Заводський районний суд м. Запоріжжя
69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98
Справа № 332/1372/17
Провадження №: 2/332/707/17
УХВАЛА
"17" листопада 2017 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Андрюшиної Л.А. за участю секретаря Ковтуна В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи:орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району м.Запоріжжя, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернувся до суду в інтересах недієздатної ОСОБА_2Т з позовом до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району м.Запоріжжя, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2017 року його матір ОСОБА_2 визнано недієздатною. Рішенням цього ж суду від 25.04.2017р. над недієздатною ОСОБА_2 встановлено опіку і його призначено опікуном. На теперішній час йому стало відомо, що 27.12.2016 року, коли ступень наявних у ОСОБА_2 порушень був таким, що позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, його матір»ю було укладено договір дарування житлового будинку № 129 по вул. Зразковій м. Запоріжжя, що належав їй на праві власності. Вказаний договір був посвідчений 27 грудня 2016 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 3996.Вважає, що під час укладення договору дарування його мати ОСОБА_2 внаслідок тяжкої хвороби та психічних розладів не могла повністю усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому укладений нею договір дарування необхідно визнати недійсним.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні, яке було проведено 04.07.2017 року, свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, що викладені ним у позовній заяві.
Представник позивача ОСОБА_5, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, у цьому ж судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі і також просив їх задовольнити. Пояснення суду в обґрунтування позовних вимог надав аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 04.07.2017 року позовні вимоги не визнала, оскільки вважає позов необґрунтованим.
Представник відповідача ОСОБА_6, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судовому засіданні 04.07.2017 року позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що ОСОБА_2 була визнана недієздатною на підставі рішення суду від 14 березня 2017 року, а отже, з дня набрання рішенням суду законної сили ця особа є недієздатною. Договір дарування був укладений 27 грудня 2016 року, тобто за кілька місяців до визнання ОСОБА_2 недієздатною. Отже, спірний договір дарування був укладений ОСОБА_2 як дієздатною особою, а тому він є правомірним.
Представник відповідача ОСОБА_7, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, в судовому засіданні 25.07.2017 року позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що його позиція повністю співпадає з позицією представника відповідача ОСОБА_6.
Представник 3-ої особи - органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району м. Запоріжжя ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_2 вже з 2015 року мала відхилення у психічному стані, а тому викликають сумніви щодо усвідомлення нею значення своїх дій та можливості керувати ними під час укладення спірного договору дарування.
Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 в судовому засіданні 25.07.2017 року заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та в обґрунтування надала суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, відповідно до яких нотаріальна дія відповідно до спірного договору дарування від 27.12.2016 року була проведена суворо у відповідності до закону та згідно вимогам вчинення нотаріальної дії. Відповідно до ст. 44 Закону України «Про нотаріат», нотаріусом під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Вона, як нотаріус, належним чином визначила обсяг цивільної дієздатності дарувальника ОСОБА_2 та підстав сумніватися у її дієздатності не виникло, оскільки ця особа поводила себе цілком адекватно, як звичайна людина, відповідала на всі питання, слухала текст договору, потім повністю читала його та самостійно підписувала. В результаті проведеної розмови з дарувальником ОСОБА_2 та роз’яснень наслідків вчинення нотаріальної дії у неї, як нотаріуса, не виникло жодних сумнівів щодо її дієздатності, оскільки ця особа в повній мірі розуміла значення своїх дій та могла ними керувати(а.с.109).
Допитаний в судовому засіданні 04.07.2017 року в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що зі сторонами по справі не підтримує ніяких стосунків. Він, як водій, взимку 2017 року возив матір своєї знайомої ОСОБА_10 до лікарні, оскільки її покусала собака. З цією бабусею ОСОБА_2 він познайомився, коли підвозив її у лікарню та за отриманням паспорту у 2016 році, на прохання матері відповідача ОСОБА_3. Бабуся самостійно оплачувала його послуги як водія. По дорозі він спілкувався з бабусею, яка питала у нього, хто він такий. Бабуся розуміла куди вони їдуть, розповідала про те, як її покусала собака і ніяких дивностей у її поведінці він не помічав, так як вона все розуміла. До лікарні він возив бабусю протягом місяця та разів 15-20 з нею спілкувався по дорозі. Бабуся більше його розпитувала, чим розповідала про себе. Ніяких сумнівів щодо нормального психічного стану бабусі у нього не виникало.
