УХВАЛА
14 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/8103/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України
на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Станіка С.Р. - головуючого, Яковлєва М.Л., Гончарова С.А. від 12 квітня 2018 року, якою переглянуто ухвалу Господарського суду міста Києва у складі Балац С.В. від 31 січня 2018 року
за позовом Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України
до Київського національного університету імені Тараса Шевченка в особі відокремленого підрозділу Міжнародного центру ядерної безпеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка
про стягнення 476 135, 50 грн.
та за зустрічним позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка в особі відокремленого підрозділу Міжнародного центру ядерної безпеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка
до Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України
про стягнення 8 385 916, 12 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Науково-технічний комплекс "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України 04 травня 2018 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року у даній справі.
За наслідками перевірки матеріалів поданої касаційної скарги, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у № 910/8103/16 і в обґрунтування цієї відмови зазначає таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 січня 2018 року для роз'яснення питань, що виникли під час розгляду даної справи призначено комісійну судову експертизу.
Оскаржуваною постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року, ухвалу Господарського суду міста Києва від 31 січня 2018 року - скасовано.
Так відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Однак, ухвала про призначення експертизи до переліку таких ухвал не входить, а тому, відповідно, не підлягає касаційному оскарженню і при цьому результат апеляційного перегляду, правового значення при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження таких ухвал немає, оскільки у будь-якому випадку вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для призначення судової експертизи потребує надання оцінки чи переоцінки доказам на підставі яких суд доходить відповідного висновку (призначення/відмова), що прямо суперечить приписам статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), якими визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Підсумовуючи Суд зазначає, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 234, 287, 293, 304, 314 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Науково-технічного комплексу "Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона" Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 року у справі № 910/8103/16.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Суховий В.Г.
