Головуючий суду 1 інстанції - Третяк О.Г.
Доповідач - Луганська В.М.
Справа № 409/647/17
Провадження № 22ц/782/480/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2017 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого Луганської В.М.,
суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
за участю секретаря: Козубської А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 червня 2017 року про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Дочірнього підприємства "Агропромислова компанія "УкрАгроСтар" до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
в с т а н о в и л а :
У березні 2017 року ДП АПК "УкрАгроСтар" звернулося до Білокуракинського районного суду Луганської області з позовною заявою про стягнення боргу з ОСОБА_2 у розмірі 295108, 07 грн.
01 червня 2017 року ДП АПК "УкрАгроСтар" звернулося до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на автомобіль RENAULT SANDERO 2016 року випуску реєстраційний номер авто НОМЕР_1, оскільки невжиття заходів забезпечення може зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою судді Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 червня 2017 року заяву ДП "АПК "УкрАгроСтар" про забезпечення позову задоволено. Суд наклав арешт на автомобіль RENAULT SANDERO 2016 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1.
Не погодившись з ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 червня 2017 року ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказана ухвала не відповідає вимогам процесуального законодавства, суд першої інстанції не врахував, що мотиви позивача викладені у заяві не підтверджено жодними доказами, не містить ухвала суду обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Апелянт просить ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 червня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ДП АПК "УкрАгроСтар"про забезпечення позову відмовити.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник ДП АПК "УкрАгроСтар" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання повідомлений у визначеному законом порядку.
Заслухавши осіб, які з'явилися, доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
У пунктах 1,4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до вимог ст. 210 ЦПК України ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна складатися з: вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у справі; предмета позовних вимог; описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою; мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.
Як убачається із матеріалів справи, судом під час винесення ухвали від 06 червня 2017 року вказані вимоги виконані не були.
Постановляючи ухвалу від 06 червня 2017 року, суд виходив з того, що невжиття заходів із забезпечення позовних вимог може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, так як боржник не приймає ніяких заходів, щодо погашення боргу.
Однак, при цьому ухвала суду не містить в собі будь-якого обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що забезпечення позову має бути здійснено саме у такий спосіб, на якому наполягав позивач. Не містить ухвала суду про забезпечення позову обґрунтування того, чому суд дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не зазначив доказів і не навів мотивів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справи.
В п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, зазначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суду у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Однак, судом першої інстанції у достатній мірі вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України не були враховані при вирішенні питання про забезпечення позову.
Як вбачається з відокремленого матеріалу, який було направлено судом першої інстанції на адресу апеляційного суду, 27 березня 2017 року позивач звернувся до суду із позовом по якому, ухвалою суду від 19 квітня 2017 року відкрито провадження у справі. Отже, з часу відкриття провадження справа слухається судом, що виключає винесення з цього часу будь-яких рішень по справі суддею одноособово.
Із заявою про забезпечення позову позивач звернувся 01 червня 2017 року, тобто після того як судом було відкрито провадження по справі. Однак ухвала від 06 червня 2017 року про забезпечення позову постановлена суддею одноособово, тобто поза межами судового засідання, що свідчить про порушення судом встановленого порядку для вирішення даного питання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Оскільки, у даному випадку судом першої інстанції порушено порядок вирішення питання про забезпечення позову, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 151, 303, 307, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 06 червня 2017 року скасувати, питання направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після її проголошення в касаційному порядку.
Головуючий
Судді:
