОСОБА_2 з 11.10.2014 по 10.09.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції поблизу міста Донецьк Донецької області.
ОСОБА_2 надано статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 ).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Причиною смерті стала гостра серцево-судинна недостатність, атеросклеротична хвороба серця, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 2260 від 12.10.2015.
Витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №235 від 17.05.2016 захворювання капітана запасу ОСОБА_2 , яке послужила причиною його смерті, пов`язане із захистом Батьківщини.
Позивач є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 .
21.06.2016 позивач звернувся до Військового комісаріату Миколаївської області з заявою, в якій просив виплатити їй одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю її чоловіка, капітана запасу Збройних Сил України - ОСОБА_2 .
Витягом з протоколу №57 від 22.07.2016 позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день смерті ОСОБА_2 не був військовослужбовцем.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІІ (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011- XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011- XII). Розділом ІІ цього Закону, зокрема, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.
Позивач вказує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон).
Вказаний пункт передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Враховуючи приписи зазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які померли внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.
Відповідно до статті 161 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:
а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок №975).
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Підпунктом 1 частини 4 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.
Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату загибелі (смерті), рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.
Згідно з пунктом 10 Порядку №975 члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), заяви та встановлені у даному пункті документи.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер від захворювання, пов`язаного з виконанням останнім обов`язків військової служби. Такий висновок зроблений Військо-лікарською комісією Південного регіону Міністерства оборони України та зафіксовано в протоколі засідання комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
Відповідно до Положення "Про положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК. (п. 21.9)
Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема, - "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби; - "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. (п. 21.5)
Як вбачається з викладеного, розмежовуються захворювання, які виникли в період служби у військових частинах, що входять до складу діючого армії та тих, які не входять до складу діючої армії.
ОСОБА_2 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 , яка входить до складу діючої армії.
Аналіз ст. 16 ЗУ "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей " та положень Порядку №975 дає підстави зробити висновки, що законодавцем встановлена опосередкована нерівність осіб щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги, яка полягає в наступному: Закон передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги особам, які отримали захворювання в період проходження військової служби і надалі продовжили службу, або загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, проте Законом не передбачено право особи на таку допомогу в разі отримання ним захворювання під час виконання обов`язків військової служби з наступним звільненням та смерті особи в результаті вказаного захворювання, однак вже будучи виключеним із списків особового складу частини. Крім того, Закон передбачає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, смерть якого настала під час виконання обов`язків військової служби, проте Закон не передбачає такого права на випадок смерті особи, яка настала після звільнення з лав Збройних сил, проте смерть якого є наслідком захворювання, що мало місце саме під час військової служби.
Суд наголошує, що рівність перед законом одна з фундаментальних конституційних вимог, важлива умова існування правової держави. Принцип рівності є логічним продовженням принципу справедливості.
У сучасних умовах принцип рівності перед законом є беззаперечним юридичним стандартом, який закріплено у ст. 7 Загальної декларації прав людини і у ст. 24 Конституції України.
Таким чином, суд вважає, що п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: смерті військовослужбовця, хоча і звільненого в запас, однак внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що родичі особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і в цей час отримала захворювання, яке за визначенням військово-лікарської комісії Південного регіону в причинно-наслідковому зв`язку спричинило смерть такої особи мають такі ж права на отримання одноразової грошової допомоги, як і особи, смерть яких настала під час виконання військового обов`язку.
Такої ж правової позиції дійшов Верховний суд України у своїй постанові від 21.04.2015 №21-135а15.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей", беручи до уваги при цьому, що смерть військовослужбовця настала внаслідок захворювання, що мали місце в період проходження ним військової служби.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, достовірності та достатності, оцінивши їх в сукупності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.160-163 КАС України, суд
постановив
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом №57 від 22.07.2016 в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, виходячи з розмірів, визначених ст. 16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1102,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня з моменту її проголошення, а особою, яка не брала участь в судовому засіданні при проголошенні постанови протягом десяти днів з моменту її отримання.
Головуючий суддя В. В. Кокорєв
Судді О. І. Кирильчук
Д. Г. Губницький
