АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 761/32696/13-ц Головуючий у 1-й інстанції - Гриньковська Н.Ю.
№ апеляційного провадження 22-ц/796/5539/2017 Доповідач - Рубан С.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 червня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Дука В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» Венської ОксаниОлександрівнина заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,-
В С Т А Н О В И Л А :
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування- задоволено.
Визнано майнові права за ОСОБА_3 на об'єкт інвестування - на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 в «Житлово - громадському комплексі по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секціонний будинок».
Визнано майнові права за ОСОБА_3 на об'єкт інвестування - місце паркінга у другій черзі будівництва блок «В» комплекса по АДРЕСА_1 на другому поверсі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 3441,00 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 лютого 2017 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» про перегляд вищевказаного рішення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» Венська Оксана Олександрівнаподала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач та його представник заперечили проти апеляційної скарги.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати майнові права на 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 в «Житлово - громадському комплексі по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секціонний будинок» та місце паркінга у другій черзі будівництва блок «В» комплекса по АДРЕСА_1 на другому поверсі.
Посилається на те, що 21.07.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_4 було укладено договір №1594/322-64(р) про спільну діяльність по дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку та низку додаткових угод до нього. Відповідно до умов укладеного договору, ОСОБА_4 зобов'язався в якості внеску у спільну діяльність по дольовій участі у будівництві, внести грошовий внесок у розмірі в еквіваленті 179411,16 доларів США в національній валюті України по курсу НБУ, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався завершити будівництво багатоквартирного будинку відповідно до проекту та вимог ДБН та передати ОСОБА_4 в натурі 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4 секційний будинок) та паркінг НОМЕР_1 у другій черзі будівництва, блок «В» на другому поверсі, який знаходиться у вказаному комплексі. Строк закінчення будівництва та введення об'єкта будівництва в експлуатацію згідно з умовами договору, було встановлено четвертий квартал 2009 року. Позивач вказує, що ОСОБА_4, свої зобов'язання за договором по сплаті пайових внесків виконав в повному обсязі. Крім цього, зазначає, що 29.08.2013 року між відповідачем та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду про розірвання договору №1594/322-64(р) від 21.07.2003 року про спільну діяльність по дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, згідно умов якої ОСОБА_4 передав раніше внесений пай по договору у розмірі 179411,16 доларів США в якості пая по договору №0326/322-405 від 02.09.2013 року та всі права на оформлення права власності на 4-х кімнатну квартиру № 51 на 9-му поверсі на нього - ОСОБА_3 Позивач зазначає, що 02.09.2013 року між ним та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір 0326/322-405 пайової участі у будівництві, згідно якого 179411,16 доларів США зараховано в якості першого внеску по договору на підставі додаткової угоди від 29.08.2013 року до договору №1594/322-64(р) від 21.07.2003 року
До узгодженої сторонами дати, відповідачем будинок в експлуатацію не введено, що в свою чергу порушує права позивача, як інвестора за договором, в частині передачі у власність зазначеної квартири та місця паркінгу, позбавляє його права вільного використання та розпорядження своїм майном.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступного.
Судом встановлено, що21.07.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_4 було укладено договір №1594/322-64(р) про спільну діяльність по дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, відповідно до умов п.3.1. якого ОСОБА_4 зобов'язався в якості внеску у спільну діяльність по дольовій участі у будівництві внести грошовий внесок у розмірі в еквіваленті 182661,00 доларів США в національній валюті України по курсу НБУ на момент оплати поетапно у строк до 10.03.2005 року. (а.с.7-9).
Відповідно до п.п.3.2.-3.4. договору про спільну діяльність, відповідач зобов'язався завершити будівництво багатоквартирного будинку, відповідно до проекту та вимог ДБН та передати пайщику в натурі 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_2, проектною площею 164,56 кв.м. у строк - І квартал 2005 року.
Згідно умов додаткової угоди №1 від 15.04.2004 року до договору про спільну діяльність, сторони доповнили п.3.2. договору про спільну діяльність, в частині встановлення зобов'язання відповідача, надати пайщику одне місце паркінгу у другій черзі будівництва комплексу по АДРЕСА_1 вартістю, що діє на момент продажу, але не більше ніж 15000,00 доларів США (а.с.10).
Додатковою угодою №2 від 20.04.2005 року до договору про спільну діяльність, сторони доповнили п.3.2. договору про спільну діяльність та встановили, що відповідач надає пайщику одне місце паркінгу у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 у строк - ІVквартал 2007 року (а.с.11).
Згідно з положеннями додаткової угоди №3 від 17.03.2009 року до договору про спільну діяльність, сторони узгодили зміну п.3.1. договору про спільну діяльність в частині зміни розміру внеску за договором, сума якого на дату укладення договору складає еквівалент 179403,50 доларів США в гривні по офіційному курсу НБУ на момент сплати; зміну п.3.2. договору про спільну діяльність в частині зміни будівельного номеру квартири з № 45 на № 51, проектної площі квартири з 164,56 на 162,50 кв.м.; а також п.3.4. договору про спільну діяльність в частині строку закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію - 4 квартал 2009 року. (а.с.12).
Відповідно до додаткової угоди №4 від 05.04.2012 року до договору про спільну діяльність сторонами було узгоджено зміни п.3.2. договору про спільну діяльність, а саме, сторони змінили положення п.3.2. договору про спільну діяльність в частині зміни проектної площі квартири з 162,50 кв.м. на 175,30 кв.м. (а.с.13).
Додатковою угодою №5 від 06.04.2012року до договору про спільну діяльність, сторони внесли зміни до п.1.1. договору про спільну діяльність та встановили назву об'єкту будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві, а саме: «Житлово - громадський комплекс по АДРЕСА_1 в Шевченківському районі (1 черга будівництва, 4 секційний будинок)» (а.с.15).
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 зобов'язання за договором про спільну діяльність по сплаті пайових внесків виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій про сплату пайових внесків (а.с.23-27).
В подальшому, згідно додаткової угоди від 29.08.2013 року до договору про спільну діяльність, сторони дійшли згоди про розірвання договору про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку №1594/322-64(р) від 21.07.2003 року та встановили, що раніше внесений пай за договором про спільну діяльність в розмірі еквівалентному 179411,16 доларів США, передається в якості паю ОСОБА_3 (а.с.14), проти чого не заперечував ОСОБА_4
Судом встановлено, що 02.09.2013 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_3 було укладено договір №0326/322-405 пайової участі у будівництві, відповідно до п.1.1. якого, учасники даного договору зобов'язалися спільно діяти для досягнення загальної мети, а саме: отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництво та введення в експлуатацію житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_1 в Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4 секційний будинок) (а.с.16-22).
03.09.2013 року на виконання умов додаткової угоди від 29.08.2013 року до договору про спільну діяльність, між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_4 та позивачем було складено та підписано акт прийому-передачі документів, а саме: договору про спільну діяльність №1594/322-64(р) від 21.07.2003 року з додатковими угодами до нього; технічного паспорту Київського БТІ на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого станом на 31.08.2011 року (інвентаризаційна справа №44237); квитанції до приходно-касових ордерів в кількості 15 шт. на суму 954856,60 грн. (а.с.28).
Відповідно до положень п.3.1. договору пайової участі, пай в загальній сумі в еквіваленті 179411,16 доларів США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент зарахування враховується в якості пайового внеску за даним договором на підставі додаткової угоди від 29.08.2013року до договору про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку №1594/322-64(р) від 21.07.2003 року, укладеного Фірмою з ОСОБА_4
Згідно п.3.6.1. договору пайової участі, пайщику по завершенню будівництва об'єкту із створеної учасниками спільної дольовоївласності, виділяється його доля в натурі у вигляді 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 на 9-му поверсі, загальною площею 175,3кв.м., а також одне місце паркінга в даному об'єкті №16 та одне місце паркинга у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 на другому поверсі.
Судом встановлено, що відповідач умови договору пайової участі в частині строків завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію належним чином не виконує. Доказів, які б свідчили про належне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, під час розгляду справи суду надано не було.
Відповідно до положень ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З правовідносин, які склалися між сторонами, суд дійшов вірного висновку, що правовідносини регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».
Відповідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 №1560-XII, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.
Згідно до ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь - яке майно, а також майнові права.
Відповідно до ст.190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов'язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
Згідно ч. 2 ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна), як це встановлено ч.3 ст.331 ЦК України, особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
За положеннями п.2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13.04.2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до листа Міністерства юстиції України №19-50-2309 від 22.06.2007 року квартира є об'єктом інвестування в об'єкті будівництва, який після завершення будівництва стає окремим майном. До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна (квартири) та прийняття його до експлуатації інвестору належать майнові права.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов правильного висновку, що до завершення будівництва об'єкту нерухомості, а саме: 4-кімнатної квартири АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4- секційний будинок), а також місця паркінгу у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 на другому поверсі і введення їх в експлуатацію, позивачу, як інвестору, належать майнові права на цей об'єкт.
