ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
28 лютого 2018 року № 826/5755/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Інституту геологічних наук НАН України
до Міністерства культури України
про визнання протиправним та скасування рішення
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Позивач , в особі Інституту геологічних наук НАН України (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури України (надалі - Відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури України №1299/10/13-17 від 14.04.2017 року, що виданий Інституту геологічних наук НАН України.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що інформація та посилання на встановлені порушення, які відображена в спірному приписі, не відповідають дійсності. Крім того, Позивач зазначив, що Відповідачем під час огляду були встановлені лише ознаки правопорушень, передбачені ч.ч.1-3 ст. 24 та абз.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», про що зазначено в самому акті, однак підставою для застосування Відповідачем заходів реагування у вигляді вимоги зупинити будівельні (земляні) роботи є обов'язкова наявність порушень, а не їх ознак.
Представник Відповідача проти позову заперечує, при цьому зазначивши, що будівництво по вул. Олеся Гончара 55-Б у Шевченківському районі м. Києва ведеться з порушенням законодавства в сфері охорони культурної спадщини без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини історико-містобудівного обґрунтування, науково-проектної документації та без дозволу на проведення земельних робіт.
В судовому засіданні 13.09.2017 року Судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України (в редакції станом на вересень 2017 р.).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
В С Т А Н О В И В:
З матеріалів справи вбачається, що працівниками Міністерства культури України 06.03.2017 року здійснено візуальне обстеження земельної ділянки по вул. Олеся Гончара, 55-б у Шевченківському районі м. Києва та встановлено, що будівництво на цій земельній ділянці ведеться з порушенням законодавства України у сфері охорони культурної спадщини.
За результатом обстеження Відповідачем складено Акт обстеження містобудівної ситуації на території історичного ареалу м. Києва від 06.03.2017 р. (надалі - Акт обстеження).
В Акті обстеження зазначено, що на земельній ділянці по вул. Олеся Гончара, 55-б у Шевченківському районі м. Києва розташовується адміністративна будівля Інституту геологічних наук НАН України, яка є пам'яткою містобудування та архітектури місцевого значення «Будинок Київського відділення Російського технічного товариства, 1911-1914 рр.» (охор. №109), а безпосереднє будівництво відбувається впритул до вищезгаданої будівлі, за якою знаходиться земельна ділянка, на якій зафіксовано ознаки виконання масштабних будівельних робіт: територію огороджену парканом, розміщені побутові та технологічні приміщення будівельників і охорони, вирито та частково забетоновано котловани, наявні ознаки проведення об'ємних земельних робіт, облаштована підпірна стіна. На момент обмеження на території будівельного майданчику перебували люди, велися активні будівельні роботи, розташовувалась чисельна будівельна техніка, різноманітні металеві конструкції та будівельні матеріали, здійснювався активний рух вантажних машин.
На паркані розміщено Інформаційний стенд об'єкта будівництва, згідно з яким назва об'єкту «Будівництво офісного центру за адресою: вул. О. Гончара, 55-Б у Шевченківському районі м. Києва»; замовник: Інститут геологічних наук НАН України (ідент. код: 05417182); дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України від 02.02.2009 року №1134-Шв/Р.
За результатами візуального обстеження було видано Припис від 14.04.2017 року №1299/10/13-17 з вимогою негайно зупинити проведення будь-яких робіт на об'єкті «Будівництво офісного центру за адресою: вул. О. Гончара, 55-б у Шевченківському районі м. Києва», які виконуються в межах Центрального історичного ареалу м. Києва та в зоні регулювання забудови І категорії як таких, що виконуються з порушенням вимог частини 3 статті 32, статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без необхідних погоджень і дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема, погодити всю необхідну науково-проектну документацію та отримати належні дозволи на виконання робіт в порядку, встановленому законодавством і державними нормами, в тому числі відповідних органів охорони культурної спадщини. Про виконання припису письмово повідомити Міністерство культури України протягом трьох календарних днів з дня отримання цього припису.
Позивач не погоджується з спірним Приписом та звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.
Предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою (ст. 1 вказаного Закону).
Порядок утримання та використання пам'яток визначений статтею 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Так, власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання, встановлених органами охорони культурної спадщини, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Режими використання пам'яток встановлює: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, щодо пам'яток національного значення; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації щодо пам'яток місцевого значення.
Забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч.3 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем як замовником будівництва «Офісний центр на вул. Олеся Гончара, 55-Б у Шевченківському районі м. Києва» було замовлено та створено історико-містобудівне обґрунтування будівництва об'єкту 12-поверхового висотою максимально 47 метрів в 2005 році у порядку та спосіб, що передбачені Наказом Державної служби охорони культурної спадщини України від 22.03.2004 року №7 «Про затвердження Порядку розроблення історико-містобудівного обґрунтування» та постанови Кабміну №319 від 13.03.2002 року.
