П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 686/11314/17
Головуючий у 1-й інстанції: Палінчак О.М.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
03 жовтня 2017 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач 14.06.2017 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом в якому просив: визнати незаконними дії інспектора роти № 1 батальйону УПП в м. Хмельницькому старшого лейтенанта поліції Конар С.М щодо складання постанови серія АР №418641 від 07.06.2017 про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП; визнати постанову серії АР №418641 від 07.06.2017 про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.07.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2017 біля 11 год., позивач керуючи автомобілем "Мерседес-Бенц Спрінтер", номерний знак НОМЕР_1, по вул. Кам'янецькій, 48, в м. Хмельницькому, на вимогу працівника поліції не пред'явив свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху підтверджується відеозаписом виконаним працівниками патрульної поліції, з якого вбачається, що позивач на неодноразову вимогу патрульного не надав реєстраційний талон на керований ним транспортний засіб.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, вина позивача в скоєні вищевказаного правопорушення доведена, інспектор правомірно визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і адміністративне стягнення накладено на нього уповноваженою на те особою в межах санкції ч. 1 ст. 126 КУпАП з дотриманням вимог глави 4 цього Кодексу.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Статтею 16 зазначеного Закону визначено основні права та обов'язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 2.1 "б" ПДР України встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
03.10.2017 на адресе суду надійшли заперечення відповідача на апеляційну скаргу з яких слідує, що під час виконання службових обов'язків, а саме, патрулювання ввіреного квадрату по вул. Кам'янецькій, працівником поліції було помічено транспортний засіб "Мерседес-Бенц Спрінтер", номерний знак НОМЕР_1, водій якого здійснюючи маршрутні перевезення рухався по смузі для руху маршрутних транспортних засобів без увімкненого ближнього світла фар, що є порушенням п. 9.8 "б"ПДР України.
Відповідачем також вказано, що працівник поліції з метою проведення профілактичної бесіди та роз'яснення водієві про порушення останнім ПДР України підійшов до водія та представився. При цьому зазначив, що оскільки позивач порушив ПДР України то поліцейський відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про національну поліцію" та п. 2.4 ПДР України мав підставу вимагати у водія пред'явити документи передбачені п. 2.1 ПДР України, внаслідок чого, позивач скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Інших підстав для перевірки документів на право керування ТЗ, у посадової особи відповідача, в спірних правовідносинах не було.
Згідно матеріалів справи слідує, що відносно позивача не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України, зокрема порушення п. 9.8 "б" ПДР України, яке пред'являлось позивачу перед прийняттям оскаржуваної постанови. Таким чином, належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного правопорушення в матеріалах справи немає.
Оскільки відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України, то апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
При цьому, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням наведеного слідує, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не доведено суду наявності підстав вважати, що позивач вчинив або мав намір вчинити правопорушення, яке могло б бути підставою для вимагання працівником поліції пред'явлення документів.
Таким чином, суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення.
При цьому апеляційний суд, вважає що належним способом захисту порушеного права позивача в спірних правовідносинах буде визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АР № 418641 від 07.06.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а не визнання протиправними дій інспектора роти № 1 батальйону УПП в м. Хмельницькому старшого лейтенанта поліції Конар С.М щодо складання оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 418641 від 07.06.2017 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, як незаконна.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2017 року - скасувати та прийняти нову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 418641 від 07.06.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий
Ватаманюк Р.В.
Судді
Сторчак В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.