Свідок ОСОБА_10 04.07.2017 року суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її рідним братом, ОСОБА_2 є її матір’ю. Стосунки між ними нормальні. Відповідач ОСОБА_3 є її дочкою, з якою у неї хороші стосунки. Про те, що розглядалося питання щодо визнання її матері недієздатною, їй відомо не було, також як і до тепер невідомо чому її мати була визнана недієздатною, оскільки, на її думку, їх матір цілком нормальна людина, так як вони часто спілкуються. Матір завжди відповідає на всі питання, іноді, у силу похилого віку, замовляється, не може висловити свою думку, але всіх впізнає і ніяких відхилень у її психічному стані вона не помічала. У грудні 2016 року їх матір покусала собака та 31.12.20106 року її відвезли до лікарні № 9, де обробили рану та дали направлення у лікарню за місцем проживання. Оформити договір дарування на свою онуку її матір побажала особисто. У грудні 2016 року вона, її дочка та матір ОСОБА_2 їздили до нотаріуса разом. При цьому матір розуміла, що вона їде до нотаріуса, де особисто підписала договір дарування, так як раніше говорила, що ОСОБА_3 там буде жити, вона там і зареєстрована. У нотаріуса вони з матір’ю знаходилася в різних кабінетах, так як нотаріус забрав матір до себе в кабінет і про щось з нею розмовляла. Вона лише чула, що матері роз’ясняли, що це договір дарування. Раніше матір бажала належний їй будинок поділити між нею та братом, якому подарувала його частку будинку вже давно і він там і проживає. На її ім’я матір оформила заповіт на другу частину будинку. Брат не повідомив їй, що оформлює над матір’ю опікунство. Вона також ходила до матері кожного дня, доглядала за нею, а також восени 2016 року була ініціатором оформлення договору дарування. З її пропозицією укласти договір дарування на онуку, матір погодилася і лише спитала, чи не виженуть її з будинку?
Допитана в судовому засіданні 25.07.2017 року в якості свідка ОСОБА_11 суду пояснила, що позивача ОСОБА_1 знає від його народження. Ніяких стосунків з ним не підтримує. Відповідач ОСОБА_3 є її хресницею, стосунки з нею добрі. Їй відомо, що ОСОБА_2 подарувала ? частину належного їй житлового будинку своєму синові ОСОБА_1, сама залишилася проживати в меншій половині цього будинку, яку вирішила подарувати своїй онуці ОСОБА_3. З ОСОБА_2 вона спілкувалася постійно, у тому числі й взимку 2016 року. Вони з ОСОБА_2 є подругами та знають одна одну протягом 60 років. Вона часто буває в будинку ОСОБА_2, яка розповідала їй, що на належну їй частину будинку є заповіт, але вона бажає оформити договір дарування на ОСОБА_3, яка є її онукою. ОСОБА_2 завжди нормально з нею спілкувалася, була адекватною, питала у неї про сусідів. Вона ніколи не чула, щоб ОСОБА_2 проходила лікування у психіатричній лікарні та ніяких відхилень у її психічному стані вона ніколи не помічала.
Свідок ОСОБА_12 25.07.2017 року суду пояснила, що позивача ОСОБА_1 вона знає як сусіда, стосунки між ними нормальні. Відповідача ОСОБА_3 вона також знає, але ніяких стосунків з нею не підтримує. Від дочки ОСОБА_2- ОСОБА_10 вона дізналася, що ОСОБА_2 визнали недієздатною. Вона проживає з нею по сусідству та ніколи нічого неадекватного у її поведінці не помічала. Коли вона проходить поблизу будинку ОСОБА_2, та завжди питає про її сім’ю, про сусідів і нормально з нею спілкується. Восени 2016 року та взимку 2017 року вона також бачила та спілкувалася з ОСОБА_2, та нормально з нею спілкувалася. ОСОБА_2 говорила про те, що хоче переоформити свою частку будинку на дочку або онуку. Про те, що ОСОБА_2 проходила лікування у психіатричній лікарні, їй нічого невідомо та у неї ніколи не виникало сумнівів щодо її адекватності.
У даному судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 заявив клопотання, яке викладене письмово, про призначення у справі судово-психіатричної експертизи з ціллю з’ясування психічного стану у якому знаходилась ОСОБА_2, під час укладення нею 27.12.2016 року договору дарування житлового будинку та визначення того, чи могла ОСОБА_2 у цей час розуміти значення своїх дій та керувати ними. В обґрунтування клопотання посилався на ту обставину, що проведена раніше експертиза, яка була доручена комунальному закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня», не надала медичного висновку щодо поставлених на її вирішення питань. Проведення експертизи просив доручити експертам комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня Запорізької обласної ради».
