Справа № 525/1385/16-ц
Провадження №2/525/107/2017
У Х В А Л А
04.04.2017 року сел. ОСОБА_1
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Хоролець В.В., при секретарі Пилипенко П.І., розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, що надійшла до суду 04.04.2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_4 районної ради Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом, -
в с т а н о в и в:
В провадженні Великобагачанського районного суду Полтавської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_4 районної ради Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом. Цивільне провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 19.01.2017 року.
30.03.2017 року у справі було проведено судове засідання, в ході якого було виконано положення ст.ст. 176,179,185 ЦПК України і ухвалою суду в порядку ч.2 ст.35 ЦПК України до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору залучено Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Полтавської області; судовий розгляд в порядку ст.191 ЦПК України у зв’язку з вищевикладеним, відкладено на 10 год. 30 хв. 13.04.2017 року.
04.04.2017 року до суду одним із позивачів у справі ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, зі змісту якої вбачається, що спірна земельна ділянка розташована за межами населеного пункту на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, розпорядження землями державної власності за межами населених пунктів здійснює Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області; як стало відомо позивачам в судовому засіданні 30.03.2017 року з пояснень представника ОСОБА_4 районної ради, що ГУДГК у Полтавській області певним особам видані дозволи у формі наказів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок земель с/г призначення орієнтовною площею по 2 га для ведення особистого селянського господарства у власність в межах земельної ділянки, право постійного користування якою є предметом розгляду цивільної справи №525/1385/16-ц; також ОСОБА_2 посилається на те, що при отриманні інформації з Публічної кадастрової карти України на відповідному інтернетресурсі виявлено, що на спірній земельній ділянці вже зареєстровано чотири земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Вказує, що певні повноваження щодо даної земельної ділянки має також і Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі, зокрема, щодо надання висновків про розгляд проектів відведення земельних ділянок (погодження). Посилаючись на вищевикладені обставини, положення статей 151-154 ЦПК України та на те, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду, призведе до виникнення порушень чинного законодавства, яке регламентує порядок переходу права постійного користування земельними ділянками та надання земель у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства, оскільки викладені у позовній заяві факти свідчать про те, що право постійного користування спірною земельною ділянкою не припинене, первинне рішення ОСОБА_4 районної ради про її надання у постійне користування земельної ділянки не скасоване, фермерське господарство «С.Г.М.», для створення якого ця земельна ділянка надавалася, діюче та не припинене у встановленому законом порядку, користується цією земельною ділянкою, тобто, спірна земельна ділянка не є вільною від обтяжень та не може бути надана без порушень законодавства будь-кому у власність чи в користування, позивач ОСОБА_2 просив забезпечити позов шляхом накладення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області на видачу будь-яких наказів, дозволів, розпоряджень, рішень тощо, які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року та шляхом накладення заборони Відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (як вказано у заяві про забезпечення позову) на направлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території району, до відповідних відділів Держземагенства України на місцях для надання висновків про розгляд таких проектів (погодження), які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року (а.с.а.с.135-137).
Після надходження заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову 04.04.2017 року, суд виконав імперативну вимогу ч.1 ст.153 ЦПК України, яка вказує про те, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі; тому, судовий розгляд заяви позивача ОСОБА_2 від 04.04.2017 року про забезпечення позову був призначений та проведений за правилами ч.1 ст.153 ЦПК України у день надходження заяви, що також узгоджується з положеннями п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що питання про забезпечення позову суд вирішує в судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Суд, розглянувши в порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заяву позивача ОСОБА_2 від 04.04.2017 року про забезпечення позову, вивчивши зміст позовної заяви позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_6, яка перебуває на розгляді в суді, а також дослідивши матеріали справи в межах розгляду заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову, приходить до висновку, що в даний час заява позивача ОСОБА_2 від 04.04.2017 року в цивільній справі №525/1385/16-ц про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
У відповідності до ч. 3 ст.151 ЦПК України “забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду”.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України).
Стаття 152 ЦПК України визначає види забезпечення позову.
При вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову суд враховує юридичну природу такого інституту цивільного процесуального кодексу як забезпечення позову про те, що заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідально до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За загальним правилом, одними із видів забезпечення позову, який визначений в пункті 2 ч.1 ст.152 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії. При цьому, відповідно до ч.2 цієї статті, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
З позовної заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_2, по якій судом відкрито цивільне провадження 19.01.2017 року і яка перебуває на розгляді Великобагачанського районного суду Полтавської області (а.с.а.с.39-43,46,140-144) вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_2 стосуються визнання за кожним з них в порядку спадкування за законом, права постійного користування (по одній другій частині за кожним) щодо земельної ділянки площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, наданої гр-ну ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні їх батька ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року.
Як вбачається зі змісту обґрунтування заяви позивача ОСОБА_2, спірна земельна ділянка (площею 49,1 га), яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області фактично використовується ФГ «С.Г.М.», яке є діючим господарством і дане господарство здійснює обробіток даної земельної ділянки. Тобто, вищевказана спірна земельна ділянка, яка була надана ОСОБА_5 для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні батька позивачів у справі ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року (а.с.а.с.12,13,14,15-18,19,30) в даний час використовується для обробітку за своїм цільовим призначенням, які вказане у відповідних документах. Це також підтверджується і листом Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області №02-10/111 від 29.03.2017 року в сукупності даних також і про те, що по формі 6-зем (як вказує Рокитянська сільська рада) дана земельна ділянка рахувалася як земля селянсько(фермерських)господарств, земельну ділянку фактично використовує (обробляє) ФГ «С.Г.М.», єдиний податок за дану земельну ділянку в сільську раду поступає (а.с.116). Отже, в своїй сукупності, в даний час ФГ «С.Г.М.», засновники якого, зокрема, є позивачі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_2, не має будь-яких перешкод у користуванні вищевказаною земельною ділянкою для цілей та завдань відповідного фермерського господарства.
