Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 серпня 2017 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді: – ОСОБА_1,
суддів – Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання – Пиляй І.С.,
з участю відповідача – ОСОБА_2,
представника позивача – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4, яка подана його представником – адвокатом ОСОБА_3, на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2017 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в зв’язку з продовженням навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно. Стягнення аліментів розпочато з дня набрання рішенням законної сили та продовжено до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше, як до двадцяти трьох років. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 640,00 грн. судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, сторони оскаржили його в апеляційному порядку.
У своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що судом при визначенні розміру аліментів на утримання сина не було враховано матеріального стану його як платника та реальних можливостей щодо їх сплати. Зауважує, що позивач суду не надав, а суд не витребував, будь-якого розрахунку щомісячних витрат та доказів їх здійснення. Додає, що довідка про навчання в університеті не є доказом фактичних витрат на навчання та проживання. Доводить, що для призначення аліментів на утримання повнолітніх дітей законодавець передбачив одночасну сукупність певних умов, зокрема: потреба у матеріальній допомозі з боку отримувача та наявність у платника можливості надавати таку допомогу. Зазначає, що його заперечення проти сплати аліментів зумовлені виключно відсутністю матеріальної можливості це зробити. Пояснює, що змушений перейти проживати до своїх батьків, які потребують догляду та допомоги у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, а саме: його мати перенесла онкологічну операцію і перебуває на «Д» обліку з липня 2016 року, а батько переніс операцію в грудні 2016 року. Вказує, що витрати на лікування та реабілітацію повністю забирають пенсії батьків, а також значну частину його заробітку. Витрати на лікування батьків та потреба коштів на його власне лікування унеможливлює сплату аліментів на повнолітнього сина. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. __________________________________________________________________________Справа № 559/379/17 Головуючий в суді І інстанції – ОСОБА_5
Провадження № 22-ц 787/1308/2017 Суддя-доповідач – ОСОБА_1
У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4, яку він подав через представника – адвоката ОСОБА_3, вказує на незаконність рішення суду в частині стягнення аліментів з дня набрання рішенням законної сили, а не з дня пред’явлення позову, а також необґрунтованим з огляду на занадто малий розмір аліментів. Заперечує доводи відповідача щодо неможливості сплати аліментів з огляду на скрутний матеріальний стан та пояснює, що його покликання в суді першої інстанції на необхідність утримання своїх пристарілих батьків спростовуються фактом отримання ними пенсії, а також можливістю отримання допомоги від іншого сина, брата відповідача. Стверджує, що відповідач має стабільний і досить високий дохід, і під час розгляду справи він не спростував того факту, що може надавати на утримання сина 1/3 частину доходу та не довів, що на решту 2/3 частини заробітку не зможе себе утримати. Додає, що з шкільних років і до часу пред’явлення позову утриманням позивача займалась його мати, яка працює на заробітках в Італії, а вихованням та доглядом – бабуся, в той час як відповідач всі зароблені кошти накопичував як свої особисті. Звертає увагу на порушення судом ч. 1ст. 191 СК України, якою передбачене призначення аліментів від дня пред’явлення позову, а не від набрання рішенням законної сили, як це зробив місцевий суд. З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/3 частини всіх видів доходів щомісячно, а нарахування аліментів проводити від дня пред’явлення позову, тобто з 22.02.2017 року і до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення ним 23 років, в решті рішення залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_4 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про стягнення аліментів з відповідача в розмірі 1/4 частини його заробітку на період навчання повнолітнього позивача, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років, суд першої інстанції при визначенні розміру аліментів вірно врахував стан здоров'я сторін, їх матеріальне становище, потребу повнолітньої дитини в одержанні аліментів і прийшов до вірного висновку, що відповідач за рівнем свого матеріального становища може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Визначаючи початок стягнення аліментів, суд в своєму рішенні зазначив, що аліменти підлягають стягненню з дня набрання рішенням законної сили.
Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки він суперечить ст.201, 191 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено:ОСОБА_2 є батьком повнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.8).
ОСОБА_4 в даний час є студентом денної форми навчання першого курсу економічного факультету Державного університету імені ОСОБА_6 в м. Банська Бистриця Словацької республіки (а.с.11,46).
У лютому 2017 року, після досягнення повноліття, ОСОБА_4 через свого представника звернувся до суду із позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у зв»язку з навчанням. Свої вимоги обгрунтував тим, що є студентом денної форми навчання, немає можливості працювати і мати якийсь свій дохід, перебуває на утриманні тільки матері так як відповідач не надає матеріальної допомоги хоча офіційно працює в Дубенському РЕМ ПАТ «Рівнеобленерго» та отримує високу заробітну плату, а тому взмозі сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частина від усіх видів заробітку.
Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених уст. 182 Сімейного кодексу України.
В роз»ясненнях п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено: обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Судом достовірно встановлено, що відповідач працює електромонтером з експлуатації електролічильників ПАТ «Рівнеобленерго»(а.с.25).
З довідки про заробітну плату за 2016 рік видно, що середньомісячний дохід відповідача складає 6 588 грн.
Зазначене дає підстави вважати, що у батька позивача є можливість надавати допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання, оскільки його заробіток дозволяє утримувати себе та свою повнолітню дитину.
Колегія суддів погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою аліментів у розмірі ? частини всіх доходів відповідача.
Такий розмір аліментів визначений з врахуванням стану здоров'я та матеріального становища сторін, потреби повнолітньої дитини в одержанні аліментів, можливості у відповідача надавати таку допомогу, а також відповідає засадам розумності і справедливості.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у нього не має змоги сплачувати аліменти на час навчання сина не підтверджені жодними доказами і не спростовують законних висновків суду першої інстанції.
Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги позивача в частині визначеного судом першої інстанції розміру аліментів. Такі доводи повністю спростовуються наведеними вище доказами.
Разом з тим, стаття 201 Сімейного кодексу України передбачає, що до правовідносин між батьками і дочкою,сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст. 191 цього Кодексу, в якій зазначено, що аліменти присуджуються від дня пред»явлення позову.
З огляду на зазначене рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення часу, з якого слід присудити аліменти на повнолітню дитину.
Керуючись ст. 307, ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, подану його представником – адвокатом ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 липня 2017 року змінити, виклавши абз.3 резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягування аліментів розпочати з 22 лютого 2017 року та продовжувати до закінчення ОСОБА_4 навчання, але не більше, як до досягнення ним двадцяти трьох років».
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1 344 (одна тисяча триста сорок чотири) гривні 00 копійок.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий суддя Ковальчук Н.М.
Судді : Гордійчук С.О.
ОСОБА_7
