АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22-9070 Головуючий у 1-й інстанції - Коренюк А.М.
Унікальний №753/72/17 Доповідач - Пікуль А.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 листопада 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Гаращенка Д.Р.
НевідомоїТ.О.
секретар Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 5 липня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
в с т а н о в и л а:
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 5 липня 2017 року за безпідставністю пред'явленого позову відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект") до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.
Не погодившись з рішенням суду, позивач через свого представника, Аветисян М.Р., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі (а.с.64-67).
В суд апеляційної інстанції відповідачі не з'явились тричі, про місце та час апеляційного розгляду повідомлялися у встановленому процесуальним законом порядку шляхом направлення судових повісток поштою рекомендованими листами із повідомленням за адресою, вказаною у позовній заяві, апеляційній скарзі та договорі іпотеки №77434 (а.с.2, 14-17; 64). Направлені судом повістки тричі повернулися без вручення із відміткою уповноваженої особи поштового відділення про невручення за закінченням терміну зберігання.
Відповідно пункту 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Вжиті апеляційним судом заходи повідомлення відповідачів про місце та час розгляду справи засобами телефонного зв'язку за номерами телефонів, вказаними у договорі іпотеки (а.с.16), також виявилися безрезультатними.
Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав свій процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторони про місце та час апеляційного розгляду. Водночас строк зберігання поштового відправлення в один місяць давав можливість особі, яка бере участь у справі (відповідачам), вжити заходів для отримання відправлення та ознайомлення зі змістом судових повісток і доданих до них матеріалів протягом цього строку.
Ураховуючи наведені обставини у контексті положень процесуального закону щодо строків апеляційного розгляду та обов'язків учасників судового розгляду добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідачів, які не вжили заходів для отримання відправлення та ознайомлення зі змістом судових повісток і доданих до них матеріалів.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника позивача, Янчука А.А., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що: докази про порушене право позивача в межах заявлених вимог про зобов'язання не чинити перешкод в користуванні житлом відсутні; акти перевірки майна складені заінтересованою особою, а тому не можуть бути прийняті судом у якості доказу; спірна квартира не могла бути предметом звернення стягнення на предмет іпотеки, відтак підстава набуття позивачем права власності на спірну квартиру є оспорюваною.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону унаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильної оцінки наявних у розпорядженні суду письмових доказів.
Указані обставини, ураховуючи положення ст. 309 ЦПК України, дають суду апеляційної інстанції підстави для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст.4, п.5.ч.2 ст. 119 ЦПК). Таким чином, при розгляді справи суд застосовує той закон, який регулює спірні правовідносини.
У даному випадку позивач обґрунтовує заявлені ним позовні вимоги наявністю у нього права власності на квартиру АДРЕСА_1, набутого у встановленому порядку шляхом звернення стягнення на іпотечне майно на підставі застереження у іпотечному договорі, предметом якого була вказана квартира.
З наявних у розпорядженні суду письмових доказів - відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, убачається, що спірна квартира з 25.11.2015 зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ "Кей-Колект" (а.с.18).
За правилом п.9 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Таким чином, право власності відповідачів на квартиру АДРЕСА_1 є припиненим, а тому вони втратили правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Указані правомочності перейшли до нового власника майна - ТОВ "Кей-Колект".
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення ТОВ "Кей-Колект" перешкод у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1 та визнання відповідачів такими, що втратили право користування цим майном.
При цьому вимога позивача про надання йому постійного безперешкодного доступу до спірного майна не може бути задоволена, оскільки, по-перше, у розпорядженні суду немає доказів, що позивач не має доступу до квартири; по-друге, безперешкодний доступ не може бути забезпечений без вирішення питання виселення осіб, які без достатніх правових підстав займають спірне приміщення, а такі вимоги в рамках даного позову не заявлялися. Водночас, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд не може встановлювати наявність чи відсутність порушення права без звернення особи, поданого відповідно до вимог процесуального закону.
Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 5 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" перешкоди у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Д.Р. Гаращенко
Т.О. Невідома
