донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
02.10.2017 справа №908/3211/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі судового засідання за участю представників сторін від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_4 ОСОБА_5 – представник за довіреністю №14-68 від 14.04.2017 р. не з’явились Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
на рішення господарського суду
Запорізької області
від
09.08.2017 р.
у справі за позовом:
№908/3211/16 (суддя Носівець В.В.) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: про
Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради», м. Токмак, Запорізька область стягнення 112306,11 грн. пені за договором №1009/15-КП-13 від 24.11.2014 р., 3% річних у розмірі 6088,63 грн., втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 64319,67 грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом №14/4-1826 від 21.11.2016 р. до Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради про стягнення з відповідача пені за договором №1009/15-КП-13 від 24.11.2014 р. у розмірі 112306,11 грн., 3% річних у розмірі 6088,63 грн., втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 64319,67 грн.(а.с.3-6).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2017р. по справі №908/3211/16 в позовних вимогах Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Комунального підприємства «Токмак теплоенергія» Токмацької міської ради», м. Токмак, Запорізька область відмовлено (а.с.191-194).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач в порушення умов п. 6.1 вказаного договору (яким передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу), однак, за отриманий газ відповідач розраховувався невчасно, у зв’язку із цим позивач нарахував на підставі п. 7.2 договору пеню у розмірі 112 306,11 грн., також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні у розмірі 64 319,67 грн., 3% річних у розмірі 6088,63 грн.
Не погодившись з винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулось з апеляційною скаргою №14/4-492 від 18.08.2017 р. на рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2017 р. у справі №908/3211/16, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2017 р. у справі №908/3211/16 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог повністю (а.с.208-211).
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», також посилається на ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, та процесуального права, ст. 4, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт вважає, що зазначене рішення прийнято без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Чернота Л.Ф., судді – Зубченко І.В., Радіонова О.О. (а.с.206).
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017 р. порушено провадження по справі №908/3211/16.Розгляд апеляційної скарги призначено на 02.10.2017р. об 14 год. 00 хв. (а.с.207).
У зв’язку із перебуванням судді Зубченко І.В. у відпустці на дату розгляду справи 02.10.2017р. протоколом автоматичної зміни визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя :Чернота Л.Ф., судді: Радіонова О.О., Попков Д.О. (а.с. 219-220).
02.10.2017 р. у судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2017 р. скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Представник відповідача у судове засідання 02.10.2017 р. не з’явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №02-37/5170/17 від 12.2017 р. (а.с.218).
Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99,101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2014 р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) в особі директора Департаменту реалізації газу ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 29.05.2014 р. №14-461, з однієї сторони та Комунальним підприємством “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради (покупець) в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з другої сторони укладено договір купівлі-продажу природного газу №1009/15-КП-13, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору, згідно п. 1.1. договору.
Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ), відповідно до п. 1.2 договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015р. газ обсягом до 227,0 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, відповідно до п. 3.3 договору.
Розділом 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
В матеріалах справи містяться Додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу від 24.11.2014 р. №1009/15-КП-13 в яких викладено, пункт 5.2 статті 5 “Ціна газу” договору, у новій редакції Додатковими угодами до спірного договору №1 від 26.01.2015р. (а.с. 23), № 2 від 24.02.2015р. (а.с.24), №3 від 18.03.2015р.(а.с.25), №4 від 15.04.2015р. (а.с. 26), №5 від 29.05.2015р. (а.с. 27), №6 від 30.06.2015р. (а.с.28), №7 від 29.07.2015р. (а.с.29), №9 від 20.10.2015р. (а.с. 31), №10 від 22.10.2015р. (а.с.32), №12 від 25.11.2015р. (а.с.34).
Пункт 6.3 статті 6 “Порядок та умови проведення розрахунків” договору доповнено додатковою угодою №8 від 30.07.2015р., який додатковою угодою №11 від 02.11.2015р. викладено у новій редакції (а.с.33).
Пункт 10.3. статті 10 “Інші умови” договору Додатковою угодою №9 від 20.10.2015р. викладено в новій редакції (а.с.31).
Додатковою угодою №10 від 22.10.2015р. п. 3.4. статті 3 “Порядок та умови передачі газу” договору викладено в новій редакції (а.с.32).
До змісту статті 5 “Ціна газу” договору Додатковою угодою №10 від 22.10.2015р. додано пункт 5.6. (а.с.32).
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем у період з січня 2015 року по грудень 2015 року поставлено відповідачу природний газ в обсязі 114,251 тис.куб.м. на загальну суму 991104 грн. 47 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2015р. на суму 203 822 грн. 60 коп.(а.с.39);
від 28.02.2015р. на суму 154114 грн. 52 коп. (а.с.36); від 31.03.2015 р. на суму 187050 грн. 39 коп.(а.с.37) від 30.04.2015 р. на суму 46628 грн. 36 коп. (а.с.38); від 31.10.2015 р. на суму 76844 грн. 01 коп. (а.с.39); від 30.11.2015р. на суму 142284 грн. 51 коп. (а.с.40); від 31.12.2015р. на суму 180360 грн. 08 коп. (а.с. 41). Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як вбачається з копії виписки за операціями по договору №1009/15-КП-13 оплата за вказаним договором здійснена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, який визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, та відповідних реєстрів перерахування коштів (а.с.43-49).
