КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа : № 826/6992/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.
При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.
За участі представників:
позивача: Шубін О.Л.; Бересток О.В.;
відповідача: Ісаєв С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.17р. у справі 3826/6992/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
у с т а н о в и в:
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.03.16р. №0000401304.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.17р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано надання Позивачем доказів щодо бенефіціарного власника, видані компетентним органом Кіпру, у зв'язку з чим проценти, що сплачувались Позивачем вказаній компанії, починаючи з 01.01.2014 року правомірно оподатковувались в Україні за ставкою 2 відсотки, відповідно до пункту 2 статті 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухилянням стосовно податків на доходи та Податкового кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12р. по 31.12.14р., за результатами якої складено акт від 17.02.16р. №62/26-15-13-06-01-10/09806443.
На підставі акта перевірки Відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 10.03.16р. №0000401304, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 1 903 833 грн., в т.ч. за основним платежем - 1 523 066 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 380 767 грн.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення слугував висновок податкового органу про порушення Позивачем вимог п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 1 523 066 грн. за 2014 рік.
У ході перевірки встановлено, що ПАТ «ТАСКОМБАНК» протягом 2014 року (у період з 08.01.14р. по 22.12.14р.) було здійснено виплату доходу нерезиденту з джерелом походження з України, у вигляді відсотків у сумі 997 183,57 доларів США за Договором позики від 04.12.13р. №1, укладеним з нерезидентом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов вказаного Договору Позичкодавець Actary Limited (Кіпр) надає Позичальнику - ПАТ «ТАСКОМБАНК» позику у максимальному розмірі 20 000 000 доларів США із терміном користування до 30 листопада 2014 року із сплатою процентів у розмірі 9,8 % річних.
Додатковим договором №2 від 21.11.14р. до Договору Позики № 1 від 04.12.13р., Сторони досягли внести зміни до п. 1.1 Договору позики та викласти його в наступній редакції: відповідно до умов якого Позичкодавець надає Позивачу позику у максимальному розмірі 10 000 000 доларів США із терміном користування до 22 грудня 2014 року зі сплатою процентів у розмірі 9,8% річних.
Позивач за 2014 рік утримав і перерахував своєчасно до бюджету податок на доходи неризидента за період, що перевірявся, за ставкою податку 2 % з доходу отриманого нерезидентом сумі 234 318 грн.
Відтак, на думку податкового органу, доходи від послуг типу «проценти» за 2014 рік повинні оподатковуватись за ставкою 15%.
Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що Позивачем не доведено відповідними доказами, а саме фінансовою звітністю фірми Actary Limited (Кіпр) за 2014 рік те, що вказана компанія є бенефіціарним власником коштів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновком відповідача щодо порушення Позивачем вимог податкового законодавства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 160.1 ст.160 Податкового кодексу України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставкам визначеними цією статтею.
Згідно із п. 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Водночас пунктом 103.2 статті 103 Податкового кодексу України, передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Відповідно до п. 103.3 ст.103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання доходів.
Згідно з пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
Законом України від 4 липня 2013 року N 412-VII ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протокол до неї, підписані 8 листопада 2012 року в м. Нікосії.
Відповідно до статті 2 Конвенції, дія цієї Конвенції поширюється на податки на доходи, що стягуються від імені Договірної Держави або її адміністративно-територіальних одиниць, або місцевих органів влади, незалежно від способу їхнього стягнення.
Відповідно до статті 11 «Проценти» Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (дата набрання чинності для України 07.08.13) передбачено наступне.
1. Проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі, якщо такий резидент є фактичним власником таких процентів.
2. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів. Спосіб застосування цих обмежень встановлюється компетентними органами Договірних Держав за взаємною домовленістю.
3. Термін «проценти» у випадку використання в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, у тому числі премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.
Відповідно до статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року N 1906-IV «Про міжнародні договори України», чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Отже, з наведених правових норм міжнародного договору вбачається, що проценти можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 2 відсотків від загальної суми процентів.
За вимогами податкового законодавства, застосування міжнародного договору України в частині застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента, згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.
Судом встановлено та не заперечується податковим органом, що Позивачем надано до перевірки Довідки (посвідчення про резиденцію), що підтверджують резиденство фірми Actary Limited (Кіпр), видані компетентним органом Кіпру, а саме: Міністерством фінансів Податковим департаментом від 21.02.2014, апостиль від 21.02.2014 року №44314/14, які підтверджують, що Actary Limited, дійсно є резидентом Республіки Кіпр; податковий ідентифікаційний номер 12207737Т, з 12.09.2007 року - дати його реєстрації у Реєстрі компаній.
Таким чином, Позивач підтвердив статус податкового резидента, згідно з вимогами пунктів 103.2, п. 103.4 статті 103 Податкового кодексу України. Такий статус не ставиться під сумнів податковим органом.
Перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання Договору позики, відповідно до платіжних доручень від 06.12.2013 року та від 11.12.2013 року саме нерезидентом - компанією Actary Limited були перераховані на рахунок Позивача кошти у розмірі 10 000 000 доларів США.
Обставини справи свідчать про те, що Позикодавець в договірних правовідносинах та при перерахуванні коштів діяв від власного імені, грошові кошти (як проценти так і повернення позики в 2014 році) також переаховувались на рахунки нерезидента - Actary Limited, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками та платіжними документами.
Покликання Відповідача на те, що Позивач на час проведення перевірки не надав фінансову звітність фірми Actary Limited за 2014 рік не є саме по собі підставою для висновку про порушення Позивачем вимог податкового законодавства.
Ні правила міжнародного договору, ні податкове законодавство не вимагає від податкового агента мати фінансову звітність фірми-нерезидента.
Окрім того, як свідчать обставини справи Позивачем було надано як до перевірки, так і в ході адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення фінансовий звіт Actary Limited за 2013 рік на підтвердження того, що вказана Компанія є власником коштів, що позичались Позивачу, а відтак - є власником доходів у вигляді процентів.
Податковим органом безпідставно не прийнято до уваги цей звіт, з покликанням на те, що відсотки виплачувались у 2014 році.
Враховуючи, що позика надавалась у 2013 році, Позивач доводив те, що Компанія мала відповідні активи для надання позики у вказаній сумі, а відтак є бенефіціаром (фактичним) отримувачем (власником) доходу у вигляді процентів за позикою.
Принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 69 КАСУ).
Так, відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.
З урахуванням наведених процесуальних норм та з метою об'єктивного встановлення обставин, що мають значення для справи, судом задоволено клопотання Позивача про долучення до матеріалів справи Фінансової звітності фірми Actary Limited (Кіпр) за 2014 рік, та відхилено заперечення податкового органу з цього приводу з покликанням на те, що такий звіт не надавався при перевірці.
На переконання суду, встановлені статтею п 44.6. статті 44 Податкового кодексу України правила, на які покликається Відповідач, та які передбачають, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності - не можуть обмежувати Позивача у праві спростувати перед судом доводи податкового органу про порушення платником податків вимог податкового законодавства. Тим, більше коли йдеться про надання у якості доказів документів, які не є звітними документами Позивача - платника податків.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи фінансової звітності фірми Actary Limited за 2014 рік (а.с.6, розділ «Капітал»), наявність власного капіталу (нерозподілений прибуток) відображена в сумі 24 772 826 дол. США на кінець 2013 року (станом на дату укладення Договору позики). Виплачені АТ «ТАСКОСБАНК» відсотки за договором позики відображені у фінансовій звітності компанії 2013 - 2014 роки (а.с.5, рядок 5 (процентний дохід за позиками) у сумі 1 651 144 дол. США.
Надана фінансова звітність за 2014 рік підтверджує ту обставину, що Компанія «Actary Limited» (Кіпр) - фактичний власник як позичених коштів за договором позики, так і отриманих процентів та спростовує висновки ГУ ДФС у м. Києві щодо заниження податку з доходу нерезидента за 2014 рік у сумі 1 523 066 грн. та те, що доходи у вигляді процентів за 2014 рік повинні оподатковуватись за ставкою 15 відсотків.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.12.15р. та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.94, 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
п о с т а н о в и в:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.17р. у справі 3826/6992/16 - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.17р. у справі 3826/6992/16 - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України від 10.03.16р. №0000401304.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30; код ЄДРПОУ 09806443) судові витрати у розмірі 59 970 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят) грн. 75 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча суддя Шелест С.Б.
Судді Кузьмишина О.М.
Пилипенко О.Є.
Повний текст постанови складений: 23.03.2017
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є.
Кузьмишина О.М.
