Справа № 305/388/17
П О С Т А Н О В А
Іменем України
23 квітня 2018 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів МАЦУНИЧА М.В., ФАЗИКОШ Г.В.
при секретарі ПИЛИП Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 305/388/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, Рахівська районна державна адміністрація Закарпатської області як орган опіки та піклування і ОСОБА_5 у справах дітей Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду від 7 грудня 2017 року, головуючий суддя Ємчук В.Е., -
встановив:
ПАТ «Альфа-Банк» 02.03.2017 року звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_6-Е.В. і ОСОБА_4 зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 у справах дітей Рахівської райдержадміністрації. Ухвалою Рахівського районного суду від 22.06.2017 залучено до участі в справі Рахівську районну державну адміністрацію як орган опіки та піклування в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів. Позивач змінював вимоги і остаточно мотивував позов наступним.
За кредитним договором від 04.05.2007 № 606 ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого за договорами від 17.12.2012 про відступлення прав вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення є ПАТ «Альфа-Банк», надало ОСОБА_6 кредит у сумі 25000,00 дол. США зі сплатою за користування коштами 11% річних і зі строком повернення кредиту не пізніше 03.05.2027.
Виконання зобов’язань позичальником було забезпечено іпотекою житлового будинку № 3 загальною площею 342,66 кв. м, житловою площею 137,7 кв. м по вул. Перемоги в с. Біла Церква Рахівського району Закарпатської області, про що банком (іпотекодержателем) був укладений 07.05.2007 із ОСОБА_6 (іпотекодавцем) договір іпотеки № 606/606.
Кредитор свої зобов’язання виконав, а позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу. Частина боргу стягується шляхом вчинення 07.09.2015 нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 виконавчого напису за реєстровим № 11473. Належний до стягнення за позовом борг станом на 27.09.2017 складає за відсотками 86669,89 грн, крім того, стягненню підлягає пеня в розмірі 37078,00 грн.
За приписами Закону України «Про іпотеку» (ст.ст. 33, 38, 39 та ін.), кредитор-іпотекодержатель управі задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки і може одночасно з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки пред’явити й вимогу про виселення усіх мешканців з предмета іпотеки – житлового будинку. Звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для виселення з будинку його мешканців (ст. 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України).
Посилаючись на ці обставини, на право вимагати повернення боргу, позивач просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04.05.2007 № 606 у розмірі 86669,89 грн боргу відсотками, а також 37078,00 грн пені, звернути стягнення на предмет іпотеки – будинок загальною площею 342,66 кв. м, житловою площею 137,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Біла Церква, вул. Перемоги, 3, на користь ПАТ «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна;
виселити без надання іншого житла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з будинку № 3 по вул. Перемоги в с. Біла Церква Рахівського району Закарпатської області.
Судові витрати просив покласти на відповідачів.
Рішенням Рахівського районного суду від 07.12.2017 змінений позов задоволено, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04.05.2007 № 606 у розмірі 86669,89 грн боргу відсотками, а також 37078,00 грн пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки – будинок загальною площею 342,66 кв. м, житловою площею 137,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Біла Церква, вул. Перемоги, 3, на користь ПАТ «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна;
виселено без надання іншого житла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, з будинку № 3 по вул. Перемоги в с. Біла Церква Рахівського району Закарпатської області;
стягнуто з відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору по 4358,99 грн з кожного на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Відповідач ОСОБА_6 рішення суду оскаржив як незаконне та необґрунтоване. Посилається на те, що:
суд не мав підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки таке стягнення вже застосоване за виконавчим написом нотаріуса, здійснюється виконавче провадження, тож позивач вже реалізував своє право;
відповідачі безпідставно виселені з предмета іпотеки, позаяк будинок був придбаний не за рахунок кредитних коштів, право власності на нього було набуте відповідачем до укладання кредитного договору і в справі немає доказів сплати за будинок продавцеві коштів, одержаних за кредитним договором;
суд не врахував висновку органу опіки та піклування, який визнав за недоцільне виселяти сім’ю з будинку, іншого житла сім’я не має.
Сторона просить рішення скасувати, у позові – відмовити.
