Справа № 815/4170/17
У Х В А Л А
03 жовтня 2017 року м.Одеса
У залі судових засідань №
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Балан Я.В.,
при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.
за участю сторін:
представник позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)
представник відповідача - не з’явився,
представник третьої особи - СФГ «ЗАДУМ» - ОСОБА_2
представник третьої особи - ДП «УКРАГРОСОЮЗ» - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника ДП «УКРАГРОСОЮЗ» про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №815/4170/17 за позовом ОСОБА_4 до Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Селянське фермерське господарство «ЗАДУМ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ» про визнання протиправними дій та скасування записів, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Селянське фермерське господарство «ЗАДУМ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ» про визнання протиправними дій щодо реєстрації 20.06.2012р. договору оренди землі від 30.09.2008р. та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008р., укладених між ОСОБА_4 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №512020004001340; скасування запису №512020004001340 про реєстрацію договору оренди землі від 30.09.2008р. та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008р., укладених між ОСОБА_4 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ»; визнання протиправними дій з внесення 16.05.2015р. до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «УКРАГРОСОЮЗ»; скасування запису про виникнення права №004 від 16.05.2015р. до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 реєстрацію речового права оренди землі за ДП «УКРАГРОСОЮЗ».
У судовому засіданні представником ДП «УКРАГРОСОЮЗ» заявлено клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №815/4170/17, у зв’язку з пропущенням строків звернення до суду. В обґрунтування зазначеного клопотання представник ДП «УКРАГРОСОЮЗ» посилався на те, що договір між ДП «УКРАГРОСОЮЗ» та ОСОБА_4 був укладений ще 30.09.2008р. на підставі якого позивач протягом багатьох років отримував орендну плату, у зв’язку з чим відповідно до приписів 99 КАС України підлягає залишенню без розгляду.
Представник позивача у задоволенні вказаного клопотання просив відмовити, з огляду на те, що позивачу стало відомо про те, що 30.09.2009р. між ОСОБА_4 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ» укладено договір оренди землі та додаткова угода до нього у квітні 2017 року з адміністративного позову поданого до Одеського окружного адміністративного суду ДП «УКРАГРОСОЮЗ» про скасування рішення рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної адміністрації Одеської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29522138 від 06.05.2016р., яким зареєстроване право оренди на земельну ділянку за СФГ «Задум» згідно з договором оренди земельної ділянки укладеного з ОСОБА_4
Представник третьої особи - СФГ «ЗАДУМ» проти задоволення заявленого клопотання заперечував, зазначивши, СФГ «ЗАДУМ» стало відомо про укладений договір між ДП «УКРАГРОСОЮЗ» та ОСОБА_4 під час апеляційного провадження, а також те, що позивач не міг знати про договір оренди від 30.09.2009р. у зв’язку з тим, що селянам копії договорів не надавалися. Окрім того, щодо позовних вимог в частині визнання протиправних дій з внесення 16.05.2015р. до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «УКРАГРОСОЮЗ» та його скасування – представник третьої особи зазначає, що Поземельна книга не містить будь-яких відомостей щодо належної реєстрації спірних договорів та розділ 4 поземельної книги містить іншу ні чим не підтверджену дату реєстрації спірного договору оренди з ДП «Украгросоюз» – 22.02.2011р., що зовсім не відповідає відомостям реєстрації від 20.06.2012р. за №512020004001340 вказаним у договорі оренди землі та додатковій угоді до нього укладені між ДП «Украгросоюз» та ОСОБА_4 від 30.09.2008р.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Виходячи з рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом як принципу здійснення правосуддя в адміністративних судах (п.3 ст. 7 КАС України), правила ст. 99 КАС України поширюються і на звернення до адміністративного суду особи з позовом у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Частиною 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено зокрема, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналась про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов’язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Строк звернення до адміністративного суду – це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно – правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.
Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Приписами ч. 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Ключовою є фраза «поважні причини» а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну “поважні причини”. Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13.09.2006 року по справі № 6-26370кс04 (№ в ЄДРСРУ 135558) вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред'явлення позову стає неможливим або утрудненим».
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження (ОСОБА_5 адміністративного суду України від 19.05.2010 N 708/11/13-10).
Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 21-240а13 (№ в ЄДРСРУ 36171760) передбачено, що обставини, з якими сторона пов’язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 100 КАС вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 5 грудня 2011 року (справа № 21-369а11(№ в ЄДРСРУ 20968416).
Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі “Ілхан проти Туреччини” (№22277/93 від 27.06.2000 року §59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є «свобода розсуду» або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги, разом з цим суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити “визнати поважними причини пропуску процесуальних строків” (Ухвала ВСУ від 26.01.06 справа № N 6-7307кс04).
Також суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, засновану на принципах Європейської конвенції з прав людини, що узгоджується із приписами ст. 19 Конституції України, яка встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, тобто забезпечувати “відповідні гарантії” проти свавільного порушення прав, свобод та інтересів юридичних та фізичних осіб.
Позитивні зобов’язання сформульовані Європейським судом під час застосування окремих статей Конвенції, зміст яких визначає усталена судова практика ЄСПЛ.
Основною характеристикою позитивних зобов'язань держави виступає те, що по суті вони вимагають від національних органів влади застосувати необхідні засоби для гарантування прав людини, а точніше - вжити прийнятних (розумних) та належних засобів для захисту цих прав.
Було встановлено, що такі обов’язки можуть виникати на підставі безпосереднього застосування статей 2-6, 8, 10, 11, 13 Конвенції, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Сучасна тенденція спрямована на визнання Судом позитивних обов’язків держави під час захисту майже усього переліку конвенційних прав і свобод.
Так, у справі «Новоселецький проти України» (Novoseletskiy v. Ukraine), рішення від 22 лютого 2005 р., заява № 47148/99 ЄСПЛ розглядав позитивні зобов'язання за ст. 8 Конвенції та ст.1 Першого Протоколу. Зокрема, ЄСПЛ зазначив: Якщо розглядати справу зі сторони позитивного зобов’язання з боку держави або з огляду виправдання втручання державної влади відповідно до пункту 2, то є очевидним, що принципи, які застосовуються є достатньо суміжними. В обох випадках необхідно звернути увагу на дотримання справедливої рівноваги між конкуруючими інтересами осіб і суспільства в цілому. Більше того, навіть для позитивних зобов’язань, які випливають з пункту 1, випадки, перераховані в пункті 2, можуть відігравати деяку роль при пошуку бажаної рівноваги (див. ОСОБА_6 п. Іспанії, N 4143/02, п. 55, рішення від 16 листопада 2004р.).
У кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. Рішення Спорронг та Лонрот п. Швеції , рішення від 23 вересня 1982 року, серія A N 52, стор. 26, п. 69).
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер’їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Отже, однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України. Таке право забезпечує можливість особи відстоювати свої права у будь-якій життєвій ситуації, зокрема, пов'язаній з незаконними діями (бездіяльністю) органів державної влади.
Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Украгросоюз» та ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі № б/н від 30.09.2008р., за яким ОСОБА_4 передав, а ДП «Украгросоюз» прийняло у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на території Долинської сільської ради Ананьївського району Одеської області, яка знаходиться: масив №14, ділянка № 6, загальною площею 5, 83 га (кадастровий номер земельної ділянки 5120281400:01:002:0482).
