АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Провадження: 33/790/951/18 Головуючий І інстанції
Справа № 640/15411/18 ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 172-6 КУпАП Доповідач Бездітко В.М.
ПОСТАНОВА
25 вересня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі судді судової палати з розгляду кримінальних ОСОБА_2, перевіривши апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 на постанову Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2018 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, -
в с т а н о в и в :
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2018 року провадження по справі відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, в звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду, керівник Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Київського районногосуду м.Харкова від12вересня 2018рокускасувати, ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накласти адміністративне стягнення в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вивчивши матеріалисправи,ознайомившись запеляційною скаргоюпрокурора,перевіривши доводиапеляційної скарги,вважаю,що апеляційнаскарга підлягаєповерненню,виходячи знаступного.
Відповідно до ч. 1 ст.250КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, окрім іншого, має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою цієї норми визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст.287КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Відповідно до ч. 5 ст.7КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7КУпАП кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 даного Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
Згідно змістуоскаржуваної постанови, провадження по справі відносно ОСОБА_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Прокурор не наділений функцією нагляду у відповідності до ч. 5 ст.7КУпАП та не має повноважень на оскарження судового рішення згідно ч. 1 ст. 287 КУпАПта ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Посилання прокурора на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 30.04.2015 року № 9-749/0/4-15 є помилковим.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ від 22.05.2017 року № 223-943/0/4/17 звернено увагу суддів першої та апеляційної інстанції що, правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник.
Згідно із змінами до ст. 294 КУпАП (нова редакція першого речення частини другої цієї статті), внесеними Законом України від 16 березня 2017 року No 1952-УІІІ «Про внесення змін до деяких 12 законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
При цьому слід зазначити, що за змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, повязаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Тобто, прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення.
В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.
Крім того в зазначеному листі Вищий спецiалiзований суду України з розгляду цивільних i кримінальних, Інформаційний лист ВССУ від 30 квітня 2015 року No 9-749/0/4-15 на який посилається прокурор Фільчаков О.В., щодо застосування норм КУпАП, які регулюють право прокурора на оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, з огляду на те, що він не враховує (виданий до) останніх законодавчих змін від 16 березня 2017 року, слід вважати таким, що не може бути використаний правозастосувачем як чинна позиція судової палати у кримінальних справах ВССУ.
Відповідно до ухвали Конституційного Суду України від 08.12.2015 за № 49-у/2015 у справі № 2-43/2015 встановлено неузгодженість положень ч. 5 ст. 7, ст. 250, ч. 1 ст. 287 та ч. 2 ст. 294КУпАП щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення.
Суд зазначив, що усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
Відповідно дост. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення такого питання, порушує вимогу «якості закону».
Окрім цього, ч. 2 ст. 294 КУпАП,яка є спеціальною нормою відносно ч. 1 ст. 250 КУпАП, встановлено перелік осіб, наділених правом на апеляційне оскарження, і передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Зазначений перелік суб'єктів апеляційного оскарження є вичерпним.
Прокурор, як учасник провадження у справах про адміністративні правопорушення,виключений із зазначеного переліку суб'єктів апеляційного оскарження Законом Українивід 14.10.2014№1697-VІІ шляхом внесення змін у ч. 2 ст. 294 КУпАП.
У рішенні у справі «Мельник проти України» (Melnyk v. Ukraine) від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03., ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, серія A № 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги.
Таким чином, виходячи зі змісту ч. 2 ст.294КУпАП та враховуючи, що апеляційну скаргу поданоособою, яка не наділена правом апеляційного оскарження, її прийняття до розгляду не відповідало бані діючимнормам національного законодавства, аніправовим позиціям викладених ввищезазначенихрішеннях Європейського суду з прав людини, які є джерелом права, апеляційну скаргу подано особою, яка не входить до кола суб'єктів оскарження, а тому така апеляційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, -
п о с т а н о в и в :
Повернути керівнику Харківської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 апеляційну скаргу на постанову Київського районного суду м. Харкова від 12 вересня 2018 року.
Постановаапеляційного суду набирає законної силинегайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Харківської області ОСОБА_2
