Справа № 127/8247/17
Провадження 2-а/127/473/17
П ОС Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06.07.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування п. 3 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради №913 від 31.08.2012року, суд -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Вінницької міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування п. 3 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради №913 від 31.08.2012 року. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1. Рішенням Вінницької міської ради №913 від 31.08.2012 року було затверджено межі та площу проїзду загального користування до житлового будинку ОСОБА_3 та створено проїзд загального користування площею 120 кв.м зі сторони вул. Ф. Мерінга за рахунок земель територіальної громади м. Вінниці. На думку позивача, вказане рішення є незаконним та підлягає скасування, оскільки Генеральним планом міста Вінниці та планом зонування створення та існування проїзду не передбачено. В той же час, спірна земельна ділянка розташована в санітарній зоні та знаходиться в Замостянському історичному ареалі, а тому в межах даної території забороняється створення проїзду загального користування. Крім того, позивач вважає, що відповідачем не було проведено громадських слухань щодо врахування громадських інтересів, як передбачає Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні , затверджений постановою КМУ від 25.05.2011 № 555. Враховуючи наведене, позивач просить визнати протиправним та скасувати п. 3 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради №913 від 31.08.2012 року про затвердження обґрунтування меж та площі проїзду загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1, та створення проїзду загального користування площею 120 кв.м. зі сторони вул. Ф. Мерінга за рахунок земель територіальної громади м. Вінниці.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та з урахуванням додаткових пояснень просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, на підставі поданих заперечень просили в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача Вінницької міської ради заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності,суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що пунктом 3 додатком №3 до рішенням Вінницької міської ради 23 сесії 6 скликання № 913 від 31.08.2012 р., затверджено обгрунтування меж та площі проїзду загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1 та створено проїзд загального користування площею 120 кв. м зі сторони вул. Ф. Мерінга за рахунок земель територіальної громади м. Вінниці.
З матеріалів справи вбачається, що замовником обґрунтування меж та площі проїзду по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 За результатами розгляду звернення гр. ОСОБА_3 Управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області вважало за доцільне влаштувати під'їзд до житлового будинку по АДРЕСА_1 з переулку Франца Мерінга у відповідності до п 3.22. ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»
Згідно даного пункту, у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На односмугових проїздах передбачаються роз'їзди.
Досліджуючи правомірність дій та обґрунтованість прийняття п.3 додатку №3 до рішення Вінницької міської ради № 913 від 31.08.2012 р., суд звертає увагу наступному.
За приписами ст. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи містобудування", до компетенції органів місцевого самоврядування у сфері містобудування на їх території належить право затвердження місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; внесення змін у зазначені документи за поданням спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури відповідно законодавства.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.
Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна міська рада.
Відповідно до п. 1.1 Державних будівельних норм України системи містобудівної документації, склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження Генеральних планів міських населених пунктів ДБН Б 1-3-97, затверджених наказом Держбуду України від 25 вересня 1997 року № 164, чинних на момент винесення Вінницькою міською радою спірного рішення, генеральний план міста, селища є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціонального призначення будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського або загально селищного значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини, черговості освоєння території.
В той же час, Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (далі ДБН № 3602-92) поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.
Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.
Відповідно до витягу з ситуаційного плану, наданого Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради, проїзд загального користування, створений рішенням Вінницької міської ради № 913 від 31.08.2012 р. знаходиться на території з умовним позначенням Ж-1С: «Зона малоповерхової житлової забудови в межах санітарно-захисної зони» (а.с. 187)
Зазначене підтверджується викопіюванням з чергового плану міста з нанесеними обмеженнями на використання територій за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, суд встановив, що створення проїзду загального користування не було передбачено генеральним планом,планом зонування та ситуаційним планом, так як дана територія належить до санітарно-захисної зони.
Частина 2 статті 114 ЗК України зазначає, що у межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об'єктів, об'єктів соціальної інфраструктури та інших об'єктів, пов'язаних з постійним перебуванням людей.
Пункт 10.13 ДБН № 3602-92 визначає, що територія санітарно-захисної зони повинна бути упорядкована і озеленена. На межах санітарно-захисних зон розміром більше 100 м з боку сельбищної зони необхідно створювати смуги деревно-чагарникових насаджень завширшки не менше 30 м, при розмірах від 50 до 100 м - завширшки не менше 10 м.
Відтак, створення проїзду загального користування, не передбаченого генеральним планом міста на території санітарної захисної зони,є порушенням будівельним норм та вимог Земельного кодексу України .
Разом з тим, доводи позивача про непроведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів при створенні проїзду загального користування знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій підлягають громадським слуханням. Затвердження такої містобудівної документації, без проведення громадських слухань щодо обговорення її проектів - забороняється.
Отже, проекти містобудівної документації на місцевому рівні, а саме: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій до проведення громадських слухань мають бути розробленими.
Пункт 1.4 наказу «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 року №290 передбачає узгодження проекту містобудівної документації з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, в частині врегулювання питань щодо територій спільних інтересів.
Пунктом 4.9. наказу «Про затвердження Порядку розроблення містобудівної документації», затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 року №290, крім функцій, визначених у пункті 1.4 розділу I цього Порядку, замовник розроблення містобудівної документації з планування території на місцевому рівні: забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555 "Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні"(далі - постанова КМУ № 555).
Судовим розглядом встановлено, що замовником проїзду був ОСОБА_3 З урахуванням наведених норм, саме замовник забезпечує проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті містобудівної документації на місцевому рівні, в порядку затвердженому постановою КМУ від 25.05.2011 № 555.
Відповідно до п. 3 Порядку № 555 сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.
Згідно з п. 4 Порядку № 555 виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідачем не надано суду доказів дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні» від 25 травня 2011 р. № 555
Таким чином, оскільки в ході розгляду справи підтвердився факт створення проїзду без проведення громадських слухань, а також враховуючі ті обставини , що спірний проїзд створився в межах санітарно-захисної зони суд встановив, що Вінницька міська рада виносячи рішення щодо створення проїзду загального користування площею 120 кв. м зі сторони вул. Ф. Мерінга за рахунок земель територіальної громади м. Вінниці порушила вимоги містобудівної документації та державні санітарні норми.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що додаток №3 до рішенням Вінницької міської ради 23 сесії 6 скликання № 913 від 31.08.2012 р., яким затверджено обгрунтування меж та площі проїзду загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1 та створено проїзд загального користування площею 120 кв. м зі сторони вул. Ф. Мерінга за рахунок земель територіальної громади м. Вінниці. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, є незаконним, а значить підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. ст. 11, 69 КАС України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 даного Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 86 КАС України передбачає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням поданих учасниками по справі доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що не суперечать закону, тому вони підлягають задоволенню.
Питання про відшкодування судових витрат позивачем не ставилося.
На підставі викладеного, згідно ст.ст. 39, 114 ЗК України, ст.12 Закону України «Про основи містобудування», ст. ст. 17, 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», керуючись ст.ст.11,69,71,86,94,159,161-163 КАС України, суд -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати п. 3 Додатку 3 до рішення Вінницької міської ради №913 від 31.08.2012року про затвердження обґрунтування меж та площі проїзду загального користування до житлового будинку АДРЕСА_1, та створення проїзду загального користування площею 120 кв.м. зі сторони вул. Ф. Мерінга за рахунок земель територіальної громади м. Вінниці.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя :
