КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 825/1903/17 Головуючий у І інстанції: Д'яков В.І.
Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
в с т а н о в и в:
21 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області (форма «Ф») №10883197 від 29 серпня 2017 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області (форма «Ф») від 29 серпня 2017 року №10883197.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального права і невідповідності висновків суду матеріалам справи та змінити судове рішення і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскільки реєстрація транспортного засобу позивача була здійснена у червні 2016 року, то на 01 січня 2017 року строк його експлуатації становить до 1 року, отже коефіцієнт за строком експлуатації складає 74, середньоринкова вартість на 01 січня 2017 року становить 1264616,34 грн., що перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим автомобіль позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. В суді першої інстанції позиція позивача обґрунтовувалась тим, що строк використання автомобіля позивача складає більше 1 року, його вартість становить менше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати, він не є об'єктом оподаткування транспортним податком, а спірне податкове повідомлення-рішення було винесене 29 серпня 2017 року, що є порушенням пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є власником транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser Prado 150, з об'ємом двигуна 2755 куб.см, тип пального «D», 2016 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 23 червня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2.
29 серпня 2017 року ГУ ДФС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №10883197, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн. з граничним строком сплати - 60 днів з дня вручення.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що автомобіль марки Тоуоta Land Cruiser Prado 150, 2016 року випуску з технічними параметрами, зазначеними у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, не є об`єктом оподаткування у 2017 році.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01 січня 2015 року, стаття 267 ПК України викладена у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.
Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Відповідно до п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
З аналізу наведених норм вбачається, що легкові автомобілі є об'єктом оподаткування транспортним податком у випадку, якщо з року їх випуску минуло не більше 5 років та їх середньоринкова вартість становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені ст.12 ПК України.
У відповідності до п.п.8.1, 8.3 ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно, який в силу ст.265 ПК України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Відповідно до п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Підпунктами 12.3.1, 12.3.2 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Згідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів, відповідно до Податкового кодексу України.
Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
При цьому, в силу п.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Згідно пп.12.4.1 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом.
В силу п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Рішенням Чернігівської міської ради 47 сесії VІ скликання від 30 січня 2015 року «Про місцеві податки» встановлено на території м.Чернігова місцеві податки, зокрема, транспортний податок.
Постановою Кабінету Міністрів України №66 від 18 лютого 2016 року затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, відповідно до п.п.13, 14 якої Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2017 року встановлено на рівні 3200 гривень.
Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком є автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, позивач є власником транспортного засобу марки Toyota, модель Land Cruiser Prado 150, з об'ємом двигуна 2755 куб.см, тип пального «D», 2016 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 23 червня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_1
Аналогічна інформація міститься в наданому відповідачем до суду першої інстанції витягу інформації з Переліку від МРЕО Приватні ос. станом на 01 квітня 2017 року об. двигуна понад 1951 см.
З наявних в матеріалах справи розрахунків середньоринкової вартості транспортного засобу з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України вбачається, що станом на 25 жовтня 2017 року та 18 грудня 2017 року середньоринкова вартість легкового автомобіля марки Toyota, модель LC Prado, 2,8, внутрішнього згорання, дизель, 2016 року випуску становить 1059543,42 грн.
В той же час, відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України передбачено, що середньоринкова вартість має визначатись станом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно п.2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100),
де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального;
Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403.
Враховуючи, що реєстрація належного позивачу транспортного засобу відбулась 23 червня 2016 року, станом на 01 січня 2017 року строк його експлуатації не перевищував 1 рік.
Згідно додатку 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів відносно легкових автомобілів зі строком експлуатації до 1 року становить 74.
З наданого відповідачем розрахунку вартості транспортного засобу вбачається, що вартість нового транспортного засобу легкового автомобіля марки Toyota, модель LC Prado, 2,8, внутрішнього згорання, дизель, 2016 року випуску становить 1708941,00 грн.
Отже, середньоринкова вартість належного позивачу транспортного засобу станом на 01 січня 2017 року складала 1708941,00 грн. х (74/100) = 1264616,34 грн.
Крім того, згідно переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 (звітного) року, що розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, до вказаного переліку віднесено також легковий автомобіль марки Toyota, модель LC Prado, 2,8, внутрішнього згорання, дизель (Land Cruiser Prado 150), рік випуску (включно) до 1 року.
Таким чином, належний ОСОБА_2 транспортний засіб є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість становить 1264616,34 грн., що перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року (1200000,00 грн.), а позивач являється платником зазначеного податку.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 29 серпня 2017 року №10883197, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, спірне рішення є обґрунтованим, прийняте відповідно до норм податкового законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування, враховуючи, що права та охоронювані законом інтереси позивача не порушені.
Посилання ОСОБА_2 на винесення податковим органом та отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення після 01 липня 2017 року, тобто з пропуском визначеного законодавством строку, не може бути підставою для визнання податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 29 серпня 2017 року №10883197 протиправним та його скасування з огляду на встановлену судом правомірність його прийняття. Порушення податковим органом пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України та направлення (вручення) позивачу податкового повідомлення-рішення після 1 липня року базового податкового періоду свідчить про недотримання відповідачем процедури надіслання (вручення), встановленої ПК України, та є підставою для сплати податкового зобов'язання в більш піздній термін, однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування, а дії відповідача щодо надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення не оскаржувались.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 26 лютого 2018 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук
