Справа № 452/435/17 Головуючий у 1 інстанції: Кунцік О.С.
Провадження № 22-ц/783/4322/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1А.
Категорія:30
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді: Левика Я.А.,
суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М.,
секретар: Бадівська О.О.,
за участі в судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області в складі судді Кунцік О.С. від 03 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування завданих злочином матеріальних збитків та моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
рішеннямСамбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 – 1195240 грн. 50 коп., завданої злочином матеріальної шкоди, що згідно офіційного курсу валют, встановленого НБУ станом на 03.05.2017 року, становить 45000 доларів США.Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 – 100000 грн. моральної шкоди завданої злочином.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивач не оплатив судовий збір за подання позову. Також, зазначає, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на обставини пов’язані з протиправними діями відповідача до нього, які мали місце 06 грудня 2007 року та, в результаті яких, позивач вважає йому завдані матеріальні збитки та моральна шкода, тобто з цього часу розпочався перебіг позовної давності, що передбачено ч.1 ст. 261 ЦК України. З позовом до суду позивач звернувся в травні 2013 року під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, а отже ним пропущено строк звернення до суду. Вказує на те, що висновок про те, що початок перебігу строку позовної давності розпочався з часу, коли позивач дізнався про вину відповідача, тобто з дня винесення ухвали Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року є безпідставним та не ґрунтується на загальних правилах обчислення позовної давності, встановлених законом.
В судове засідання окрім представника відповідачаОСОБА_2 – ОСОБА_3 решту часники справи не з’явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялися про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено суду не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, те, що від позивача до суду надійшло письмове заперечення на апеляційну скаргу.
Клопотання представника позивача про перенесення судового засідання на інший час 24.07.2018 року колегія суддів відхилила, зважаючи на неможливість присутності на інший час ніж було призначене судове засідання, яке розпочалось із затримкою, представника відповідача, а також зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо поважності причин неявки представника позивача (участь в іншому процесі) ним представлено не було, крім цього, зважаючи і на те, що позиція по суті спору позивачем була викладена зокрема і у запереченні на апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, що практично аналогічна її доводам, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви осіб, що беруть участь у справі в межах доводів позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог, заперечення на позовну заяву, апеляційної скарги та заперечень на неї, усних та письмових пояснень сторін та їх представників у судах першої та апеляційної інстанції, – колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 3, ч.4 ст. 61 ЦПК України, ч.1 ст. 1166, ч.1 ст. 1192, ч.2 ст. 533, ст.ст. 1167, 23 ЦК України, ст.ст. 56, 128 КПК України, постанову Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та задовольняючи позов, – виходив з того, що вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, та призначено їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання з іспитовим терміном строком на 1 (один) рік), якщо вона на протязі іспитового терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки. У відповідності до п.п.3, 4 ст. 76 КК України покладено на засуджену ОСОБА_2 обов'язок без дозволу органу слідства та суду не змінювати свого постійного місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи цієї інспекції. Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 347675 (триста сорок сім тисяч шістсот сорок п'ять) грн. заподіяної майнової шкоди. В частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 залишено без задоволення, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 задоволено. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 скасовано. Кримінальне провадження №12012150290000027 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2015 року, касаційні скарги прокурора та потерпілого задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишено без задоволення, апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_4 та прокурора Макара О.І. задоволено частково. Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2014 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд. Виключено з резолютивної частини вироку покладений на ОСОБА_2 обов'язок, а саме: без дозволу органу слідства та суду не змінювати свого постійного місця проживання. В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни. Відповідно до принципу приюдиційності судових рішень, обставини, встановлені у вироку суду, не підлягають повторному доказуванню. Тому суд, вважає доведеним факт, що ОСОБА_2 спричинила ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 45000 доларів США. Згідно довідки курсу валют НБУ, вбачається, що станом на 03.05.2017 року долар США становить 26,5609 грн. З огляду на наведене, суд вважав за необхідне стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 заподіяну злочином матеріальну шкоду в розмірі 45000 доларів США, що в еквіваленті на день постановлення рішення становить 1195240 грн. 50 коп. Виходячи із вимог розумності і справедливості, зважаючи на обставини заподіяння матеріальної шкоди та її розміри, враховуючи характер та об'єм фізичних, душевних, психічних страждань внаслідок неправомірного заволодіння коштами позивача, враховуючи ступінь вини відповідача, що стверджується вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області, а також відсутності у позивача можливості користуватися своїм майном, що потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, приймаючи до уваги викладені у позовній заяві обставини позивача, суд вважав, що є всі підстави для відшкодування моральної шкоди. Враховуючи викладені обставини та критерії визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, визначені ст. 23 ЦК України, суд оцінив її у розмірі 100000 грн., оскільки моральна шкода, завдана позивачу, полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із заволодінням його майном та протиправною поведінкою стосовно себе. Окрім цього, моральна шкода, задана позивачу обґрунтовується душевними переживаннями, заподіяними злочином, а також неодноразовими викликами у судові засідання, необхідністю звертатися за наданням правової допомоги, позбавленням можливості розпоряджатися власними коштами. Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності. За таких обставин, суд вважав, що позов слід задовольнити.
Колегія суддів вважає, що частина висновків суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, частина ж навпаки таким суперечать, частина обставин, які суд вважав встановленими не доведена, а тому рішення суду підлягає зміні.