Позивач ОСОБА_1 заявлене клопотання підтримав. Представник 3-ої особи ОСОБА_8 також підтримала заявлене представником позивача клопотання щодо призначення експертизи. Відповідач ОСОБА_3 та її представники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заперечували проти задоволення зазначеного клопотання, зокрема, в обґрунтування заперечень представник відповідача ОСОБА_7 посилався на те, що позивач вже використав своє право на призначення експертизи, за його клопотанням судово-психіатрична експертиза була проведена та надано висновок щодо неможливості визначити психічний стан ОСОБА_2 в період укладання нею договору дарування. Цей висновок є чітким і зрозумілим, а тому, на його думку, повторне призначення експертизи лише буде сприяти затягуванню розгляду справи по суті.
Суд, заслухавши думку сторін та їх представників, думку представника 3-ої особи ОСОБА_8, вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1,4 ст. 143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд провести експертизу у відповідній судово-експертній установі. Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 145 ЦПК України, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, то призначення експертизи є обов’язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін. Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2016 року у справі № 6-2833цс16, відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та(або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними(тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладенні угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. Призначення експертизи у разі заявлення клопотання про її призначення хоча б однією зі сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи згідно з вимогами п.2 ч.1 ст. 145 ЦПК України є обов’язковим. Враховуючи, що у даному випадку призначення експертизи було обов’язковим, судом на підставі ухвали від 28 липня 2017 року було задоволено клопотання, заявлене представником позивача ОСОБА_5, та призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам комунального закладу «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня Дніпропетровської обласної ради».
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 133 від 26.09.2017 року, визначити психічний стан і вирішити експертні питання щодо ОСОБА_2 на період укладання і посвідчення нею договору дарування 27 грудня 2016 року неможливо в звя’зку з суперечливістю відомостей про її психічний стан в той період часу, що міститься в показаннях свідків, та в медичній документації. Отже, на думку суду, проведена у даній цивільній справі судово-психіатрична експертиза фактично не містить обґрунтованого висновку, що викликає сумніви у її правильності, оскільки експертами не було визначено психічний стан ОСОБА_2 і не надана відповідь на експертні питання щодо її психічного стану на момент укладання спірного правочину.
Відповідно до положень ч.2 ст. 150 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові(експертам).
Таким чином, суд вважає, що для вирішення питання про психічний стан ОСОБА_13 в період укладення і посвідчення договору дарування 27 грудня 2016 року, потрібні спеціальні знання в області медицини, а тому у справі необхідно призначити повторну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручити іншій експертній установі, з ціллю з’ясування психічного стану, у якому знаходилась ОСОБА_2, під час укладення нею 27.12.2016 року договору дарування житлового будинку, та визначення того, чи могла ОСОБА_2 у цей час розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 на даний час є нетранспортабельною, що підтверджується медичною довідкою № 773 від 14.11.2017 року, виданою КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4», суд вважає такими, що заслуговують уваги доводи представника позивача ОСОБА_5 стосовно призначення проведення експертизи за місцем її проживання, а саме комунальною установою «Обласна клінічна психіатрична лікарня Запорізької обласної ради».
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 143-145, 150 ч.2,168,202 ч.1 п.5 ЦПК України, суд, -
У ХВАЛИВ:
Клопотання, заявлене представником позивача ОСОБА_5 - задовольнити.
Призначити по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, який діє в інтересах недієздатної ОСОБА_2, до ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району м. Запоріжжя, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним повторну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
1)Чи страждала ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 27 грудня 2016 року, на час укладення та посвідчення у нотаріальному порядку приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу ОСОБА_4 договору дарування будинку №129 по вул. Зразковій м. Запоріжжя, будь-яким психічним розладом, що позбавляло її здатностіусвідомлювати та розуміти значення своїх дій та(або) керувати ними, та в якому психічному стані вона в цей час знаходилася?
2)Якщо ОСОБА_2 страждала будь-яким психічним розладом, чи могла вона за своїм психічним станом на час укладення та посвідчення вище вказаного договору дарування 27 грудня 2016 року повністю усвідомлювати та розуміти значення своїх дій та(або) керувати ними?
Проведення експертизи доручити експертам комунальної установи «Обласна клінічна психіатрична лікарня Запорізької обласної ради»(69600, м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд.10-а)
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України.
Встановити строк для проведення експертизи один місяць з дня отримання ухвали та матеріалів справи.
Для проведення експертизи у розпорядження експертів направити матеріали цивільної справи та медичні документи ОСОБА_2.
Оплату за проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_1 та роз’яснити положення ст. 146 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі. Зобов’язати ОСОБА_1, у разі виникнення такої потреби, на вимогу експертів забезпечити можливість огляду ОСОБА_2 для проведення експертизи.
Провадження у зазначеній цивільній справі зупинити на час проведення експертизи та отримання її висновку.
Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня її проголошення.В інший частині ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті в 1-му примірнику.
Суддя Андрюшина Л.А.
