КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 754/5656/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Журавська О.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Губської Л.В.,
Суддів: Беспалова О.О.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
за участю позивача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА _4 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за безквитковий проїзд, посилаючись на те, що відповідачем при винесенні постанови не було враховано те, що він є пенсіонером та інвалідом третьої групи, що звільняє його від обов'язку сплачувати за проїзд.
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.04.2017 інспектором було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 135 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 60 грн., а саме за те, що він 11.04.2017 р. в тролейбусі №50, що рухався за маршрутом метро Либідська до вул. Милославська в м.Києві, здійснив безквітковий проїзд від зупинки Дніпровська Набережна до зупинки вул. Тампере.
Дана постанова є предметом цього позову, оскільки позивач вважає її протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у позивача наявні пільги на проїзд у міському пасажирському транспорті, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне
Так, відповідно до Закону України «Про міський електричний транспорт» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1735 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом» наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 329 від 09 жовтня 2006 року затверджені Правила користування трамваєм і тролейбусом у містах України, які були чинними до 12.12.2017 року (далі - Правила).
Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 цих Правил право на проїзд у трамваї, тролейбусі надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, картка або інше посвідчення, що дає право на пільговий проїзд згідно з чинним законодавством.
Аналогічна норма міститься у статті 4 Закону України «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 №1914.
Підпунктом 6.2 пункту 6 Правил визначено, що порушення даних Правил (безквитковий проїзд, а також безоплатне провезення пасажиром дитини віком від 7 до 16 років або неоплаченого багажу) тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу згідно з чинним законодавством. Крім штрафу, пасажир повинен сплатити вартість проїзду.
Відповідно до підпункту 5.5. Правил встановлено, що пасажири зобов'язані:
- мати при собі документи, які засвідчують право на проїзд та провезення багажу в трамваї, тролейбусі, завчасно придбавши такі документи поза рухомим складом (у касах підприємств або в інших юридичних та фізичних осіб, які їх реалізують на основі угод з цими підприємствами: кіосках «Укрпошта», «Міськдовідка» тощо), а також, абонементні талони та разові квитки безпосередньо в рухомому складі в кондукторів чи водіїв під час зупинки;
- сплатити свій проїзд, закомпостувавши абонементний талон або придбавши разовий квиток у кондуктора чи водія;
- пред'являти для перевірки документи, що засвідчують право проїзду, на вимогу контролерів, водіїв, кондукторів, посадових осіб, зазначених у пункті 6.3 цих Правил.
В свою чергу, згідно зі ст.135 Кодексу України про адміністративні порушення безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років: у поїздах приміського, місцевого або дальнього сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в міському транспорті - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі приміського або внутрірайонного сполучення - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; в автобусі міжміського і міжнародного сполучення та у міжміському електротранспорті - тягне за собою накладення штрафу в десятикратному розмірі від вартості проїзду; на суднах водного транспорту - тягне за собою накладення штрафу в п'ятикратному розмірі від вартості проїзду.
Статтею 222 КУпАП визначено, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 135 КУпАП, розглядають органи Національної поліції, від імені яких розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 258 КУпАП протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу, частиною першою якої визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право на безоплатний проїзд, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про поширення чинності постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.93.№354» від 16.08.94. №555, мають інваліди І-ІІІ групи, в тому числі позивач, якому згідно з довідкою до акту огляду МСЕК від 28.02.2017 р. встановлена ІІІ група інвалідності до 01.02.2018 року.
Однак, вказаним правом особа може користуватись при наявності документу, що підтверджує зазначені обставини.
Як зазначає апелянт і не заперечує позивач, ним було пред»явлено пенсійне посвідчення, строк дії якого закінчився 01.03.2016 року.
Порядок обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень в Пенсійному фонді України та його органах, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.03.2004 №4-1, визначає механізм обліку, зберігання, оформлення та видачі пенсійних посвідчень (далі - посвідчення) в Пенсійному фонді України (далі - Фонд) та територіальних органах Фонду.
У п. 2 вказаного Порядку зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року N 497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" та пункту 4.9 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року N 13-1), документом, який підтверджує призначення громадянину пенсії, є пенсійне посвідчення.
Відповідно до зазначеного Порядку посвідчення, яке стало непридатним або строк дії якого закінчився, підлягає знищенню.
Отже, 11 квітня 2017 року під час проїзду у громадському транспорті позивач не пред'явив кондуктору, а потім і працівникові Нацполіції, документ, який би підтвердив його право на пільговий проїзд, тому постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності винесена інспектором правомірно.
Водночас, в копії постанови по справі про адміністративне правопорушення міститься підпис позивача, при цьому, будь-які зауваження чи заперечення ним не зазначені.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і рішення ухвалено з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволені позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 271, 272, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Києві Департаменту патрульної поліції - задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м.Києва від 11 жовтня 2017 року - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення і подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя -доповідач: Л.В.Губська
Судді : О.О.Беспалов
А.Б.Парінов
