Справа № 569/13983/16-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2017 року м. Рівне
Рівненський міський суд у складі :
головуючого – судді Кучиної Н.Г.,
з участю секретаря судового засідання - Довбенко Г.В.
з участю представника позивача- Харчука В.І.
представника відповідача -ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку відео конференції в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « БМ Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки такою, що припинена, -
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав і просить суд визнати припиненим договір поруки № 10\2\120208\3 від 12 лютого 2008 року , укладений між товариством з обмеженою відповідальністю « БМ Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_3
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМ Банк»(далі – ТОВ «БМ Банк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «БМ Банк» (далі – ПАТ «БМ Банк»), та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10\2\120208 за умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит в розмірі 170000 доларів США на придбання нерухомості зі строком повернення 11 лютого 2033 року зі сплатою відсотків у розмірі 13% річних. На забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором, 12 лютого 2008 року між ТОВ « БМ Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 10\2\120208\3( далі – договір поруки)
Посилаючись на те, що 29 січня 2014 року Банк надіслав ОСОБА_3 повідомлення про наявність у неї заборгованості за простроченими платежами за кредитом в розмірі 4486, 10 доларів США з вимогою негайно, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення погасити заборгованість. В подальшому 18 червня 2014 року Банк надіслав ОСОБА_3 вимогу про те, що починаючи з 30 квітня 2014 року вона порушує виконання умов кредитного договору та вимагає погасити заборгованість у розмірі 2680, 53 долари США. Однак, банк не пред»явив в судовому порядку вимогу до поручителя про виконання ним зобов»язання за договором поруки в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов»язанням. Таким чином, вважає, що порука ОСОБА_2 за договором поруки від 12 лютого 2008 року № 10\2\120208\3 є припиненою згідно приписів ч.4 ст. 559 ЦК України.
Крім того, покликається на те, що з 05 листопада 2008 року банк в односторонньому порядку здійснив підвищення відсоткової ставки по кредиту з 13% річних до 14 % річних, про що надіслав ОСОБА_3 відповідне повідомлення, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності ОСОБА_2 як поручителя, просить на підставі ч.1 ст.559 ЦК України визнати поруку такою, що припинена, оскільки згадана зміна зобов’язання, внаслідок якої збільшився обсяг відповідальності поручителя, була проведена без згоди поручителя.
Представник ПАТ «БМ Банк» в судовому засіданні позов ОСОБА_2 не визнав і просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченнях, зазначаючи, що повідомлення банку від 29 січня 2014 року та від 18 червня 2014 року про наявність у ОСОБА_3 заборгованості за простроченими платежами та наявності заборгованості не можна вважати фактом настання строку виконання основного зобов»язання, оскільки у вищевказаних листах йшла мова лише про необхідність оплати саме простроченої заборгованості за кредитом. Повідомлення про дострокове припинення зобов»язань як і вимоги про необхідність виплати всієї суми боргу немає. Що стосується підстави припинення поруки у зв»язку зі збільшенням відсоткової ставки зазначають, що додатковий договір про зміну відсоткової ставки був укладений 05 листопада 2008 року, а 15.10.2012 року рішенням Рівненського міського суду у справі № 1715\16346\12 було визнано дії банку щодо підвищення відсоткової ставки неправомірними. Таким чином, відсоткова ставка залишилась на рівні встановленому у кредитному договорі. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про час і місце судового розгляду оповіщалась у встановленому порядку. Про причини неявки ОСОБА_3 суд не повідомила, будь-яких пояснень чи заперечень щодо позовних вимог суду не подала.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між Банком та відповідачем ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 10/2/120208, за умовами якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 170 000 доларів США під 13% річних цільовим призначенням – на придбання нерухомості на вторинному ринку.
З метою забезпечення виконання вказаного зобов’язання 12 лютого 2008 року між Банком як кредитором, ОСОБА_5 (в подальшому у зв’язку з одруженням – ОСОБА_2М.) як поручителем та ОСОБА_3 як боржником був укладений тристоронній договір поруки № 10/2/120208/3, за умовами якого поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за зобов’язання боржника, що випливають з кредитного договору від 12 лютого 2008 року № 10/2/120208.
Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель пору-чається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).
Підстави припинення поруки передбачені статтею 559 ЦК України:
1) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а та-кож у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
2) порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
3) порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручи-тель не поручився за нового боржника;
4) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі по-руки.
У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановле-ний або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладен-ня договору поруки.
Відповідно до п. 12 Договору поруки від 12 лютого 2008 року № 10/2/120208/3 цей договір діє до повного виконання зобов’язань по кредитному Договору Боржни-ком чи Поручителем.
Згідно з висновком Верховного Суду України про застосування норми права, викладеним у постанові від 23 травня 2012 року у справі № 6-33цс12, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить ви-моги до поручителя, а оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основного зобов’язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителів могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання цього строку».