ОСОБА_4 в процесі розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч 4 ст. 190 КК України, звернувся в суд до ОСОБА_2 з цивільним позовом, який був виділений у окрему цивільну справу ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31.01.2017 року, у якому просив: стягнути з ОСОБА_2 в його користь матеріальну шкоду в сумі 45000 доларів США, що в еквіваленті становить 375647 грн. 50 коп. та 100000 моральної шкоди. 13.03.2017 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди та просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 1210888,40 грн. безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовної заяви зазначав, що згідно вироку суду, ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 домовились про купівлю - продаж квартири по вул. Грушевського, 16/15 в м. Самборі Львівської області, що мала відбутися у нотаріальному порядку 6 грудня 2007 року, під час якої ОСОБА_4 повинен був заплатити продавцю гроші, але з поважної причини не зміг прибути до нотаріуса і цього ж дня о 8 - ій годині ранку на території продуктового ринку в м. Самборі передав їй, ОСОБА_2 на зберігання гроші в сумі 45000 доларів США, що згідно офіційного курсу валюти, встановленої Національним банком України станом на 6 грудня 2007 року, становить 227250 грн., приготовлені ним для купівлі квартири, які вона, не маючи наміру повернути їх ОСОБА_4, зловживаючи його довірою, привласнила та цього ж дня приблизно о 8-ій годині ранку на території продуктового ринку, що знаходиться в м. Самборі на вул. Валовій, зловживаючи довірою, привласнила та цього ж дня витратила на купівлю вказаної квартири на своє ім'я, чим спричинила ОСОБА_4 майнову шкоду в особливо великому розмірі. Не зважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, її винність у незаконному заволодінні шляхом зловживання довірою грішми ОСОБА_4 в сумі 45000 доларів США підтверджується встановленими та перевіреними під час судового розгляду доказами. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 31.01.2017 року вказаний вирок в частині вирішення цивільного позову скасовано, а провадження в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. В решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
За ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Крім цього, згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається із матеріалів даної справи, а також кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч 4 ст. 190 КК України, - відповідач була визнана винною та засуджена вироком суду, що набрав законної сили за вчинення злочину передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Зокрема відповідач засуджена за те, що вона, зловживаючи довірою позивача, привласнила належні позивачу 45 тис. доларів США – 6.12.2007 року, чим заподіяла йому матеріальну шкоду на вказану суму.
Вирок суду, зокрема, в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину, потерпілим у зв’язку з вчиненням якого визнано позивача та призначення їй за вчинення злочину покарання з випробуванням, – набрав законної сили 31.01.2017 року.
З часу вчинення злочину та по час розгляду справи матеріальна шкода завдана злочином, розмір якої визначено вироком суду відповідачкою позивачу не відшкодовано.
У зв’язку з цим судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідачки на користь позивача суму заподіяної злочином матеріальної шкоди у розмірі 45 тис. доларів США, що на час ухвалення рішення суду була еквівалентна 1195240 грн. 50 коп.
Однак, що стосується стягнення моральної шкоди, то, на думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлено, також, і факт заподіяння вчиненим відповідачкою злочином позивачу моральної шкоди. Оскільки, слід вважати, що позбавлення відповідачкою позивача значної суми (45 тис. доларів США) його власних коштів, яку він мав намір використати, як вбачається із кримінальної справи, на придбання нерухомого майна, житла, неповернення такої суми протягом тривалого часу, однозначно спричинило ряд моральних страждань для позивача. Так, він не міг тривалий час використовувати вказану суму за призначенням, а саме придбати нерухомість, житло, відповідно був позбавлений можливості реалізувати свої життєві плани, на які він обґрунтовано розраховував, такі не може реалізувати і до сьогоднішнього дня (доказів протилежного не представлено). Вказане потребувало для нього значних додаткових зусиль для організації свого життя, зміни життєвих планів, тощо.
Однак зважаючи на обсяг, характер та тривалість заподіяних моральних страждань позивача колегія суддів вважає, що розмір заподіяної моральної шкоди стягнутий на його користь з відповідача значно завищений та враховуючи принципи розумності та справедливості колегія суддів вважає за необхідне розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню зменшити з 100 тис. грн. до 5 тис. грн.
Що стосується посилань у апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності позивачем, то слід вказати, що позовна давність на вимогу про стягнення моральної шкоди, відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України, – не поширюється.
Що ж до стягнення матеріальної шкоди, то, слід вважати, оскільки позов подано про стягнення матеріальної шкоди заподіяної злочином, то строк позовної давності розпочинає свій перебіг не з часу події, що згодом визначена часом вчинення злочину, а з часу визнання певного діяння злочинним, тобто з моменту набрання обвинувальним вироком стосовно особи законної сили, оскільки до цього певне діяння не слід вважати злочином і відповідно певні наслідки певного діяння не визнаного злочином не слід вважати заподіяною злочином шкодою.
Тому, у даному випадку строк позовної давності розпочав свій перебіг, як вказано вище з 31.01.2017 року, а саме з часу набрання обвинувальним вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30.05.2014 року, що був переглянутий апеляційним судом та в частині встановлення вини відповідачки у вчиненні злочину не скасований, – законної сили.
Решта доводів скарги на правильні висновки суду першої інстанції не впливають.
Тому апеляційну скаргу слід визнати частково обґрунтованою та задовольнити частково, оскаржуване ж рішення суду першої інстанції слід змінити зменшивши розмір стягненої з відповідача на користь позивача моральної шкоди заподіяної злочином з 100 тис. грн. до 5 тис. грн. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 03 травня 2017 року – в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди – змінити, зменшивши розмір стягненої з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 моральної шкоди заподіяної злочином з 100 тис. грн. до 5 тис. грн.
В решті рішення суду – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: Л.Б. Струс
ОСОБА_7
