ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2017 р.
Справа №876/2884/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року у адміністративній справі №348/2381/16-а за позовом ОСОБА_2 до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _2 звернувся в суд із адміністративним позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо неврахування ОСОБА_2 при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати, яку ОСОБА_2 отримував у Нижнєвартовському управлінні бурових робіт В/о «Нижнєвартовськнафтогаз» та у малому автотранспортному державному підприємстві «Рось». Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.05.2016 року, з урахуванням розміру заробітної плати, з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, яку він отримував у Нижнєвартовському управлінні бурових робіт В/о «Нижнєвартовськнафтогаз» у період з 11.04.1990 року по 08.01.1991 року згідно архівної довідки про підтвердження доходів виданої Архівним відділом адміністрації м.Нижнєвартовськ за №К-939 від 19.10.2013 року; у малому автотранспортному державному підприємстві «Рось» у період з 09.01.1991 року по 03.03.1994 року згідно архівної довідки про підтвердження доходів виданої Архівним відділом адміністрації м.Нижнєвартовськ за №К-72 від 07.02.2013 року, а також дорахувати, виплатити ОСОБА_3 недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. Визнано неправомірними дії Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6. Зобов'язано Надвірнянське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зняти обмеження коефіцієнтів 5,6 із заробітної плати за період з 01.03.1989 року по 28.02.1994 року при обчисленні ОСОБА_2 пенсії та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.05.2016 року з врахуванням повного заробітку, а також дорахувати, виплатити недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_2 є пенсіонером і перебуває на обліку в Надвірнянському ОУПФУ, де з 08.01.2013 року отримує пенсію по віку.
З 11.04.1990 року по 08.01.1991 року він працював на посаді машиніста тракторного крану 6-го розряду у Нижнєвартовському управлінні бурових робіт в/о «Нижнєвартовськнафтогаз».
З 09.01.1991 року по 03.03.1994 року він працював на посаді машиніста тракторного крану 6-го розряду у Малому автотранспортному державному підприємстві «Рось».
Вказане підприємство знаходилося на території м. Нижнєвартовськ Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу - Югра (Росія), яка згідно Постанови Кабінету Міністрів СССР від 10.10.1967 року №1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» віднесена до місцевостей прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Весь стаж роботи позивача на вищевказаному підприємстві підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення та записом про місцезнаходження підприємств, на яких він виконував роботи.
Листом Надвірнянського ОУПФУ від 01.12.2016 року №346/К-15 позивачу відмовлено в пільговому обчисленні стажу на підприємствах, що знаходились в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, а також повідомлено про застосування обмеження коефіцієнтів заробітної плати в розмірі - 5,6 при обчисленні йому пенсії.
Суд першої інстанції задовольнив частково позовну вимоги з тих підстав, що рішення відповідача суперечить нормам чинного законодавства та прийнято відповідачем неправомірно.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, - фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці».
Частиною 1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав - учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Для визначення права на пенсію громадянам держав учасників Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь - якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
Згідно із Положенням про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03.08.1972р., Законом СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» від 15.05.1990р. особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсій враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта.
Згідно з п. 2 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5, 6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Отже, на час отримання позивачем заробітної плати період з 11.04.1990р. по 08.01.1991р. та з 09.01.1991р. по 03.03.1994р. обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, так як були встановлені лише 13.07.1998 року Постановою КМУ №1064 «Про встановлення максимальної величини, фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів».
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2017 року у адміністративній справі №348/2381/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс
Повний текст ухвали складено 28.03.2017р.