Таким чином, враховуючи, що умови договору поруки, укладеного між ТОВ «БМ БАНК», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки у розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Ухвалюючи постанову від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, Верхов-ний Суд України зробив наступний висновок про застосування норм статті 559 ЦК України:
«Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв’язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання, якщо кредитор не пред’явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов’язання не встановлено або встановлено моментом пред’явлення вимоги), якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб’єктивного права кредитора й суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.
Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинен-ня права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов’язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.
Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов’язання за договором повинно бути пред’явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов’язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зо-бов’язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя».
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.
Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.5. Кредитного договору від 12.02.2008 року сплата позичальником заборгованості за кредитом здійснюється що-місячно не пізніше останнього календарного дня кожного місяця відповідно до Гра-фіка погашення заборгованості за кредитом, який є невід’ємною частиною цього Договору.
Отже, сторонами кредитного договору було передбачено виконання ОСОБА_3 основного зобов’язання шляхом внесення періодичних щомісячних платежів.
Судом встановлено, що 29 січня 2014 року листом № 30-35/14 Банк надіслав ОСОБА_3 повідомлення про наявність у неї заборгованості в простроченими пла-тежами за кредитом у розмірі 4486, 10 доларів США з вимогою негайно, протягом 5 днів з моменту отримання повідомлення, погасити заборгованість.
В подальшому 18 червня 2014 року Банк листом № 30-35/411 надіслав боржнику ОСОБА_3 вимогу про те, що починаючи з 30.04.2014 року вона порушує виконання умов кредитного договору та вимагає погасити заборгованість у розмірі 2680,53 долл. США.
Відповідно до п.3 Договору поруки відповідальність поручителя настає, якщо боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов’язання за кредитним договором.
Таким чином, судом встановлено, що станом на 29 січня 2014 року боржник ОСОБА_3 не виконувала свої зобов’язання перед Банком, тобто допустила прострочення погашення чергового платежу.
Однак, відповідач ТОВ «БМ БАНК» не пред’явив у судовому порядку вимогу до відповідача як до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення цього чергового платежу за основним зобов’язанням, наслідком чого є припинення поруки.
Судом також встановлено, що 05.11.2008 року було здійснено підвищення відсоткової ставки по кредиту з 13% річних до 14% річних, про що Банк надіслав ОСОБА_3 відповідне повідомлення. Факт підвищення відсоткової ставки по кредиту підтверджується також рішенням Рівненського міського суду від 12 жовтня 2012 року у справі 1715/16346/12ц, наявним у матеріалах справи.
Крім того, факт підвищення відсоткової ставки не заперечується й Банком, про що зазначено у письмових запереченнях проти позову.
Верховний Суд України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс 15 зробив наступний висновок: «ОСОБА_1 норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Підставою застосування цієї норми достатнім є встановлення таких змін в основному зобов’язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов’язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов’язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов’язання)».
Таким чином, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що відсоткова ставка по кредиту фактично залишилася на рівні 13% річних, оскільки підвищення відсоткової ставки скасоване рішенням Рівненського міського суду від 12 жовтня 2012 року.
В даному випадку суд встановив наявність правоприпиняючого факту – факту підвищення відсоткової ставки, що відбулося з 05 листопада 2008 року. Та обставина, що підвищення відсоткової ставки відбулося без згоди позивача як поручителя, відповідачем не заперечується.
Подальше визнання судом незаконними дій Банку щодо підвищення відсотко-вої ставки та подальше фактичне нарахування Банком відсотків за ставкою 13% не свідчать ні про збереження поруки, ні про її відновлення, оскільки такі дії відбулися після настання правоприпиняючого факту.
Отже, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що з настанням правоприпиняючого факту – підвищенням відсоткової ставки по кредиту з 13% до 14%, порука ОСОБА_2 припинилася.
Згідно з частиною другою статті 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результа-тами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.
Отже, за результатами розгляду справи судом встановлено підстави, які свідчать про припинення поруки. При цьому судом враховані висновки Верховного Суду України, які є обов’язковими відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України. Обставин, які б давали підстави суду відступити від вказаних висновків на підставі ч. 2 ст. 360-7 ЦПК України, представником відповідача не наведено та судом в ході розгляду справи не здобуто.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавст-ва.
Одним із способів захисту цивільних прав, встановлених у ст. 16 ЦК України, є визнання права та припинення правовідношення.
Керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « БМ Банк», ОСОБА_3 про визнання поруки такою, що припинена задоволити повністю.
Визнати припиненим договір поруки № 10\2\120208\3 від 12 лютого 2008 року , укладений між товариством з обмеженою відповідальністю « БМ Банк» та ОСОБА_5, ОСОБА_3
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « БМ Банк» на користь ОСОБА_2 551, 20 ( п»ятсот п»ятдесят одна грн. 20 коп) судових витрат по справі, що складаються з судового збору
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_6