Оскільки відповідачем не виконуються належним чином взяті на себе зобов'язання, а також, враховуючи, що будинок АДРЕСА_1 не введено в експлуатацію суд дійшов обгрунтованого висновку про визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об'єкти.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги про те, що вказанийспір не підвідомчий судам загальної юрисдикції і повинен розглядатися господарським судом, так як ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 липня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», колегія суддів не приймаєдо уваги.
Посилаючись на порушення Господарським судом Автономної Республіки Крим 16 липня 2012 року провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», заявник відповідно до приписів статей 58-59 ЦПК України копії відповідного рішення суду не надав, незважаючи на те, що вказана обставина може бути підтвердженою лише шляхом надання суду належним чином засвідченої копії такої постанови.
Крім того, в постанові Господарського суду Київської області від 04 серпня 2016 року про визнання банкрутом боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД», якою і було призначено ліквідатором Венську Оксану Олександрівну, відомості щодо порушеної щодо боржника в 2012 році справи про банкрутство не зазначені, процедура визнання його банкрутом та початок ліквідації провадилися в загальному порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» не було обізнане про наявність вказаної справи в проваджені суду, оскільки не отримувало повісток про виклик до суду чи будь-яких процесуальних документів від Шевченківського районного суду м. Києва, та, як наслідок, обмеження його в можливості реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, права заперечувати проти позовних вимог та надавати докази на підтвердження своїх заперечень, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про дату та час судового розгляду, шляхом завчасного направлення повісток за юридичною адресою Товариства, які за цією адресою відповідачем отримувалися, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення.
Доводи апеляційної скарги, що судом не в повному обсязі встановлено та з'ясовано обставини спірних правовідносин за Договорами про пайову участь спростовуються матеріалами справи.
Судом вірно встановлено, що 21 липня 2003 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_4 було укладено договір №1594/322-64(р) про спільну діяльність по дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку, відповідно до умов п.3.1. якого ОСОБА_4 зобов'язався в якості внеску у спільну діяльність по дольовій участі у будівництві внести грошовий внесок у розмірі в еквіваленті 182661,00 доларів США в національній валюті України по курсу НБУ на момент оплати поетапно у строк до 10 березня 2005 року.
Відповідно до п.п.3.2,-3.4. договору про спільну діяльність, відповідач зобов'язався завершити будівництво багатоквартирного будинку, відповідно до проекту та вимог ДБН та передати пайщику в натурі 4-х кімнатну квартиру буд. АДРЕСА_2, проектною площею 164,56 кв.м у строк - І квартал 2005 року.
Згідно умов додаткової угоди №1 від 15 квітня 2004 року до договору про спільну діяльність, сторони доповнили п.3.2. договору про спільну діяльність, в частині встановлення зобов'язання відповідача, надати пайщику одне місце паркінгу у другій черзі будівництва комплексу по вул.. Б. Хмельницького, 58 вартістю, що діє на момент продажу, але не більше ніж 15000,00 доларів США.
Додатковою угодою №2 від 20 квітня 2005 року до договору про спільну діяльність, сторони доповнили п.3.2. договору про спільну діяльність та встановили, що відповідач надає пайщику одне місце паркінгу у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 на другому поверсі у строк - IV квартал 2007 року.
Згідно з положеннями додаткової угоди №3 від 17 березня 2009 року до договору про спільну діяльність, сторони узгодили зміну п.3.1. договору про спільну діяльність в частині зміни розміру внеску за договором, сума якого на дату укладення договору складає еквівалент 179403,50 доларів США в гривні по офіційному курсу НБУ на момент сплати; зміну п.3.2. договору про спільну діяльність в частині зміни будівельного номеру квартири з № 45 на № 51, проектної площі квартири з 164,56 на 162,50 кв.м; а також п.3.4. договору про спільну діяльність в частині строку закінчення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію - 4 квартал 2009 року.
Відповідно до додаткової угоди №4 від 05 квітня 2012 року до договору про спільну діяльність сторонами було узгоджено зміни п.3.2. договору про спільну діяльність, а саме, сторони змінили положення п.3.2. договору про спільну діяльність в частині зміни проектної площі квартири з 162,50 кв.м. на 175.30 кв.м.
Додатковою угодою №5 від 06 квітня 2012 року до договору про спільну діяльність, сторони внесли зміни до п. 1.1. договору про спільну діяльність та встановили назву об'єкту будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3, а саме: «Житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 ( 1 черга будівництва, 4 секційний будинок)».
