ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15 серпня 2017 року
Справа № 909/1294/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Губенко Н.М.
суддів
Барицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ОСОБА_4
на рішення від та на постанову від
Господарського суду Івано-Франківської області 14.12.2016 Львівського апеляційного господарського суду 30.03.2017
у справі Господарського суду
№ 909/1294/15 Львівської області
за позовом
ОСОБА_4
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд"
про
визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно із підпунктами 2, 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У п. 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору (п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Колегією суддів суду касаційної інстанції встановила, що ОСОБА_4 звертаючись із касаційною скаргою не надав належних доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Додана ж, до касаційної скарги копія дублікату квитанції № 0.0.751144601.1 від 21.04.2017 не приймається до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки дана копія містить відомості про те, що судовий збір сплачено до Вищого господарського суду України "за позовом ОСОБА_6", в той час як позивачем у даній справі є ОСОБА_4. До того ж, копія квитанції установи банку, у тому числі виготовлена із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Крім того, скаржником оскаржуються дві вимоги немайнового характеру (визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, оформлених протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "МонолітТрансБуд" № 13/05 від 13.05.2014 та скасування державної реєстрації змін до статуту товариства), судовий збір по яких сплачується окремо по кожній із заявлених вимог.
120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становлять 1461, 60 грн. Отже, ОСОБА_4 за дві вимоги немайнового характеру мав сплатити судовий збір у розмірі 2 923,20 грн. Натомість, відповідно до зазначеної вище копії дубліката квитанції № 0.0.751144601.1 від 21.04.2017 перераховано судовий збір у розмірі 1920, 00 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 судовий збір сплачено не у встановленому порядку та розмірі, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.
Беручи до уваги, що касаційна скарга повертається скаржникові на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, клопотання скаржника про відновлення процесуального строку на оскарження судових рішень колегією суддів не розглядається.
Відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
УХВАЛИВ:
Не приймати до розгляду та повернути ОСОБА_4 касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі № 909/1294/15.
Головуючий суддя
Н.М. ГУБЕНКО
Судді
Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ
