Провадження № 3/643/3264/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2018 року Суддя Московського районного суду м. Харкова Букреєва І.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від Департаменту патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення , 06.06.2018 близько 8 год. 20 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 105 км. автодороги Київ-Харків у Яготинському районі Київської області при виникненні перешкоди для руху , а саме дикої тварини , не зміг безпечно зменшити швидкіфсть та здійснив наїзд на дику тварину. Автомобіль отримаві механічні пошкодження з матеріальним збитком , чим порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху .
На підставі клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 та керуючись ст. ст. 124, 276 ОСОБА_3, постановою Яготинського районного суду Київської області від 27.06.2018 справу № 382/957/18 було направлено на розгляд за місцем реєстрації та проживання правопорушника, а саме до Московського районного суду міста Харкова.
В судове засідання з’явилась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її представник, які провини у скоєнні адміністративного правопорушення не визнали та підтримали позицію, раніше викладену у письмових поясненнях від 27.06.2018, і просили суд закрити дане адміністративне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 ОСОБА_3, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Департамент патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції Національної поліції України про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, однак не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, представника не направив, заяв чи клопотань не подав, про причини неявки суд не повідомив.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
06.06.2018 близько 8 год. 20 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 105 км. автодороги Київ-Харків у Яготинському районі Київської області допустив зіткнення із дикою твариною – «Козулею». Після чого ОСОБА_1 одразу зупинив автомобіль на правій стороні дороги, увімкнув аварійну сигналізацію та викликав поліцію.
За фактом повідомлення ОСОБА_1 про дорожню-транспорту пригоду на місце приїхав екіпаж патрульної поліції, який територіально підзвітний Управлінню патрульної поліції у місті Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Поліцейським роти №1 батальйону УПП м. Бориспіль ДПП капралом поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД №403660 від 06.06.2018, у якому вказано, що ОСОБА_1 при виникненні перешкоди для руху, а саме дикої тварини, не зміг безпечно зменшити швидкість автомобіля яким керував та здійснив наїзд на дику тварину, чим порушив вимоги п. 12.3 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 ОСОБА_3. Автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Також була складена схема місця ДТП та відібрано зі ОСОБА_1 письмові пояснення.
Крім того у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія серії ВХТ №032660 виданого Центром ДАІ 6301 від 15.10.2015 та було видано Тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами серії ПК №136386 від 06.06.2018.
У своїх поясненнях до протоколу, а також у поясненнях наданих у порядку ст. 268 ОСОБА_3 до Яготинського районного суду Київської області 27.06.2018, ОСОБА_1 та його представник повністю заперечили проти звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення та вину у порушенні Правил дорожнього руху не визнали, при цьому зазначали, що ОСОБА_1 їхав на автомобілі з дозволеною на даній ділянці автодороги Київ-Харків швидкістю, повністю враховуючи дорожню обстановку.
Наголошують на тому, що дика тварина - «Козуля», вискочила на проїжджу частину, на смугу, по якій рухався автомобіль під керуванням ОСОБА_4, раптово, з правої сторони узбіччя, чого неможливо було передбачити, у тому числі і за відсутності попереджувальних знаків про можливу міграцію диких тварин на цій ділянці дороги, а тому, зреагувати на появу тварини об’єктивної можливості у ОСОБА_1 не було. І навіть застосувавши екстрене гальмування та намагаючись закерувати автомобіль в ліво, уникнути зіткнення із твариною не вдалося.
Також висловили незгоду із кваліфікацією поліцейськім у даному випадку дикої тварини як перешкоди, у розумінні Правил дорожнього руху.
Суд, вислухавши пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності та його представника, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну і об’єктивну оцінку у їх сукупності, прийшов до висновку про необхідність закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_5, з наступних підстав.
Згідно з п. 12.3 ПДР, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
Відповідно до п. 1.10 ПДР перешкода для руху - нерухомий об’єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об’єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу;
У свою чергу, небезпека для руху - зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява рухомого об'єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її) або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися.
Враховуючи викладене, суд погоджується із позицією ОСОБА_1 та його представника, що в даному випадку дику тварину та її раптову появу з узбіччя на проїжджій частині дороги із правого її богу, не можливо кваліфікувати та розцінювати як перешкоду для руху у розумінні п. 1.10 ПДР.
Також у судовому засіданні доведено та підтверджено відповідними доказами посилання ОСОБА_1 та його представника про відсутність на даній ділянці автодороги Київ-Харків будь-яких попереджувальних дорожніх знаків про можливу міграцію диких тварин.
