УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 серпня 2017 р.
Справа № 816/439/17
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 816/439/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИЛА:
29 березня 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (далі по тексту - відповідач) про скасування постанови від 07.03.2017 № 16-01-268/193-132 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 3 200,00 грн.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. було задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 07.03.2017 № 16-01-268/193-132, якою на фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 3 200, 00 грн.
Стягнуто на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39777136) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень нуль копійок).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт просить розглядати справу за його відсутністю.
На адресу суду повернувся конверт з судовою повісткою направленою на адресу позивача, який не є вручений адресату з незалежних від суду причин, в зв'язку з чим відповідно до ст. 35 КАС України вважається, що вказана повістка є врученою.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 03.08.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.01.2017 Управлінням Держпраці у Полтавській області отримано повідомлення Пенсійного фонду України у Полтавській області від 27.01.2017 № 2757/10-32 /а.с. 38/, яким відповідно до статті 35 Закону України "Про оплату праці", статей 12-14 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та з метою запобігання "тіньової" зайнятості та виплати доходів без сплати належних сум внесків та на виконання Плану заходів щодо координації дій по виявленню неоформлених працівників надано перелік страхувальників, по яких у застрахованих осіб відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки" (Додаток 6) /а.с. 38, зі звороту/.
Департаментом з питань праці Держпраці України на виконання Плану заходів щодо координації спільних дій Держпраці та ДФС по виявленню фактів використання праці неоформлених працівників листом від 22.07.2016 № 7738/4/4-1-ДП-16 доручено керівникам Головних управлінь (Управлінь) Держпраці в областях забезпечити своєчасне реагування на інформацію, що надається органами ПФУ про факти, зокрема, надання відпусток без збереження заробітної плати. Цим листом надано згоду на проведення позапланових перевірок за інформацією ПФУ та встановлено щомісячну звітність про результати таких перевірок /а.с. 37/.
У період з 08.02.2017 по 23.02.2017 Управлінням Держпраці у Полтавській області проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2 на підставі вищевказаного повідомлення ПФУ 27.01.2017 № 2757/10-32 /а.с. 38/ та за наявності загальної згоди Департаменту з питань праці Держпраці України на проведення позапланових перевірок за інформацією ПФУ.
За результатами перевірки складений акт від 23.02.2017 № 16-01-268/193-157 /а.с. 35-36/, один примірник якого ФОП ОСОБА_2 отримала 23.02.2017, про що свідчить особистий підпис позивача /а.с. 35, зі зворотного боку/.
Перевіркою виявлено порушення, зокрема, вимог ст. 84 Кодексу законів про працю України, та статті 26 Закону України «Про відпустки» щодо тривалості відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами наданої працівнику перевищує 15 календарних днів на рік. Так відповідно до наказу від 09.11.2016 № 5 ОСОБА_3 надана відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку із сімейними обставинами тривалістю 22 календарних дня з 09.11.2016 по 30.11.2016 (на підставі заяви ОСОБА_3 від 09.11.2016).
23.02.2017 перевіряючим інспектором Матірною Н.В. на підставі підпункту 50 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, видано ФОП ОСОБА_2 припис № 16-01-268/193-157, яким останній приписано дотримуватися в подальшому вимог ч. 2 ст.84 КЗпП України та ст. 26 Закону № 504 /а.с. 39/.
Листом Управління від 27.02.2017 № 02-12/1003 позивача проінформовано про розгляд справи щодо накладення штрафу, який ФОП ОСОБА_2 отримала та була присутня під час розгляду даної справи.
За наслідками розгляду висновків акту позапланової перевірки від 23.02.2017 № 16-01-268/193-157, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 ч. 2 ст. 84 КЗпП України та ст. 26 Закону № 504, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 № 96, та на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України вирішено накласти на ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 3200 грн., про що начальником Управління Держпраці у Полтавській області Щербаком С.Л. винесено постанову від 07.03.2017 № 16-01-268/193-132 /а.с. 41/.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, та винесеним без врахування всіх обставин, які мали бути взяти ним до уваги для об'єктивного вирішення ситуації.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).