У відзивах на апеляційну скаргу:
ОСОБА_5 у справах дітей Рахівської райдержадміністрації вважає її обґрунтованою, посилається на безпідставне неврахування судом висновку органу опіки та піклування;
ПАТ «Альфа-Банк» вказує на необґрунтованість скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, оскільки, зокрема, саме завдяки отриманню кредитних коштів відповідач оплатив придбання будинку і саме з цією метою укладався кредитний договір.
Інші учасники процесу рішення суду не оскаржують.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_9, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, суд приходить до такого.
Із урахуванням положень ЦПК України щодо диспозитивності судового процесу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухваленого щодо відповідача ОСОБА_6, у межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, і бере до уваги відповідні пов’язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції (ст.ст. 12, 13, ст. 367 ч.ч. 1, 6 чинної редакції ЦПК України, що за змістом узгоджується з положеннями ст.ст. 10, 11, ст. 303 ч.ч. 1, 3 редакції цього Кодексу, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції).
Задовольняючи позов, пред’явлений до ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Рішення суду відповідає вимогам закону, обставинам справи та ґрунтується на її матеріалах і доказах, яким дано правильну оцінку.
Встановлено, що за заявою ОСОБА_6 рада опіки та піклування Білоцерківської сільської ради Рахівського району рішенням від 27.04.2007 «Про надання дозволу на здійснення правочинів стосовно нерухомого майна» надала йому дозвіл на передачу в іпотеку житлового будинку № 3 по вул. Перемоги в с. Біла Церква, на отримання кредиту та на виконання дій від імені доньки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 170). Рішення чинне.
27.04.2007 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 1916, купив у ОСОБА_12 житловий будинок загальною площею 342,66 кв. м, житловою площею 137,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Біла Церква, вул. Перемоги, 3 (а.с. 81). За умовами договору:
продаж вчинено за 300000,00 грн, з яких 173000,00 грн покупець сплатив до підписання договору, а решту 127000,00 грн зобов’язався сплатити протягом семи днів після підписання договору (після отримання в банківській установі цільового кредиту для купівлі житла) (п.п. 3, 4);
вартість майна згідно висновку експерта становить 300613,00 грн (п. 5);
право власності на жилий будинок у покупця виникає з моменту державної реєстрації договору (п. 11).
Право власності на придбаний будинок було зареєстровано за ОСОБА_6 27.04.2007 (а.с. 184-185).
За договором про іпотечний кредит 04.05.2007 № 606 Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого за договорами від 17.12.2012 про відступлення прав вимоги та про передачу прав за договорами забезпечення є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», надало ОСОБА_6 кредит у сумі 25000,00 дол. США зі сплатою за користування коштами 11% річних, із строком повернення кредиту не пізніше 03.05.2027 та з відповідальністю позичальника за порушення зобов’язань зі сплати коштів за договором у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, та нараховується щоденно (а.с. 5-18, 39-59). Сторони договору про іпотечний кредит обумовили, що:
кредит надається позичальнику для придбання ним нерухомості у власність, а саме – будинку, розміщеного за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Біла Церква, вул. Перемоги, 3, загальною площею 342,66 кв. м, житловою площею 137,70 кв. м (п. 2.5.);
виконання зобов’язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою, предметом якої є нерухомість – будинок, що придбається першим у власність з використанням кредиту вартістю 300000,00 грн (п. 4.1.);
позичальник зобов’язується використати кредит за цільовим призначенням (п. 5.2.1.).
Кошти в сумі 25000,00 дол. США (еквівалент 126250,00 грн) позичальник отримав 07.05.2007 на підставі заяви про видачу готівки № 2, в якій зазначено, що видано кредит для придбання житлового будинку згідно кредитного договору від 04.05.2007 № 606 (а.с. 196).
На підставі іпотечного договору № 606/606, укладеного ЗАТ «Промінвестбанк» (іпотекодержателем) із ОСОБА_6 (іпотекодавцем) 07.05.2007 і посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 1996, виконання зобов’язань позичальником було забезпечено іпотекою житлового будинку загальною площею 342,66 кв. м, житловою площею 137,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Біла Церква, вул. Перемоги, 3 і належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2007, посвідченого приватним нотаріусом Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 за реєстровим № 1916, і зареєстрований за власником у Рахівському РБТІ у книзі № 1 за номером запису 179, реєстраційний номер в РПВ на нерухоме майно 18658130 (а.с. 21-26). Вартість предмета іпотеки сторони договору визначили в розмірі 300613,00 грн.
Іпотекодавець засвідчував, що на підставах, передбачених чинним законодавством України, на предмет іпотеки може бути безумовно і беззаперечно звернене стягнення; предмет іпотеки вільний від будь-яких зобов’язань, крім тих, що передбачені цим договором; до іпотекодавця не пред’явлені і не будуть пред’явлені за обставин, що існують на момент укладення цього договору, майнові позови, пов’язані з вилученням предмету іпотеки або обмеженням користуванні, володіння чи розпорядження ним; будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені предметом іпотеки чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог; будь-яка інформація, надана ним щодо предмету іпотеки на момент укладення цього договору, є достовірною (п.п. 2.1.2, 2.1.6., 2.1.8., 2.1.10. іпотечного договору).
Пунктами 5.2.1. і 5.2.2. іпотечного договору сторони обумовили, що іпотекодержатель управі звернути стягнення на предмет іпотеки у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству, в тому числі, може безпосередньо звернутися до нотаріуса для вчинення виконавчого напису або до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію.
Офіційний курс долара США до гривні був установлений НБУ станом на 27.04.2007 і на 04.05.2007 на рівні 1,00 дол. США/5,05 грн, тому 127000,00 грн були еквівалентом 25148,51 дол. США, а 25000,00 дол. США були еквівалентом 126250,00 грн.
01.03.2011 ПАТ «Промінвестбанк» і ОСОБА_6 уклали договір про внесення змін і доповнень № 1 до кредитного договору № 606 від 05.05.2007, який стосувався зміни назви банку, його підрозділів, окремих реквізитів, а також певних особливостей розрахунків за кредитом, що не впливає на суть спірних правовідносин (а.с. 19-20).
Позичальник порушив свої зобов’язання за кредитним договором і спричинив виникнення боргу. 07.09.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 вчинив виконавчий напис за реєстровим № 11473 про звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Рахівський район, с. Біла Церква, вул. Перемоги, 3, у рахунок погашення боргу ОСОБА_6 перед ПАТ «Альфа-Банк» за договором про іпотечний кредит від 04.05.2007 № 606 у сумі 336484,54 грн боргу за кредитом, 8582,85 грн боргу за відсотками, а також на стягнення витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 3500,00 грн, разом – 348567,39 грн (а.с. 139).
З урахуванням вчинення нотаріусом виконавчого напису та динаміки боргу за відсотками позивач визначив належний до стягнення за позовом борг станом на 27.09.2017 у сумі 86669,89 грн боргу за відсотками, а також пред’явив до стягнення пеню в розмірі 37078,00 грн, розраховану за останній календарний рік до 27.09.2017 (а.с. 168, 172).
Відповідач ОСОБА_6 з 21.12.1996 зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_8 «а» по вул. Жовтневій в с. Біла Церква Рахівського району, відповідач ОСОБА_7 з 14.05.2001 зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_9 (колишня вул. Комсомольська) в цьому ж селі (а.с. 27-31, 74, 75). Згідно із довідками Білоцерківської сільради та її виконкому від 22.06.2016 № 308, від 16.03.2017 № 67 (а.с. 32, 76) та іншими матеріалами справи фактично сім’я ОСОБА_10 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_10.
Рахівська райдержадміністрація як орган опіки та піклування у висновку від 21.06.2017 № 01.3-18/497 визнала за недоцільне стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів із будинку № 3 по вул. Перемоги в с. Біла Церква (а.с. 123-124). Висновок умотивовано, зокрема, тим, що кредитний договір був укладений без дозволу органу опіки та піклування, а інше житлове приміщення, в якому могли б проживати малолітні діти після виселення з указаного житлового будинку, відсутнє.
