АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2018 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду міста Києва - Сілкова І.М., за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу народного депутата України ОСОБА_3 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-19 КУпАП, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цією постановою провадження в справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-19 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування рішення про закриття провадження в справі з підстав передбачених п.1 ст. 247 КУпАП, суддя, посилаючись на положення ст.ст. 15, 16 Закону України «Про статус народного депутата України» та ч.1 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» зазначив, що на відміну від запиту, депутатське звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції, при цьому за своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Вказане тлумачення положень ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата України» викладене в Рішенні Конституційного Суду №5-рп/2003 від 05.03.2003 року, яке є обов'язковим до виконання на території України.
Оскільки зі звернення народного депутата України ОСОБА_3 від 11.12.2017 року №207/03-578 вбачається, що останнє за своїм змістом не є пропозицією надати офіційне роз'яснення чи викласти позицію, а фактично є вимогою надати розгорнуту інформацію пов'язану із процесуальною діяльністю певного органу виконавчої влади, тобто, за своєю суттю є депутатським запитом, для звернення з яким встановлений певний порядок та враховуючи, що в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано, яку саме інформацію на звернення народного депутата України ОСОБА_3 заступник Міністра закордонних справ України ОСОБА_1 надав неповно та/або в чому безпосередньо полягає така неповнота, що стала підставою для складення відносно нього протоколу за ч.1 ст. 188-19 КУпАП, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять фактичних даних, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на істотне порушення норм матеріального права і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2018 року про закриття на підставі п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та прийняти апеляційним судом нове рішення про визнання заступника міністра закордонних справ України ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-19 КУпАП з накладенням на нього відповідного адміністративного стягнення.
При цьому апелянт зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 245 КУпАП, під час розгляду справи не забезпечив всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставини справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи.
Також вказує, що посилаючись в оскаржуваній постанові на перелік листів МЗС України, якими начебто вже надавалась відповідь на питання поставлені у його (народного депутата ОСОБА_3.) зверненні від 11.12.2017 року за №207/03-578, судом не було проаналізовано зміст цих листів МЗС України, які не містять жодних відповідей на питання, порушені у зазначеному депутатському зверненні від 11.12.2017 року до Міністра закордонних справ України ОСОБА_6
Крім того звертає увагу, що згідно тлумачення Конституційним Судом України положень ст. 16 Закону України &q?ен;Про статус народного депутата України&q? н;, народний депутат України має право звертатись з депутатськими зверненнями про надання інформації, а тому на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку, що депутатське звернення №207/03-578 від 11.12.2017 року за своїм змістом не є фактично пропозицією надати офіційне роз'яснення чи викласти позицію, а є вимогою надати розгорнуту інформацію пов'язану із процесуальною діяльністю певного органу виконавчої влади, тобто, за своєю суттю є депутатським запитом, для звернення з яким встановлений певний порядок.
Також вказує, що частиною 1 статті 188-19 КУпАП передбачена відповідальність за надання зокрема неповної інформації як на депутатський запит народного депутата України, так і на його депутатське звернення, а тому суд першої інстанції дійшов безпідставного та помилкового висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яку саме інформацію на звернення народного депутата України ОСОБА_3 заступник Міністра закордонних справ України ОСОБА_1 надав неповно та/або в чому безпосередньо полягає така неповнота, що стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 188-19 КУпАП, оскільки у даному протоколі чітко та конкретно зазначено, на які пропозиції, викладені у депутатському зверненні №207/03-578 від 11.12.2017 року надана неповна інформація і в листі МЗС України №203/12-169-2189 від 22 грудня 2017 р. за підписом заступника Міністра закордонних справ України ОСОБА_1 відсутня будь-яка інформація щодо зазначених пропозицій,а міститься лише загальна інформація, яка жодним чином не стосується конкретних питань, порушених у депутатському зверненні.
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2018 року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку, оскільки його, як потерпілого по даній справі, не було проінформовано про час та дату її розгляду, у зв'язку з чим ні він, ні його представник не мали можливості взяти участь у судовому розгляді даної справи, а про існування оскаржуваної постанови йому стало відомо з листа МЗС України від 25.04.2018 року №203/12-1010-726 лише 14.05.2018 року, так як з 22 по 27 квітня 2018 року він, як член постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї Ради Європи перебував у відрядженні в м. Страсбург.
Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим поновити ОСОБА_3 пропущений строк на оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.03.2018 року відносно ОСОБА_7, оскільки цей строк був пропущений з поважних причин.