ОСОБА_4 зобов'язання за договором про спільну діяльність по сплаті пайових внесків виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій про сплату пайових внесків, які наявні в матеріалах справи.
Згідно додаткової угоди від 29 серпня 2013 року до договору про спільну діяльність, сторони дійшли згоди про розірвання договору про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку №1594/322-64(р) від 21 липня 2003 року та встановили, що раніше внесений пай за договором про спільну діяльність в розмірі еквівалентному 179411,16 доларів США, передається в якості паю ОСОБА_3
Після передачі паю позивачу, 02 вересня 2013 року між ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_3 було укладено договір №0326/322-405 пайової участі у будівництві, відповідно до п.1.1. якого, учасники даного договору зобов'язалися спільно діяти для досягнення загальної мети, а саме: отримання правовстановлюючих документів, проектування, будівництво та введення в експлуатацію житлово-громадського комплексу по вул.. Б.Хмельницького, 58 в Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4 секційний будинок).
03 вересня 2013 року на виконання умов додаткової угоди від 29 серпня 2013 року до договору про спільну діяльність, між ОСОБА_5, яка діяла в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було складено та підписано акт прийому-передачі документів, а саме: договору про спільну діяльність №1 594/322-64(р) від 21 липня 2003 року з додатковими угодами до нього; технічного паспорту Київського БТІ на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого станом на 31 серпня 2011 року (інвентаризаційна справа №44237); квитанції до приходно-касових ордерів в кількості 15 шт. на суму 954856,60 грн.
Відповідно до положень п.3.1. договору пайової участі, пай в загальній сумі в еквіваленті 179411,16 доларів США, в гривнях за офіційним курсом НБУ на момент зарахування враховується в якості пайового внеску за даним договором на підставі додаткової угоди від 29 серпня 2013 року до договору про спільну діяльність по дольовій участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку №1 594/322-64(р) від 21 липня 2003 року, укладеного Відповідачем з ОСОБА_4
Згідно з п.3.6.1. договору пайової участі, пайщику по завершенню будівництва об'єкту із створеної учасниками спільної дольової власності, виділяється його доля в натурі у вигляді 4-х кімнатної квартири № 51 на 9-му поверсі, загальною площею 175,3кв.м., а також одне місце паркинга в даному об'єкті № 16 та одне місце паркінга у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 на другому поверсі.
Згідно довідки ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» від 14.02.2014 року, виданої ОСОБА_3, відповідно до договору №0326/322-405 від 02 вересня 2013 року пайової участі у будівництві за 4-х кімнатну квартиру № 51, на 9-му поверсі, загальною площею 175,3 кв.м, житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4 секційний будинок), а також, два місця паркінга в даному об'єкті № 16 і №15, одне місце паркінг у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 на другому поверсі, була проведена повна оплата пайового внеску в розмірі еквівалентному 179 411,16 дол. США, що становить 954 856,50 грн. Крім того, зазначено, що ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» фінансових претензій до пайщика не має і не заперечує з приводу виділення майнового права по вищевказаному об'єкту (а.с.83).
За змістом ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
За загальним правилом, встановленим статтею 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Враховуючи, що за змістом статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Аналогічна позиція викладена в правових висновках Верховного Суду України, наведених в постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15 та в постанові від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16.
ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання сторони за договором №0326/322-405 пайової участі у будівництві в повному обсязі, сплатив пайові внески та додаткові внески у визначених договорами сумах, у зв'язку з чим, за умовами договору, набув майнових прав щодо «долі пайщика», зокрема, права на отримання в подальшому у власність 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 на 9 поверсі, загальною площею 175,3 кв.м, а також одне місце паркінга в даному об'єкті № 16 і одне місце паркінг у другій черзі будівництва блок «В» комплексу по АДРЕСА_1 НОМЕР_1 на другому поверсі з оздобленням відповідно до паспорту оздоблення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД», в якості свого вкладу за договором пайової участі у будівництві, прийняло на себе зобов'язання завершити будівництво вищевказаного будинку, з подальшим виділенням пайщику його долі в натурі.
Крім того, на відповідача було покладено зобов'язання щодо документального оформлення прав пайщика на «долю пайщика», якою є профінансована квартира, та місця паркінгу та видачу інших підтверджуючих документів, що вбачається з сукупного аналізу положень пунктів договору пайової участі в будівництві № 0326/322-405. Факт передачі пайщику його долі повинен документуватися відповідним актом передачі, який посвідчуватиме виконання відповідачами своїх зобов'язань за договором.