Факти виникнення відповідних правовідносин, порушення кредитного зобов’язання відповідачем не заперечувалися, як не оспорювався по суті шляхом подання належних і допустимих доказів і розрахунок боргу, пред’явленого до стягнення. Офіційний розрахунок боргу, складений позивачем, що ґрунтується на умовах договору та фінансових документах, які підтверджують в обліку відповідні операції, як один з письмових доказів (ст.ст. 57-59, 64 і ст.ст. 76-80, 95 відповідних редакцій ЦПК України) не спростовувався стороною відповідача. У суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_13 просив відмовити в позові виходячи із обраної правової позиції про те, що стягнення не предмет іпотеки вже здійснене шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, будинок придбаний не за кредитні кошти, іншого житла відповідач у власності не має, хоча й зареєстрований за іншою адресою, сім’я не має іншого місця проживання, а порушення зобов’язання виникло внаслідок зростання курсу долара США до гривні. Тобто, позов заперечувався по суті з тих підстав, загалом якими у подальшому була вмотивована й апеляційна скарга.
Таким чином, договір купівлі-продажу будинку, договір про іпотечний кредит та іпотечний договір взаємопов’язані, придбання будинку ОСОБА_6 і проведення розрахунку за нього були можливими саме внаслідок укладення кредитного договору, який, у свою чергу, не міг бути укладений без гарантії його забезпечення іпотекою нерухомості, що купувалася з використанням кредитних коштів, та реального забезпечення після придбання цього майна. Кредитний та іпотечний договори укладалися за наявності відповідного рішення ради опіки та піклування Білоцерківської сільської ради, прийнятого в день укладання договору купівлі-продажу будинку, що теж слугувало однією з умов надання кредиту. Власне, йшлося саме про іпотечний кредит із конкретним цільовим призначенням, відповідні реквізити та умови договорів щодо нерухомого майна, його ціни, вартості предмета іпотеки тощо узгоджуються між собою, а фактично кошти в розмірі, необхідному для розрахунку за договором купівлі-продажу будинку, позичальнику були надані банком лише в день реального забезпечення його зобов’язань за кредитним договором іпотекою. В апеляційному суді представник відповідача ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_9 визнав, що на момент укладання договору купівлі-продажу будинку покупець не мав коштів для повного розрахунку за нього і це викликало необхідність отримання кредиту, що відповідає дійсним обставинам справи.
Правомірність правочину та правомірність набуття права власності презюмуються (ст.ст. 204, 328 ЦК України, норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ані вищевказані договори, ані набуття права власності на будинок установленим порядком не оспорювалися. Договір купівлі-продажу будинку реально виконаний. Та обставина, що право власності на будинок було зареєстровано за ОСОБА_6 до моменту укладання кредитного договору та договору іпотеки, наведеного вище не усуває і не спростовує факту придбання нерухомого майна з використанням кредитних коштів, скерованих на оплату 42% вартості придбаного будинку. Така реєстрація була відповідно до закону необхідною умовою для укладання кредитного та іпотечного договорів із передачею на забезпечення виконання позичальником зобов’язань в іпотеку індивідуально визначеного нерухомого майна із оформленими правами на нього (ст. 177, ст. 178 ч. 1, ст. 179, ст. 181 ч. 1, ст.ст. 182, 572, ст. 575 ч.ч. 1, 3, ст. 576 ЦК України, ст. 1 абз. 2, 3, ст.ст. 5, 6 Закону України «Про іпотеку» (Закон № 898-IV)).
Міркування в контексті часу реєстрації права власності на будинок, часу отримання кредитних коштів порівняно із часом для розрахунку за майно, визначеним договором купівлі-продажу, вартістю майна і т.ін. про те, що будинок (предмет іпотеки) був придбаний без використання кредитних коштів, надумані, суперечать дійсним обставинам справи, не враховують вищезгаданої презумпції, не ґрунтуються на доказах, мають характер недопустимих у доказуванні припущень (ст. 60 ч. 4 і ст. 81 ч. 6 відповідних редакцій ЦПК України), а тому не можуть братися до уваги.