Як вбачається з обґрунтування заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову та доданих до неї викопіювань, згідно даних Публічної кадастрової карти України вбачається, що на спірній земельній ділянці вже зареєстровано чотири земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.а.с.136,138-139).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (зі змінами), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки – це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Також, кадастрова карта (план) – це є графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (із змінами), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно положень ч.4 ст.122 ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, зокрема, в межах території Полтавської області, здійснює Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області. Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, що затверджене наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 та реалізує покладені на нього повноваження згідно ч.4 ст.122 ЗК України по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у відповідності до вимог Земельного кодексу України, які знаходяться за межами населених пунктів.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_7 Європи №R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_7 11.03.1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз досліджених матеріалів справи в частині розгляду заяви про забезпечення позову вказує на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості та дані про прийняті рішення суб’єктом владних повноважень в частині розпорядження земельною ділянкою державної власності - Головним управлінням ДГК у Полтавській області та/або відділом ДГК у ОСОБА_4 районі щодо спірної земельної ділянки площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, які б перешкоджали в даний час ФГ «С.Г.М.», засновниками якого є, зокрема, позивачі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_2, вільно використовувати спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, так і ті, які б стали перешкодою для розгляду по суті заявлених позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_2, враховуючи те, що звернення до суду з вищевказаним немайновим позовом позивачів про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом є процесуальним правом ОСОБА_6 та ОСОБА_2, яке вони реалізували у спосіб, передбачений ЦПК України, подавши до суду належно оформлену позовну заяву. Тобто, по своїй суті, ті обставини, на які посилається позивач у справі ОСОБА_2 у заяві про забезпечення позову, не стосуються реалізації законного права сторони позивачів звертатися до суду з відповідними позовними вимогами, які в даний час є предметом розгляду справи позовного провадження.
З урахуванням викладеного, а також доводів заяви про забезпечення позову щодо виділення ГУ ДГК у Полтавській області певним (невідомим) особам на спірній земельній ділянці ділянок для відповідних цілей, суд вважає, що у разі прийняття відповідним державним органом рішень або вчинення дій (реалізації певних дискреційних повноважень), які стосуються позивачів у справі з приводу спірної земельної ділянки площею 49,1 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, ці особи не позбавлені можливості у відповідному процесуальному порядку звернутися до суду, що випливає з Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2000 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням ВАС щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.143 Конституції України, пп. «а-г» ст.12 ЗК України, п.1 ч.1 ст.17 КАС України, а також з правової позиції Верховного Суду України від 13.07.2016 року у справі №813/3482/14.
Натомість, враховуючи вищевикладені обставини, відсутність даних про прийняті рішення уповноваженого державного органу виконавчої влади щодо спірної земельної ділянки чи її частини, вжиття заходів забезпечення позову в даній цивільній справі з підстав, які вказані і обґрунтовані в заяві про забезпечення позову, з урахуванням предмету спору цієї цивільної справи та того, що перешкод у фактичному користуванні спірною земельною ділянкою стороні позивача не вбачається, може призвести до втручання суду цивільною юрисдикції в дискреційні повноваження певних суб’єктів владних повноважень, що входить до компетенції відповідного адміністративного суду, а не суду цивільною юрисдикції.
Посилання позивача у заяві про забезпечення позову від 04.04.2017 року на усні пояснення в судовому засіданні 30.03.2017 року представника відповідача ОСОБА_4 районної ради Полтавської області щодо видачі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області певним (невідомим) фізичним особам дозволів у формі наказів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на спірній земельній ділянці, не підтверджені належними доказами і, по суті, стосуються оспорювання певних рішень і дій певного суб’єкта владних повноважень – Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, що може бути предметом оскарження за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.151-153,209,210,293 ЦПК України, роз’ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд, -
у х в а л и в:
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 від 04.04.2017 року про забезпечення позову в цивільній справі №525/1385/16-ц за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Рокитянської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та ОСОБА_4 районної ради Полтавської області, залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області та Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_4 районі Полтавської області про визнання права постійного користування майном (земельною ділянкою) в порядку спадкування за законом шляхом накладення заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області на видачу будь-яких наказів, дозволів, розпоряджень, рішень тощо, які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року та шляхом накладення заборони Відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (як вказано у заяві про забезпечення позову) на направлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, розташованих на території району, до відповідних відділів Держземагенства України на місцях для надання висновків про розгляд таких проектів (погодження), які стосуються земельної ділянки (або її частини) площею 49,1 га, яка розташована на території Рокитянської сільської ради Великобагачанського району, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства рішенням 12 сесії 22 скликання ОСОБА_4 районної ради народних депутатів від 18.03.1997 року, яка на підставі державного акту на право постійного користування землею серія І-ПЛ №012605, виданого ОСОБА_4 районною радою народних депутатів 03.09.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №39, перебувала в постійному користуванні ОСОБА_5, померлого 25.11.2008 року - відмовити.
Копію даної ухвали направити позивачам у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_6
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Великобагачанського
районного суду ОСОБА_8