Історико-містобудівне обґрунтування будівництва «Офісного центру на вул. Олеся Гончара 55-6, у Шевченківському районі м. Києва» від 2005 року було погоджене Головою Державної служби охорони культурної спадщини в серпні 2005 року, що підтверджується підписом та печаткою на титульній стороні даного обґрунтування.
Відповідно до положень пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини. Ці повноваження можуть бути делеговані органам охорони культурної спадщини нижчого рівня відповідно до закону.
Оскільки проект будівництва за адресою: м. Київ, вул. О. Гончара, 55-б, за місцем розташування відноситься до центрального історичного ареалу міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 28.03.2002 р. №370/1804, проект будівництва «Офісного центру на вул. Олеся Гончара 55-6, у Шевченківському районі м. Києва» було погоджено 31.08.2005 р. в Державній службі охорони культурної спадщини, що підтверджується підписом голови та відбитком штемпелю на титульній сторінці проекту.
Згодом, 25.01.2007 р. Головним управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано Позивачеві Дозвіл №08 на проведення будівельних робіт по будівництву офісного центру в зоні регулювання забудови І Категорії по вул. Олеся Гончара, 55-б в Шевченківському районі м. Києва, на виконання своїх повноважень згідно пункту 13 статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» в редакції від 01.01.2006 р.
Зазначений дозвіл був виданий з урахуванням проекту, погодженого в 2006 р., генплану, погодженого в 2005 р. Заступником начальника головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини, паспорту опорядження фасадів, листа Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини від 02.02.2005 р. №001-07/434, листа-погодження Інституту археології НАНУ від 23.09.2006 р. №101-4а-125/01, стислих відомостей щодо історико-культурної та містобудівної цінності об'єкта реконструкції та ділянки проектування.
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №1134-Шв/Р від 02.02.2009 р. Інспекції держархбудконтролю у м. Києві, на підставі якого Позивачем продовжується будівництво об'єкту.
Суд звертає увагу, що в дозволі на виконання будівельних робіт №1134-Шв/Р зазначено, що строк дії дозволу діє до 02.02.2010 р.
Крім того, Судом встановлено, що Листом від 20.10.2016 року №7966/5-16 до Міністерства культури України звернулось ТОВ «Ділайвест» в інтересах Позивача з проханням розглянути історико-містобудівне обґрунтування на Науково-методичній раді з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України.
Згідно з матеріалів поданого історико-містобудівного обґрунтування за спірною адресою планується будівництво 17-поверхового будинку висотою 67 метрів замість затвердженого раніше історико-містобудівного обґрунтування 12-поверхового висотою максимально 47 метрів. Також, будівництво заплановане обабіч скверу, впритул до адміністративної будівлі Інституту геологічних наук НАН України.
Отже, мова йдеться вже про інше будівництво з відмінними від попередніх погоджених параметрів планованого будівництва.
Оскільки межі території пам'ятки та її охоронної зони, а також режими їх використання не визначені та не затверджені, питання було рекомендовано до розгляду науково-медичною радою з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України.
Вказане питання включено до плану роботи Науково-методичної ради, однак не розглянуто і відповідних погоджень та дозволів Міністерством культури України не надавалось.
У відповідності до абз.14 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об'єктах культурної спадщини.
Згідно з п.17 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить також надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
Відповідно до пп.67 п.4 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №495, Міністерство видає дозволи на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.
Частиною 1 ст.37 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що будівельні, меліоративні, шляхові та інші роботи, що можуть призвести до руйнування, знищення чи пошкодження об'єктів культурної спадщини, проводяться тільки після повного дослідження цих об'єктів за рахунок коштів замовників зазначених робіт.
Крім того, відповідно до режиму використання території історичного ареалу міста Києва, проведенню будівельних робіт передує здійснення археологічних досліджень, після чого видається відповідний дозвіл.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про охорону культурної спадщини» проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам'ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.
Водночас, Позивачем до Суду не надано дозволів на проведення земляних робіт за спірною адресою та доказів того, що дії дозволу на виконання будівельних робіт №1134- Шв/Р продовжено після 02.02.2010 р..
З аналізу матеріалів справи та норм права Суд приходить до висновку, що будівництво по вул. Олеся Гончара, 55-б в м. Києві ведеться з порушенням законодавства у сфері охорони культурної спадщини без погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини історико-містобудівного обґрунтування та без дозволу на проведення земляних робіт.
Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Міністерством культури України обґрунтовано та правомірно видало припис від 14.04.2017 року №1299/10/13-17, а позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда
