КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 810/4275/17 Суддя (судді) першої інстанції:
Лисенко В.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 червня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача: Беспалова О.О.
суддів: Губської О.А., Парінова А.Б.
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
представника відповідача Тичини І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про оскарження витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА _4 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, в якому просить скасувати витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов до Київського апеляційного адміністративного суду 31.05.2018 року, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 17.07.2012 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки загальною площею 0,2937 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, Вишгородський район, Київська область. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, цільове призначення - для розміщення торгівельного комплексу з підсобними приміщеннями.
У вересні 2017 року позивач звернувся до відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області з проханням надати йому витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015 - 2017 р.р.
4 вересня 2017 року позивач отримав від відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015 рік № 902, за 2016 рік № 903 із коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 2,5, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік № 898 із коефіцієнтом, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 2,0.
Задовольняючи позовні вимоги щодо скасування витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2015 - 2016 роки суд першої інстанції виходив з того, що Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів дозволяє відповідачу при визначенні коефіцієнту функціонального призначення земельної ділянки враховувати прибутковість земельної ділянки. Та, в залежності відносної прибутковості видів економічної діяльності на земельній ділянці, визначати коефіцієнт.
Колегія суддів знаходить такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податків є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 цього Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до п. 271.1.1 п. 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідним розділом.
Згідно з п. 275.3 статті 275 цього Кодексу ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених п. 275.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 цієї статті.
Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 статті 289 Кодексу).
Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Статтею 19 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок проводиться за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Статтею 38 Земельного кодексу України визначено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до статті 201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.
Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України від 11.12.2003 №1378-IV «Про оцінку земель» (надалі - Закону України №1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, зокрема, використовується для визначення розміру земельного податку.
Відповідно до статей 13, 18 Закону України №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі: визначення розміру земельного податку; визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
До 30.12.2016 року нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснювалася на підставі Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом №18/15/21/11 від 27.01.2006 (надалі - Порядок).
Розділом 3 цього Порядку закріплена нормативна грошова оцінка земель населених пунктів. В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Відповідно до п. 3.1 Порядку, визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів розраховується за формулою:
Цн=ВхНп/Нк*Кф*Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях), В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях), Нп - норма прибутку (6%), Нк - норма капіталізації (3%), Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
До складу категорії земель комерційного використання, в тому числі, відносяться: землі оптової торгівлі і посередництва в торгівлі; землі роздрібної торгівлі побутовими товарами і їх ремонт, землі підприємств, що здійснюють індивідуальні послуги; землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо).
Категорія інших земель включає, в тому числі, у себе: землі насаджень загального та спеціального користування; землі кладовищ та крематоріїв; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого та рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво.
Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.
Таблиця 1.1 визначає коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки.
У той же час, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності та становить для категорії земель комерційного призначення - 2,5.
Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки землі, зайнятої поточним та відведеної під майбутнє будівництво становить - 0,5.
Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 11.10.2017 року № 507, на зазначеній земельній ділянці відсутні будь-які побудовані споруди, з 2011 року комерційна діяльність на зазначеній земельній ділянці не проводилася, прибутку з вказаної земельної ділянки позивач не отримує.
Таким чином, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки, ділянка позивача відповідає категорії земель за функцією використання - «інші землі», які плануються під майбутнє будівництво.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, що при формуванні витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідач повинен був застосувати коефіцієнт функціонального призначення земельної ділянки у розмірі - 0,5, а не 2,5.
Щодо доводів апелянта в частині правомірності застосування коефіцієнту у розмірі 2,0 у витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 рік, колегія суддів зазначає наступне.
З 01.01.2017 року набрав чинності наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, яким затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, що є обов'язковим для територіальних органів Держгеокадастру при формуванні витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (далі - Порядок № 489).
В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Згідно із Порядком № 489, визначення нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів розраховується за формулою: Цн=ВхНп/Нк*Кф*Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях), В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях), Нп - норма прибутку (6%), Нк - норма капіталізації (3%), Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.
При цьому, згідно із п. 5 розділу 2 Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1).
Додаток 1 визначає коефіцієнти які характеризують функціональне використання земельної ділянки.
При цьому, Додатком 1 до Порядку, який має назву «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)» визначено дві примітки наступного змісту: 1) для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0; 2) у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
З урахуванням призначення земельної ділянки позивача, остання відповідає категорії земель за функцією використання - « 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» із застосуванням Кф - 2,5.
У Порядку № 489, який регулює спірні правовідносини, на відміну від Порядку №18/15/21/11, відсутнє таке визначення, як землі під майбутнє будівництво.
Разом з цим, у розділі секції В, підрозділі 03.17 у землях громадської забудови міститься таке визначення як «для цілей підрозділів 03.01 - 03.15, 03.17 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду» має застосовуватися Кф - 0,5.
За таких обставин судом першої інстанції також вірно було зроблено висновок, що для цілей будівництва та обслуговування будівель торгівлі має використовуватися з урахуванням призначення земельної ділянки коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки - 0,5.
При цьому, Порядок № 489 також містить застереження, що коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, має ураховувати відносну прибутковість видів економічної діяльності на земельній ділянці.
Оскільки позивач не отримує ніякого прибутку з даної земельної ділянки, відповідач безпідставно застосував до останньої коефіцієнт у розмірі 2,5.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 198 Земельного кодексу призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Відповідно до статті 1 Закону України від 07.06.2011 №3613-IV «Про Державний земельний кадастр» (надалі Закон України ) від 07.06.2011 №3613-IV) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно із частиною першою статті 9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
Відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.
Як убачається з державного акту позивача, державна реєстрація земельної ділянки була проведена на момент прийняття Закону України від 07.06.2011 року № 3613-IV.
Жодним нормативним актом не передбачено скасування, оновлення та обов'язок користувачів земельних ділянок змінювати коди цільового використання землі, внесених до Державного земельного кадастру згідно Українського класифікатора цільового використання землі.
Відповідно до п. «б» частини другої статті 21 зазначеного Закону, відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються; на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони); на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.
Отже, відповідачем при формуванні витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.09.2017 року № 898 за 2017 рік, посилаючись на Примітку Додатку 1 до Порядку необґрунтовано застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки у розмірі - 2,0.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Відділу у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області про оскарження витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.
Суддя -доповідач О.О. Беспалов
Суддя О.А. Губська
Суддя А.Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 07.06.2018 р.)
