ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2018 р.
м.Одеса
Справа № 815/1925/17
Категорія: 9.4
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді – доповідача
ОСОБА_1
суддів
ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю: секретаря
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _5 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: 1) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження змін до Загального реєстру вкладників АТ “Імексбанк”, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, на підставі змін до Переліку вкладників АТ “Імексбанк”, наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до якого включено ОСОБА_6 з належної їй сумою в розмірі 156 930 грн. 11 коп. на підставі договору банківського вкладу від 19.01.2015 року № 990413414, 2) зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Загального реєстру вкладників АТ “Імексбанк”.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що бездіяльність відповідача щодо не затвердження змін до Загального реєстру вкладників АТ “Імексбанк” є незаконною та порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу відповідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з таким рішенням, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції не дослідив та не надав належної правової оцінки факту перерахунку на рахунок позивача грошових коштів з рахунку іншої фізичної особи, в період дії обмежень, встановлених НБУ. Фонд не відшкодовує кошти, розміщені на рахунках, що перебувають під арештом. Укладений між позивачем та третьою особою договір позики порушує публічний порядок відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування, а з ним і ст.ст. 26,27,52 Закону та ст. 228 ЦК України, що полягає у створенні позивачеві переваг перед іншими вкладниками банку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, 15.01.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №16/БТ АТ «Про віднесення ПАТ “Імексбанк” до категорії проблемних».
19 січня 2015 року ОСОБА_5 та ПАТ “Імексбанк” уклали договір №990413414 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року за яким банк приймає від позивача на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 9926 доларів США на строк до 22.04.2015 року.
26 січня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №50 «Про віднесення ПАТ “Імексбанк” до категорії неплатоспроможних».
21 травня 2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 330 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ “ІМЕКСБАНК”.
27 травня 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 105 “Про початок процедури ліквідації АТ “ІМЕКСБАНК” та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку”.
Листом від 19.05.2016 року уповноважена особа Фонду на ліквідацію АТ “Імексбанк” повідомила позивача про направлення на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб листа від 29.02.2016 року “Про внесення змін до переліку вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування”, до яких включено позивача.
Однак Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не затвердив вказані вище зміни, що стало підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено наявність підстав для невнесення позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на отримання сум гарантованого відшкодування, він зобов’язаний затвердити такі зміни у реєстрі.
Колегія суддів вважає вірним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов’язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Частинами 1 та 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Також, статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий курєр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через 7 днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом 3-х днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст. 26 цього Закону.
У відповідності до п.4 ч.2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч.2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) банком протягом 1-го року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у т.ч. договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.
Пунктом 5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14 встановлено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно, зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.
Пунктом 1 розділу IV Положення визначені повноваження Фонду щодо отриманого від уповноваженої особи Переліку, а саме Фонд завантажує поданий уповноваженою особою Фонду Перелік до програмно-апаратного комплексу Фонду та здійснює його перевірку в частині: - невключення до Переліку інформації про рахунки вкладників, розмір залишку гарантованої суми яких з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку, становить менше 10 гривень або більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, незалежно від кількості вкладів в одному банку; - невключення до Переліку інформації про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом (відповідно до інформації, наданої уповноваженою особою Фонду); - відсутності в Переліку більше одного запису по одному вкладнику; - наявності всіх необхідних для проведення ідентифікації реквізитів вкладника;- коректності реквізитів вкладника.
Перевірка договорів вкладників є повноваженням Уповноваженої особи Фонду.
Протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №036/15 від 10 лютого 2015 року затверджені «Методичні рекомендації стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам».
Відповідно до пунктів 1, 2, 11 розділу ІІ Методичних рекомендацій з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом (наказом) створює Комісію з перевірки вкладів фізичних осіб та своїм розпорядчим документом (наказом) наділяє Комісію повноваженнями здійснити перевірку документів, пов'язаних з укладанням банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб. За підсумками перевірки документів, які обумовили прийняття рішення про тимчасове обмеження виплати коштів вкладникам, уповноважена особа Фонду приймає рішення щодо звернення до правоохоронних органів за територіальною та предметною підслідністю із заявою про вчинення кримінального правопорушення, з метою ініціювання проведення досудового розслідування за фактами замаху на заволодіння коштами Фонду клієнтами банку, службовими особами банку та іншими особами.
