Ухвала
18 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 362/44/17
провадження № 61-1285св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року в складі колегії суддів: Журби С. О., Коцюрби О. П., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Васильківським районним відділом земельних ресурсів 01 січня 2004 року зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серія НОМЕР_1 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га серія НОМЕР_2 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до яких ОСОБА_3 нібито на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району 17 сесії
24 скликання б/н від 30 вересня 2004 року набуто у власність вказані земельні ділянки у селі Іванковичі Васильківського району Київської області.
Васильківським районним відділом земельних ресурсів 01 листопада
2004 року зареєстровано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га серія НОМЕР_3 для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2 га серія НОМЕР_4 для ведення особистого селянського господарства, відповідно до яких
ОСОБА_4 нібито на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району 17 сесії 24 скликання б/н від 30 вересня 2004 року набуто у власність вказані земельні ділянки у селі Іванковичі Васильківського району Київської області.
Іванковичівською сільською радою питання про передачу у приватну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 указаних земельних ділянок на сесії сільської ради 30 вересня 2004 року не розглядалися та рішення з цього приводу не приймалися.
Васильківським міжрайонним прокурором 16 червня 2009 року порушено кримінальну справу № 79-814 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, за фактом вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області зловживання службовим становищем та службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_2
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від
21 травня 2010 року у справі № 1-143/10 кримінальну справу № 79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_5 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 6 КПК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_5
У вказаній постанові судом встановлено, що ОСОБА_5, достовірно знаючи, що на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, яка відбулася 30 вересня
2004 року, питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не обговорювалося та не вирішувалося, склав та підписав завідомо підроблені рішення 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року без номерів «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства», завірив їх печаткою сільської ради та видав, зокрема, ОСОБА_3 та ОСОБА_2
На підставі вказаних рішень були виготовлені та видані ОСОБА_3 державні акти на право власності на земельні ділянки: серія НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер НОМЕР_5, серія НОМЕР_2 на земельну ділянку площею
2 га, кадастровий номер НОМЕР_6, та ОСОБА_2 державні акти на право власності на земельні ділянки: серія НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер НОМЕР_7, серія НОМЕР_4 на земельну ділянку площею
2 га, кадастровий номер НОМЕР_8, які розташовані в селі Іванковичі Васильківського району Київської області.
На підставі підроблених, а тому неіснуючих, рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали спірні земельні ділянки в селі Іванковичі Васильківського району Київської області, що порушує вимоги земельного законодавства та інтереси територіальної громади.
Прокурор просив витребувати спірні землі з незаконного володіння
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від
18 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурором порушено встановлений законом строк на звернення до суду за захистом права, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено.
Рішення Васильківського міськрайонного суд Київської області від 18 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння задоволено.
Витребувано на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_5 та земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_6 загальною вартістю
1 890 050 грн 25 коп., що розташовані в селі Іванковичі Васильківського району Київської області.
Витребувано на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером НОМЕР_7 та земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером НОМЕР_8 загальною вартістю
1 890 050 грн 25 коп., що розташовані в селі Іванковичі Васильківського району Київської області.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь прокуратури Київської області судовий збір у розмірі по 59 536 грн 59 коп. з кожної.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано відсутністю правочину, що припинив право територіальної громади на спірні земельні ділянки, які продовжують вважатися власністю територіальної громади, а тому власник на підставі статті 387 ЦК України користується правом на її витребування з чужого незаконного володіння. Не перешкоджають такому витребуванню й положення статті 388 ЦК України, оскільки відповідачі не отримували вказану землю за відплатними правочинами.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення, яке полягає в тому, що кожного нового періоду часу наступає нове порушення прав власника. Таким чином, власник може пред'явити позов на захист свого права у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою віндикаційного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.
13 грудня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційні скарги, в яких просять скасувати рішення апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня
2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги мотивовані тим, що позивачем пропущено строк позовної давності із зверненням до суду з даним позовом, оскільки 28 лютого
2012 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області звертався в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, який ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2012 року залишено без розгляду.
Позивач безпідставно посилається на положення статті 388 ЦК України, яка не підлягає застосування до спірних правовідносин.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
27 грудня 2017 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передано судді-доповідачу.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Васильківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 362/44/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Надіслано учасникам справи копії касаційних скарг та додані до них документи, роз'яснено їм право подати відзиви на касаційні скарги, які за формою і змістом мають відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 02 лютого 2018 року.
12 січня 2018 року справа № 362/44/17 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
23 січня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
02 лютого 2018 року заступником прокурора Київської області через засоби поштового звʼязку подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Установлено, що аналогічні спори за позовом прокурора щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння неодноразово були предметом перегляду Верховним Судом України.
Так, у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року справа
№ 916/2129/15 (№ 3-604гс16) у справі за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс Строй» про витребування майна, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спірний об'єкт нерухомості вибув із володіння територіальної громади поза її волею, а тому Вищий господарський суд України правомірно виходив із того, що положення законодавства про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК не застосовуються.
У постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі
№ 6-1047цс17 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про витребування майна, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що до правовідносин, які регулюються нормами статей 387, 388 ЦК України строк позовної давності застосовується, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Незважаючи на зазначене, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України у порядку, передбаченому частиною першою статті 360-7 ЦПК України
2004 року, ухвалюючи судові рішення, дійшли протилежних правових висновків.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2018 року справа № 904/9159/16 за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ «Тулс» про витребування майна Верховний Суд дійшов висновку, що положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 жовтня 2016 у справі № 916/2129/15.
Крім того, у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду знаходяться й інші цивільні справи щодо витребування майна в порядку, передбаченому статтею 388 ЦК України, в яких позивачем виступає прокуратура.
У зазначених справах суди також застосовують різні правові висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 388 ЦК України у поєднанні з нормами ЦК України, які регулюють строк позовної давності.
Зазначене свідчить про існування різних правових позицій найвищого суду в державі в системі судоустрою, при однакових фактичних і правових обставинах, при подібних правовідносинах.
Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
З огляду на викладене, вказана справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, пунктом 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 362/44/17 за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від
23 листопада 2017 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат В. П. Курило
