Справа № 462/3440/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
20 вересня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
за участю секретаряРущак Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
встановив:
Позивач ФОП ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому просить стягнути на її користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 5745 грн. 38 коп., судовий збір -704,80 грн., витрати на правничу допомогу - 8100 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 09.03.2017 р. між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АК/3390791. Згідно умов даного договору страховик прийняв під страховий захист цивільно-правову відповідальність страхувальника під час керування ним транспортним засобом марки «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1. У відповідності до умов даного договору, ПрАТ «СК «ВУСО» взяло на себе зобовязання у разі настання страхового випадку сплатити на користь потерпілого страхове відшкодування. 25.03.2017 р. в м. Львові на перехресті вул. Сяйво-Рудненська мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля «ВАЗ 2105», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «Skoda Octavia було завдано механічних пошкоджень, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 29.03.2017 р., відповідно ОСОБА_4 зазнав матеріального збитку. Згідно ремонтної калькуляції № 747716 від 20.06.2017 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 9249,96 грн. Виконуючи взяті на себе зобовязання по договору страхування, на підставі страхового акту № 5999-24 від 20.07.2017 р. ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило страхове відшкодування у розмірі 5745,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15653 від 20.07.2017 р. Відтак, загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «СК «ВУСО» склав 5745,38 грн. Відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова від 03.05.2017 р. ОСОБА_3 було визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 122-4, 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Відповідачем було порушено умови договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/3390791 та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобві» щодо повідомлення страховика про настання страхового випадку. Тому, у відповідача виникло зобовязання відшкодувати завдані збитки в порядку регресу у розмірі сплаченого страховиком страхового відшкодування за полісом № АК/3390791. Право регресної вимоги виникло з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто 20 липня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 15653 від 20.07.2017 р. Між ПрАТ «СК «ВУСО» та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_2 18.04.2018 р. було укладено договір № 18/04/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорах страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору. В тому числі новий кредитор отримав право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за договором страхування № АК/3390791 від 09.03.2017 р. Жодних дій щодо погашення заборгованості з боку відповідача в добровільному порядку проведено не було, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 06.08.2018 р. прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, про що повідомлено сторони.
Позивач подав письмове клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, просить проводити розгляд справи за його відсутності згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по даній справі.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву не подав.
За таких обставин, відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, не подання відповідачем відзиву, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК Украхнифіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
09.03.2017 р. між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АК/3390791, згідно з яким ПрАТ «СК «ВУСО» зобов'язалося при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строки згідно з договором. Об'єктом страхування є автомобіль марки «ВАЗ 2105»,державний номерний знак НОМЕР_1. (а.с.10).
Як вбачається з постанови Залізничного районного суду від 03.05.2017 р. ОСОБА_3 25.03.2017 р. о 20:05 год. на перехресті вул.. Сяйво-Рудненська у м. Львові, керуючи автомобілем НОМЕР_3, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед початком руху та зміною його напрямку не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, на перехресті нерівнозначних доріг, повертаючи ліворуч, не дав дорогу автомобілю «Шкода Октавіа», державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі, в результаті чого здійснив з ним зіткнення, що спричинило транспортним засобам технічних пошкоджень та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний, не повідомивши про це орган чи підрозділ поліції. ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП і на нього накладено стягнення у виді штрафу (а.с.11).
25.03.2017 р. водій автомобіля марки «Шкода Октавіа», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 звернувся у ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.12, 13).
. Згідно ремонтної калькуляції № 747716 від 20.06.2017 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Skoda Octavia», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 9249,96 грн. (а.с. 20, 21).
Відповідно до страхового акту № 5999 від 20.07.2017 р. даний випадок кваліфікується як страховий, розмір страхового відшкодування за договором страхування №АК/3390791 від 10.03.2017 р. року становить 5745,38 грн. (а.с.22).
ПрАТ «СК «ВУСО» виплатило ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 5745,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15653 від 20.07.2017 року (а.с.23).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між ПрАТ «СК «ВУСО» та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_2 18.04.2018 р. було укладено договір № 18/04/2018 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає, а новий отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорах страхування, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, серед яких значиться ОСОБА_3 на суму 5745,38 грн. (а.с.6-9).