Так, Розділом 33.1 ПДР передбачено можливість встановлення попереджувального дорожнього знаку № 1.36 «Дикі тварини». Знак 1.36 «Дикі тварини» встановлюється перед ділянкою дороги, на якій можлива поява диких тварин. Знак встановлюється поза населеними пунктами на відстані 150-300 м, у населених пунктах на відстані 50-100 м до початку небезпечної ділянки. У разі потреби знак встановлюється і на іншій відстані, яка зазначається на табличці 7.1.1 ПДР.
Згідно листа Служби автомобільних доріг у Київській області №06с/2574 від 19.06.2018 вбачається, що на 105-км автодороги Київ-Харків дозволена максимальна швидкість руху автомобілів 110 км/год.
Щодо встановлення дорожнього знаку 1.36 «Дикі тварини» повідомлено про те, що пунктом 10.3.37 ДСТУ 4100:2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» встановлення такого дорожнього знаку передбачається «перед ділянками доріг, що пролягають територією заповідників, мисливських господарств, лісових масивів, тощо, якщо можлива на них поява диких тварин». Завершеним проектом капітального ремонту цієї дороги встановлення дорожнього знаку 1.36 «Дикі тварини» на 105-му км. автомобільної дороги М-03 Київ-Харків не передбачено. Враховуючи той факт, що дана ділянка дороги не проходить жодною із передбачених вищенаведеним нормативом територією та факт відсутності ДТП на вищевказаній ділянці дороги М-03 протягом останніх трьох років з причин раптової появи диких тварин і поодинокість таких випадків, а також відсутність зауважень природоохоронних органів з приводу необхідності встановлення дорожнього знаку 1.36 «Дики тварини» та влаштування спеціальних огороджень від міграції диких тварин не було, вони проектом капітального ремонту дороги не передбачались.
Відповідно до ст. 9 ОСОБА_3, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення (проступок) характеризується низкою ознак. Це, насамперед, діяння, поведінка, вчинок людини, дія чи бездіяльність, а також акт зовнішнього вияву ставлення особи до реальної діяльності інших людей, суспільства, держави.
Діяння визнають адміністративним правопорушенням за наявності чотирьох ознак: суспільної шкідливості, протиправності, вини й адміністративної караності.
Суспільна шкідливість дії чи бездіяльності означає, що вона заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони, які передбачено в ст. 9 ОСОБА_3.
Протиправність означає, що дію чи бездіяльність прямо заборонено адміністративно-правовими нормами.
Адміністративним правопорушенням (проступком) може бути тільки винне діяння.
Вина основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності та є результатом прояву волі і розуму правопорушника.
Діючи умисно, правопорушник усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає і бажає (прямий умисел) або свідомо допускає (непрямий умисел) настання шкідливих наслідків (ст. 10 ОСОБА_3).
Необережність проявляється у вигляді самовпевненості або недбалості (ст. 11 ОСОБА_3).
Самовпевненість полягає в тому, що особа передбачає настання протиправного, шкідливого наслідку, але легковажно розраховує на його відвернення.
Недбалість полягає в тому, що особа не передбачає можливості настання протиправних наслідків, хоча за цих обставин повинна була і могла їх передбачити.
Таким чином, наявність вини правопорушника в тій чи іншій формі є важливою і необхідною ознакою адміністративного правопорушення, що сприяє полегшенню та уточненню кваліфікації, зумовлює об'єктивність підходу при визначенні міри та виду обтяження, що покладається на винного.
Адміністративне покарання може бути застосоване лише у зв'язку з діяннями, які характеризуються умисною або необережною виною. Що ж стосується дій випадкових, то, оскільки вони виключають будь-яку вину: умисну чи необережну, взагалі не тягнуть за собою адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 ОСОБА_3 доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими та іншими доказами.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 ОСОБА_3 завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов’язковому порядку має бути з’ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 ОСОБА_3 провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з аналізу вище зазначених норм, фактичних обставин та доказів наявних у справі і досліджених в судовому засіданні вбачається, що ДТП сталось за відсутності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а внаслідок непереборної сили, раптової появи дикої тварини «Козулі», яка вискочила з узбіччя на проїжджу частину по якій ОСОБА_1 рухався із дотриманням ПДР, та за відсутності об’єктивної можливості як передбачити появу тварини, так і уникнути зіткнення. Отже в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 ОСОБА_3.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 9-:-11, ст. 124, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284 ОСОБА_3, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі № 382/957/18 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя І.А. Букреєва