У квітня 2017 року ДП «УКРАГРОСОЮЗ» звернулось з адміністративного позову до Одеського адміністративного суду про скасування рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29522138 від 06.05.2016р., яким зареєстровано 06.04.2016р. (номер запису 14427581) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за СФГ «Задум», згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 31.03.2016р. укладеного з власником - ОСОБА_4
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі №815/2343/17 у задоволенні адміністративного позову дочірного підприємства «Украгросоюз» до Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: селянське фермерське господарство «Задум», ОСОБА_4 про скасування рішення Центру надання адміністративних послуг Ананьївської районної державної адміністрації Одеської про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29522138 від 06.05.2016р., яким зареєстровано 06.04.2016р. (номер запису 14427581) право оренди земельної ділянки строком на 10 років за СФГ «Задум», згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 31.03.2016р. укладеного з власником - ОСОБА_4 - відмовлено повністю. (а.с.66-73)
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №815/2343/17 від 09.08.2017р., постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. – залишено без змін. (а.с.107-111)
В ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №815/2343/17 від 09.08.2017р. зазначено, що судова колегія, перевіривши матеріали справи, дійшла до висновку, що відомості стосовно справжності вчинення запису від 20.06.2012р. за №512020004001340 про реєстрацію спірного договору та додаткової угоди не відповідають дійсності, оскільки вони не підтверджуються жодним документом наданим позивачем та відділом Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області.
Так, на запит державного реєстратора, начальник відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі 25.05.2016р. повідомив, що згідно з наявної у відділі Держгеокадастру Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, станом на 31.12.2012р. договорів оренди землі на земельні ділянки за ОСОБА_4 не зареєстровано.
Так само, не містить будь-яких відомостей щодо належної реєстрації спірних договорів і витяг з Поземельної книги, який позивач спромігся виготовити за допомогою начальника відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області ОСОБА_7 та надати тільки до суду апеляційної інстанції. При цьому, розділ 4 поземельної книги містить іншу ні чим не підтверджену дату реєстрації спірного договору оренди з ДП «Украгросоюз» – 22.02.2011р., що зовсім не відповідає відомостям реєстрації від 20.06.2012р. за №512020004001340 вказаним у договорі оренди землі та додатковій угоді до нього укладені між ДП «Украгросоюз» та ОСОБА_4 від 30.09.2008р.
Таким чином, судова колегія вважає, що в разі дійсної наявності запису реєстрації від 20.06.2012р. за №512020004001340 договору оренди землі та додаткової угоди до нього укладені між ДП «Украгросоюз» від 30.09.2008р., то такі відомості на виконання вимог Закону були би перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку та в обов’язковому порядку перевірені державним реєстратором при здійсненні оскаржених реєстраційних дій від 06.05.2016р. №29522138 щодо реєстрації права оренди земельної ділянки строком на 10 років за СФГ «Задум», згідно договору оренди земельної ділянки від 31.03.2016р. укладеного з власником - ОСОБА_4
З урахуванням викладено, а також те, що однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист, суд дійшов висновку що клопотання представника ДП «УКРАГРОСОЮЗ» про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №815/4170/17 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 7. 8, 9, 133, п.3 ч. 1 ст.156, 160, 165 КАС України, суд, - У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника ДП «УКРАГРОСОЮЗ» про залишення без розгляду адміністративного позову по справі №815/4170/17 за позовом ОСОБА_4 до Відділу в Ананьївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – Селянське фермерське господарство «ЗАДУМ», третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – Дочірнє підприємство «УКРАГРОСОЮЗ» про визнання протиправними дій щодо реєстрації 20.06.2012р. договору оренди землі від 30.09.2008р. та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008р., укладених між ОСОБА_4 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №512020004001340; скасування запису №512020004001340 про реєстрацію договору оренди землі від 30.09.2008р. та додаткової угоди до договору оренди землі від 30.09.2008р., укладених між ОСОБА_4 та ДП «УКРАГРОСОЮЗ»; визнання протиправними дій з внесення 16.05.2015р. до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 запису про виникнення права за №004 про реєстрацію речового права оренди землі за ДП «УКРАГРОСОЮЗ»; скасування запису про виникнення права №004 від 16.05.2015р. до розділу 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда» Поземельної книги по земельній ділянці 5120281400010020482 реєстрацію речового права оренди землі за ДП «УКРАГРОСОЮЗ» – відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано суддею 09.10.2017р.
Суддя Балан Я.В.