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги щодо стягнення з відповідача вищевказаної суми.
Судом встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_2 07.06.2018 р. пред'явила до ОСОБА_3 вимогу № 5999-24 про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 5745, 38 грн. (а.с.27), однак у добровільному порядку відшкодування здійснено не було.
Відповідно до ст. 9 (п.п. 9.1., 9.2.) Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Відповідно до ст. 22 (п. 22.1) Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу.
Відповідно до ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до підпункту 38.1.1 «г» пункту 38.1 ст. 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
За змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За змістом ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Так, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 29 червня 2016 року в справі №6-192цс16, згідно з яким завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'язанні ним є страховик).
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Також, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2188цс16, за змістом якого згідно зі статтею 41 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів"МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 цього Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦКУкраїни). Сторонами деліктного зобов'язання, зазвичай, виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Крім цього, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, який зроблений на засіданні Судової палати у цивільних справах від 23 березня 2016 року в справі № 6-2598цс15, згідно з яким перехід права вимоги за нормами статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України, статті 38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів".
Так, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку про її застосування за таких умов: 1) право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; 2) регрес застосовується після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання, зокрема виплати страхового відшкодування (частина шоста статті 261 ЦК України).
Разом з тим, статтею 993 ЦК передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (частина перша статті 262 ЦК України). Отже, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги сплаченого страхового відшкодування до заподіювача і строк такої вимоги починає спливати з моменту заподіяння шкоди.
Як роз'яснено в п. 26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК.
В п. 27 Пленуму роз'яснено, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 ЗаконуУкраїни "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів".
Дослідженими усудовому засіданніобставинами справивстановлено,що узв'язкуз настаннямстрахового випадкута післяпроведення ремонтноїкалькуляції звизначення вартостіматеріального збитку,заподіяного автомобілю «SkodaOctavia»,державний реєстраційнийномер НОМЕР_2 ПрАТ«СК «ВУСО»провело виплатустрахового відшкодування у розмірі 5745,38 грн. власнику ОСОБА_4
Після проведення такої виплати, що підтверджується платіжним дорученням № 15653 від 20.07.2017 року, з огляду на обставини ДТП, а також на положення ст. 38 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1191 ЦК України, а також з урахуванням вимог ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України та укладеного договору №18/04/2018 про відступлення права вимоги, ФОП ОСОБА_2 набула права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
ФОП ОСОБА_2 зверталася до відповідача у позасудовому порядку з письмовою вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу понесених витрат в розмірі 5745,38 грн., однак відповідач у добровільному порядку завдані збитки не відшкодував.
Враховуючи, що сума виплаченого позивачем страхового відшкодування на даний час відповідачем не відшкодована, суд вважає позовні вимоги підставними і такими, що підлягають до задоволення.
Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір в розмірі 704,80 грн., підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України.
Щодо витрат на правничу допомогу в сумі 8100 грн, то такі підлягають до часткового задоволення на суму 7395,20 грн., за виключенням суми 704,80 грн. за представництво інтересів позивача в суді, так розгляд справи проводився в спрощеному провадженні без участі позивача та його представника.
Керуючись ст.ст. 14, 22, 512, 514, 979, 990, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_5 ( р/р 26008060116480 в ПАТ «КБ «Приват Банк», МФО 326610) завдані збитки в порядку регресу у розмірі 5745 (п»ять тисяч сімсот сорок п»ять) грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_5 ( р/р 26008060116480 в ПАТ «КБ «Приват Банк», МФО 326610) понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 7 395,20 (сім тисяч триста девяносто пять гривень 20 коп.) грн.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_5 ( р/р 26008060116480 в ПАТ «КБ «Приват Банк», МФО 326610) судовий збір в розмірі 704, 80 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне судове рішення складено 03.10.2018 р.
Суддя: (підпис) ОСОБА_1
З оригіналом згідно.
Суддя: Б.М.Гедз
