Справа №483/797/16-ц 16.03.2017 16.03.2017 16.03.2017
Провадження №22-ц/784/389/17
Категорія 27 Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду – ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2017 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Шаманської Н.О.,
суддів – Данилової О.О., Коломієць В.В.,
із секретарем судового засідання – Лівшенком О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, цивільну справу за апеляційною скаргою
товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна»
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року, ухваленого за позовом
ОСОБА_3
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна»
(далі – ТОВ «Соул-Україна»)
про повернення сум за договором фінансового лізингу,
у с т а н о в и л а:
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ТОВ «Соул-Україна» про повернення сум за договором фінансового лізингу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що 11 лютого 2016 року між ним та ТОВ «Соул-Україна» було укладено договір фінансового лізингу, за яким відповідач зобов’язався придбати та передати йому у користування трактор МТЗ 82.1. На виконання умов договору він вніс на рахунок відповідача 42 000 грн. в якості авансового платежу та 2 000 грн. – за оформлення договору. Не отримавши трактор у визначений договором термін для його поставки, позивач 23 лютого 2016 року звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення сплаченого ним авансового платежу, на що отримав листа про те, що договір розірвано, а авансовий платіж є платежем за оформлення договору, який поверненню не підлягає.
Посилаючись на те, що умови договору фінансового лізингу є несправедливими відповідно до п. 4 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач, просив стягнути з відповідача 44 000 грн. в рахунок повернення сплачених коштів за договором фінансового лізингу № 00005 від 11 лютого 2016 року.
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Соул-Україна» на користь ОСОБА_3 44 000 грн. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі ТОВ «Соул-Україна», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Так, судом встановлено, що 11 лютого 2016 року між ТОВ «Соул-Україна » та позивачем ОСОБА_3 було укладено договір фінансового лізингу № 00005, предметом якого є придбання трактора МТЗ 82.1 вартістю 440 000 грн (а. с. 8-13).
В цей же день позивачем на рахунок відповідача було внесено 42 000 грн. авансового платежу та 2000 грн. – за оформлення договору, що підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 14, 15).
Не отримавши трактора у визначений договором термін для його поставки, ОСОБА_3 23 лютого 2016 року звернувся до адміністрації ТОВ «Соул-Україна» із заявою про розірвання договору та повернення сплачених ним коштів.
24 березня 2016 року позивач одержав відповідь про те, що договір фінансового лізингу розірвано за його заявою, і повернення сплачених коштів відбуватиметься у відповідності до положень п. 12.1 ст. 12 Договору, а сплачений платіж за оформлення договору поверненню не підлягає (а. с. 16).
Відповідно до п.12.1 Лізінгоодержувач, який сплатив платіж за оформлення договору та/або не сплатив чи частково або повністю сплатив фінансовий платіж та не отримав транспортний засіб, має право протягом трьох днів, з моменту підписання договору, розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити Лізінгодавця у письмовій формі (заяві) з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу Лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством України, Лізингодавець розглядає заяву Лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки такого розірвання. В такому випадку поверненню підлягає сплачений Лізингоодержувачем авансовий платіж та/або частина авансового платежу та 20 відсотків від сплаченого Лізингоодержувачм платежу за оформлення договору. У разі якщо заява про розірвання договору подана з порушенням строку вказаного у даному пункті платіж за оформлення договору в такому випадку , поверненню не підлягає.
В той же час, відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі № 6-1551 цс16 від 19 жовтня 2016 року, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов’язковим для застосування .
З матеріалів справи вбачається, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу, нотаріально не посвідчений, а тому відповідно до положень ст. 220 ЦК України є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
За таких обставин, посилання відповідача про помилковість висновків суду першої інстанції щодо несправедливості умов договору фінансового лізингу не мають правового значення, оскільки зазначений договір є нікчемним відповідно до ч.1 ст.220 та ч.2 ст. 215 ЦК України.
Враховуючи зазначенні положення закону, основний висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача 44 000 грн., тобто суми, яку відповідач отримав за нікчемним правочином, є вірним.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-України» відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Н.О. Шаманська
Судді: О.О. Данилова
ОСОБА_4