За приписами ст.ст. 11-16, 202, 509, 525, 526, 572, 589, 590, 611, 614, 623-626, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 33, 38, 39 Закону № 898-IV, цивільні права та обов’язки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; позичальник зобов’язаний повернути кредитору заборговане, а той управі вимагати борг, в т.ч., вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу відповідно до договору або рішення суду, оскільки право вибору способів захисту порушеного права, передбачених законом і/або договором, порядку їх застосування належить кредитору; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Звернення кредитора по захист права в різний спосіб не суперечить закону та/або договору, а питання, пов’язані з недопущенням подвійного стягнення (забезпечення стягнення саме реально наявного боргу, звернення стягнення на певне майно тощо) вирішуються на стадії виконавчого провадження (ст. 33 і ст. 30 Законів України «Про виконавче провадження», чинних на відповідний час).
Відповідач ОСОБА_6 не довів відсутності своєї вини в порушенні зобов’язання. Кредитор-іпотекодержатель не позбавлений права за наявності для того підстав пред’явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки на стягнення боргу, враховуючи його динаміку, і в тому разі, якщо раніше із метою стягнення боргу був вчинений відповідний виконавчий напис нотаріусом. Не позбавляє кредитора такого права й те, що за рахунок кредитних коштів була оплачена частина придбаного. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ст. 36 ч. 2 Закону № 898-IV). Таке звернення по судовий захист не суперечить закону та договору, відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ст. 35 ч. 2 Закону № 898-IV, ст. 3.ч 3 і ст. 4 ч. 3 відповідних редакцій ЦПК України). Водночас позичальник (боржник) управі діяти на захист своїх законних прав та інтересів, зокрема, у рамках зведеного виконавчого провадження.
Вимога позивача про виселення відповідачів із житлового будинку (предмета іпотеки) є похідною від рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок (ст. 39 ч. 2 Закону № 898-IV). Таке стягнення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей; виселення проводиться у порядку, встановленому законом; після прийняття рішення про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок всі мешканці зобов’язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги; якщо мешканці не звільняють житловий будинок у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ст. 40 ч.ч. 1, 2 Закону № 898-IV).
Аналогічні положення містяться у частинах 1 і 3 статті 109 ЖК України, водночас частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Виселення мешканців з предмета іпотеки (житлового будинку), придбаного з використанням кредитних коштів, без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на цей предмет судовим порядком відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 03.02.2016 у справі № 6-2947цс15.
Беручи до уваги, що будинок № 3 по вул. Перемоги в с. Біла Церква Рахівського району був придбаний відповідачем ОСОБА_6 із використанням кредитних коштів, вимога кредитора-іпотекодержателя про виселення відповідачів із предмета іпотеки одночасно зі зверненням стягнення на цей предмет обґрунтована та відповідає вимогам закону. Висновок органу опіки та піклування для суду не є абсолютним, суд може не погодитись із висновком, якщо він є недостатньо обґрунтованим (ст. 19 ч. 6 СК України).
Орган опіки та піклування визнав за недоцільне стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів з будинку, при цьому, посилався на укладення кредитного договору без дозволу органу опіки та піклування. Цей висновок не можна визнати належно обґрунтованим, крім того, орган опіки та піклування формулюючи його вийшов за межі своїх повноважень. По-перше, для укладання кредитного договору як такого дозвіл органу опіки та піклування не вимагається. По-друге, у висновку йдеться про недоцільність стягнення на предмет іпотеки, тоді як це не відноситься до компетенції органу опіки та піклування і є втручанням у права іпотекодержателя та в прерогативу, зокрема, суду. По-третє, висновок про відсутність іншого житлового приміщення для дітей не ґрунтується на жодних доказах чи матеріалах, які б підтверджували таку обставину, а також не враховує реєстрацію обох батьків у інших будинках в цьому ж селі, що уможливлює забезпечення житлових прав дітей, виконання відповідного обов’язку саме батьками тощо. Висновок не враховує вимог закону, прав кредитора за наявності порушення зобов’язання позичальником, дійсних обставин в їх сукупності та взаємозв’язку.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, чого апеляція у межах наведених у ній доводів не спростовує.
Відтак, з урахуванням положень на підставі ст. 367 ч.ч. 1, 6 ЦПК України та на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляцію слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.
Керуючись ст. 367 ч.ч. 1, 6, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд –
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рахівського районного суду від 7 грудня 2017 року – без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 27 квітня 2018 року.
Судді