Вказаним договором також встановлювалися строки виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доводи апеляційної скарги про те, що на час подання позовної заяви, а саме 05.12.2013 року відповідач не порушив жодного права позивача, оскільки відповідно до п.1.2 договору про пайову участь у будівництві визначено та узгоджено сторонами, що строком виконання зобов'язань припадає на дату 30.06.2014 року, а тому не було підстав ОСОБА_3 щодо звернення до суду за захистом порушених нібито його прав, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.
Позивач та його представник в судовому засіданні в апеляційному суді м. Києва пояснили, що будівництво об'єкту по АДРЕСА_1, в м. Києві ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» припинила наприкінці 2012 року. Фактично будівництво було закінчене за ініціативою інвесторів зазначеного будинку за їх особисті кошти.
На час розгляду справи на спірний об'єкт будівництва Державною архітектурно - будівельною інспекцією України видано сертифікат відповідності закінченого будівництвом об'єкта: Будівництво житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва ( І черга будівництва,4-секційний будинок) (а.с.82).
Також, судом встановлено, що ОСОБА_3 оформив право власності на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 16.04.2015 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності на машиномісце (оригінали оглянуто в апеляційному суді).
Крім того, в судовому засіданні в апеляційному суді встановлено та підтверджується доказами долученими апеляційним судом, що додаткові платежі, які зазначені в акті приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс, акті - переліку об'єктів цивільних прав та видатків на будівництво житлового комплексу на АДРЕСА_1, акті - переліку будівельних робіт оплачені за рахунок власних додаткових коштів мешканців, в тому числі позивача, у зв'язку з невиконанням ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» своїх зобов'язань, оскільки наприкінці 2012 року відповідач припинив виконувати свої зобов'язання по будівництву житлового будинку.
У 2012 році позивачем додатково сплачено 20 000 дол. США за добудування будинку, тобто понад необхідну суму за договором у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. У 2014 році позивач доплатив 7 000 дол. США для завершення будівництва будинку у зв'язку з тим, що відповідач продовжував не виконувати свої зобов'язання за договором.
Незважаючи на те, що ні позивач, ні інші інвестори спірного об'єкта по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва не висувають будь-яких претензій до ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», який повністю отримав від інвесторів кошти на будівництво, яке не закінчив, і крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року відповідач ні до чого не зобов'язаний, між тим, він оскаржив вказане рішення суду.
При цьому представники відповідача у першому судовому засіданні в апеляційному суді не змогли пояснити суду, яку мету переслідує відповідач, звернувшись до апеляційного суду в лютому 2017 року, вимагаючи скасування зазначеного судового рішення, яким визнано майнове право на об'єкт інвестування за позивачем ОСОБА_3
Крім того, колегія суддів зазначає.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним із основних принципів, на необхідності дотримання якого наголошує суд Європейського суду з прав людини, є принцип верховенства права, до фундаментальних аспектів якого відноситься принцип юридичної визначеності, який включає в себе принцип остаточності рішень суду.
В національному законодавстві даний принцип закріплений в ст. 129 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» було наголошено, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
У справі «Науменко проти України» Європейський суд з прав людини також наголошував, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Правова певність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто, принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Скасування такого рішення призводить до порушення принципу юридичної певності і "права на суд" відповідно до ст. 6 параграф 1 Конвенції.
У справі «Желтяков проти України» судом було зазначено, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини також наголошував, що суд повинен з'ясувати, чи вимагає ситуація грубого втручання у остаточне рішення суду, зокрема, якщо було допущено серйозне порушення процесуальних норм або висновки суду були завідомо неправильними.
В даному випадку, скаржникзвернувся до суду з апеляційною скаргою на остаточне судове рішення, ухвалене близько чотирьох років тому.
При цьому, в апеляційній скарзі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» Венської Оксани Олександрівни не зазначено жодних об'єктивних обставин, які б свідчили про допущені судом першої інстанції серйозні порушення процесуальних норм в ході розгляду справи, або що висновки суду, покладені в основу рішення, є завідомо неправильними.
За таких обставин, виходячи з принципу верховенства права, фундаментальним аспектом якого є принцип юридичної визначеності, які передбачають повагу до принципу остаточності рішень суду, враховуючи необґрунтованість, безпідставність і несуттєвий характер зазначених в апеляційній скарзі доводів, колегія суддів приходить до висновку, що такі доводи не можуть слугувати підставою для скасування остаточного та обов'язкового судового рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.
Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» Венської ОксаниОлександрівни- відхилити.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий Судді