Так, приписами статті 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб..
В силу положень підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.
Статтею 1 Закону №877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Підстави для здійснення позапланових заходів закріпленні ст. 6 Закону №877-V.
Судовим розглядом встановлено, що у період з 08.02.2017 по 23.02.2017 Управлінням Держпраці у Полтавській області було проведено позапланову перевірку ФОП ОСОБА_2, в ході якої було встановлено, що тривалості відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами наданої працівнику перевищує 15 календарних днів на рік, а саме відповідно до наказу від 09.11.2016 № 5 ОСОБА_3 надана відпустка без збереження заробітної плати у зв'язку із сімейними обставинами тривалістю 22 календарних дня з 09.11.2016 по 30.11.2016 (на підставі заяви ОСОБА_3 від 09.11.2016), що на думку відповідача є порушенням вимог ст. 84 Кодексу законів про працю України, та статті 26 Закону України «Про відпустки».
Відповідно до положення абзацу другого статті 84 Кодексу законів про працю України за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи визначаються Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (із змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон № 504).
Статтею 26 Закону України "Про відпустки" передбачено, що за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Тобто вищевказаними нормами встановлена гарантія на отримання працівником (за його ініціативою) відпустки без збереження зарплати тривалістю до 15 календарних днів на рік за наявності у нього сімейних обставин або інших причин для її надання за рішенням роботодавця.
Разом з цим, колегія судів вказує на те, що Міністерство соціальної політики листом від 19.09.2013 N 416/13/116-13 (про надання роз'яснення Всеукраїнській професійній спілці "Столиця-регіони") роз'яснило, що статтею 26 Закону України "Про відпустки" визначено відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, встановленими статтями 25 і 26 Закону України "Про відпустки", є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування у таких відпустках відповідно до пункту 4 статті 9 Закону України "Про відпустки" зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Отже, відпустка без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку (стаття 25 Закону), та відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (стаття 26 Закону) надаються лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Тобто примусове відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця в установленому порядку має бути притягнено до відповідальності.
Таким чином згідно даного роз'яснення стаття 26 Закону України "Про відпустки" спрямовано на захист працівника від примусового відправлення у відпустки без збереження заробітної плати, яке є грубим порушенням законодавства про працю.
Тобто, грубим порушенням законодавства про працю можна розцінити примусове відправлення працівника в означену відпустку, а не будь-яке формальне порушення закону, яке не призвело до порушення прав працівника, а навпаки сприяло підвищенню його соціального захисту.
Санкція статті 265 Кодексу законів про працю України поширюється на посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винних у порушенні законодавства про працю.
Тобто чинним законодавством передбачено, що штрафні санкції є мірою відповідальності суб'єкта господарювання за порушення норм трудового законодавства, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків. Відповідальність обумовлюється винністю зазначених осіб у порушенні норм вказаного та невиконанні або неналежному виконанні покладених на них обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку перевіркою не було встановлено відправлення ФОП ОСОБА_2 працівника ОСОБА_3 у відпустку без збереження заробітної плати у примусовому порядку, а тому трудові права працівника не були порушенні.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції проаналізувавши матеріали справи вказує на те, що позивач навпаки зваживши ситуацію виявила увагу та турботу до складної ситуації, у якій опинився її працівник та прийняла рішення про надання ОСОБА_3 відпустки без збереження заробітної плати на термін, про який вона просила у своїй заяві, більше того підтримала її матеріально, надавши їй матеріальну допомогу у розмірі 1000 грн. згідно видаткового касового ордеру від 15.11.2016 /а.с. 50/.
Тобто, відповідач при винесенні оскаржуваного рішення не враховано всі обставини, які мали бути взяті ним до уваги для об'єктивного вирішення ситуації, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. по справі № 816/439/17 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Чалий І.С.
Судді
П’янова Я.В. Зеленський В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2017 р.