Під час апеляційного розгляду справи, вислухавши пояснення представників апелянта ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підтримку доводів апеляційної скарги, думку представника особи відносно якої провадження в справі закрито - ОСОБА_2, яка заперечувала проти доводів поданої апеляційної скарги та посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просила залишити його без зміни, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та апеляційні доводи вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами у справах про адміністративні правопорушення, згідно приписів ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих та свідків, а також іншими документами.
При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги закону при розгляді даної справи судом першої інстанції були дотримані, рішення суду відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП,є обґрунтованим та належним чином мотивованим.
Приймаючи рішення про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суддя, пославшись на положення ст.ст. 15, 16 Закону України «Про статус народного депутата» зазначив, що зі змісту звернення народного депутату України ОСОБА_3 від 11.12.2017 року №207/03-578 вбачається, що воно за своїм змістом не є фактично пропозицією надати офіційне роз'яснення чи викласти позицію, а є вимогою надати розгорнуту інформацію пов'язану із процесуальною діяльністю певного органу виконавчої влади, тобто за своєю суттю є депутатським запитом, для звернення з яким встановлений певний порядок.
При цьому також вказав, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яку саме інформацію на звернення народного депутата України ОСОБА_3 заступник Міністра закордонних справ України ОСОБА_1 надав неповно та/або в чому безпосередньо полягає така неповнота, що стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, суддя повно, всебічно і об'єктивно дослідив дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення № 1-сп.100-2017 від 07.02.2018 року відносно ОСОБА_1, дав цим обставинам належну правову оцінку та обґрунтовано зазначив про відсутність у цьому протоколі даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2018 року керівником відділу контролю Апарату Верховної Ради України ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення №1-сп.100-2017 відносно ОСОБА_1, згідно якого, останній перебуваючи на посаді Заступника Міністра закордонних справ України, отримавши депутатське звернення народного депутата України ОСОБА_3 від 11.12.2017 року за №207/03-578, у своєму листі від 22.12.2017 року за №203/12-169-2189 надав, за твердженням народного депутата України ОСОБА_3, неповну інформацію на вказане звернення народного депутата щодо пропозиції надання офіційного роз'яснення, проведення службового розслідування стосовно грубого порушення працівниками МЗС України ст. 19 Конституції України, перевищення службових повноважень і надання неправомірних політичних оцінок діяльності народного депутата України, вжиття заходів з метою дотримання працівниками МЗС України вимог законодавства України, тобто не виконав законних вимог народного депутата України, чим порушив вимоги ст. 16 Закону України «Про статус народного депутата».
На підставі вищевикладеного, уповноваженою особою відділу контролю Апарату Верховної Ради України в діях ОСОБА_1 встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-19 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме надання неповної інформації на звернення народного депутата України.
Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст. 188-19 КУпАП відповідальність за даною нормою настає за недодержання встановлених законом строків надання відповіді на звернення народного депутата України, надання неправдивої або неповної інформації на таке звернення.
Згідно приписів статті 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Однак уповноважена особа , відділу контролю Апарату Верховної Ради УкраїниОСОБА_8 не дотримався вказаних вимог закону при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 188-19 КУпАП, належним чином не виклав суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що призвело до неконкретності змісту зазначеного протоколу.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 07.02.2018 року №1-сп.100-2017 вбачається, що при викладенні суті вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вказано, що останній перебуваючи на посаді Заступника Міністра закордонних справ України надав неповну інформацію на звернення народного депутата України, при цьому в протоколі не зазначено, яку саме інформацію на звернення народного депутата України ОСОБА_3 заступник Міністра закордонних справ України ОСОБА_1 надав неповно та/або в чому полягає така неповнота, що стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
Крім того, згідно даних цього протоколу він був складений за порушення Міністром закордонних справ України ОСОБА_1 вимог ч.1 ст. 188-19 КУпАП, однак в графі протоколу «нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення» вказано, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 188-19 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення - це документ, який офіційно засвідчує факт вчинення особою неправомірних дій і є одним із джерел доказів та підставою подальшого провадження у справі, а тому складений відносно ОСОБА_1 протокол №1-сп.100-2017 від 07.02.2018 року не може бути визнаний належним та допустимим доказом наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
Також слід зазначити, що згідно положень КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії»), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
За наведеного, вважаю, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення оскільки, зазначені у протоколі відносно ОСОБА_1 відомості не становлять об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 188-19 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, постанова судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року, якою провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-19 КУпАП, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КпАП України, суддя апеляційного суду -
П О С Т А Н О В И Л А:
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2018 року, якою провадження в справі відносно ОСОБА_1про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188-19 КУпАП закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення- без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: І.М. Сілкова
