Ухвала
01 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 340/726/15-ц
провадження № 61-5420св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Курило В. П., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, Регіональний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області,
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», приватна фірма «Ривеніс»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року у складі судді: Данилюк М. П., та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року у складі суддів: Пнівчук О. В., Беркій О. Ю., Соколовського В. М.,
ВСТАНОВИВ :
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ Івано-Франківської області про визнання права власності на автомобіль та витребування його з чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що на підставі довідки рахунку серія ВІА №563284 від 22 листопада 2014 року, він придбав у приватної фірми (далі - ПФ) «Ривеніс» автомобіль Урал-375, отримав при цьому анульоване свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, облікову картку НОМЕР_3 від 13 листопада 2014 року та номерний знак для разових поїздок. Реєстрацію в органах Державтоінспекції даного автомобіля не здійснював, однак передав його за договором разом із зазначеним пакетом документів 08 грудня 2014 року на відповідальне зберігання ОСОБА_2
У зв'язку з повідомленням ОСОБА_2 про припинення договору зберігання позивач просив передати йому автомобіль Урал-375, однак під час приймання майна дізнався, що цей автомобіль зареєстровано на ОСОБА_2, який відмовився його повернути.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 незаконно здійснив реєстрацію належного йому автомобіля та ним користується, позивач просив визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля Урал-375 виданого на ім'я ОСОБА_2, визнати за ним право власності на вказаний автомобіль, витребувати автомобіль від ОСОБА_2 та зобов'язати Центр надання послуг пов'язаних з використанням транспортних засобів м. Коломия зняти автомобіль з державної реєстрації.
При збільшенні позовних вимог позивач вказав, що відповідач ОСОБА_2 продав спірний автомобіль ОСОБА_3, якому видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року.
Оскільки станом на час укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, останній набув спірний автомобіль незаконно і не мав права на його відчуження, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 02 грудня 2015 року, скасувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, виданого на ім'я ОСОБА_3, витребувати зазначений автомобіль від ОСОБА_3
Рішенням Верховинського районного суду від 30 червня 2016 суду в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів м. Коломия Управління державної автомобільної інспекції (далі - УДАІ) в Івано-Франківській області, ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль УРАЛ - 375, двигун № НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_4, кузов: НОМЕР_5, колір зелений із встановленим краном маніпулятором; витребування автомобіля із чужого незаконного володіння; визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля; зобов'язання Центру надання послуг зняти автомобіль з державної реєстрації та визнання договору купівлі-продажу від 02 грудня 2015 року № 100/2015/2643 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засвідченого ТСЦ 2643 - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля між його первісним власником ПФ «Ривеніс» та позивачем ОСОБА_1 відповідно до вимог закону не укладався, довідка-рахунок № 563284 від 22 листопада 2014 року, яка б підтверджувала право власності покупця автомобіля Урал 375 - анульована, реєстрацію транспортного засобу в органах Державтоінспекції позивач не здійснював, тому заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги про визнання за ним права власності на автомобіль на підставі статті 392 ЦК України є необґрунтованими. Вказані позивачем у позовній заяві підстави не підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, незаконний факт вибуття майна з його володіння та наявність майна у незаконному володінні відповідачів, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Верховинського районного суду від 30 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», приватна фірма «Ривеніс» про визнання права власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння - відмовлено.
Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», приватна фірма «Ривеніс», Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області про скасування свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, виданих на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3 та зобов'язання зняти автомобіль з державної реєстрації - закрито.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що пред'явлено вимоги до сервісного центру, який здійснював державну реєстрацію автомобіля, а не до продавця автомобіля ПФ «Ривеніс». Для вирішення спірних правовідносин підлягають з'ясуванню обставини щодо правомірності дій Центру надання послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів м. Коломия, УДАІ в Івано-Франківській області щодо державної реєстрації автомобіля УРАЛ - 375, двигун № НОМЕР_1, шасі № НОМЕР_4, кузов: НОМЕР_5, колір зелений із встановленим краном маніпулятором за ОСОБА_2, розгляд таких вимог - перевірка законності рішень, дій Центру надання послуг при здійсненні ним управлінських функцій належить розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
У грудні 2016 року позивач звернувся із касаційною скаргою, яка підписана представником ОСОБА_4, у якій просить оскаржені рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що вимоги ОСОБА_1 пов'язані із захистом цивільних прав і спрямовані на відновлення його порушеного права власності на автомобіль.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
Європейський суд з прав людини вказав, що термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (SOKURENKO AND STRYGUN v. UKRAINE, № 29458/04 та № 29465/04, § 23, 24, 27, ЄСПЛ, від 20 липня 2006 року).
З урахуванням того, що ОСОБА_1 оскаржує рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справу слід передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись частиною шостої статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Справу № 340/726/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Івано-Франківській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант», приватна фірма «Ривеніс», про визнання права власності на автомобіль, визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_4, на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2016 року, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. П. Курило
В. І. Крат