Пунктами 1, 2, 3 розділу ІІІ Методичних рекомендацій визначено, що рішення про зняття обмежень здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників приймається уповноваженою особою Фонду у разі, якщо факти, зазначені у пункті 3 Розділу II даних Методичних рекомендацій, не підтвердились, зокрема за наслідками: розгляду обґрунтованих звернень вкладників банку; розгляду додаткових документів (відомостей), які обґрунтовано підтверджують звичайний (законний) характер операцій з поповнення, внесення (перерахування) коштів на рахунки фізичних осіб, відсутність намірів штучного збільшення гарантованої суми відшкодування, встановленої Законом; - рішення суду, що набрало законної сили; - процесуального рішення (постанови) правоохоронного органу щодо закриття кримінального провадження, порушеного за зверненням уповноваженої особи Фонду.
Прийняте Уповноваженою особою Фонду рішення про зняття обмеження виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників, не пізніше наступного робочого дня після його прийняття, направляється до Фонду супровідним листом разом із копіями обґрунтовуючих документів та електронною версією переліку рахунків вкладників, за яким уповноваженою особою Фонду прийнято рішення про зняття обмеження здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за формою та структурою файлу «D», визначеними Правилами, на CD-диску. Отримана інформація перевіряється відділом організації виплат на коректність та відображається в Узагальненій базі даних про вкладників Фонду. Виплати коштів за відповідними рахунками таких вкладників здійснюються згідно з нормами Закону та нормативно-правовими актами Фонду.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач не був включений до Переліку вкладників з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню з причин перевірки вказаного правочину поряд з іншими щодо його нікчемності.
29 лютого 2016 року Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» був направлений лист №1143 на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо змін до Переліку вкладників, в якому включено позивачку.
Таким чином, оскільки Уповноваженою особою було включено позивача до переліку осіб, які мають право на гарантоване відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та сповіщено про це ФГВФО, то ФГВФО неправомірно не затвердив зміни до Загального реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду, адже Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не містить такої підстави для відмови у включенні вкладника у Загальний реєстр вкладників, як «категорична незгода» з наданим Уповноваженою особою Переліком.
До того ж, як зазначалося вище та встановлено ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у т.ч. договори) неплатоспроможного банку є «нікчемними» з таких підстав:
- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобовязання без встановлення обовязку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
- банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобовязання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобовязань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
- банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20% і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобовязаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
- банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;
- банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочини (у т.ч. договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
- банк уклав правочин (у т.ч. договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Окрім того, поняття «нікчемності» правочинів безпосередньо наведено і у ст. 228 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, з аналізу вказаних норм слідує, що Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину.
При цьому, висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися на встановлених обставинах, які за визначенням у законі тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, визнання нікчемною угоди. У разі не встановлення передбачених Законом підстав визнання правочину нікчемним, висновок про нікчемність укладених правочинів не може бути визнаний обґрунтованим.
До того ж, слід зазначити, що відповідно до змісту положень п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Разом з цим, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внесення позивачем коштів на свій рахунок здійснювалось з метою отримання коштів не від банку і не за рахунок банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто за рахунок державних коштів.
При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач, в даному випадку, не міг знати про те, що на підставі постанови Національного банку України №16/БТ «Про віднесення АТ «Імексбанк» до категорії проблемних», на яку посилається апелянт, посадовими особами АТ «Імексбанк» видано наказ №20-в від 16 січня 2015 року про дотримання встановлених обмежень, тому що вищевказані документи не є публічними, не доводилися до клієнтів Банку, та після винесення таких документів АТ «Імексбанк» ще значний час працював у звичайному режимі для клієнтів Банку, доки не було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на включення до переліку вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО.
Одночасно слід звернути увагу й на те, що аналогічна позиція з цих спірних питань була висловлена і Верховним судом України, зокрема, в постанові від 20 січня 2016 року.
Щодо посилань апелянта на відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_5 гарантованої суми вкладу з причин накладення на вказані кошти арешту, судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Одеси у справі №757/31631/17-к від 27 червня 2017 року вказаний арешт було скасовано.
Інші зазначені апелянтом доводи є несуттєвими та не можуть бути підставою для скасування вірно вирішеного по суті судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку, порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду, не встановлено. Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: Л.В. Стас
ОСОБА_3.