Відповідно до п. 17 “Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу” кошти, які уповноважений банк за реєстром нормативів перераховує на спеціальні рахунки гарантованого постачальника за природний газ та теплогенеруючих організацій за теплову енергію, ураховуються сторонами як оплата за природний газ і теплову енергію, які споживалися, по-перше, - у місяці, в якому вперше встановлено нормативи, по-друге, - у місяці, наступному за місяцем, в якому вперше встановлено нормативи, і далі - в такому ж порядку залежно від наявності заборгованості за відповідні місяці.
У разі коли сума коштів, що надійшла за реєстром нормативів на спеціальні рахунки гарантованого постачальника або теплогенеруючої організації наростаючим підсумком з місяця, в якому вперше встановлено нормативи, перевищує вартість спожитого природного газу або спожитої теплової енергії наростаючим підсумком із зазначеного місяця, сума такого перевищення враховується сторонами як оплата за природний газ і теплову енергію, які споживалися до місяця, в якому вперше встановлено нормативи.
Таким чином, передбачається можливість врахування перерахованих коштів як оплата за природний газ за теплову енергію залежно від наявності заборгованості за відповідні місяці.
Зокрема, постановами Національної комісії, копії яких містяться в матеріалах справи, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.12.2014р. № 1054, від 29.01.2015р. № 72, від 26.02.2015р. № 222, від 31.03.2015р. №968, від 30.04.2015р. №1331, від 29.05.2015р. №1665, від 30.06.2015р. №1960, від 30.07.2015р. №2099, від 31.08.2015р. №2235, від 02.10.2015р. №2536, від 29.10.2015р. №2661, від 26.11.2015р. №2846, від 25.12.2015р. №3115, від 29.01.2016р. №125 затверджені реєстри нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на січень - грудень 2015 року та на січень 2016р.
За таких обставин, матеріалами справи підтверджено, що суму заборгованості за природний газ відповідачем остаточно погашено 15.02.2016 р.,тобто до подання даного позову до місцевого господарського суду.
Оскільки відповідач оплату за поставлений газ здійснив з порушенням строків оплати, встановлених договором, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 112306,11 грн. за період з 15.02.2015р. по 14.02.2016 р., 3% річних у розмірі 6088,63 грн. за період з 15.02.2015р. по 14.02.2016р. та інфляційних витрат у розмірі 64319,67 грн., які нараховані за січень - листопад 2015 року.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги Публічного акціонерного товариства “НАК “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради про стягнення пені за договором №1009/15-КП-13 від 24.11.2014р. у розмірі 112306,11 грн., 3% річних у розмірі 6088,63грн., втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014 р., а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором у розмірі 64319,67 грн.
У даному випадку, правовідносини сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу № 1009/15-КП-13 від 24.11.2014 р.
Комунальне підприємство “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради здійснює діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником природного газу.
З 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії”. Статтею 1 вказаного Закону врегульовано, що заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків,реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, відповідно до ст. 2 вищенаведеного закону.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, згідно ст. 3 Закону.
У зв’язку із цим вбачається, що для здійснення процедури врегулювання заборгованості, а це - зменшення, списання та/або реструктуризакція, необхідною умовою є включення до реєстру обсягів заборгованості теплопостачального підприємства, з метою її врегулювання за домовленістю сторін шляхом вчинення відповідних правочинів.
При цьому частина 3 статті 7 Закону, яка окремо регулює списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань. Крім того, вказаною нормою, не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.
На момент набрання чинності Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії” заборгованість КП “Токмак теплоенергія” Токмацької міської ради за спожиті енергоносії була відсутня.
Необхідність здійснення списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” подав позов до суду першої інстанції до набрання чинності вказаним Законом, проте після набрання чинності цього Закону спірні суми не списав.
У даному випадку, Комунальне підприємство “Токматеплоенергія” включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, що підтверджується копією Наказу №142 від 08.06.2017 р. про включення до Реєстру. Затримку у зверненні до Мінрегіонбуду із заявою №631 від 25.05.2017 р. про включення підприємства до реєстру підприємства, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідач пояснив тим, що Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України фактично розпочало формування та ведення відповідного реєстру наприкінці травня 2017 року (а.с. 179-180).
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором №1009/15-КП-13 від 24.11.2014р. природного газу погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом, відповідача включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання за спожиті енергоносії. А відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Закону, у зв’язку із цим позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем до стягнення, задоволенню не підлягають. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 09.08.2017 року у справі №908/3211/16 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ – залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 09.08.2017р. по справі № 908/3211/16 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: Л.Ф.Чернота
Судді : О.А.Радіонова
ОСОБА_3
Надруковано примірників 4:
1 – позивачу;
1 – відповідачу;
1 – до справи;
1 – ГСЗО;
