ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2018 р. м. Харків
Справа № 638/643/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бондара В.О.
суддів: Калиновського В.А. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту реєстрації Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 21.03.2018, суддя Зоркіна Ю.В., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 02.04.18 по справі № 638/643/17
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" ОСОБА_1
до Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_1 ( далі – позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017 року за № 35071972, яке прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2; зобов’язати Департамент реєстрації Харківської міської ради провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50.4 м2, житловою площею 27.6 м2, за АТ “Дельта Банк”, внести відповідний запис до Державного реєстру прав та надати ОСОБА_1 із Державного реєстру.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2016 року по справі № 638/11331/15-ц, яке набуло законної сили, за позивачем визнано право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50.4 м2, житловою площею 27.6 м2, однак відповідачем безпідставно відмовлено позивачеві у державній реєстрації права власності на вищезазначену квартиру. Позивач через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 року адміністративний позов – задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017 року за № 35071972, яке прийнято державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_2
Зобов’язано Департамент реєстрації Харківської міської ради повторно розглянути питання щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 50.4 м2, житловою площею 27.6 м2, за АТ “Дельта Банк”.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департаментом реєстрації Харківської міської ради подано апеляційну скаргу, в якій, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що заочним рішенням від 14.04.2016 року по справі № 638/11331/15-ц Дзержинський районний суд м. Харкова задовольнив позовні вимоги ПАТ “Дельта Банк” до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання за ПАТ “Дельта Банк” права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 50.4 м2, житловою площею 27.6 м2
Після набрання рішенням законної сили, 23.03.2017 року звернувся до відповідача із заявою № 21527964 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності вищезазначену на квартиру.
За результатами звернення відповідачем 28.02.2017 року прийняте рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію з підстав ненадання документів на підтвердження недотримання вимог ст..39 Закону України “Про іпотеку” та запропоновано надати державному реєстратору відповідні документи.
Листом від 27.04.2017 року № 02.4.1/437/17 позивач повідомив державного реєстратора про неприпустимість посилання на постанову ВС України від 30.03.2016 року у справі 3-1851цс15, що є перевищенням повноважень, та повідомлено про наявність іншої судової практики у справах з аналогічним предметом. За результатами розгляду поданих документів відповідачем 05.05.2017 року прийнято рішення № 35071972 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Не погодившись позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимогу позивача про визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017 року за № 35071972 такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14.04.2016 року у справі № 638/11331/15-ц, яким визначено перехід права власності на майно не скасовано, а отже є таким, що набуло законної сили та є обов’язковим для виконання.
Відповідно до ст..129 Конституції України, процесуальних кодексів України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Підстави для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначені ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об’єкт незавершеного будівництва в т.ч. проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено перелік підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, що є вичерпним. Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об’єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.
Як встановлено судом, зі змісту рішень про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.03.2017 року № 34502243 та відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017 року № 35071972 відповідач обрав положення п.п. 3,4 ч.1 ст.24 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 р. №1127; далі за текстом Порядок №1127).
Так, колегія суддів зазначає, що Державним реєстратором фактично здійснено переоцінку судового рішення, на підставі якого подана заява про реєстрацію права, та встановлена його невідповідність положенням діючого законодавства, що регулюють правовідносини у сфері іпотечних правовідносин. Проте, відповідач, в силу положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” не наділений такими правами.
Посилання на рішення ВС України у справі № 6-1851 ЦС15 від 30.03.2016 року в контексті застосування приписів ст..3607 ЦПК України, як підстави правомірності оскаржуваного рішення, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони стосуються правовідносин, які виникають у сфері звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як предметом розгляду було вчинення реєстраційних дій.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 05.05.2017 року за № 35071972 є такою, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про зобов’язання відповідача провести державну реєстрацію прав і їх обтяжень щодо права власності на квартиру, внести відповідний запис до Державного реєстру прав, колегія суддів зазначає.
Як встановлено ст..11 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ті їх обтяжень” державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об’єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Таким чином, зазначена позовна вимога є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно з ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов’язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що всі подані документи належним чином оформлені, а всі етапи їх перевірки – завершені.
Відтак, у даному випадку належним способом захисту порушених прав позивача є зобов’язання відповідача повторно розглянути подану АТ “Дельта Банк” заяву про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Щодо вимоги про зобов’язання відповідача надати витяг із Державного реєстру, колегія суддів вважає її передчасною.
Враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Дельта Банк” в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “Дельта Банк” ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради залишити без задоволення .
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 по справі № 638/643/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя
(підпис)
ОСОБА_5
Судді
(підпис) (підпис)
ОСОБА_6 ОСОБА_7
Повний текст постанови складено 10.07.2018.
